Регулювання суміжних прав

       ОП «Українська ліга музичних прав»- організація уповноважена здійснювати збирання і розподіл винагороди за публічне виконання фонограм, публічну демонстрацію відеограм, опублікованих із комерційною метою та зафіксованих у них виконань (свідоцтво про визначення організації[18].

       У разі, коли виконання використовується у аудіовізуальному творі, вважається, що виконавець передає організації, яка здійснює виробництво аудіовізуального твору або продюсеру аудіовізуального твору всі майнові права на виконання, якщо інше не передбачено договором.

       У той самий час виконавцю не надається охорона від наслідування. Тобто виконавець не може заборонити колезі по мистецькому цеху наслідувати  його власну манеру виконання. Цим часто  користуються молоді артисти, що пробиваються нагору. Деякі співаки у молоді роки наслідували улюбленому виконавцю аж поки не створювали свій неповторний стиль[12].

       Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від дати першого запису виконання.

       Тепер перейдімо безпосередньо до розгляду прав виробників фонограм та відеограм. Закон України «Про автор орське та суміжні права дає такі визначення:

       Виробник  фонограми – фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис виконання або будь-яких звуків.

       Виробник  відеограми – це фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супроводом, так і без нього).

       Ці суб’єкти на відміну від виконавців мають лише майнові права. До їхніх майнових прав зараховують:

• відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом;
• розповсюдження серед публіки фонограм, відеограм та їх примірників шляхом першого продажу або іншої передачі права власності;
• комерційний прокат фонограм, відеограм та їх примірників, навіть після їх розповсюдження, здійсненого виробником фонограми чи відеограми або за їх дозволом;
• публічне сповіщення фонограм, відеограм та їх примірників через будь-які засоби зв'язку таким чином, що будь-яка особа може отримати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним вибором;
• будь-яку видозміну своїх фонограм, відеограм;
• ввезення на митну територію України фонограм, відеограм та їх примірників для розповсюдження їх серед публіки[3].

       Майнові права виробників фонограм та відеограм, як вже зазначалося, можуть передаватися на підставі угод і з виплатою належної винагороди. Також майнові права можуть бути передані іншій юридичній особі або відчужені у разі ліквідації юридичної особи – суб’єкта суміжних прав.

       Необхідно зазначити, що охороні підлягають будь-які фонограми (відеограми). При цьому для надання охорони зовсім неважливо чи записаний твір вже охороняється Законом. Також для цього не має значення якість самого запису або наявність різних звукових ефектів чи матеріальна форма запису, а також зміст того, що записано[12].

       А також, якщо фонограма чи відеограма чи їх примірники введені їх виробником у цивільний обіг шляхом їх першого продажу в Україні, то допускається наступне розповсюдження без виплати виробнику винагороди. Але право здачі в майновий найм чи комерційний прокат залишаться виключно правом виробника фонограми[3].

       З’ясуємо  тепер що являють собою права організацій мовлення. У законодавстві виділяють два види організацій мовлення:

       Організація ефірного мовлення - це телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерного проміння, гама-проміння тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників) [3].

       Організація кабельного мовлення – телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі на віддаль сигналу за допомогою того чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю (провідникового, оптоволоконного чи іншого виду) [3].

       Самі  ці організації, як правило, не завжди створюють творчі доробки, а лише сприяють їх висвітленню і доведенню  до уваги глядачів та слухачів. Однак  такі заходи потребують значних капіталовкладень і тому діяльність цих організацій також вимагає правового захисту. Тобто має бути створене юридичне підґрунтя для економічного виправдання діяльності таких організацій[12].

       Відповідно, майновими правами організацій мовлення право дозволяти чи забороняти іншим особам:

• публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції;
• фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення;
• публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом;
• поширення на території України чи з території України сигналу із супутника, що несе їх програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.

       Ці  права також передаються на підставі договору виплатою винагороди, або передаються чи відчужуються у разі ліквідації суб’єкта суміжних прав.

       Строк дії права організацій мовлення становить також 50 років.

       Суміжні права іноземних юридичних і  фізичних осіб охороняються відповідно до міжнародних договорів України.

       Згідно  із ст. 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права» допускаються використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення, якщо задовольняються такі умови:

       а) відтворення зазначених об'єктів  здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень;

       б) право на відтворення, не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України;

       в) за суб'єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників[3].

       Але таке використаня повинне супроводжуватись дотриматтям немайнових прав виконавців.

