Ринок пораці

 Сам О.Філіпс дуже обережно підійшов до інтерпретації виведеної ним  залежності, вказуючи на те, що для кінцевих висновків необхідним є більш  детальне дослідження взаємозв’язку  між безробіттям і ставками заробітної плати.   Однак послідовники  Кейнса почали пов’язувати криву Філіпса зі зростанням цін, а відповідно, з інфляцією. На осі ординат вже почали відкладати не приріст номінальної заробітної плати, а приріст цін, рівень інфляції, вважаючи, що зростання зарплати автоматично призводить до інфляції. Тепер для збільшення зайнятості почали радити збільшувати інфляцію в межах керованості.[2]

          Різні макроекономічні аспекти  явища безробіття відмічені у  його двох трактуваннях: неокласичному  та кейнсіанському.

         Із вступного  курсу  економічної  теорії,  в  якому  розглядається класичне і  кейнсіанське  трактування  безробіття, відомо, що більш "макроекономічним" є кейнсіанське пояснення. Адже саме воно пов'язує безробіття із сукупним попитом.  Класичне пояснення пов’язувало безробіття  із  рівнем  зарплати. Проте сучасні неокласики, котрі пов’язують  безробіття  також із загальним рівнем цін, економічними передбаченнями головних економічних суб’єктів, зробили  це  пояснення  більш  "макроекономічним". Отже,  зупинимося  на  неокласичному поясненні безробіття.  Воно  акцентує  увагу на   таких    явищах,  як жорсткість зарплати, негнучкість цін, хибні передбачення щодо  інфляції.

         Жорсткість зарплати. Ідея  жорсткості  зарплати  є  розвитком і  конкретизацією ідеї класиків  про  завищеність  зарплати. Жорсткість, тобто нездатність зарплати бути гнучкою  і регулювати ринок праці в напрямі забезпечення  повної  зайнятості, пояснюється принаймні трьома причинами: законодавством про мінімальну зарплату, монополізмом профспілок,  намаганням використати зарплату з метою стимулювання ефективності виробництва.

         Таким чином рівень зарплати є засобом вирішення або загострення суперечності  між працюючими (інсайдерами) і непрацюючими (аутсайдерами). Чим вищою стає зарплата для працюючих, тим за інших рівних умов стає більшою кількість  безробітних.  У  цьому  напрямі  діє    підвищення мінімальної зарплати і явний (чи неявний) тиск профспілок при укладанні  трудових  угод  між   найманими працівниками і підприємцями. Уявлення, що зарплату можна використовувати  як стимул  для  кращої  роботи  і  засіб  запобігання  плинності кадрів, також зумовлює "негнучкість" зарплати щодо зниження.

      Негнучкість цін. Коли йдеться про рівень зарплати,  завжди мають на увазі реальну зарплату, тобто W/P. Зрозуміло, що рівень цін на товари та послуги (P) є зовнішнім,  щодо  ринку праці, чинником. Якщо виявляє недосконалість ринок товарів та послуг, то так само стає недосконалим і  рівень  зарплати  як засіб саморегулювання ринку  праці.  Навіть  коли  між  профспілками та підприємцями існує домовленість про  стабільність зарплати на певному відрізку часу, то реально  зарплата  може продовжувати змінюватися під впливом цін.

      Хибні передбачення. Суб'єкти, що  домовляються  про  зарплату, намагаються передбачити майбутні ціни. Але у  своїх  передбаченнях учасники угод можуть  помилятися, тоді  безробіття може відрізнятися  від свого природного рівня.

Відповідно до своїх уявлень  про  причини  безробіття  неокласики висловлюють і пропозиції щодо політики держави для його подолання. Передусім, держава повинна змусити ринок працювати. Серед "змушуючих" засобів є зменшення соціальної допомоги, що стимулюватиме безробітних більш активно шукати  роботу.

Кейнсіанське  трактування безробіття також грунтується на ідеї певної недосконалості ринку. Але якщо для класиків ця недосконалість породжена  втручанням  держави  у  дію  ринкових сил, то для  кейнсіанців, навпаки, причина  недосконалості  закладена  у  власне  ринковому  саморегулюванні. Фактично  кейнсіанське трактування - це тлумачення циклічного безробіття, спричиненого періодичною відсутністю ефективного попиту. Неефективний попит, у свою чергу, пояснюється заниженими доходами домогосподарств.

