Сутність підприємництва та його організаційно-економічні форми

Міністерство  освіти і науки України 
“Київський національний економічний  університет імені В. Гетьмана” 
Кафедра політичної економії

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“ Сутність підприємництва та його організаційно-економічні форми  ”

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                          Студента 1 курсу,

                                            2 групи,спеціальності 6505

                                                   Бабича А.М.

                                                     

 

 

 

Київ-2011

Зміст

 

 

 

Вступ           

I. Сутність і види підприємництва

1. Визначення підприємництва      

2. Суб’єкти підприємницької діяльності     

3. Види підприємницької  діяльності 

II. Організаційо-економічні форми підприємництва                                   

1. Міжнародна класифікація організаційних форм бізнесу. Особливості створення, переваги та недоліки різноманітних організаційно-правових форм підприємницької діяльності.
2. Правові форми організації підприємницької діяльності в  Україні. Форми здійснення приватної підприємницької діяльності.
3. Особливості створення господарських товариств: повного, командитного, товариства з додатковою відповідальністю.
4. Особливості створення та функціонування товариств з обмеженою відповідальністю.

III. Проблеми і перспективи розвитку підприємництва в Україні  

Висновок          

Література          

 

 

                                                                                                                          

Вступ.

 

Будь-яка нація пишається  плодами діяльності своїх підприємців. Але будь-яка нація і кожен її окремий представник пишаються і своєю причетністю до втілення якої-небудь конкретної підприємницької ідеї. Підприємництво як одна з конкретних форм прояву суспільних відносин сприяє не тільки підвищенню матеріального і духовного потенціалу суспільства, не тільки створює сприятливий ґрунт для практичної реалізації здібностей і талантів кожного індивіда, але і веде до єднання нації, збереженню її національного духу і національної гордості.

Зараз ми усі є свідками кризового стану нашої економіки, знецінення національної валюти і падіння життєвого рівня населення. За роки незалежності уряд не зміг активізувати діяльність приватних підприємців, створити сприятливі умови для їхнього росту. Недавно один відомий політик сказав, що ця криза відкинула Україну і Росію на 3 роки тому, що приблизно стільки знадобиться, для того щоб досягти рівня 17 серпня 1998 року. Це означає, що ми практично заново стаємо перед проблемою розвитку підприємництва. Значить усі перераховані вище риси підприємництва не знайшли відображення в конкретних діях ні з боку держави, ні з боку населення, що і привело до даної кризи. Традиційна комуністична модель суспільного розвитку завжди базувалася на необхідності придушення підприємницького духу в суспільстві і підприємця як носія такого духу. Досвід перебудови (особливо її початкового періоду) показав, що, відмовляючись на словах від традиційної комуністичної моделі суспільного розвитку, фактично ми багато в чому продовжуємо саме цю лінію. Загальне неприйняття підприємництва поступово переходить в усвідомлення необхідності створення умов для його найшвидшого й ефективного розвитку.

За підприємництвом  в Україні майбутнє, процес нагромадження  критичної маси неминуче приведе  до "підприємницького бума". Тому на даному етапі важливо вивчити поводження підприємця, щоб у наслідку не допускати помилок, зроблених раніше. У своїй роботі я постараюся розкрити сутність підприємництва, дати йому чітке визначення, розглянути такі важливі елементи, як підприємницьке середовище, партнерські зв'язки і відносини. В другій частині я зупинюся на суб'єктах і видах підприємництва, особливо докладно розглянувши один із самих розповсюджених на Україні видів діяльності - посередницького підприємництва. У третій частині буде проведений аналіз проблем, перспектив підприємництва в Україні, а також заходів для виходу з положення, що створилося.

 

 

 

I. Сутність і види підприємництва.

 

1. Визначення  підприємництва.

 

На сьогоднішній день у світі не існує загальноприйнятого визначення підприємництва. Американський учений, професор Роберт Хизрич визначає "підприємництво як процес створення чогось нового, що має вартість, а підприємця — як людини, що затрачає на цей весь необхідний час і сили, бере на себе весь фінансовий, психологічний і соціальний ризик, одержуючи в нагороду гроші і задоволення досягнутим". В американській навчальній і науковій літературі дається безліч інших визначень, що характеризують підприємництво і підприємця з економічної, політекономічної, психологічної, управлінської й інших точок зору.