       Допускається  відтворення в домашніх умовах і  виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів),виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди.

       Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм  та іншим особам, здійснюється у  формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

       а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

       б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

       в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну  територію України виключно в  особистих цілях і без комерційної  мети перераховуються уповноваженим організаціям. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління(2 організації, які ми зазначили у пункті 2 цього розділу). Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

       Зібрані кошти розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями  колективного управління не передбачено  інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авторам - 50 відсотків, виконавцям - 25 відсотків і виробникам фонограм (відеограм) - 25 відсотків[3].

       Порушення авторського суміжних прав тягне  за собою відповідальність згідно з  чинним адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством України. Законом передбачено випадки, що дають підстави для судового захисту суміжних прав:

       1) відтворення, розповсюдження та  інше використання, а також ввезення  в Україну фонограм, програм мовлення  без дозволу авторів та осіб, які мають суміжні права;

       2) виготовлення і розповсюдження  з порушенням суміжних прав (контрафактних творів) фонограм;

       3) ввезення на територію України  фонограм, що охороняються на  території України, із держави,  в якій ці твори і фонограми  не охоронялися або перестали охоронятися[3]. 

       2.3 Публічне виконання фонограм з комерційною метою

       Як  ми знаємо, ст. 43 Закону України "Про  авторське право і суміжні  права" дозволяє публічне виконання  фонограм без узгодження з їх виконавцями (виробниками), але з виплатою їм винагороди. Отже, за музику, що звучить у громадських закладах, потрібно платити[3]. До  таких закладів відносяться: театри, концертні і циркові об'єднання, філармонії, цирки, клуби, будинки і палаци культури, кіноконцертні зали, дискотеки, танцювальні і концертні майданчики, а також парки, стадіони, спортивні зали, кінотеатри і відеосалони, казино, нічні клуби, салони (зали) ігрових автоматів, бари, кафе, ресторани, тощо. Повний перелік наведений в Постанові Кабінету Міністрів України №71 від 18.01.2003 р. «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати».

       Виробники фонограм замість того, щоб самостійно стежити за порушенням своїх прав і укладати договори з кожним власником кафе, клубу або радіостанції (тобто з кожним користувачем), доручають ці функції організації колективного управління. Найбільшою такою організацією в нашій країні є Українське агентство з авторських і суміжних прав (УААСП), що знаходиться в підпорядкуванні Державного департаменту інтелектуальної власності. УААСП акумулює у себе грошові відрахування від користувачів авторських творів і виплачує їх у вигляді винагороди авторам. Агентство представляє в Україні інтереси більшості вітчизняних виконавців, а також значної кількості зарубіжних[19]. Крім УААСП в Україні існують і інші організації колективного управління суміжними правами, які ми вже зазначали: «Український музичний альянс», «Українська ліга музичних прав».

       Сума, що сплачується автору або виробнику фонограми (відеограми) в даному випадку називається роялті. Розмір роялті не однаковий і залежить від того, якою діяльністю займається та чи інша організація: у разі комерційного використання фонограм в місцях з платним входом розмір роялті складає 4% від суми, одержаної від продажу квитків, в місцях з безкоштовним входом (казино, бари, ресторани, кафе, парки, тощо) необхідно сплачувати 1% від суми одержаного прибутку. Під прибутком слід розуміти прибуток, одержаний від виду діяльності, в процесі якого використовуються фонограми. Якщо ж таких прибутків немає, то розмір роялті визначається виходячи з суми витрат на вказаний вид використання об'єкту суміжних прав, і складає 2,5%.

       Радіостанції  зобов'язані виплачувати роялті в розмірі 2% від одержуваного прибутку. Такий же розмір роялті встановлений і для телекомпаній, що використовують в своєму ефірі фонограми і відеограми.

       Оператори кабельного телебачення, власники музичних порталів в мережі Інтернет зобов'язані  виплачувати роялті в розмірі 5% від  одержаного прибутку.

       Процедура оплати роялті регулюється певним договором  між організаціє колективного управління та суб’єктом, що використовує фонограму  в своїй комерційній діяльності. Договір зобов'язує користувача  щоквартально виплачувати роялті; вести  точний облік творів і їх авторів, що використовуються, і щоквартально надавати в УААСП звіт про використані твори;надавати в УААСП акт з інформацією про одержані доходи.

       У разі невиконання вказаних вимог, договір  зобов'язує користувача виплатити  Агентству штраф у розмірі 1000 грн. У разі затримки платежів користувач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ[19].