Як відомо, кейнсіанські рекомендації щодо обмеження  безробіття зводились до пропозиції стимулювати сукупний попит  з боку держави.

  З кейнсіанської моделі виходить , що уряд може стабілізувати економіку з допомогою відповідної фіскальної політики. Збільшення державних видатків і скорочення податкових ставок веде до збільшення сукупного попиту. Масштаби збільшення залежать від величини мультиплікатора, яка буде різною для державних  видатків, трансфертних платежів і податків. [5]

 Зокрема  причинами безробіття в Україні та інших країнах світу є:

1. Структурні зрушення в економіці, що виражаються у впровадженні нових технологій, згортанні виробництва в традиційних галузях, закритті технічно відсталих підприємств. Це призводить до скорочення зайвої робочої сили.
2. Економічний спад чи депресія, що змушують роботодавців знижувати потребу у всіх ресурсах, у тому числі і трудових.
3. Економічна конкуренція, зокрема на ринку праці.
4. Політика уряду в галузі оплати праці: підвищення мінімального розміру заробітної плати збільшує витрати виробництва і тим самим знижує попит на робочу силу.
5. Сезонні зміни в рівні виробництва в окремих галузях економіки.
6. Зміни в демографічній структурі населення, зокрема зростання чисельності населення в працездатному віці збільшує попит на працю і, отже, зростає імовірність безробіття.[11]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. ВПЛИВ ВІДХИЛЕНЬ БЕЗРОБІТТЯ ВІД ПРИРОДНОГО РІВНЯ НА ВЕЛИЧИНУ ФАКТИЧНОГО ВНП. ЗАКОН ОУКЕНА

 

 Вважається, що  нормальний  (природний)  рівень  безробіття  є величиною змінюваною. Він   змінюється  під  впливом рівня  добробуту  домогосподарств,  застосованих  у  підприємницькому секторі технологій, урядової  політики  тощо.  Зокрема, прийнято вважати, що наприкінці  70-х років природний рівень безробіття становив близько 5% , а у 90-х роках зріс до 5,5-6% від загального числа працездатних.

          Як існування неприродного безробіття визначає стан  економіки, макроекономічну рівновагу? Щоб відповісти на це запитання, розглянемо зв’язок: безробіття - реальний ВНП (сукупна пропозиція).

          Вважається, що перевищення безробіттям природного  рівня спричиняє певну втрату ВНП:

 

 

                                        -

     

У вищенаведеній формулі  складність для  розрахунку  може становити  лише  визначення  потенційного  (природного) ВНП. Останній визначається так

 

            х       = х х

 

 

Перший множник для  розрахунку  потенційного  рівня  безробіття означає: у формулі закладено, що нормальним  (природним) рівнем є 5,5% (100% - 94,5% = 5,5%).

Непрямий (обернений) зв’язок  між відхиленням безробіття від  природного рівня і відхиленням реального ВНП від природного був визначений  Артуром Оукеном.  Суть  розкритого  ним зв’язку можна сформулювати  так:  1%  пункт відхилення  безробіття від природного  рівня (6%)  означає відхилення  реального ВНП від потенційного на 2,5%-их  пункти.

 

               Рівень                               

               безро-                               

               біття                                

                  %                                 

                    8                             

                    6                             

                    4                             

                    2                             

                                     

                                     

                                90 95 100     

                ВНП нормальний/ ВНП потенційний  %

 

 

Відповідно до цього закону, якщо безробіття встановилося на рівні 8%, тобто перевищило природний рівень на 2 природні пункти (8%-6%=2%), тобто реальний ВНП відхилився від потенційного на 5 процентних пункти  (2,5 х 2 = 5)[12]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ БЕЗРОБІТТЯ.

 МЕТОДИ БЕРОТЬБИ  З БЕЗРОБІТТЯМ.

