Це  єдиний міжнародно-правовий акт, до якого щ е не приєдналася Україна. Хоча на території України, як складової СРСР дана Конвенція все-таки діяла з 1988 року.  

       1.4. Договір ВОІВ щодо  виконавців і фонограм

       У 1996 році в Женеві був підписаний договір ВОІВ щодо виконавців і фонограм, який не зачіпає прав авторів творів і поширюється на виконавців та виробників фонограм[8, с. 336].

       Договір  ВОІВ  про  виконання  і фонограми  пов’язаний  з Міжнародною  конвенцією  про  охорону  інтересів  виконавців,  виробників  фонограм  і  організацій  мовлення (Римською  конвенцією)  та  Угодою  ТРІПС.  У цілому,  застосування положень Римської  конвенції не  є обов’язковим  для країн-учасниць Договору ВОІВ про виконання і фонограми. Договір містить посилання лише на деякі положення Римської конвенції та повторює  її структуру (зокрема, стаття 2 договору «Визначення» містить дефініції, наведені у статті 3 Римської конвенції) [9, с. 114].

       Даним договором також передбачений  принцип національного режиму, проголошений щодо суміжних прав Угодою ТРІПС.

       Особливістю цього Договору є те, що він надає  охорону і особистим немайновим правам виконавців. Виконавці мають  право вимагати визнання себе виконавцями, а також протидіяти будь-яким перекрученням  або спотворенням чи іншій зміні  своїх виконань, які можуть нанести шкоду репутації виконавця.

       Виконавці наділяються виключним правом стосовно своїх виконань дозволяти:

• ефірне мовлення і сповіщення для загального відому своїх незаписаних виконань, за винятком випадків, коли виконання уже передавалося в ефір;
• запис своїх незаписаних виконань[14].

       Виконавці користуються також виключним правом дозволяти пряме або побічне  відтворення своїх виконань, записаних  на фонограми, будь-яким чином і в  будь-якій формі. Виконавці мають  виключне право на розповсюдження записів  своїх виконань, на прокат своїх виконань, на доведення своїх виконань для загального сповіщення публіки.

       Щодо  виробників фонограм, то вони також наділяються виключним правом на відтворення, розповсюдження, на прокат примірників своїх фонограм, а також робити фонограми доступними для публіки.

       Виконавці і виробники фонограм користуються правом на одноразову і справедливу  винагороду за пряме чи побічне використання фонограм, опублікованих з комерційною  метою, для ефірного мовлення чи будь-якого  сповіщення для загального відому.

       Національні законодавства сторін Договору можуть містити норми стосовно обмежень прав виконавців і виробників фонограм або винятки з них. Строк охорони  прав для виконавців за Договором  встановлений в 50 років, рахуючи з  кінця року, в якому виконання було записано на фонограму. 
   Строк охорони прав виробників фонограм за Договором встановлений також в 50 років, рахуючи з кінця року, в якому фонограма була опублікована. Якщо публікації фонограми не було — то протягом 50 років з моменту запису фонограми[9, с. 113].

       Відомо, що Учасницею Договору  ВОІВ  про  виконання  і фонограми 

       може  стати  будь-яка  країна-учасниця  ВОІВ. Україна  вступила до договору 20 вересня 2001 року, ухваливши Закон  України «Про приєднання України  до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання  і фонограми», який набрав чинності 26.10.2001 р.

РОЗДІЛ  ІІ. ЗАХИСТ СУМІЖНИХ ПРАВ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ  
2.1.  Основи захисту суміжних прав в Україні

       У нашій державі суміжні права  регулюють як загальні, так спеціальні нормативно-правові акти. До загальних можна віднести перш за все Конституцію України, а саме – Статті 13, 41, 54 та 55. Ці статті встановлюють загальні норми, що регулюються відносини власності; відносини щодо володіння, користування, розпорядження результатами своєї інтелектуальної діяльності, гарантують  свободу  літературної,  
художньої, наукової і технічної творчості; захищають  інтелектуальну  
власність, авторські  права,  моральних  і    матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної  
діяльності. Також до загальних, на мою думку, слід віднести і Цивільний Кодекс – четверта Книга – Глава 37 «Право інтелектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму та програму (передачу) організації мовлення (суміжні права)», де розглядаються загальні аспекти захисту суміжних прав[1].

       Окремий Закон, що регулює суміжні права  в Україні, був прийнятий 23 грудня 1993 року – Закон України «Про авторське право та суміжні права». Розділ ІІІ цього закону регулює виключно суміжні права. У зв’язку з цим можна констатувати, що захист суміжних прав на національному рівні здійснюється з 1994 року.

       Виникає питання, чому одним законом регулюються  відразу два блоки прав: авторське та суміжні. Відповідь полягає у самій суті суміжних прав. Їхньою особливістю є те, є що вони ґрунтуються на використанні авторських прав. Суміжні права випливають із творчої діяльності з реалізації, використання вже обнародуваних творів літератури і мистецтва. Наприклад, поет написав слова, а композитор написав музику до цієї пісні. Але ж до публіки дана пісня може бути донесена лише окремою особою – виконавцем – співаком. Творчість співака є суміжною творчою діяльністю з реалізації самої пісні. Із цієї творчої діяльності випливає право співака на власне виконання пісні, яке одержало назву суміжного права.

