Рынковая економика необходимость,сущность,путь перехода

* висока собівартість  українського бурякового цукру  (сьогодні - 400-450 доларів США за  одну тонну), що робить його  неліквідним на внутрішньому  ринку і неконкурентоспроможним на зовнішніх;

* скорочення  внутрішнього споживання цукру  з 50 кг на душу населення  у 1991 році до 25 кг у наші дні,  за рекомендованої норми 38 кг;

* зростання  обсягів контрабандно завезеного  в Україну цукру з Польщі, Білорусі, Росії та інших країн.

 На сьогодні в Україні є 192 цукрових заводи, хоча від окремих із них залишилися тільки стіни з проваленим дахом. Останніми роками дедалі менше їх, у сезон цукроваріння, може розпочати роботу. Причина проста: явна збитковість виробництва. Давно триває стихійний процес "природного відбору", у результаті закрито майже 30% підприємств. Подальше "помирання" загрожує соціальною катастрофою, оскільки більшість цукрових заводів - селищеутворюючі підприємства, які тримають на собі весь тягар соціальної сфери. Це означає, що закритий завод не лише викидає на вулицю до 1000 безробітних, а й ставить на межу замерзання і вимирання все селище.

 На більшості  цукрових заводів технологічне  устаткування відпрацювало свій  ресурс. Якщо наприкінці 80-х років  старіння основних фондів було на рівні 51%, то в 2007 році - 70%. І модернізувати підприємства ніхто не збирається, адже їх власникам вигідніше пустити завод на металобрухт, ніж зазнавати збитків на виробництві цукру. До речі, цукровики вважають, що найбільшої шкоди галузі завдала приватизація підприємств. Через постійний перепродаж контрольних пакетів акцій іноді важко встановити реального власника заводу. За браком державного контролю над процесами приватизації окремі ділки-бізнесмени спромоглися порізати і продати на металобрухт майже 40 цукрових заводів, причому, на жодному з цих заводів немає юридичного рішення щодо його ліквідації чи знищення. А найбільше демонтовано підприємств у Черкаській, Сумській та Вінницькій областях. Сьогодні цукрові заводи, практично перестали бути суб'єктом господарсько-фінансової діяльності. Вони є переробними підприємствами для певної комерційної структури або фінансово-промислової групи.

 Відносини  в цукровій галузі регулюються  Законом № 758-XIV України від  17 червня 1999 року "Про державне  регулювання виробництва і реалізації цукру", а також постановою Кабінету міністрів України №1977, від 15 лютого 2002 року "Деякі питання державного регулювання виробництва і реалізації цукру". Точніше сказати, мають регулюватися. Наприклад, так і залишилися лише на папері передбачені законом ліцензування оптової торгівлі, попереднє фінансування цукровиробників для задоволення державних потреб, пільгове державне кредитування буряково-цукрового комплексу.

 По при  все в Україну почалося масове  ввезення цукру-сирцю, який склав значну конкуренцію і без того збитковому цукру з буряка. Ні хто не розуміє, що буряковий цукор солодший за сирцевий на 30%, хоч роздрібна ціна в них однакова. Складається таке враження, що наша влада навмисно нищить власну промисловість.

 Отже основними проблемами у цукровій галузі є:

* втрата зовнішніх  ринків збуту цукру;

* недосконалість  механізмів економічного регулювання  виробництва, що призвело до  серйозних соціальних наслідків  - втрати робочих місць, зниження  рівня заробітної плати, росту заборгованості, зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів;

* практична  відсутність кредитування виробника,  що призвело до переходу на  давальницькі схеми переробки  сировини і бартерні відносини  у галузі;

* втрата економічної  зацікавленості виробників у вирощуванні цукрової сировини;

* нерозвиненість  ринкових відносин у сфері  виробництва, переробки і реалізації  цукру;

* насичення  українського ринку цукром з  тростини;

* майже повна  відсутність інвестицій у галузь, її непривабливість для вітчизняних і зарубіжних інвесторів;

* різке скорочення  матеріально-технічного забезпечення  буряко-сіючих господарств і цукрових  заводів;

* висока собівартість  порівняно з низькою ціною.

 Також необхідно  звернути увагу на собівартість продукції. Розглянемо собівартість з наукової точки зору. Собівартість продукції - це витрати підприємства пов'язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт, наданням послуг. В цукровому виробництві використовуються такі методи:

1. Пряме віднесення витрат на відповідні види продукції. Застосовується в тих галузях, де одержують лише один вид однорідної продукції. Собівартість одиниці продукції при цьому визначають діленням суми понесених витрат на даному об'єкті планування й обліку на загальний обсяг її виробництва. Так визначається собівартість центнера зеленої маси, а також собівартість одиниці робіт і послуг допоміжних і обслуговуючих виробництв: 10 т/км, 1 кВт.год, 1 м3 води.

