Прожитковий мінімум в Україні

В Указі  Президента України «Про стратегію  подолання бідності» від 15 серпня 2001 р. визначені основні поняття, які використовуються під час аналізу рівня бідності населення: бідність, межа бідності, рівень бідності, глибина бідності, крайня форма бідності, опікуваний державою дохід. Бідність – неможливість унаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу. Глибина бідності – відхилення величини доходів або витрат бідних від визначеної межі бідності. Межа бідності – рівень доходу, нижче від якого є неможливим задоволення основних потреб. Нині межа бідності встановлюється як частка прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць. На її основі визначаються сім'ї, які належать до категорії бідних. Крайня форма бідності – бідність, яка порівняно зі стандартами цивілізації асоціюється з межею виживання. Опікуваний державою дохід – рівень доходу, що не більш як на 10 - 20 відсотків перевищує межу бідності і обумовлює значну ймовірність сім'ї потрапити в будь-який час через не залежні від неї причини до категорії бідних. Рівень бідності – питома вага сімей (домогосподарств), у яких рівень споживання (доходів) на одну особу є нижчим від визначеної межі бідності [8].  

Верстви населення, які перебувають нижче  межі прожиткового мінімуму, потребують соціального захисту [6, c. 210].  

2. Прожитковий  мінімум в Україні  

В Україні прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу. Крім того, прожитковий мінімум визначається диференційовано залежно від вікового критерію або ж залежно від соціальної та демографічної групи особи: для дітей віком до 6 років; для дітей віком від 6 до 18 років; для працездатних осіб; для осіб, які втратили працездатність.  

 Такий  поділ зумовлений особливостями  людського організму, у його  потребах в залежності від  віку та фізичних можливостей.  Відповідно до Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» (від 20 жовтня 2009 року), прожитковий мінімум на одну людину розраховуючи на місяць становитиме:  

§ з 1 листопада 2009 року – 701 гривні, з 1 січня 2010 року – 825 гривень, з 1 квітня – 839 гривень, з 1 липня – 843 гривень, з 1 жовтня – 861 гривні, з 1 грудня – 875 гривень (для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення);  
 

§ дітей  віком до 6 років: з 1 листопада 2009 року – 632 гривень, з 1 січня 2010 року – 755 гривень, з 1 квітня – 767 гривень, з 1 липня – 771 гривні, з 1 жовтня – 787 гривень, з 1 грудня -799 гривень;  

§ дітей  віком від 6 до 18 років: з 1 листопада 2009 року – 776 гривень, з 1 січня 2010 року – 901 гривні, з 1 квітня – 917 гривень, з 1 липня – 921 гривні, з 1 жовтня – 941 гривні, з 1 грудня – 957 гривень;  

§ працездатних осіб: з 1 листопада 2009 року – 744 гривень, з 1 січня 2010 року – 869 гривень, з 1 квітня – 884 гривень, з 1 липня – 888 гривень, з 1 жовтня – 907 гривень, з 1 грудня – 922 гривень;  

§ осіб, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009 року – 573 гривень, з 1 січня 2010 року – 695 гривень, з 1 квітня – 706 гривень, з 1 липня – 709 гривень, з 1 жовтня – 723 гривень, з 1 грудня – 734 гривень [3].  

Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення, за поданням Кабінету Міністрів України щорічно затверджується Верховною Радою України до початку розгляду Державного бюджету України і періодично переглядається відповідно до зростання індексу споживчих цін разом з уточненням показників Державного бюджету України та публікується в офіційних виданнях. Головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики, зокрема, у сфері оплати праці є Міністерство праці та соціальної політики, яке відповідно до покладених на нього завдань розробляє та вносить в установленому порядку пропозиції щодо визначення розміру мінімальної заробітної плати, проводить інформаційно-роз'яснювальну, консультаційну роботу з питань, що належать до його компетенції.  

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом  Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих  набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.  

Набір продуктів харчування формується спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої влади у сфері охорони  здоров'я з використанням нормативів фізіологічної потреби організму  людини в продуктах харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я.  

Набір непродовольчих товарів формується спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади в сфері  економіки з використанням нормативів забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобами захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами влаштування побуту.  

Набір послуг формується спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у сферах надання відповідних послуг.  

Лише  за умови виконання своїх функцій  прожитковий прожитковий мінімум  є засобом державної політики в подоланні бідності.  

