Роль прибутку у ринковій економіці. Механізм формування та розподілу

    В умовах ринкових відносин велике значення має управлінська діяльність суб’єктів  господарювання, спрямована передусім  на побудову раціональної системи виробництва  та реалізації продукції, що має забезпечувати  постійне зростання прибутковості підприємств. Відповідно до цього менеджментом всіх рівнів ведуться активні дії щодо розробки нових та поліпшення існуючих механізмів управління прибутком, в тому числі і за рахунок реалізації систем якісного інформаційно-аналітичного забезпечення менеджменту.

    Багато  відомих вчених-економістів, таких  як М.Т.Білуха, І.А.Бланк, Ф.Ф.Бутинець, О.Д.Гудзинський, Й.С.Завадський, І.І.Каракоз, Г.Г.Кірейцев, Т.М.Ковальчук, І.Д.Лазаришина, В.Г.Лінник, А.О.Міцкевич, П.Т.Саблук, В.К.Савчук, В.В.Сопко та інші у своїх працях значну увагу приділяли висвітленню питань щодо формування та використання прибутку підприємств. Однак залишаються недостатньо вивченими і потребують подальшої розробки теоретичні і методичні аспекти щодо ефективного управління результативністю аграрних виробників.

    Прибуток  – головна мета діяльності суб’єктів  господарювання. Протягом багатьох сторіч не припиняються дискусії про його сутність і форму. Категорія прибутку і зараз продовжує отримувати нове наповнення та зміст. Це можна підтвердити тим, що окремі автори прибуток пов’язують з доходом, капіталом, відсотком тощо.

    Проте для того щоб ґрунтовно дослідити  поняття прибутку, необхідно зазначити, що різні користувачі оперують різними  за своєю суттю його визначеннями.

    Надзвичайна важливість прибутку для розвитку підприємства вимагає формування дієвого механізму управління ним. Управління прибутковістю представляє собою систему принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень щодо формування, розподілу і використання прибутку підприємством.

    Ефективність  управління прибутком залежить від  дотримання наступних принципів:

     - органічна інтеграція системи  управління прибутком і загальної  системи управління підприємством  (будь-яке управлінське рішення  прчмо чи опосередковано впливає на прибуток підприємства);

     - системність як основа формування  управлінських рішень (тільки комплексна  система дій забезпечує розробку  взаємопов’язаних управлінських  рішень – реалізацію першого  принципу);

     - гнучкість та динамізм розробки  та прийняття управлінських рішень (при розробці відповідних рішень менеджмент повинен враховувати постійні швидкі зміни в зовнішньому середовищі, фінансовому стані підприємства тощо);

     - значна варіабельність управлінських  рішень щодо формування, розподілу  і використання прибутку;

     - орієнтованість менеджменту на  визначений стратегічний вектор  розвитку  підприємства.

    Необхідною  умовою вдосконалення механізму  формування та використання прибутку підприємства є розрахунок потреби  прибутку. Економічне обґрунтування  розрахунку потреби прибутку проводиться на основі детального планування окремих напрямків виростання коштів для досягнення стратегічних цілей діяльності підприємства, а також він повинен бути підкріплений реальними можливостями підприємства щодо отримання необхідної суми прибутку.

    Для вдосконалення формування прибутку підприємства та економічного обґрунтування  його потреби пропонується здійснювати  планування розподілу прибутку в  такому порядку:

    1. визначення потреби у прибутку  за напрямками його використання;

    2. формування цільової структури розподілу прибутку;

    3. визначення пріоритетності у  використання прибутку за окремими  напрямками використання.

    Важливим  напрямом стратегічного планування діяльності є врахування усіх чинників та аспектів подальшого розвитку підприємства для повного і обґрунтованого визначення величини прибутку та забезпечення певного рівня прибутковості.

    Розподіл  прибутку є процесом формування напрямів її майбутнього використання відповідно до цілей і задач розвитку підприємства.

