Ринок пораці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

         Праця і земля – два основні  джерела багатства, два основні  фактори зростання виробництва,  бо всі інші фактори – капітал,  організація, інформація – це  справа рук і розуму людини. Тому суспільство на всіх етапах розвитку цікавило питання про ефективність використання робочої сили. Емпіричним шляхом доведено, що 1% зростання безробіття скорочує ВНП на 2%.

         На жаль  явище безробіття не оминуло  України, і ми це добре відчуваємо  в сьогоднішні дні, бачачи бідних людей, зростання злочинності та економічний спад в цілому.

         Я намагатимуся  в даній курсовій роботі розкрити, що таке безробіття, який його рівень в Україні та в нашій області, звідки воно береться, які його види та наслідки, що говорять відомі економісти про його виникнення та методи запобігання, зробити висновки як уникнути безробіття на основі історичного досвіду.

Також в цій курсові  я не обмену проблему зайнятості та причин її падіння в Україні та Сумській області.

         На різних етапах розвитку  людського суспільства ефективність  використання робочої сили була  різною. Первісному суспільству  була притаманна повна зайнятість  всього працездатного населення  общини і одночасне перенаселення  окремих територій; звідси  постійна боротьба племен за територію. При рабстві була присутня повна зайнятість рабів усіх рабів і відносне перенаселення вільних громадян, частина яких ставала колоністами або воїнами, а їх основним призначенням було поповнення армії рабів. При феодалізмі існувало абсолютне і відносне аграрне перенаселення, частина людей становила прихований надлишок, деякі з них займалися промислами на “великій дорозі”, інші поповнювали військо, призначенням якого було завоювання нових земель. В умовах частого капіталізму на індустріальному етапі його розвитку, при пануванні ринкових відносин виникло нове соціально-економічне явище - армія безробітних.

На даному етапі економісти толкують явище та причини безробіття по-новому, що  я і буду розглядати на протязі наступних двадцяти сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ТА ЇЇ СТРУКТУРА.

 

Зайнятість населення – система  соціально-економічних відносин, пов'язаних з забезпеченням працездатного  населення робочими місцями та участю його в суспільно-корисній діяльності. Відображає весь комплекс взаємозумовлених економічних, соціальних і демографічних процесів розвитку суспільства і є важливою характеристикою його зрілості і прогресивності. Кількісно  характеризується рівнем залучення населення або окремих його груп до суспільно корисної діяльності. Вимірюється співвідношенням кількості зайнятих у народному господарстві до загальної кількості населення або його працездатної частини. [9]

Регулювання зайнятості - це підтримка нормального з точки зору ринкової економіки співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили. Співвідношення це повинно задовольняти потреби економіки в кваліфікованих і дисциплінованих працівниках, заробітна плата яких служить для них достатньою мотивацією до труда. Однак співвідношення між попитом і пропозицією не повинне вести до надмірного зростання заробітної плати, яке може негативно відбитися на національній конкурентоздатності. Небажане і різке зниження зайнятості веде до збільшення армії безробітних, зниженню споживчого попиту, податкових надходжень, зростанню витрат на допомоги і, саме головне, небезпечно соціальними наслідками. [12]

Зайнятість населення  – категорія регіональна: її досліджують у межах країни, республіки, економічного району, області, тощо. Розрізняють цілковиту, загальну, ефективну, раціональну і оптимальну зайнятість населення. Цілковита  зайнятість         – це забезпечення потреб у робочих місцях як в цілому, так і за професіями, кваліфікаціями, умовами і режимами праці. Загальна полягає у залученні до суспільно-корисної діяльності всього працездатного населення регіону (відрізняється від цілковитої на показник зайнятих у домашньому і підсобному господарстві). Щодо ефективної зайнятості, то це відповідність робочих місць зайнятому населенню, яка забезпечує досягнення максимального рівня продуктивності праці та її ефективності. Раціональна зайнятість – поняття більш широке, ніж ефективна. Необхідною умовою раціональності зайнятості населення є її повнота та задоволення певних вимог: відповідності потреб регіону в робочих місцях наявності їх, ефективного використання ресурсів живої праці, відповідності суспільних потреб у робочій силі і її наявності, узгодженості економічного і соціально-демографічного розвитку регіону. Оптимальна зайнятість означає повну відповідність її рівня і структури вимогам певного економічного соціального або демографічного критерію.