Кемпбелл Макконнелл і Стенлі Брю у своїй книзі розкривають значення терміна підприємництво через чотири функції підприємця:

1. Підприємець бере на себе ініціативу з'єднання ресурсів землі, капіталу і праці в єдиний процес виробництва чи товару послуги. Виконуючи роль свічі запалювання і каталізатора, підприємець одночасно є рушійною силою виробництва і посередником, що зводить разом інші ресурси для здійснення процесу, що обіцяє бути прибутковою справою.
2. Підприємець бере на себе важку задачу прийняття основних рішень у процесі ведення бізнесу, тобто ті нерутинні рішення, що і визначають курс діяльності підприємства.
3. Підприємець - це новатор, особа, що прагне вводити в побут на комерційній основі нові продукти, нові виробничі технології і навіть нові форми організації бізнесу.
4. Підприємець - це людин, що йде на ризик. Це випливає з ретельного вивчення інших трьох його функцій. У капіталістичній системі підприємцю прибуток не гарантований. Винагородою за витрачений час, зусилля і здібності можуть виявитися привабливі  прибутки або збитки і зрештою банкрутство. Коротше кажучи, підприємець ризикує не тільки своїм часом, працею і діловою репутацією, але і вкладеними коштами - своїми власними, а також коштами компаньйонів чи акціонерів.[ Экономикс,]

Ні за рубежем, ні в  нас поки ще не створена загальноприйнята економічна теорія підприємництва, хоча потреба в такій теорії давно  вже стала дуже важливою. "Три  хвилі" розвитку теорії підприємницької  функції — так умовно можна  охарактеризувати розвиток процесу наукового осмислення практики підприємництва.

"Перша хвиля", що  виникла ще в XVIII в., була зв'язана  з концентрацією уваги на несенні  підприємцем ризику. "Друга хвиля"  у науковому осмисленні підприємництва  зв'язана з виділенням інноваційності як його основної відмітної риси. "Третя хвиля" відрізняється зосередженням уваги на особливих особистісних якостях підприємця (здатність реагувати на зміни економічної і суспільної ситуації, самостійність у виборі і прийнятті рішень, наявність управлінських здібностей) і на ролі підприємництва як регулюючого початку в економічній системі, що врівноважує. .[ Экономикс,]

Сучасний етап розвитку теорії підприємницької функції  можна віднести до "четвертої  хвилі", поява якої зв'язується з  переносом акценту на управлінський аспект в аналізі дій підприємця, а отже — з переходом на міждисциплінарний рівень аналізу проблем підприємництва.

Підприємництво —  це особливий вид економічної  активності (під який ми розуміємо  доцільну діяльність, спрямовану на витяг  прибутку), що заснована на самостійній ініціативі, відповідальності й інноваційній підприємницькій ідеї.

Економічна активність являє собою форму участі індивіда в суспільному виробництві і  спосіб одержання фінансових засобів  для забезпечення життєдіяльності  його самого і членів його родини. Такою формою участі індивіда в суспільному виробництві є один суспільний функціональний обов'язок чи їхня комбінація, коли він виступає в якості:

• власника яких-небудь об'єктів, нерухомості і т.д., що приносять йому постійний і гарантований доход (власник підприємства чи будинку, що здається в оренду, і т.д.);

• найманого робітника, що продає свою робочу силу (токар на заводі, вчитель у школі і т.д.);

• індивідуального виробника ("вільний" художник, що живе на доходи від реалізації своїх добутків, або водій, що використовує автомобіль у якості таксі і живучий на доходи від такої діяльності, і т.д.);

• державного чи муніципального службовця;

• менеджера (керуючий чужим підприємством);

• пенсіонера (пасивна форма участі в суспільному виробництві як наслідок минулої активності);

•  чи учня студента (як підготовчий етап до участі в майбутнім суспільному виробництві в якій-небудь конкретній формі);

• безробітного (як вимушена форма неучасті чи припинення участі в суспільному виробництві);

Підприємництво характеризується обов'язковою наявністю інноваційного  моменту, — будь те виробництво нового товару, зміна профілю чи діяльності підстава нового підприємства. Нова система керування виробництвом, якістю, упровадження нових методів організації або виробництва нових технологій — це теж інноваційні моменти.