    Характер  розподілу прибутку визначає багато істотних аспектів діяльності підприємства, роблячи вплив на її результативність. Цей вплив виявляється в різних формах зворотного зв’язку розподілу прибутку з її формуванням в майбутньому періоді. Розподіл прибутку здійснюється відповідно до спеціально розробленої політики (її основу складає дивідендна політика), формування якої є однією з найскладніших задач загальної політики управління прибутком підприємства.

    Під час розподілу прибутку необхідно  встановити обґрунтовані пріоритети розподілу з врахуванням обмеженості ресурсів та визначити конкретні цілі для досягнення яких будуть мобілізуватися ресурси підприємства. Стратегічними завданними підприємства з врахуванням яких необхідно проводити розподіл прибутку, є:

    1) забезпечення ефективності діяльності ключових напрямків діяльності;

    2) забезпечення додаткового розвитку  і отримання максимальної вартості  підприємства;

    3) забезпечення стабільної прибутковості  діяльності;

    4) створення нових і розвиток  існуючих напрямків діяльності  для забезпечення подальшого розвитку;

    5) виконання реальних можливостей  і концентрації потужностей, з  метою створення потенціалу розвитку;

    6) розвиток підприємства шляхом  ефективного використання капіталу;

    7) створення реальних гарантій  для подальшого розвитку;

    8) створення стійкого потенціалу  розвитку за різних сценаріїв  змін.

    З метою підвищення результативності діяльності підприємства та його стратегічного  розвитку у перспективі, виникає  потреба у розробці стратегії  управління підприємством спрямованої  на вдосконалення механізму формування та використання прибутку. Для максимізації прибутку підприємства необхідно, насамперед, виконати комплекс завдань щодо забезпечення зростання обсягів діяльності, ефективного управління витратами, підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази, оптимізації складу та структури обігових коштів, підвищення продуктивності праці та системи управління підприємства.              Розподіл прибутку підприємства необхідно здійснювати відповідно до спеціально розробленої політики, формування якої є складною економічною задачею. Ця політика повинна відображати основні вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його ринкової ціни, формувати необхідні обсяги інвестиційних ресурсів, забезпечувати матеріальні інтереси власників та працівників. При цьому у процесі формування політики розподілу прибутку необхідно враховувати дві протилежні мотивації власників підприємства – отримання високих поточних доходів або значне збільшення їх розмірів у перспективному періоді. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ 

