Іспанія РПС

Вступ

Актуальність теми дослідження обумовлюється наступними факторами:

· За останнє десятиліття Іспанія стала однією з країн які мають найінтенсивніший темп розвитку серед країн Європи, що тільки укріпило її позицію в очах світової спільноти.

· Економічне зростання країни і окремих її регіонів, рівень життя населення багато в чому визначаються ефективністю використання природних ресурсів та промисловою діяльністю країни.

Мета дослідження : Провести загальний аналіз вигідності географічного положення країни, розкрити стан економіки на сучасному етапі розвитку,описати стан розвитку природно-ресурсного потенціалу даного регіону світу в цілому, виявити та встановити характер проблем в контексті сучасного розвитку країни. Мета ставить перед собою досягнення таких завдань:

· Дати повну оцінку ефективності використання природно-ресурсного потенціалу Іспанії, та кожного її регіону.

· Показати напрями розвитку господарства країни і сучасні зміни в галузевій і територіальній організації господарства. Проаналізувати види діяльності промисловості країни Іспанії.

· Надати стислі відомості про історію, географічне положення та економічний розвиток, населення та культуру південноєвропейської країни Іспанії.

· Розкрити стан та способи вирішення сучасних проблем, які гальмують розвиток держави.

Дослідженням даної проблеми займалися провідні як вітчизняні так і зарубіжні автори як: А.Р Корсунский, С.М. Хенкин, Д.Г. Чирник, Г.А. Папирян, Є.І. Лагутина, Н. Кузнецов та інші. Вивчаючи матеріали по цій темі автор дійшов висновків, що вона недостатньо досліджена і її подальша розробка є актуальною.

Об’єкт дослідження : Іспанія- країна Піренейського півострова. Процес розвитку сучасної Іспанії та її основні структурні елементи.

Предмет дослідження : Організація та розвиток засобів і методів використання природних ресурсів. Визначення ролі Іспанії на світовій арені.

Методологія і методи дослідження : методологічною основою для написання дослідницької курсової роботи склали праці провідних дослідників, які займалися розробкою цієї теми. Робота базується на принципах логіки, об’єктивності та конкретних фактах. В ході дослідження були використані такі методи як: описовий, використовувався для представлення зібраних даних по загальній характеристиці країни, методи аналізу, синтезу та статистичний метод, який дав змогу комплексно оцінити природний потенціал країни, а також використаний історичний принцип, який дав змогу прослідкувати за темпами розвитку Іспанії.

Наукова новизна даної роботи проявляється в тому, що в цій роботі проаналізовано та визначено умови організації та розвитку економіки, вигідність використання ресурсів, способи збереження культури, засоби подолання проблем, комплексно досліджуються різні проблеми, на основі широкого масиву джерел здійснюється спроба оцінити поточну ситуацію в країні та в кожній області на регіональному рівні, розкрити історичні джерела та шляхи формування Іспанії, значущість країни в контексті загального розвитку країн Європи.

Практичне значення роботи полягає в розробціметодологічних підходів, обґрунтування доцільності використання ресурсів та виробничої індустрії в усіх областях Іспанії, окремі положення дослідження можуть бути використані при написані підручників, лекційних курсів. Результати дослідження дають змогу об’єктивно оцінити поточну ситуацію країни, та показують шляхи вирішення існуючих проблемних ситуацій.

1. Місце і значення господарства Іспанії у світі.

У другій половині 1980-х років економічне становище Іспанії покращилося. Програма реструктуризації промисловості була спрямована на відтік ресурсів і робочої сили з неефективних галузей промисловості, що переживали спад (суднобудування, чорна металургія, текстильна промисловість), і забезпечення нових, більш конкурентоспроможних підприємств інвестиційними кредитами і субсидіями. До 1987 намічений план був виконаний на 3/4: обсяг продукції у більшості цільових галузей промисловості різко зріс. Приєднання до ЄС також стимулювало зростання економіки: на початку 1990-х років Іспанія одержала майже 1/5 регіональних субсидій ЄС.

Економічний спад, що стався на початку 1990-х років, був частково пов"язаний з дефіцитом платіжного балансу після 1989 року. Хоча доходи від туризму в Іспанії і знизили цей дефіцит у 1992, особливо завдяки проведенню літніх Олімпійських ігор у Барселоні і всесвітньої виставки "Експо-92" у Севільї, у цьому секторі економіки проявилися ознаки застою. Більшість інвестицій продовжували направлятися в традиційно привілейовані райони (Барселона, Мадрид) на шкоду депресивним районам (Астурія). Нееластичний ринок праці продовжував гальмувати спроби скорочення високого рівня безробіття.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) Іспанії у 1991 оцінювався в 496 млрд. дол., або 12 719 дол. у розрахунку на душу. Частка промисловості становила 26% ВВП, будівництва - 10%, а сільського господарства - 4%.

