Ринок: суть, функції, структура та інфраструктура

 

Київський національкий університет імені  Тараса Шевченка

Економічний факультет

 

 

 

 

Самостійна  робота на тему:

“Ринок: суть, функції, структура та інфраструктура.”

 

 

 

                                                                               Виконала

                                                      Студентка І курсу

                                                                         Спеціальності «Облік і аудит»

                                                                          Яблочнюк Аліна Вячеславівна

 

                                         Викладач  

                                                                     к.е.н.,доцент Вітренко А.О.

                                                                             

                                                                             

 

Київ-2011

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

1.Сутність ринку. Еволюція поглядів щодо сутності поняття "ринок"……….5

2.Функції ринку та умови його діяльності і розвитку………………………….9

3.Структура та інфраструктура ринку…………………………………………13

4. Основні тенденції розвитку фінансового ринку в Україні…………………26

Висновки…………………………………………………………………………31 Додатки…………………………………………………………………………...36

Список  використаної  літератури……………………………………………....38

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Тема даної  роботи - “Ринок: суть, функції, структура та інфраструктура” - є вкрай актуальною для вивчення, оскільки Україна не так давно  ступила на фундамент ринкових відносин, і тому вивчення різновидів ринків і пошук найоптимальнішої ринкової моделі для української економічної  дійсності є вкрай потрібним  завданням.

Ринок — це механізм координації  різноманітної діяльності людей через систему цін. Ринок забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, пропорційність процесу відтворення, його цілісність. Тут відбувається суспільне визнання створеного продукту, суспільного характеру праці, що втілюється в ньому. Будь-яка споживна вартість починає служити людям лише після її реалізації, а праця, витрачена на виробництво товару, стає суспільне необхідною. Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між попитом і пропозицією. На ринку кількість товарів, яку хочуть купити покупці, має відповідати кількості товарів, яку хочуть продати продавці. У цьому разі ціни встановлюються на рівні попиту і пропозиції, що й веде до рівноваги[16,c.248].

Ринок - це складне й багатогранне явище. Ринкові відносини суттєво  відрізняються в різних країнах  за ступенем розвитку, особливостями  модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками. "Ринок" для американця, західно-європейця, японця виглядає по-різному, й це цілком природно, якщо врахувати, що американська "ринкова економіка" тяжіє до класичної моделі підприємництва, французька - до державного "дирижизму" західнонімецька - до "соціального ринкового господарства", а японська - до "корпоративного патерналізму". Відповідно до цього Україна повинна  мати ринок, який би відповідав її національним особливостям, а не американський  або корейський[22,c.141].

Оскільки в ринкові відносини  вступають різні суб'єкти, а до сфери обміну надходять різноманітні товари й послуги, то в країні формується досить складна ринкова структура, яка включає найрізноманітніші види ринків. Їх можна розглядати в різних аспектах.

Так, з точки зору об'єктів обміну, ринки бувають: ринок засобів  виробництва, ринок товарів народного  споживання, ринок послуг ринок позичкових капіталів, ринок цінних паперів, ринок  валюти, ринок інформації, ринок  науково-технічних розробок, ринок  робочої сили, ринок житла і  т. д. У середині цієї структури можна  говорити про продовольчий ринок, ринок  зерна, нафти, золота та ін. Тобто, ринкова  економіка складається з великої  кількості окремих ринків. Кожний товар чи послуга має свій ринок[17,c.193].

З територіальної точки зору, ринок  може бути внутрішнім і зовнішнім. Внутрішній ринок у свою чергу може бути національним, регіональним і локальним (місцевим). Національний - це весь внутрішній ринок  даної країни, обмежений рамками  її кордонів.

Кожен вид ринку має свої особливості. Всі вони тісно пов'язані й  органічно взаємодіють: якщо відбувається порушення в одному з них, то це викликає перебої в роботі інших  і системи в цілому.

У даній роботі ставлю перед собою завдання розкрити загальний зміст поняття “ринок”, дослідити класифікацію різновидів ринку за різними ознаками, визначити тип ринку, який формується на Україні.

 

1.СУТНІСТЬ РИНКУ. ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ ЩОДО СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ "РИНОК"

Ринок як один з інститутів товарного  виробництва існує майже 7 тис. років. Перші спроби дати його наукове визначення були зроблені менше двох століть тому. Навіть А. Сміт і Д. Рікардо розглядали ринок як одне з поверхових явищ економіки, тому це поняття використовувалось ними здебільшого для характеристики ринкового попиту[16,c.512].