       Іншим законом, що регулює суміжні права  є Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних». Цей закон спрямований головним чином на різноманітні особливості реалізації фонограм відеограм, що передбачають маркування вищесказаних продуктів інтелектуальної діяльності,  умови роздрібної торгівлі ними, зберігання і перевезення територією України немаркованих примірників, відповідальність за порушення даного Закону тощо[4].

       Є ще інші нормативно-правові акти, що відносяться безпосередньо до захисту  суміжних прав. В більшості, вони регулюють  ці відносини в окремих галузях діяльності суб’єктів цього права. Наприклад Закон України «Про телебачення і радіомовлення», від 21 грудня 1993 року; «Про рекламу» від 3 липня 1996 року; «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року; «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 7 жовтня 1997 року; «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування», від   та інші.

       Було  б доцільно у контексті розгляду цього питання виокремити суб’єктів та об’єктів суміжних прав.

       Отже, згідно із статею 35 Закону України «Про авторське право та суміжні права», статею 449 Цивільного Кодексу об’єктами суміжних прав є:

• будь-які способи виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драматичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;
• запис будь-якого виконання на фонограмі та відеограмі;
• передачі (програми) організацій мовлення.

       Суб'єктами суміжних прав (стаття 36 Закону України «Про авторське право та суміжні права» стаття 450 ЦК  ) є:

       - виконавці творів, їх спадкоємці  та особи, яким на законних  підставах передано суміжні майнові  права щодо виконання;

       - виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;

       - виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким  на законних підставах передано  суміжні майнові права щодо  відеограм;

       - організації мовлення та їх  правонаступники.

       Суб’єкти  суміжних прав так само як і суб’єкти авторських прав мають як майнові, так і немайнові права.

       Детальніше  права вищеназваних суб’єктів будуть розглядатися в наступних пунктах.

       Варто наголосити на тому, що виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм (відеограм) або їх упаковках використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з латинської літери Р у колі[Додаток 1], імені (найменування) особи, що має суміжні права, і зазначення року першої публікації фонограми (відеограми) [3].

 

       2.2. Особливості охорони прав виконавців, виробників фонограм, відеограм та організацій мовлення

       Як  відомо, розрізняють три різновиди  суміжних прав: права виконавців на їх виконання, права виробників фонограм і відеограм на їх фонограми і відеограми та права теле- та радіостанцій на їх теле- та радіопрограми. По суті охорона суміжних прав передбачає захист прав тих, хто допомагає авторам творів доносити їх до людства. Розглянемо спершу права виконавців.

       На  мою думку, перш ніж розглядати особливості  даних прав, необхідно визначити саме поняття «виконавець»:

       виконавець - це особа, яка безпосередньо доносить твір до глядача і (або) слухача із сцени, кіно- або телеекрана тощо. Тобто, - це актори (театру, кіно тощо), співаки, музиканти, танцюристи та усі інші особи, що читають, декламують, співають або грають, а також диригент музичних і музично-драматичних творів[12].

       За  законодавством України виконавцями можуть бути громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства незалежно від віку.

       Якщо  виконавців декілька, вони реалізують власні права тільки за взаємною договором. Реалізація прав великих колективів виконавців, як наприклад, оркестрів, хорів, театральних труп або естрадних гуртів виконується режисерами, диригентами, солістами, керівниками трупи. З конкретними артистами питання, пов'язані з забезпечення суміжних прав, вирішуються у рамках укладених з ними контрактів, а також обов'язково мають найти відображення у нормативних документах, які регламентують діяльність цих колективів[12].

       Виконавцям, як і авторам, належать майнові на немайнові права.

       Розглянемо  спершу немайнові права виконавців:

• право на ім'я,
• на охорону своїх виступів від спотворення,
• право згадування свого імені у зв'язку з використанням виконання.

Немайнові права виконавців охороняються безстроково.

Тепер перелічимо майнові права виконавців дозволяти чи забороняти

• публічне повідомлення їх виконань,
• фіксацію на матеріальному носії раніше незафіксованого виконання та передачу в ефір і по проводах їх виконань,
• відтворювати, розповсюджувати способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, або способом оренди чи прокату фонограм, на яких зафіксовано їх виконання, незалежно від першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння[3].

       Майнові права виконавців забезпечуються за рахунок закріплення за ними виключного права на використання виконання  у будь-якій формі. При цьому кожне  використання неодмінно має супроводжуватись виплатою винагороди. Визначені договором ставки винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України[12].

       У випадку, коли виконавець під час першої фіксації виконання безпосередньо дозволить виробнику фонограми чи виробнику відеограми її подальше відтворення, то вважається, що виконавець передав виробнику фонограми чи виробнику відеограми виключне право на розповсюдження фонограм, відеограм і їх примірників способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння, а також способом здавання у майновий найм, комерційний прокат та іншої передачі. При укладанні угоди про запис виконання з виробником фонограм (відеограм) право на нього відходить до виробника.

       Взагалі, усі права виконавців можуть передаватися іншій особі але виключно на підставі угоди. Як правило, у ролі посередника при виконанні цих операцій виступають організації, що управляють авторськими та суміжними правами на колективних засадах або повірені виконавців. Такими організаціями В Україні є:

       ОП «Український музичний альянс» - організація уповноважена здійснювати збирання і розподіл коштів від відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах (свідоцтво про визначення організації колективного управління уповноваженою організацією, за публічне сповіщення (в ефір, через кабель) фонограм, відеограм, опублікованих із комерційною метою та зафіксованих у них виконань