Сільське господарство здавна було важливою галуззю економіки Іспанії. До початку 1950-х років, коли промисловість випередила його за темпами розвитку, сільське господарство Іспанії було головним джерелом доходів держави, а у 1992 р. його частка скоротилася до 4%. Частка зайнятих у сільському господарстві продовжувала скорочуватись - з 42% у 1986 до 8% у 1992.

З 1970-х років різко зріс обсяг виробництва фруктів і овочів в Іспанії. У 1992 р. обсяг вирощених фруктів і овочів перевищив врожай зернових. Багато фруктів і овочів вирощувалося на експорт, головним чином у країни ЄС.

В країні обробляється тільки 40% земель. Близько 16% оброблюваних земель зрошуються. Луги і пасовища займають 13% території, ліси і рідколісся - 31%. Оскільки протягом сторіч у багатьох місцевостях країни ліси нещадно вирубувалися, уряд реалізував широкомасштабну програму лісовідновлення. Серед лісових культур дуже цінується корковий дуб; у даний час Іспанія посідає друге місце у світі (після Португалії) з виробництва кори коркового дерева. Приморська сосна широко використовується для отримання смоли і скипидару.

Іспанія утримує друге місце у світі з виробництва маслинової олії і третє - з виробництва вина (іспанські вина). Плантації маслинових дерев знаходяться головним чином у латифундіях Андалузії і Нової Кастилії, а виноград вирощують у Новій і Старій Кастилії, Андалузії і східних районах країни. Цитрусові, овочі і цукровий буряк - теж важливі сільськогосподарські культури. Основна зернова культура - пшениця - вирощується на центральних плато Месети з застосуванням методів богарного землеробства.

У 1991 р. в Іспанії нараховувалося 55 млн. голів домашньої птиці (23,7 млн. у 1933), 5,1 млн. голів великої рогатої худоби (3,6 млн. у 1933), а також 16,1 млн. свиней і 24,5 млн. овець. Більша частина поголів"я худоби зосереджена у вологих північних районах країни.

Рибне господарство дає менше 1% товарної продукції Іспанії, але ця галузь швидко і майже беззупинно розширювалася з 1920-х років. Улов риби зріс з 230 тис. т у 1927 до 341 тис. т у середньому в рік у період з 1931 по 1934 рік; у 1990 середньорічний улов сягнув 1,5 млн. тонн. Значна частина промислу ведеться біля берегів Країни Басків і Галісії. Найбільше виловлюють сардини, хека, макрелі, анчоусів і тріски.

2. Передумови розвитку та розміщення господарського комплексу Іспанії.

2.1. Історичні передумови.

У 1991 р. на частку промисловості припадала приблизно третина загального виробництва товарів і послуг в Іспанії. Приблизно 2/3 промислової продукції було вироблено обробною промисловістю, тоді як гірничодобувна промисловість, будівництво і комунальні послуги давали іншу третину.

Розвиток промисловості в Іспанії в 1930-х - на початку 1960-х років перебував під контролем держави. Ще в 1941 був створений Інститут національної індустрії Іспанії (ІНІ) - державна корпорація, що відповідала за створення великих державних підприємств, контроль приватної промисловості і проведення протекціоністської політики. З 1959 економіка Іспанії стала більш відкритою, а частині підприємств була надана провідна роль у розвитку промисловості. Функції ІНІ обмежувалися створенням підприємств у державному секторі економіки. У результаті темпи зростання промисловості підвищилися, що тривало до початку 1970-х років, після чого почався поступовий спад.

Вступ Іспанії в ЄС у 1986 стимулював приплив іноземних інвестицій у промисловість. Це дозволило модернізувати багато підприємств і передати більшу частину промисловості Іспанії в руки іноземних інвесторів і корпорацій.

Багато галузей обробної промисловості мають чітку географічну локалізацію. Така важлива історично сформована галузь, як текстильна промисловість Іспанії, зосереджена в Каталонії, особливо в Барселоні. Головний осередок чорної металургії - Країна Басків з центром у Більбао. У 1992 було виплавлено 12,3 млн. т сталі, що майже на 400% перевищило показник 1963 року. Великих успіхів іспанці досягли в автобудуванні і цементній промисловості. У 1992 було вироблено 1,8 млн. легкових, 382 тис. вантажних автомашин і 24,6 млн. т цементу. Обсяг промислового виробництва скоротився в 1991-1992 у результаті світового спаду у всіх галузях промисловості, крім енергетики. На початку 1990-х років за числом зайнятих в Іспанії виділялися такі галузі промисловості, як харчова і тютюнова (16% зайнятих); металургія і машинобудування (11%); текстильна і швейна (10%); виробництво транспортного устаткування (9%).

