Рынковая економика необходимость,сущность,путь перехода

Автор: Пользователь скрыл имя, 02 Ноября 2011 в 15:37, курсовая работа

Описание работы

Цукрова промисловість — галузь харчової промисловості, яка виробляє цукор — пісок і рафінад.
В Україні це одна з найстаріших і найважливіших галузей харчової промисловості, продукція якої до 1914 року, поруч із збіжжям, була найважливішим предметом експорту.
В Україні цукор виробляється в основному з цукрового буряку. З середини 1950-х років деяка, щораз більша (тепер до 35 %), кількість — також з цукрової тростини, яку привозять з Куби. Понад половини цукру в Україні споживає населення, частина становить сировину для низки галузей харчової промисловості.

Работа содержит 1 файл

Цукрова промисловість.doc

— 112.50 Кб (Скачать)

 Для покращення  ситуації в галузі з безвиході,  необхідно здійснити низку конкретних  заходів:

1. Потрібно реформувати  схему управління цукробуряковою  галуззю з метою тіснішої взаємодії між державними структурами, учасниками цукробурякового комплексу, операторами цукрового ринку, постачальниками ресурсів, тобто фірмами і підприємствами, які впливають на формування політики в цій галузі.

 Є три можливих  шляхи організаційних змін із метою модернізації й оптимізації сфери управління цукробуряковим комплексом:

* реформування  структури Національної асоціації  цукровиків України; 

* створення  альтернативної (професійної) асоціації  цукровиків;

* створення  Державної акціонерної компанії з регулювання ринку цукру, у якій, крім держави, акціонерами виступатимуть учасники цукробурякового комплексу.

 Критерієм  визначення членства в зазначених  організаціях і кількості голосів  учасників має бути обсяг виробництва  цукру за попередній рік. Головною метою діяльності організації є розробка основних напрямів державної політики у сфері виробництва й оптової торгівлі цукром, розподіл квот і видача ліцензій на виробництво та оптову торгівлю, формування і внесення пропозицій щодо мінімальних цін на цукровий буряк і цукор, здійснення контролю за виконанням нормативних документів.

2. Слід розробити  систему критеріїв для рейтингового  визначення базових цукрових  заводів. Визначення таких допоможе  раціонально використовувати виробничі  потужності галузі, сформувати стабільні зони бурякосіяння, виробляти цукор з оптимальною собівартістю. За основні показники ефективності цукрових заводів пропонується взяти виробничу потужність підприємств і кількість цукру, отриманого в перерахунку на один гектар зони бурякосіяння.

3. Необхідно  встановити паритетні мінімальні  ціни на цукрові буряки і  цукор на рівні, що сприяв  би залученню кредитів комерційних  банків як на цукрові заводи, так і в бурякосійні господарства, стимулював упровадження грошових  розрахунків за буряк і матеріально-технічні ресурси.

 При визначенні  мінімальних цін на цукрові  буряки і цукор слід орієнтуватися  на показники роботи найефективніших  господарств і заводів. При  розрахунках собівартості не  повинні враховуватися завищені  цінові показники на матеріально-технічні ресурси, що виникають при бартерних поставках.

4. Кабінет міністрів  має заборонити бартерні схеми  переробки цукрових буряків. Лише  перехід на грошову форму розрахунків  між суб'єктами цукробурякового  комплексу дозволить упровадити механізми квотування, ліцензування та дійового контролю за їх виконанням.

5. Необхідно  прийняти зміни до закону "Про  митний тариф України", яким  встановити ввізне мито на  тростинний цукор-сирець у розмірі  100 євро за тонну. Таке ввізне  мито зрівняє вартість тростинової сировини і бурякової. А за нестачі на внутрішньому ринку цукру-піску і при зростанні цін на нього дасть можливість оперативно завозити для переробки тростину і тим самим запобігти різкому стрибкові цін. Крім того, це сприятиме завантаженню внутрішніх виробничих потужностей і зростанню надходжень до бюджету України.

6. Виходячи із  ситуації, що склалася в цукровій  галузі, й у зв'язку зі специфікою  її сезонної роботи, необхідно  відновити дію ст. 9 Закону України  "Про стимулювання розвитку сільського господарства" і внести відповідні зміни до законів "Про податок на прибуток" і "Про податок на додану вартість". На крайній випадок, необхідно розглянути пропозицію про нарахування податкових зобов'язань для цукрових заводів по закінчених операціях (реалізація плюс оплата). Специфіка роботи цукрових заводів полягає в тому, що сам сезон цукроваріння триває всього 60-90 діб, а підготовка до сезону ведеться протягом шести-семи місяців. Реальну можливість розрахуватися більшість цукрових заводів має лише по закінченні сезону і реалізації готової продукції.

7. Доцільно скасувати  податок на додану вартість  при наданні послуг із переробки  цукрових буряків фізичним особам, що не є суб'єктами підприємницької  діяльності.У зв'язку з розпаюванням  і приватизацією земель рік у рік зростає питома вага цукрових буряків, які постачають на заводи фізичні особи-неплатники ПДВ. Така ситуація погіршує незбалансованість розрахунків цукрових заводів за цим податком.

8. Потрібно скасувати  нарахування й оплату авансових платежів із податку на прибуток. Податок має нараховуватися один раз на рік, за підсумками сезону цукроваріння, але оплачуватися рівними частками протягом наступного року без нарахування пені і штрафних санкцій (або протягом першого півріччя наступного року).

9. Для фінансування  ліквідації чи перепрофілювання  цукрових заводів, перекваліфікації  та соціальної підтримки персоналу  цих підприємств слід створити  спеціальний позабюджетний фонд, який фінансуватиметься за рахунок  відрахувань від кожної реалізованої (чи виробленої) тонни цукру.

10. Щороку в  період цукроваріння необхідно  проводити тендери на поставку  цукру в Держрезерв України.  Це не лише сприятиме поповненню  державних запасів, а й зменшить  пропозицію цукру на ринку  в період масового виробництва.

11. Необхідно,  щоб у одного керівника, був  лише один цукровий завод, а  не так як ми бачимо зараз,  один власник має 3 -7 заводів.  Тоді буде здорова конкуренція,  заводи закривати буде не вигідно. [1,2]

 Ми мусимо  усвідомити: цукор як пріоритетна  й стратегічна галузь може дати мільярди в бюджет України. А це та надзвичайно важлива справа, якою ми всі разом повинні опікуватися і на яку мають бути скеровані зусилля державних владних структур, науковців, підприємців, виробничо-господарських формувань на місцях у найближчі три-чотири роки. Зміна стратегії і тактики формування ринкових відносин у цукробуряковому виробництві, чітке дотримання правил гри, тобто використання відповідних економічних, організаційних і правових методів, дозволить змінити на краще соціально-економічну ситуацію у галузі, відновити гідне становище сільськогосподарських товаровиробників на вітчизняному ринку цукру, дати нові робочі місця, поліпшити соціальні умови життя працівників та їхніх родин.  

 Список використаних  джерел: 

1. АгроПрофі - Український тижневик ділової інформації - http://www.agroprofy.com.ua

2. Инвестгазета  №41, 20.10.2008

3. Михайлицька  Н. Облік витрат та формування  собівартості продукції в

4. цукроварінні  в сучасних умовах Частина  1. - Житомир: ЖІТІ, 2000 К., 1960;

Информация о работе Рынковая економика необходимость,сущность,путь перехода