Спочатку домінувало побутове розуміння  поняття "ринок" як синоніма терміна "базар" — певної ринкової площі, на якій велась роздрібна торгівля. (Таке початкове спрощене побутове трактування збереглося в працях окремих сучасних економістів.) З ХП ст. у містах відбуваються численні регулярні ярмарки. Замість "ринок" усе частіше застосовують термін "район торгівлі". Саме тому французький економіст Антуан-Огюстен Курно (1801—1877) першим у науковій літературі визначення поняття "ринок" починає з терміна "район". Ринок, на його думку, це всякий район, на якому відносини покупців і продавців один з одним настільки вільні, що ціни на одні й ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватись. Позитивним у цьому визначенні є характеристика ринку через відносини його суб'єктів.

Цей аспект визначення відтворювався  у працях західних економістів і надалі. Так, А. Маршалл розглядав ринок як будь-яку групу людей, які вступають у тісні ділові відносини і укладають великі угоди щодо будь-якого товару. Проте у його визначенні, як і у дефініції Курно, відсутня чітка класифікація самих відносин: Курно називає їх просто відносинами, Маршалл — цільовими. Водночас визначення Курно є досконалішим, оскільки в ньому акцентуються саме відносини, а у Маршалла — групи людей. Такий самий недолік властивий трактуванню ринку як сукупності покупців[3,c.280].

К. Макконнелл і С. Брю у підручнику "Економікс" ринок розглядають як "інститут або механізм, який зводить разом покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг". Американський економіст П. Хейне стверджує, що ринок — "це просто набір взаємозв'язків, або конкурентних торгів". У обох дефініціях упущено таку важливу властивість ринку, як відносини між   людьми і сутнісні ознаки цього інституту[11,c.263].

"Сучасний економічний словник"  трактує ринок як "1) місце купівлі-продажу товарів і послуг, укладання торгових угод; ) економічні відносини, пов'язані з обміном товарів і послуг, внаслідок яких формуються попит, пропозиція і ціна". Автори "Великого економічного словника" характеризують ринок як" (сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, завдяки яким здійснюється реалізація товарної продукції і остаточно визначається суспільний характер втіленої в ній праці; ) будь-який інститут або механізм, який зводить разом покупців і продавців конкретного товару або послуг". В "Економічній енциклопедії" за редакцією Л. Абалкіна стверджується, що, "на відміну від побутового значення цього слова (місце, де з більшою або меншою регулярністю зустрічаються продавці і покупці певних товарів), ринок в науці визначається як сукупність умов, завдяки яким покупці і продавці товару (послуги) вступають у контакт один з одним з метою купівлі або продажу цього товару (послуги)".

Дещо по-іншому ринок як економічну категорію трактують українські вчені. Так, у підручнику "Основи економічної теорії: політекономічний аспект" за редакцією Г. Климка визначення "самодостатній ринок, автоматично діючий механізм, що саморегулюється" охарактеризоване як абстракція, яка певною мірою відображає реалії XIX ст. На відміну від цього "сучасний ринок — це один з феноменів, що обслуговує складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють різні закономірності, численні регулюючі інститути (насамперед державні) і масова свідомість". А. Задоя та Ю. Петруня визначають ринок як "спосіб взаємодії економічних суб'єктів, що базується на ціновій системі і конкуренції". Інші українські вчені розглядають ринок як цілісну систему "економічних відносин і зв'язків між покупцями і продавцями, що будуються на основі ринкових цін"[21,c.301].

Наведеним дефініціям поняття "ринок" властиві такі основні недоліки:

1) відсутність характеристики категорії  через поняття "економічні  відносини" у більшості з визначень. Навіть ті економісти, які ці відносини називають, трактують їх по-різному. Окремі автори замість економічних відносин невиправдано пропонують категорію "соціально-економічні відносини";

2) ігнорування суб'єктно-об'єктних  відносин. Замість цього в окремих  визначеннях називають лише суб'єкти  або об'єкти таких відносин (тобто товарів та послуг);

3) відсутність системного концептуального визначення, в якому були б синтезовані основні ознаки ринку як економічної категорії;

4) здебільшого антиісторичний підхід до проблеми.

Історичний аспект категорії "ринок" може бути з'ясований шляхом виокремлення сучасних суб'єктів ринку, акцентування на типі ринку (вільний, регульований та ін.).

Сучасний ринок — регульована  система економічних (техніко-економічних, організаційно-економічних та економічної власності) відносин між суб'єктами різних типів і форм власності і господарювання, в межах окремих країн I світового господарства з приводу купівлі товарів І послуг згідно з законами товарного виробництва.

