Світова організація торгівлі. Форми передачі технологій

УКООПСПІЛКА

ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ

КАФЕДРА КОМЕРЦІЙНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни „ КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ”

на тему:

„Світова організація торгівлі. Форми передачі технологій ”

 

 

 

Виконала студентка групи ТЕМС-43і

4 курсу.

Товарознавчо-комерційного факультету

Оліпінська  Н.А.

             (прізвище, ініціали)

Керівник: Кравченко В.О.

             (прізвище, ініціали)

 

 

 

 

Оцінка: оформлення змісту_________

оформлення захисту             _________

Загальна оцінка                     _________

за стандартом ECTS              _________

за стандартом МОНУ           _________

Підписи членів комісії           _________

___________________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОЛТАВА — 2012

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Світова організація торгівлі, її роль у Міжнародних економічних відносинах……………………………………………………………………4
2. Форми передачі технологій в міжнародній торговельній практиці………13
3. Особливості функціонування офшорних зон………………………………23
4. Південний спільний ринок (МЕРКОСУР)………………………………….30
5. Проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності України…………..39

Висновки  та пропозиції……………………………………………………………46

Список  використаної літератури…………………………………………………48

 

Вступ

 

При виборі теми курсової роботи „Світова організація торгівлі. Форми передачі технологій ”, я звернула увагу на те, чи є актуальною вона на даний момент. Після проведених досліджень, можна зробити такий висновок: тема „Світова організація торгівлі. Форми передачі технологій ” є актуальною, тому що різні світові організації відіграють важливу роль у сучасному суспільстві. Вони були створені з метою налагодити зовнішні економічні та торгівельні зв’язки.

Метою даної курсової роботи є дослідження діяльності основних світових організацій, таких  як СОТ, МЕРСОКУР та інших.

Завданнями курсової роботи є:

• дослідити діяльність СОТ;
• дослідити форми передачі технологій в міжнародній торгівельній практиці;
• вивчити особливості функціонування офшорних зон;
• дослідити Південний спільний ринок МЕРСОКУР;
• визначити проблеми розвитку зовнішньоекономічної діяльності України.

 

Світова організація  торгівлі, її роль у Міжнародних  економічних відносинах.

 

Міжнародна торгівля є одним із важливих напрямів міжнародного економічного співробітництва. Виходячи з цього міжнародні структури, які відають її питаннями, відіграють у світі вагому роль.

Регулювання міжнародної  торгівлі на міждержавному рівні, являє  собою спільно прийняті урядами  різних країн на основі компромісів  домовленості (правові положення, норми, процедури, погоджені взаємні зобов’язання, рекомендації) в області економічної політики і практики, що відображають інтереси країн – учасниць. Регулювання спрямоване на створення визначених передумов, що сприяють подальшому розвитку світових зв’язків між зацікавленими державами, зокрема, шляхом досягнення стабільності і передбачуваності режиму доступу на ринку.

 Основними напрямками  всебічного регулювання світової  торгівлі в сучасних умовах  є наступні: створення зацікавленими  державами договірно-правової основи  торгово-економічних відносин, включаючи найважливіші принципи і норми; вироблення домовленостей щодо застосування на національному рівні комплексу торгово-політичних засобів впливу на світовому зв’язку, визначення рамок і можливостей використання окремих інструментів торгової політики; формування і подальший розвиток міжнародних інститутів, що сприяють досягненню домовленостей і вирішення спірних проблем, що виникають між країнами – учасницями, їхніми об’єднаннями й угрупуваннями; обмін інформацією і досвідом організації торгово-економічних зв’язків.

 Світова організація  торгівлі (СОТ) – це одна з  наймолодших міжнародних організацій,  яка є правонаступником Генеральної  Угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). ГАТТ як міжнародна організація  вже не існує, але існує угода  ГАТТ, яка значно доповнена і вже не є основним законодавчим актом міжнародної торгівлі. СОТ почала діяти з січня 1995 року. ЇЇ створення – це результат важких і багатопланових міжнародних торгових переговорів, в яких брало участь 125 держав. Переговори, що проводились в рамках ГАТТ, отримали назву Уругвайський раунд (переговори були відкриті в місті Пунта-дель-Есте, Уругвай, у вересні 1986р., тому і отримали цю назву).