Всі категорії зайнятості мають динамічний характер, зумовлений досягнутим на кожний момент часу рівнем розвитку продуктивних сил і суспільними  виробничими відносинами.

Основу трудових ресурсів будь-якої території становить населення  у працездатному віці. В Україні  на його долю припадає пересічно до 95%  загальних трудових ресурсів, решту становлять працюючі підлітки, пенсіонери та інваліди. Особливо висока частка населення працездатного віку відмічається у Луганській, Закарпатській, Рівенській , Чернівецькій областях та у Криму (понад 96%), а найнижча  (91-93%) -  у Київській та Чернігівській областях. Дещо інакша картина вимальовується при територіальному аналізі частки людей працездатного віку у загальному населенні регіонів: тут, станом на 2000 рік виділяються Харківська, Запорізька області та Крим при найнижчих показниках у Чернігівській, Вінницькій та Тернопільській областях.

До економічно активного населення належать особи, зайняті суспільно корисною працею, що приносить їм прибуток, тобто населення, що зайняте в  усіх сферах економічної діяльності.[9]

В Україні де зайнятість людей визначається у відповідності з прийнятим  Верховною Радою Законом України  “Про зайнятість населення”, загальна кількість зайнятого в галузях економіки населення становила у 2000 р. понад 20,2 млн. чол.(табл..1). Найбільший потенціал економічно активного населення зосереджений на сході країни, де у Луганській і Харківській областях безпосередньо в економіці зайнято відповідно 1,1- 1,2 млн. чол. У Дніпропетровській області цей показник ще вищий (понад 1,6 млн. чол.),  а у Донецькій взагалі сягає майже 2,3 млн. чол . В цілому у згаданих чотирьох областях разом із Києвом зосереджена більш як третина (36,6%) населення, зайнятого в економіці. В той же час західні і північні області України харектеризуються порівняно незначною зайнятістю населення в економіці:  Чернівецька область – 310 тис. чол., Закарпаття  - 388 тис. чол.. Волинь – 396 тис. чол., Тернопіль – 445 тис. чол. тощо.  Тут виділяється лише Львівська область, де цей показник перевищує 1 млн. чол.

При цьому на протязі останнього десятиріччя, особливо у 90 – х роках, простежується виразна тенденція до зниження зайнятості населення в економіці країни, що  відображає загальну картину економічної депресії в державі. За період з 1990р. по 2000р. кількість населення, зайнятого в галузях економіки, скоротилася в цілому по Україні майже на 5 млн. чол. (-19,6%), тобто практично кожен п'ятий активний мешканець країни з тих чи інших причин, у тій чи іншій формі втратив зв'язок з економічним життям  країни. Майже однаковими темпами продовжилося скорочення кількості зайнятих і в період з 2000 по 2003 рік. При цьому скорочення кількості зайнятих простежується у всіх сферах економічної діяльності за винятком хіба, що кількості зайнятих в апаратах органів державного управління.

У регіональному плані процес цей  відбувається з різними темпами, відбиваючи як специфіку місцевої економіки, спеціалізації основних галузей народного господарства в області, що склалася в рамках соціалістичної системи, так і внутрішні соціальні та демографічні особливості окремих регіонів. Найвищі темпи скорочення кількості людей, зайнятих у економіці, за останнє десятиріччя відмічаються у Криму (-32,1%), Закарпатській (-26, 7%) та Харківській (-24,4%) областях. Менш разючі зміни відбулися за цей час у Рівненській (-15,3 %), Тернопільській (-15,8%), Дніпропетровській (-16,4%) та Хмельницькій (-16,5%) областях. [4]                                                   

                                                        

 

 

 

Таблиця 1

Динаміка кількості населення, зайнятого в усіх сферах економічного життя України, млн. чол.

