Становлення і еволюція економічної теорії

Всі ці теорії трансформації  спираються на деякі реальні факти, що мають місце з розвитком  капіталізму, але витлумачують ці процеси  або вкрай поверхово, або вкрай  помилкою. При цьому кожна із означених  вище теорій зв'язує трансформацію  капіталізму з різними чинниками. Теорія "народного капіталізму" трансформацію капіталізму в  нову економічну систему вбачає в  поширенні акцій серед значної  частини населення. На думку авторів  теорії "народного капіталізму", з поширенням акцій великих компаній серед трудящого населення відбулася нібито дифузія (розпилення) великої капіталістичної власності. Власником стає народ. Це саме пишуть і кажуть автори і прихильники роздержавлення і корпоратизації власності в Україні та інших постсоціалістичних країнах На їх думку, населення колишніх соціалістичних країн, отримавши акції того чи іншого акціонерного товариства, нібито стало реальним, справжнім власником заводів, фабрик тощо. Про те, якими саме власниками - реальними чи формальними - стали наші співвітчизники в результаті отримання кількох акцій, хай вони судять самі.

Теорія революції -менеджерів" трансформацію капіталізму пов'язує із зростанням ролі професійних менеджерів у великих корпораціях її автори вважають, що професійні менеджери у великих корпораціях метою своєї діяльності мають не отримання високих прибутків для власників контрольних пакетів акцій, а задоволення потреб суспільства

Теорії "змішаної економіки", "держави загального добробуту", "соціально-ринкового господарства" і деякі інші пов'язують "трансформацію" капіталізму з таким реальним явищем нинішнього капіталізму, як зростання  державного втручання в економіку. В означених теоріях капіталістична Держава подається як фактор, який нібито докорінно змінює характер виробництва, усуває анархію та кризи, забезпечує вирішення соціальних проблем.

Таким чином, теорії еволюції економічних систем пов'язують "трансформацію  капіталізму" відразу з багатьма факторами: з випуском та розповсюдженням  серед населення дрібних акцій, із зростанням ролі менеджерів великих  корпорацій, з державним втручанням в економіку, з реалізацією досягнень  сучасної науково-технічної революції  та з деякими іншими, що мають  місце в сучасних капіталістичних  країнах. Незалежно від того, який саме фактор покладено в основу трансформації, в кожній моделі трансформованого капіталізму  зберігаються два важливих інститути: приватнокапіталістична власність  на засоби виробництва і панування  в економіці великих монополістичних корпорацій. Більше того, означені інститути у трансформованому капіталізмі навіть посилюють свої позиції.

Теорії трансформації  прийнято поділяти на два напрямки: ортодоксальні та буржуазно-ліберальні. Ортодоксальні теорії трансформації  капіталізму представлені сучасними  варіантами концепцій "змішаної економіки", серед авторів яких варто виокремити передусім П Самуельсон. Другий напрям представлений різноманітними моделями, сконструйованими з врахуванням соціально-економічних наслідків науково-технічної революції. Найвидатнішим представником цього напряму є Дж. Гелбрейт.

Кожний із означених напрямків  захищає економічну систему сучасного  державно-монополістичного капіталізму, але робить це по-своєму, тобто за допомогою певних форм та методів. Скажімо, якщо П Самуельсон захищає економічну систему США з позицій буржуазної ортодоксії, яка виключає будь-яку критику монополістичного капіталізму і захищає кейнсіанські методи регулювання економиш і підтримки політики доходів, то Дж Гелбрейт, залишаючись ідеологом державно-монополістичного капіталізму, виступає з критикою його сучасних форм.

Певні відмінності спостерігаються  і в застосовуваній методології. Прихильники ортодоксального напряму  у більшості випадків є прихильниками  суб'єктивної методологи" навіть тоді, коли намагаються еклектично поєднати метод суб'єктивізму і метод  технологізму.

В кожного з цих напрямів своє відношення і до економічної  системи соціалізму. Ортодокси не приховують свого негативного ставлення  до соціалізму, виступаючи здебільшого  з безпідставною критикою його. На противагу їм буржуазні ліберали більш терпимо ставляться до економічної  системи соціалізму, бачать в ній  окремі позитивні сторони і навіть рекомендують урядам капіталістичних  країн запозичувати окремі з них  для впровадження.

Якщо спробувати узагальнити  основні положення буржуазних теорій щодо еволюції економічної системи  капіталізму, то можна дійти висновку, що головним в них є заперечення  марксового вчення про закономірну зміну економічних формацій. На думку буржуазних авторів економічних систем, зміна капіталізму соціалізмом неможлива, оскільки сучасний капіталізм виявився більш життєздатним, ніж думав К Маркс. Він нібито зумів докорінно змінитися, пристосуватися до нових умов і позбутися • багатьох недоліків. Серед таких змін автори економічних систем називають передусім наступні:

в умовах сучасного капіталізму  нібито приватна власність вже не відіграє тієї ролі, яку відігравала  в минулому. Економічна влада перейшла від власників засобів виробництва  до менеджерів;

що завдяки державному втручанню в економіку капіталізму  начебто пощастило позбутися  економічних криз та безробіття і  добитися високих та стійких темпів економічного зростання;

що начебто не підтвердилася  дія всезагального закону капіталістичного нагромадження, відкритого К. Марксом  на основі

дослідження економічного розвитку Англії. Цей закон перестав діяти, твердять автори економічних систем, оскільки капіталістична держава здійснює перерозподіл багатства і доходу в інтересах бідних верств населення.