 Ці переговори встановили  своєрідний рекорд за своєю  протяжністю (вересень 1986р. –  грудень 1993р.) і за широким колом питань, що стали предметом переговорів. Офіційно переговори були завершені на нараді країн-учасниць в місті Марракеше 15 квітня 1994 р. підписанням заключного акту, який відкрив для підписання угоду про установу СОТ.

 Угода про СОТ  і всі , що входять до неї домовленості передбачують, що країни-члени СОТ повинні були провести взаємні переговори про зниження бар’єрів в торгівлі товарами і послугами. Перелік цих обов’язків також входять в якості складової частини в загальний пакет договірностей. Вони складають декілька десятків об’ємних томів и носять  конкретний характер.

 В своїй діяльності  СОТ буде слідувати процедурній  практиці і рішеннями прийнятими  країнами-учасницями ГАТТ-1947. Стаття XI Угоди визначає, що в рамках  СОТ буде продовжувати діяти прийнята ГАТТ-1947 система прийняття рішень шляхом консенсусу. У тих випадках, коли консенсус не може бути досягнутим, рішення можуть бути прийняті простим голосуванням, при чому кожна країна-учасниця має один голос.

 СОТ має статус  юридичної особи і користується всіма привілеями і імунітетами, що пропонуються спеціалізованою установою ООН. Бюджет СОТ (127 млн. швейцарських франків (приблизно 80 млн. дол. США)). затверджується Конференцією міністрів (Генеральною Радою) і формується з внесків країн-членів. Угода визначає, що в цій області СОТ буде продовжувати практику ГАТТ. В ГАТТ внесок кожної країни був пропорційний її частці в міжнародній торгівлі.

 Світова організація  торгівлі – це організаційний  міждержавний механізм, мета якого  забезпечити реалізацію правових документів, що утворилися в результаті Уругвайського раунду, створити базу для подальших переговорів у сфері міжнародної торгівлі товарами і послугами.

 Моделлю, на основі  якої створюється СОТ є ГАТТ, яка фактично протягом декількох  десятиліть 1948-1994 рр. виконувала функції міжнародної торгової організації. В угоді про створення СОТ говориться, що СОТ в своїй діяльності буде керуватися рішеннями, процедурами і практикою ГАТТ.

 Основною метою  створення СОТ стала заміна  старої, роздробленої системи ГАТТ новою, інтегрованою міжнародною організацією, наділеної повноваженнями для діючого проведення в життя принципів і правил міжнародної торгівлі, погоджених у ході торгових переговорів. Угода про установу СОТ зводить у єдину, підвідомчу цієї організації, систему всіх угод і домовленостей, досягнутих в результаті багатобічних торгових переговорів у рамках ГАТТ. З юридичної точки зору, практичне застосування результатів “уругвайського” раунду, з огляду на всю сукупність положень ГАТТ і, особливо, домовленостей “токійського” раунду, було б значно утруднене, якщо не неможливо. Тому учасниками переговорів було прийняте рішення про те, що всі домовленості, досягнуті в ході багатобічних торгових переговорів, є невід’ємною частиною Генеральної Угоди – а, отже, і СОТ – і країни, що беруть участь в Угоді, приймають на себе всі зобов’язання, що містяться в ньому.

 Світова організація  торгівлі є єдиною правовою  й інституціональною основою  світової торгівельної системи.

 Система СОТ покликана  виконувати наступні функції: вона діє як комплекс погоджених на багатобічній основі правил, що регулюють поводження урядів країн-членів у торгівлі. Власне кажучи, це правила поведінки держав і їхніх торгуючих суб’єктів на світових ринках; вона виконує роль форуму для торгових переговорів, спрямованих на лібералізацію торгівлі і забезпечення її більшої передбачуваності або шляхом відкриття національних ринків, або шляхом зміцнення і розширення самих правил; вона виконує роль міжнародного суду, що дозволяє урядам країн-членів СОТ дозволяти суперечки між собою.

 Організаційна структура  СОТ визначена в ст. IV Угоди  про створення СОТ. Вищим керівним  органом СОТ є Конференція  міністрів. Вона збирається не  рідше одного разу в два  роки, як правило, на рівні міністрів  торгівлі чи іноземних справ країн-учасниць СОТ. Конференція має повноваження приймати рішення по найбільш принципових питаннях, наприклад, що стосується нових раундів багатобічних переговорів.

 Поточне керування  діяльністю і спостереження за  дією угоди і міністерських  рішень здійснює Генеральна рада. Вона збирається кілька разів у рік у Женеві. Як правило, у Генеральну раду входять посли чи голови представництв членів СОТ. У функції Генеральної ради також входить дозвіл торгових суперечок між країнами-учасницями СОТ і проведення періодичних оглядів їхньої торгової політики.