 

2. Суб'єкти  підприємницької діяльності.

 

Основним суб'єктом  підприємницької активності виступає підприємець. Однак підприємець — не єдиний суб'єкт, у будь-якому випадку він змушений взаємодіяти зі споживачем як основним його контрагентом, а також з державою, що у різних ситуаціях може виступати як помічник або супротивник. І споживач і держава також відносяться до категорії суб'єктів підприємницької активності, як і найманий робітник (якщо, звичайно, підприємець працює не поодинці), і партнери по бізнесі (якщо виробництво не носить ізольованого від суспільних зв'язків характеру) (мал. 1).

Малюнок 1. Суб'єкти підприємницької діяльності

 

В взаєминах підприємця і споживача підприємець відноситься до категорії активного суб'єкта, а споживачу властива, насамперед пасивна роль. При аналізі сторони цих взаємин споживач виконує роль індикатора підприємницького процесу. Це зрозуміло, тому все те, що складає предмет діяльності підприємця, має право на реалізацію тільки у випадку позитивної експертної оцінки споживача. Така оцінка здійснюється споживачем і виступає як готовність останнього придбати той чи інший товар. Підприємець, при плануванні й організації своєї діяльності ніяким чином не може ігнорувати настрій, бажання, інтереси, чекання, оцінки споживача.

У підприємця в умовах ринкової системи відносин немає  іншого шляху впливу на споживача, крім як діяти в унісон з його інтересами. Однак така ситуація зовсім не означає, що підприємець зобов'язаний діяти тільки в строгій відповідності з уже виявленими інтересами споживача. Сам підприємець може формувати попит споживача, створювати нові купівельні потреби (ну хто зі споживачів припускав придбати відеомагнітофон, коли він ще не вироблявся, а тільки готувався до виробництва?). До цього саме і зводиться положення про два способи організації підприємницької активності: на основі виявленого інтересу споживача чи на основі "нав'язування" йому нового товару.

Таким чином, метою підприємця виступає необхідність "завоювати' споживача, створити коло власних споживачів.

Основними засобами впливу підприємця на споживача виступають наступні фактори:

• новизна товару і його відповідність інтересу споживача;

• якість;

• ціна, приступність товару;

• ступінь універсальності товару;

• зовнішній вигляд і упакування;

• позитивні відмітні характеристики товару від товарів інших виробників і можливість споживача ознайомитися з такими відмінностями;

• можливість скористатися послугами післяпродажного сервісу;

• відповідність загальноприйнятим чи державним стандартам;

• престижність і привабливість реклами товару і т.д.

Висновок, який можна  було б зробити з розглянутої  проблеми, зводиться до наступного: якщо з погляду суспільного виробництва  саме підприємець виступає в ролі активного суб'єкта, то з погляду самого підприємницького процесу, його змісту й ефективності активну роль грає споживач, і підприємець не може ігнорувати цей факт.

Роль держави як суб'єкта підприємницького процесу може бути різною в залежності від суспільних умов, ситуації, що складається в сфері ділової активності, і тих цілей, які ставить перед собою держава.

У залежності від конкретної ситуації держава може бути:

• гальмом розвитку підприємництва, коли воно створює вкрай несприятливу обстановку для розвитку підприємництва або навіть забороняє його;

• стороннім спостерігачем, коли держава пряма не протидіє розвитку підприємництва, але в той же час і не сприяє цьому розвитку;

• прискорювачем підприємницького процесу, коли держава веде постійний і активний пошук заходів для залучення в підприємницький процес нових економічних агентів (нерідко така цілеспрямована діяльність держави викликає "вибух" підприємницької активності і приводить до "буму" підприємництва).