Таке визначення може бути конструктивним з погляду економічної теорії, але воно недостатнє для характеристики політико-економічного аспекту ринку, тобто з боку відносин економічної  власності[14,c.177].

В одному із сучасних російських підручників  з політекономії робиться спроба в контексті суспільної форми  визначити ринок: "це суспільна  форма організації і функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія  виробника і споживача без  посередницьких інститутів". Проте таке тлумачення розширює зміст ринку до системи виробничих відносин (відносин економічної власності) у всіх сферах суспільного відтворення, що науково не аргументовано. Доцільніше говорити про ринок як форму організації товарно-грошових відносин. В одній із названих вище робіт українських вчених з акцентом на політекономічний аспект відсутнє ґрунтовне визначення не лише в такому аспекті, айв економічному контексті.

Щоб обґрунтувати політико-економічне визначення ринку, треба перейти  від категорії "економічна власність" до "привласнення" як форми реалізації власності. Привласнення у сфері  обміну, де відбувається купівля-продаж товарів, є вторинним порівняно  з привласненням у сфері безпосереднього  виробництва. Так, привласнення частини  неоплаченої праці найманих робітників на підприємстві відбувається через подовження робочого дня, підвищення інтенсивності праці тощо. У процесі обміну на ринку таке привласнення здійснюється під час купівлі-продажу робочої сили, зокрема при встановленні заробітної плати нижче вартості товару робоча сила (а отже, нееквівалентності у сфері обміну) та інших випадках[3,c.282].

Органічний зв'язок ринку з відносинами  економічної власності (привласнення) виявляється і в тому, що процес купівлі-продажу товарів і послуг означає водночас наявність відносин відчуження-привласнення.

Ринок (у політекономічному аспекті) — сукупність відносин економічної  власності з приводу вторинного привласнення й відповідного відчуження у сфері обміну через механізм цін на товари і послуги (передусім  на ціну робочої сили), механізм інфляції, а також державного та наддержавного  регулювання цін, попиту і пропозиції[8,c.163].

Системно економічну сутність ринку  та його політекономічний аспект розкривають  виконувані ним функції.

 

 

 

 

2.ФУНКЦІЇ РИНКУ ТА УМОВИ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ І РОЗВИТКУ

В економічній літературі функції  ринку часто трактуються звужено  і однобоко, що призводить до не системного розуміння його сутності.

До основних функцій ринку, які  характеризують вплив ринку і  змін, що на ньому відбуваються, на зміни  інших явищ і процесів, а отже, взаємозалежностей між ними, належать[7,c.140-174]:

• ціноутворююча функція — остаточне визначення вартості товарів і послуг, їх ціннісних еквівалентів у процесі реалізації, перетворення продукту праці на товар, втіленої у продукті суспільно необхідної праці і корисності — у вартість;
• регулююча функція — остаточне узгодження (початкове узгодження відбулося при здійсненні маркетингової діяльності підприємств) обсягів виробництва і споживання, а отже, пропозиції і платоспроможного попиту як щодо загального обсягу, так і стосовно асортименту товарів і послуг. Таку саму роль виконує ринок в узгодженні пропорцій між нагромадженням і споживанням та інших;
• спонукаюча функція — спонукання виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні витрати виробництва (тобто витрати на окремому підприємстві) порівняно Із суспільно необхідними, підвищувати суспільну корисність товарів і послуг, їх якостей та споживчих властивостей, що на макрорівні виявляється у стимулюванні науково-технічного прогресу, ефективності суспільного виробництва;
• інтегруюча функція — забезпечення безперервності всіх сфер суспільного відтворення (зокрема, прямого та опосередкованого зв'язку між виробництвом і споживанням) як основи цілісності національної економічної системи, а також її взаємозв'язку з іншими національними економіками у масштабі світового ринку через прямі та зворотні економічні зв'язки;
• контролююча функція — сприяння контролю споживачів над виробництвом, посиленню економічності споживання шляхом зіставлення грошових доходів із цінами;
• функція розвитку — стимулювання конкуренції між виробниками товарів і послуг в межах окремих країн і світового господарства, а отже, рушійних сил розвитку економіки;
• функція санації — очищення економічної системи від неефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції. Це унеможливлює або значно ослаблює виробництво заради виробництва, тобто знижує витратний характер економіки;
• інформаційна функція — постійна наявність таких ринкових сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо, з допомогою яких можна оперативно змінювати плани господарської діяльності.