 Генеральна рада  контролює діяльність підлеглих  органів: Ради по торгівлі товарами, що здійснює спостереження за  виконанням Генеральної угоди  про торгівлю товарами. Вона керує  діяльністю 14 комітетів, що займаються контролем за дотриманням принципів СОТ й угод ГАТТ – 1994 по найважливіших напрямках діяльності СОТ в сфері торгівлі товарами. Ради по торгівлі послугами, що здійснює спостереження за виконанням Генеральної угоди про торгівлю послугами;, а також надає допомогу групам переговорів з таких питань, як базові телекомунікації, пересування фізичних осіб, послуги по морських перевезеннях. Вона має у своєму складі Комітет з торгівлі фінансовими послугами і Робочою групою по професійних послугах. Ради по інтелектуальній власності, що здійснює спостереження за виконанням Угоди про торгові аспекти прав інтелектуальної власності. Вона займається також питаннями, зв’язаними з запобіганням конфліктів, зв’язаних з міжнародною торгівлею підробленими товарами.

 Крім перерахованих вище органів, у складі СОТ діють робочі й експертні групи і спеціалізовані комітети. Їхні функції полягають у розгляді питань виконання окремих частин багатосторонніх угод, а також інших питань, що представляють інтерес для країн-учасниць, наприклад, що стосується правил конкуренції, інвестицій, дії регіональних торгових угод, торгових аспектів захисту навколишнього середовища і прийому нових членів.

 СОТ являє собою  складний і розгалужений механізм, у якому беруть участь сотні  спеціалістів, експертів у різних областях економіки і права, і який знаходиться в постійному русі і розвитку. Особливість СОТ в порівнянні з іншими міжнародними організаціями полягає в тому, що переговори у СОТ стосуються мільярдних сум, оскільки в їхньому результаті встановлюються правила експорту й імпорту товарів і послуг, що безпосередньо торкаються інтересів споживачів, виробників і конкретних компаній. СОТ – єдина організація світового рівня, що виробляє правила міжнародної торгівлі для забезпечення її максимально можливої передбачуваності і волі, а також справедливого вирішення конфліктів між країнами-учасницями з будь-яких питань, що стосуються торгівлі і торгових бар’єрів.

 Метою ж створення СОТ є здійснення міжнародних торговельних зв’язків через розроблення системи правових норм міжнародної торгівлі, контроль за їх дотриманням, а також забезпечення умов проведення багатосторонніх переговорів, спрямованих на глобальну лібералізацію торгівлі. СОТ діє в напрямі забезпечення тривалого і стабільного функціонування системи міжнародних торговельних зв’язків, лібералізації міжнародної торгівлі, досягнення рівноправності в торгівлі для всіх держав (із застосуванням норм про режим найбільшого сприяння, національний режим, заборону будь-яких форм дискримінації), поступового скасування митних і торговельних обмежень та вирішення інших завдань. На відміну від ГАТТ членство в СОТ, як правило, передбачає обов’язкову участь держави у багатосторонніх угодах. Крім того, якщо ГАТТ була системою багатосторонніх угод, то СОТ є постійно діючою організацією. Якщо правила ГАТТ поширювалися лише на торгівлю товарами, то СОТ займається поряд з організацією міжнародної торгівлі іншими пов’язаними з нею питаннями, зокрема питаннями інтелектуальної власності.

Важливі принципи діяльності СОТ — це торгівля без дискримінації, розширення доступу до ринків, сприяння справедливій конкуренції, розумне використання митних зборів, заохочення розвитку і здійснення економічних реформ.

Правовою базою СОТ  є ряд багатосторонніх торговельних угод, яких було досягнуто під час так званого «Уругвайського раунду». Основні з них такі: Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 р., яка визначає єдині норми і принципи міжнародної торгівлі товарами; Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС), яка регулює відносини у торгівлі послугами; Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС); Угода про правила і процедури вирішення спорів; Угода про сільське господарство; Угода про застосування санітарних та фітосанітарних заходів; Угода про технічні бар’єри в торгівлі; Угода про правила походження товарів; Угода про процедури імпортного ліцензування; Угода про передвідвантажувальну інспекцію; Угода про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи; Угода про субсидії та компенсаційні заходи; Угода про захисні заходи.