 

Серед негативних соціально-економічних  наслідків, які породжує безробіття, можна виділити такі:

1. Незайнята робоча сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, які є наслідком природного і фактичного безробіття ( і відповідно зайнятості)
2. Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, ніби спрацьовує на користь спілки підприємців.
3. Під час тривалого безробіття працівник втрачає кваліфікацію, а отримання нової кваліфікації й адаптації до нових умов часто проходять для нього важко.
4. Безробіття веде до прямого занепаду раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди менша від заробітної плати, має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний та інвестиційний попит, скорочує обсяг заощаджень у населення.
5. Сам факт безробіття завдає людині важкої психологічної травми, яку можна порівняти з найнеприємнішими обставинами. Багато соціологів пов’язують зростання злочинності зі зростанням безробіття.[12]

         Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям. Часто вони випливають з тієї концепції, якої ті або інші сучасні економісти дотримуються при пояснення причин безробіття.

         Мальтузіанці пропонують обмежити  народжуваність. Прихильники класичної  теорії ринку праці – заходи  по зниженню заробітної плати.

         Кейнсіанські програми в короткочасному періоді пропонують суспільні роботи за рахунок бюджету держави; в довгостроковому періоді – державні замовлення приватному сектору, заходи по стимулюванню  інвестиційного попиту, при цьому особливе значення надається зниженню облікової ставки процента.

         Монетаристи пропонують зменшення  державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних  програм, приборкання інфляції  і створення здорового ринкового  середовища, в якому обов’язково  буде присутнє розорення неефективних  підприємств і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. Зокрема монетаристи пропонують не знижувати, а  підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок – зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства за монетарний шлях розвитку ринку є жебрацтво, злодійство і соціальна напруга в суспільстві. Досвід України, яка використовувала монетарні важелі розвитку економіки, - наочний тому приклад. [11]

Стосовно проблеми безробіття в нашій області, то час показав, що безробіття є комплексною проблемою, і її вирішення потребує спільних зусиль органів влади, роботодавців, профспілок та служби зайнятості. Результатом співпраці є скорочення в області рівня зареєстрованого безробіття.

 Розширення  активних програм соціальної  підтримки безробітних – головний  напрямок розвитку служби зайнятості. Одним з найважливіших заходів  активної політики зайнятості  є професійна підготовка, перепідготовка  та підвищення кваліфікації. За  допомогою служби зайнятості за 7 місяців 2002 року отримало роботу 17,6 тис. незайнятих і безробітніх громадян, або кожний четвертий.

Про якість послуг, наданих центром зайнятості, свідчить ступінь довіри до них роботодавців. Майже кожне друге підприємство звертається до служби зайнятості за допомогою у доборі кадрів (у 1999 році це робило лише 20% підприємств).  

Щодо розширення сфери зайнятості населення виникає  проблема якості робочої сили. Станом на кінець 2002 року навантаження на одне вільне робоче місце скоротилося у 1,5 раза і становило 6 чоловік.[7]

За останні 2 роки більше 5 тис. безробітних щорічно проходять  профнавчання. Якщо 2 роки тому велись профнавчання за 30 професіями та спеціальностями, то на сьогодні їх більше 50.

З метою відбору навчальних закладів на право здійснення профнавчання в області щорічно відбувається конкурсний відбір. У поточному році за підсумками відбору право на проведення профнавчання було надано:

10 – вищим  учбовим закладам ( Українська академія  банківської справи, Національний аграрний університет, державний університет, державний педагогічний університет та ін.);

26 – професійно-технічним  закладам;

20 – приватним  та іншим установам ( Державний  учбовий центр професійного навчання  населення „Укрбуд”, виробниче  учбове підприємство житлокомунгоспу, навчальний ценр „Ванга”- Тростянець, ТОВ „Квадро”- Кролевець, „Інтерном”тощо).

В цілому по області  майже 70% громадян, які закінчили  професійне навчання за направленням служби зайнятості, були працевлаштовані, а у Краснопільському, Кролевецькому, Недригайлівському, Путивльському та Охтирському центрах зайнятості – кожний.[6]

Актуальним  залишається питання орієнтації безробітних на підприємництво та самозайнятість. У поточному році вже проведено 134 семінари для безробітних з  залученням до участі в них представників влади, економістів, юристів, якими було охоплено більше 7,5 тис. чоловік.

Більше 20 тис. безробітних  по області отримують допомогу по безробіттю. Майже 65% безробітних отримують  мінімальний розмір допомоги( 67грн.), а в таких центрах, як В.Писарівка, Тростянець, Ямпіль, Шостка, Ромни та Глухів – від 75 до 90%.