Рівень  прожиткового мінімуму є важливою складовою  для визначення на основі методики та рекомендацій ООН агрегатного показника — індексурозвитку людини  

  

де і  набуває значення від 1 до 5; Ірл —  індекс розвитку людини; Іх1— індекс очікуваної тривалості життя при  народженні; Іх2 — індекс рівня освіти; Іх3 — індекс рівня бідності; Іх4 — індекс рівня безробіття; Іх5 — індекс реального ВВІІ на душу населення [1, c. 341].  

На вимогу Федерації профспілок України Мінпраці України поновило оприлюднення на своєму сайті даних моніторингу прожиткового мінімуму у фактичних цінах відповідного місяця.  

Мінпраці  України відповідно до статті 5 Закону України «Про прожитковий мінімум» повідомило, що фактичний розмір прожиткового мінімуму у цінах лютого 2010 року у розрахунку на місяць на одну особу  становив 911 грн., для дітей віком  до 6 років -–827 грн., для дітей віком від 6 до 18 років – 1053 грн., для працездатних осіб – 968 грн., для осіб які втратили працездатність – 723 гривень.  

Таким чином, офіційна величина прожиткового мінімуму, встановлена з 1 січня 2010 року Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року, вже виявилася заниженою у лютому п.р. в середньому на 10%:  
 

Офіційний розмір з 1 січня 2010 року, грн.  

Розмір  у фактичних цінах лютого 2010 року, грн.  

Відхилення, грн.  

на одну особу  

825  

911  

- 86  

для дітей  віком до 6 років  

755  

827  

- 72  

для дітей  віком від 6 до 18 років  

901  

1053  

- 152  

для працездатних осіб  

869  

968  

- 99  

для осіб, які втратили працездатність  

695  

723  

- 28  
 

Все це ускладнює процес встановлення величини прожиткового мінімуму на 2010 рік, оскільки статтею 3 зазначеного вище закону Кабінету Міністрів України запропоновано  при доопрацюванні Закону про  Державний бюджет України на 2010 рік  врахувати встановлені цим законом розміри прожиткового мінімуму, які вже зараз не відповідають фактичному рівню цін и не можуть бути підтримані профспілками [5].  

3. Закон  України «Про прожитковий мінімум»  

З А  К О Н У К Р А Ї Н  И «Про прожитковий мінімум»  

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 38, ст.348 )  

Цей Закон  відповідно до статті 46 Конституції  України дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.  

Стаття 1. Основні положення  

Прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього  для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі – набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі – набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі – набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.  

Прожитковий мінімум визначається нормативним  методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для  тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:  

o дітей  віком до 6 років;  

o дітей  віком від 6 до 18 років;  

o працездатних осіб;  

o осіб, які втратили працездатність.  

До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли  встановленого законом пенсійного віку. До осіб, які втратили працездатність, відносяться особи, які досягли  встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.  

Прожитковий мінімум, визначений для осіб, які  відповідно до законодавства підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню, збільшується на суму обов'язкових платежів.  

Стаття 2. Застосування прожиткового мінімуму  

Прожитковий мінімум застосовується для:  

· загальної  оцінки рівня життя в Україні, що є основою для реалізації соціальної політики та розроблення окремих державних соціальних програм;  

· встановлення розмірів мінімальної заробітної плати  та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;  

· визначення права на призначення соціальної допомоги;  

· визначення державних соціальних гарантій і  стандартів обслуговування та забезпечення в галузях охорони здоров'я, освіти, соціального обслуговування та інших;  

· встановлення величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;  

· формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.  

· Для  оцінки рівня життя в регіоні, розроблення та реалізації регіональних соціальних програм, визначення права на призначення соціальної допомоги, що фінансується за рахунок місцевих бюджетів, органами місцевого самоврядування може затверджуватися регіональний прожитковий мінімум, не нижчий від установленого відповідно до цього Закону.  

Стаття 3. Принципи формування наборів продуктів  харчування, непродовольчих товарів  і послуг  

1. Набір  продуктів харчування та набір  непродовольчих товарів визначаються  в натуральних показниках, набір  послуг – у нормативах споживання  не рідше одного разу на п'ять років.  

2. Набір  продуктів харчування формується  спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади у  сфері охорони здоров'я з використанням  нормативів фізіологічної потреби  організму людини в продуктах  харчування виходячи з їх хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я.