     Розвиток  ринкових відносин в економіці України  потребує нових підходів до управління формуванням і розподілом прибутку. Тому й саме визначення прибутку зазнає певних змін. Не дивно, що в сучасних умовах серед вітчизняних та закордонних учених існують різні точки зору на це поняття. Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. Він сигналізує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва і реалізації, розширення асортименту виготовлюваних товарів, доцільність змін у ціновій політиці. Він є визначальним критерієм ефективності господарювання. Прибуток є головною метою та мотивом підприємницької діяльності, матеріальним джерелом економічного та соціального розвитку, інвестиційної та інноваційної діяльності. Він стає фактором удосконалення відносин власності.            Під час проведення роздержавлення і приватизації більшість громадян України стали власниками-акціонерами підприємств. Однак власники, які не отримують відчутної винагороди за свій капітал, є такими лише номінально. Прибуток є важливим інструментом переливання капіталів до галузей, що визначають науково-технічний прогрес, та концентрації фінансових ресурсів на тих підприємствах, адміністрація і власники яких здатні ефективно порядкувати ними. У комплексі проблем, пов’язаних з підвищенням ролі прибутку у національній економіці, велике значення має удосконалення методів аналізу фінансових результатів господарюючих суб’єктів.       Перехід діяльності підприємств на принципи господарського розрахунку не супроводжувався адекватним методичним забезпеченням аналітичної та планової роботи, через що стримувалася реалізація потенціалу економічного зростання. Важливі аспекти теорії та практики аналізу прибутку та збитків потребують проведення нових досліджень та розробок підходів до аналізу фінансових результатів діяльності підприємств. Реальний прибуток, що його отримує підприємство - це лише частина балансового прибутку, яка виконує функції прибутку. З різних причин у балансовому прибутку відображаються не тільки чистий дохід підприємства, але й частина витрат виробництва. У нерозвиненій системі ринкових відносин балансовий прибуток не відображає реальної ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств, оскільки його обсяг формується не тільки за рахунок утворюваного національного доходу, а й раніше створеного національного багатства. Встановлений законом порядок обчислення балансового прибутку передусім переслідує мету утворення податкової бази. Однак економічним інтересам власників, акціонерів та інвесторів відповідає лише та частка балансового прибутку, яка може бути джерелом самофінансування та матеріальної винагороди. Тому під реальним прибутком слід розуміти частку балансового прибутку, що реально виконує функції прибутку.   В умовах інфляційної економіки традиційні методи аналізу результатів фінансової діяльності підприємств не дозволяють дати їх точної оцінки. Чим вищі темпи інфляції, тим вища доля уявного прибутку в одержаному балансовому прибутку, тим більшою мірою викривляється реальна ситуація в економіці. Це насамперед пов’язано з недостатніми відрахуваннями до амортизаційних фондів та необхідністю постійного поповнення облікових коштів. Торговельна діяльність підприємства - важлива галузь економіки, яка заключає в собі багато аспектів та факторів, котрі впливають на його функціонування. Дослідження діяльності підприємства дає можливість реально оцінити його шанси в сфері торгівлі. На підприємстві велика увага приділяється внутрішнім факторам впливу на фінансово-господарську діяльність та зокрема на величину отримання прибутку.               Аналізуючи та вивчаючи вплив кожного фактора, робляться відповідні висновки та приймаються радикальні міри по покращенню роботи. На підприємстві використовуються передові методи торгівлі, постійно впроваджуються інновації, змінюється стиль роботи та керівництва. Всі питання виробничого та невиробничого характеру вирішуються колективно. Велика увага приділяється вивченню ринку та конкурентів. Крім того аналізуються договори та розрахунки з постачальниками та вибираються найоптимальніші варіанти. "Метінвеста" працює на перспективу, правильно планує свою стратегію та тактику, намагається використовувати прогресивні методи торгівлі.   Діяльність групи "Метінвеста" та плани на майбутнє є реальними. Щоб добре працювати та отримувати бажаний результат треба завжди бути на передньому рубежі. Керівництво групи планує для кращої роботи та покращення фінансового стану підприємства : - розширити торговельні площі за рахунок складських приміщень, створити спеціалізовані відділи для малозабезпечених; - збільшити асортимент продукції, ввести передову форму обслуговування – самообслуговування; - підтримувати ціни на рівні конкурентів, а на деякі види товарів знижувати; - запровадити стимулюючі заходи. Значить підприємство вибрало правильну стратегію своєї діяльності, а це дасть можливість і надалі працювати такими ж темпами та отримувати позитивний фінансовий результат. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 

1. Башнянін Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична  економія: Підручник. – Київ: Ніка-Центр  Ельга, 2000. – 526 с.

2. Бражко О.  Формування прибутку як передумова ефективного функціонування підприємств у ринкових умовах // Інвестиції: практика та досвід. – 2008. -- №7. – С.33-36.

3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч. посіб. – Київ: Вища школа, 1998. – 544 с.

4. Растяпін А.В., Бубенко С.П. Максимізація прибутку  підприємства // Фінанси України.  – 2002. - №2. – с. 19 – 29

5. Савченко А., Москалюк Н. Податок на прибуток підприємств як інструмент інвестиційної політики держави // Економіка України. - 2003. – № 3. – с. 22 – 28

6. http://www.ukrstat.gov.ua - офіційний сайт державного комітету статистики Україні

7. http://www.metinvestholding.com/ - офіційний сайт компанії Метінвест

8. http://www.epravda.com.ua/news/2010/08/20/245636/- економічна правда