2. Вилучення  із загальної суми витрат побічної  продукції, вираженої у грошовій формі. При цьому в системі вирощування буряків побічна продукція (гичка, жом, патока та ін.) оцінюється за нормативною собівартістю, що розраховується по кожному підприємству. Залишок витрат, що дорівнює різниці між загальною сумою витрат і вартісною оцінкою побічної продукції, відносять на одержаний обсяг основної продукції.

 Модель собівартості 1 тонни цукру:

 Собівартість 1 т. цукру = 1,555 · 10 3 + 10,062 · х1 + 9,866 · х2 - 168,266· х3 ,

 де, х1 - собівартість  буряка;

 х2 - тариф  на переробку;

 х3 - вихід  цукру.

 З метою  обґрунтованого визначення і  всебічного аналізу собівартості  по кожному виду продукції  всі операційні витрати групують  за статтями. Перелік і склад  статей калькулювання виробничої  собівартості продукції кожне  підприємство встановлює самостійно. Аграрним підприємствам рекомендовано групувати операційні витрати за статтями, які наведені в табл.3.

 Таблиця 3

 Групування  витрат за статтями на підприємствах  цукрової галузі [3]

 Статті витрат  У рослинництві У допоміжних  виробництвах У підсобних промислових виробництвах Витрати на оплату праці із соціальними нарахуваннями + + + Насіння і садивний матеріал + Добрива + Засоби захисту рослин + Сировина і матеріали (без зворотних відходів) + Роботи і послуги + + + Витрати на ремонт необоротних активів + + + Інші витрати на утримання основних засобів + + + Загальновиробничі витрати + + + Інші витрати + + + Непродуктивні витрати (в обліку)

 Більше того, при оцінці фактичних економічних  витрат виробництва цукру слід  враховувати знос обладнання на цих заводах. Слід також зважати на той факт, що, хоча ціни на енергію в Україні зросли, вони все ще не досягли світового рівня.

 Собівартість  виробництва цукру у 2008 році  зросте до 3700 грн. за тонну.  А оптово-відпускна ціна становитиме  понад 4000 грн.за тонну. Собівартість зростає за рахунок здорощення матеріально-технічних ресурсів, а також цьогорічне скорочення посівних площ під цукровими буряками до 389,8 тис. гектарів, що на 38% менше ніж минулого року (табл.4).

 Таблиця 4

 Динаміка  матеріальних витрат на виробництво цукру [1]

 Матеріальні  витрати Одиниці виміру Роки 2006 2007 2008 2008 до 2006, % Природний газ без  транспортування тис. м. куб. 550 109 1700 309 Вугілля тонна 333 523 730 219 Вапняковий  камінь (без доставки) тонна 26 42 82 315 Доломітний камінь (без доставки) тонна 41 65 130 317 Дифузійні ножі компл 20 26 36 180 Мішкотара шт 1,52 1,98 1,98 130 Хімпрепарати (формалін) кг 1,3 1,72 2,4 185 Залізничне перевезення тн/км 41 50 61 149 Автоперевезення тн/км 1,3 1,6 2 154 Сірка кг 0,55 0,75 0,75 136 Фільтрувальна тканина квад.м. 25 31 36 144 Металопрокат тонна 1300 1800 3650 281 Кальційована сіль кг 1,68 1,75 1,9 113 Витрати на переробку 1 тонни цукрових буряків грн 137,7 184,1 254,3 184,

 Одним із  важливих питань є контроль  за собівартістю продукції. Від ефективного визначення собівартості залежить роздрібна ціна продукції. Собівартість ґрунтується на витратах. Ефективним методом перевірки правильності і документальної обґрунтованості списання витрат на виробництво за елементами і калькуляційними статтями є зустрічна перевірка і звірка даних первинних документів (лімітних карток, забірних відомостей з сировини і матеріалів) з даними аналітичного і синтетичного обліку (машинограмами, відомостями розподілу витрат сировини і матеріалів, заробітної платні, журналами 5 і 5-а, відомостями журнальної форми обліку, відомостями оцінки остаточного браку і розрахунку втрат від браку, даними оцінки залишків і нестач незавершеного виробництва) і звітними матеріалами (виробничими звітами цехів, періодичними звітами із собівартості). Одночасно перевіряється правильність оцінки матеріалів шляхом співставлення оцінки списаних матеріалів з обліковою їх оцінкою; правильність розрахованих відхилень від купівельних цін, оцінки незавершеного виробництва і обліку зворотних відходів. За рахунок цих факторів на окремих підприємствах має місце необґрунтоване регулювання собівартості продукції, що випускається.