Відзначаючи певні, реально  існуючі відмінності сучасного  державно-монополістичного капіталізму  від капіталізму вільної конкуренції  і навіть капіталізму монополістичного, теорії економічних систем ухиляються від дослідження виробничих відносин і суперечностей капіталізму. А  тому вони неспроможні розкрити не тільки справжню суть тих змін, що відбуваються в умовах сучасного капіталізму, але й ті причини, що ці зміни зумовлюють. Скажімо, автори економічних систем не можуть (чи не хочуть) науково пояснити причини розвитку державного регулювання  економіки. Це видно хоча б по тому, як пояснював причини державного втручання в економіку відомий  англійський економіст Дж. Кейнс у книзі "Загальна теорія зайнятості процента і грошей".

Дж. Кейнс визнавав, що економічні кризи та безробіття органічно притаманні капіталізму, оскільки стихійний ринковий механізм саморегулювання неспроможний забезпечити повне використання наявної робочої сили та капіталу. Внаслідок цього і виникає  стагнація виробництва та безробіття. Проте ці недоліки стихійної ринкової економіки Дж. Кейнс пояснював  не дією об'єктивних економічних законів  капіталізму, не суперечностями економічної  системи капіталізму, а "вічними" психологічними законами. Мовляв, люди, чим більше отримують доходів, тим  більше вони схильні до заощадження. А через це зменшуються інвестиції у розвиток виробництва і попит  на засоби виробництва та предмети споживання. Завдання держави він  вбачає в тому, щоб стимулювати  інвестиції і попит на засоби виробництва  та предмети споживання. Такий підхід дозволяє робити висновок про можливість усунути недоліки капіталізму при  збереженні його основи - приватної  власності на засоби виробництва  Очевидно, саме через це підхід Дж. Кейнса до причин державного втручання в  економіку був взятий на озброєння  авторами економічних систем.

Своєрідне бачення причин, що зумовлюють державне втручання в  економіку і в буржуазних авторів, про тяжке становище робітничого  класу капіталістичних країн. Скажімо, II Кайзер, вважаючи, що однією з причин державного втручання в економіку  є тяжке матеріальне становище  робітничого класу, за наявність  бідності та злиднів покладає на конкурентний, стихійний характер економіки в  епоху домонополістичного капіталізму. Таке бачення причин бідності дозволяє робити висновок про можливість вирішення  всіх соціальних проблем за допомогою  державного втручання при збереженні приватнокапіталістичної власності  на засоби виробництва

Ще одна причина, що зумовлює державне втручання в капіталістичну економіку, і яка знаходить відображення в теоріях економічних систем - це виникнення монополій. З переростанням  капіталізму вільної конкуренції  у монополістичний посилилося втручання капіталістичної держави в економіку. На думку Ф.Енгельса та В.І.Леніна, це втручання зумовлене інтересами монополій. На думку авторів буржуазних теорій економічних систем, державне регулювання здійснюється з метою зменшення засилля монополістичного капіталізму, з метою спрямування діяльності монополій в інтересах всього суспільства Кому насправді служить державне регулювання, можна судити по рекомендаціях щодо обсягу та змісту регулюючої діяльності. З одного боку, західні вчені прагнуть всіляко розвивати і пропагувати ідею державного втручання в економіку, змальовуючи державу як надкласову силу, здатну безсторонню виступати в сучасному суспільстві 3 іншого боку, в своїх рекомендаціях вони намагаються так спрямовувати регулюючу діяльність капіталістичної держави, аби юна служила інтересам монополістичного капіталу.

Як видно із викладеного, в теоріях економічних систем відсутній аналіз зв'язку еволюції економічної системи капіталізму  з історичною тенденцією капіталістичного нагромадження і викликаного  цим останнім загостренням основної суперечності капіталізму. Буржуазні  автори нічого не говорять про це навіть тоді, коли пишуть, що висновок про неминучість  зміни капіталізму соціалізмом  К. Маркс виводить виключно із зростання  безробіття, посилення процесу зубожіння  робітничого класу та наростання нестійкості капіталістичної економіки. Адже за своєю суттю все це форми  прояву основної суперечності капіталізму - суперечності між суспільним характером виробництва і приватнокапіталістичним  способом присвоєння його результатів. Цим самим автори теорій економічних  систем спотворюють логіку проведеного  К. Марксом дослідження капіталізму  в тому числі і того факту, що централізація  засобів ] виробництва та усуспільнення  праці досягають такого розміру, коли стають несумісними з капіталістичною  формою - капіталістичними відносинами  власност