 

N п/п	Галузі (сфери економічної діяльності)	1990	1991	1995	1999	2003
1	Промисловість	8,0	7,8	5,8	5,3	5,0
2	Сільське (включаючи особисте підсобне) і лісове господарство	5,4	4,9	5,3	5,1	5,0
3	Будівництво	2,0	2,4	1,5	1,4	1,3
4	Транспорт і зв'язок	2,1	1,8	1,5	1,4	1,3
5	Торгівля, і громадське харчування, матеріально – технічне постачання та збут, заготівлі	2,0	1,9	1,6	1,5	1,5
6	Житлово – комунальне господарство та невиробничі види побутового обслуговування	0.9	1,0	0,8	0,8	0,8
7	Охорона здоров'я, фізкультура  та соціальне забезпечення	1,3	1,5	1,5	1,5	1,5
8	Освіта, культура, мистецтво, наука та наукове обслуговування виробництва.	2,9	3,0	2,6	2,5	2,4
9	Фінансування, кредитування, та страхування	0,1	0,1	0,2	0,2	0,2
10	Апарат органів державного та господарського управління, кооперативних і громадських організацій	0,4	0,5	0,7	0,7	0,7
11	Інші галузі	0,5	0,2	0,5	0,5	0,5
12	Зайнято в інших сферах економічної діяльності	0,0	0,0	1,7	2,3	2,4
Всього зайнято  у галузях економіки		25,6	25,0	22,0	20,9	20,2
Всього зайнято  населення		25,6	25,0	23,7	23,2	22,6

 

 

Причини падіння рівня зайнятості в Україні очевидні:

• падіння загальної чисельності населення;
• погіршення екологічної ситуації, що привело до погіршення

     суспільного здоров'я і зменшення кількості працездатного населення;

• погіршення демографічної ситуації та поступове старіння нації.

За прогнозами вчених Національної академії наук чисельність населення, зайнятого в галузях економіки у 2005 році досягне 17,9 млн. чол. – цей процес вже майже не оборотний, і якщо вжити негайно кардинальних заходів по оздоровленні економіки, то з середніми темпами зростання рівня економіки зайнятість зможе зрости до 20,5 млн. у 2015 році. Якщо не вжити необхідних заходів то ріст безробіття досягне катастрофічних розмахів. Дуже важливе значення в скороченні зайнятості відіграє екологічний чинник. Найближчим часом відчується скорочення здорового (тобто працездатного) молодого покоління, що пов'язано з погіршенням екологічної ситуації наприкінці вісімдесятих років.[8]

Щодо проблеми зайнятості у Сумській області, то тут складається парадоксальна ситуація: є вакантні робочі місця, які не затребувані, і є безробітні. На це впливає чимало чинників. По-перше, частина працівників, яка стоїть на обліку в службі зайнятості, за рівнем своєї кваліфікації не задовольняє роботодавців, котрі вимагають якіснішої робочої сили. Майже 40% незайнятих громадян, які перебувають на обліку в службі зайнятості, мають середню та початкову освіту, 30% - повну та базову вищу освіту.

Крім того, майже 60% безробітніх громадян є жінки. Водночас, для них на ринку праці області налічується 30% вакансій.

Майже 30% незайнятого населення становить молодь у віці 28 років, а вільних робочих місць для працевлаштування молоді – лише 20%.

 Виникає  проблема щодо підвищення кваліфікації  працівників, відновлення здатності  і бажання людей працювати, бо нині, на жаль, дехто з них втратив не тільки кваліфікацію, а й організаційну здатність у певний час приходити на роботу, працювати 8 годин.

По-друге, чимало керівників, які подають пропозиції про вільні робочі місця, не забезпечують їх належної привабливості. Тобто, рівень заробітної плати в багатьох випадках обмежується її мінімальним розміром. Здебільшого, це ті підприємства, де несвоєчасно виплачується заробітна плата.

На деяких з  них рівень оплати праці нижчий, ніж той, що одержували люди, коли працювали на попередніх робочих місцях, хоча рівень і обсяги роботи ті ж самі. [3]