 Послідовність  і напрями контролю собівартості  цукру.

1. Загальна оцінка  виконання плану реалізації підприємством та в розрізі договорів з покупцями по звітних періодах року (методи аналізу даних про виконання договорів покупцями).

2. Перевірка  виконання графіка відвантаження  готової продукції покупцям-замовникам:

* організації  обліку у відділах збуту та  відвантаженням продукції покупцям (обстеження наявності систематизованих переліків асортименту поставок по замовниках і термінах відвантаження, відміток про фактичне виконання (дата). Достовірність обліку контролюється методом порівняння показників накладних на відвантаження з даними оперативного обліку відділу збуту;

* своєчасності  відвантаження готової продукції  методом порівняння даних про  випуск продукції та її відвантаження  по датах місяця, ураховуючи обсяги  залишків на складі, візуальної  перевірки документів (розпоряджень, товарно-транспортних накладних).

3. Контроль своєчасності  здачі первинних документів про  відвантаження продукції покупцям  до бухгалтерії (метод порівняння  дати звіту і дати відвантаження).

4. Перевірка  своєчасності і правильності  оформлення платіжних документів для розрахунків з покупцями (розрахунків-фактур, платіжних доручень-вимог фінансовим відділом, бухгалтерією). Застосовується метод візуальної перевірки реквізитів документів, аналіз листування з покупцями, арифметична перевірка обсягів за вартістю, договірних цін, ПДВ.

5. Контроль дотримання  методики бухгалтерського та  податкового обліку, достовірності  даних про розрахунки з покупцями  та обсяги реалізації продукції:

* обґрунтованість  бухгалтерських записів поточного  ревізованого місяця у відомості №16 (візуальна перевірка наявності, достовірності документів і порівняння даних з них у розрізі покупців). Особлива увага звертається на: дату відвантаження, дату оплати, факти списання заборгованості покупців за рахунок підприємства, повернення продукції покупцями, факти додаткової поставки при недостачі по претензіях покупців, пересортиці, заміні одних видів іншими, при претензіях про порушення умов договорів, при бартерних розрахунках;

* правильність  ведення податкового обліку по  ПДВ, валових доходів по операціях з реалізації продукції (робіт. послуг). Застосовуються методи нормативної перевірки обліку. Порівняння й аналізу даних систематизації та узагальнення даних бухгалтерського обліку.

6. Перевірка  достовірності звітності (ф.2) про фінансові результати, податкової звітності з обсягів реалізації продукції (аналіз і порівняння даних поточного обліку в журналі-ордері №11, Книзі головних рахунків, ураховуючи дані про виявлені порушення при узагальненні матеріалів ревізії стосовно визначення обсягів реалізації) [4].

 Одночасно  звертають увагу на випуск  продукції, яка не користується  попитом або має обмежений  збут. Щодо таких видів продукції  фактична собівартість одиниці  яких розраховується шляхом поділу  всіх фактичних затрат на фактичний випуск продукції за винятком понад планового випуску, яка має обмежений збут.

 Нажаль контроль  на цукрових підприємствах ведеться  не досить ефективно. Необхідно  провести планову інвентаризацію  усіх цукрових заводів України.  Встановити, нове сучасне обладнання для точного контролю за виробництвом.

 Сьогодні  для розвитку цукробурякового  комплексу України - крім необхідності  впровадження сучасних технологій  вирощування цукрових буряків,  достатнього забезпечення бурякосіючих  господарств високоякісним насінням, мінеральними добривами і засобами хімічного захисту рослин, підвищення якості машинного парку - дедалі актуальнішого значення набуває якнайшвидша реконструкція та модернізація цукрових заводів, розширення їхніх виробничих потужностей до економічно оптимальних меж.

 Державні  заходи, які можуть вивести цукрову  промисловість з кризи поділяються  на дві основні групи. До  першої належать заходи внутрішньодержавної  господарської політики у виробництві  та реалізації цукру. Вони пов'язані  з проблемою землекористування, організацією управління цукровою промисловістю, забезпеченням виробництва трудовими ресурсами та матеріально-технічними ресурсами. До другої групи належать заходи зовнішньогосподарської політики держави, тобто проблеми регулювання ввезення і вивезення цукру, технічних засобів, хімічних матеріалів, насіння, тарифів перевезення, митні платежі.