Іспанія має багаті родовища міді, залізної руди, олова і піритів з високим вмістом міді, свинцю і цинку. Іспанія - один з найбільших у ЄС виробників свинцю і міді, незважаючи на те, що обсяг виробництва більшості металів, у тому числі міді, свинцю, срібла, урану і цинку, з 1985 поступово скорочується. Вугільна промисловість Іспанії давно перетворилася в неефективну і неприбуткову галузь.

 Залежність Іспанії від імпорту енергоносіїв поступово збільшувалася, і в 1990-х роках за рахунок цього джерела забезпечувалося 80% енергоспоживання. Хоча з початку 1960-х років в Іспанії були виявлені кілька родовищ нафти (у 1964 була знайдена нафта за 65 км на північ від Бургоса, а на початку 1970-х років - біля Ампости в дельті Ебро), використання вітчизняних джерел енергії не заохочується. У 1992 у загальному балансі виробництва електроенергії майже половина припадала на частку місцевого вугілля й імпортної нафти, 36% - на частку ядерного палива і 13% - на частку гідроенергії. Завдяки наявності великих запасів урану був розроблений план розвитку атомної енергетики. Перша АЕС в Іспанії була запущена в 1969, однак у 1983 через екологічні непорозуміння була введена заборона на будівництво нових АЕС в Іспанії.

2.2. Природно-ресурсний потенціал.

Іспанія — країна на Піренейському (Іберій­ському) півострові. За територією і населенням вона належить до найбільших країн Європи. В XV—XVI ст. Іспанія, як і Португалія, відігравала першорядну роль у Великих географічних відкриттях і колоніальних загарбаннях.

Сучасна Іспанія займає 5/6 Піренейського півострова, їй належать Болгарські острови в Середземному морі й Канарські острови в Атлантичному океані. Вона є одночасно ат­лантичною і середземноморською країною.

Від решти Європи її відокремлюють Піренеї — одні з найбільш важкопрохідних гір континенту, що витягнулися в широтному на­прямку на 450 км. Сучасні транспортні системи (залізниці і шосе) оминають їх уздовж морського узбережжя. Від Африки Іспанію відокремлює Гібралтарська протока завширшки 13 км. її легко долали вже в найдавніші часи. Тепер Ґібралтарська протока є одним з найнапруженіших морських шляхів у світі.

В адміністративному відношенні Іспанія поділяється на 17 авто­номних провінцій.

Понад 3/5 території Іспанії займає плоско­гір'я Месета (іспанською мовою — «стіл»). Середня висота його становить 700—800 м н.р.м. На півночі та півдні Месета оточена горами, в західному напрямку вона поступово знижується і закінчується на території Португалії.

Месета — посушливий степ з континентальним кліматом, мало­родючими ґрунтами і бідною рослинністю. Умови для сільського господарства тут складні. Літо жарке, зими прохолодні. Середня температура липня 27 °С, січня -1 °С. Річна сума опадів коливається в межах 300—350 мм. Часто бувають посухи. Режим місцевих річок нестійкий. Влітку вони маловодні. Враховуючи їхнє значення для водопостачання і зокрема іригації, чимало зроблено для регулюван­ня їх стоку. На них багато гідроспоруд і водосховищ.

Північні гори (Кантабрійські і Піренейські) багаті на гідроресурси, ліс і пасовища. Для них характерна висотна зональність. М'який і вологий клімат має вузька рівнинна смуга узбережжя Біскайської затоки.

Специфічну частину Іспанії становлять відкриті на південь і закриті з півночі горами узбережжя Середземного моря і Андалузька рівнина (басейн річки Твадалквівір). Це субтропіки середземномор­ського типу з жарким сухим літом і м'якою вологою зимою, з родючими ґрунтами і можливостями для штучного зрошення. Разом з Балеарськими і Канарськими островами ця територія має най­сприятливіші умови для субтропічного землеробства і рекреації.

Іспанія має поклади високоякісних залізних руд і низької якості вугілля. Інші корисні копалини різноманітні, але невеликі за покла­дами. Вразливим місцем мінеральної бази країни є слабка забезпеченість власними енергоресурсами.