Проблеми та необхідність гуманізації сучасного виробництва

 
 
 
 
 
 

Самостійна  робота

з  курсу "Економічна теорія"

на  тему:

"Проблеми  та необхідність  гуманізації сучасного  виробництва" 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

План:

Вступ..........................................................................................................................3

1 .Виробництво як процес суспільної праці, його сутність, фактори..................5

2. Науково – технічна революція..........................................................................14

3. Людина і її праця у постіндустріальному суспільстві....................................18

4. Проблеми, гуманізація виробництва і мотивація праці..................................21

Висновок..................................................................................................................26 Список використаної літератури...........................................................................28 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ

    У період сучасного технологічного розвитку суспільства гостро постає проблема взаємодії людини з природою.

    Жорстока  експлуатація на виробництві, хронічне безробіття, величезна диференціація  у рівнях життя, нерівність у доступах до вищих досягнеень освіти, науки, культури і мистецтва, погіршення єкологічних  умов життя і навіть екологічні катастрофи – все це дуже велика плата за досягнення матеріального та економічного прогресу. Індустріальна цивілізація, яка забезпечила бурхливий прогрес суспільства та його економіки, водночас виявила свою певну історичну обмеженість, що поглягяла у гальмуванні розвитку людини. Створивши велике машинне виробництво, піднісши механізацію та автоматизацію виробництва на небачений рівень, індустріальна епоха перетворила людину на придаток до машини, обумовила панування уречевленої праці, втіленої у знаряддя, над живою працею, власне людиною. Все це гальмувало використання її творчого потенціалу.          

    Суперечність  між людиною та засобами виробництва  швидко поглиблювалося, оскільки вкладення  капіталу спрямовувалося переважно  у збільшення та удосконалення засобів  виробництва, основного капіталу, обмежуючи інвестування у розвиток людини. Хронічне безробіття, яке позбавило людину постійних доходів, знижувало рівень життя, принижувало людську гідність, перетворювало здатну до праці, до самостійного забезпечення людину у прохача, другорядну особу.

    Все це призвело до необхідності вивчення проблем та гуманізації сучасного  виробництва з метою поліпшення становища і свідчить про надзвичайну актуальність даної проблеми. Саме тому метою роботи є розкриття сутності гуманізації виробництва та її необхідності для сучасного суспільства. 
 
 

1. Виробництво як процес суспільної праці

 

    Виробництво - це не тільки процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Це ще й відтворення самого життя людей, оскільки при цьому забезпечуються засоби їхнього фізичного існування, а також реалізація і розвиток їхніх здібностей.[2,с.34] 
У самому процесі виробництва взаємодіють як праця так і природа. Сам термін праця означає: свідому доцільну діяльність людини, яка спрямована на створення тих чи інших благ з метою задоволення потреб [1,с.114].

    

    Рис. 1 Основні риси виробництва

    Суспільне виробництво – це сукупна організована діяльність людей із

перетворюванням речовин і сил природи з  метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку [1,с.113].

     Виходячи з цього визначення  виробництво можна поділити на дві великі сфери: матеріальне і нематеріальне (рис.2)  
 
 
 
 
 
 

      
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Рис. 2. Сфери та галузева структура суспільного виробництва

           Праця і виробництво - не тотожні поняття. Виробництво - це процес

праці, яка має завершений, результативний характер. Така праця є продуктивною, а засоби її здійснення - засобами виробництва. Якщо вироблено продукт, процес виробництва відбувся. Може статися і так, що праця мала місце, але продукт з якихось причин не створено, в такому випадку виробництво має незавершений характер.

    Важливе значення в процесі праці, так як він здійснюється результативно, мають як кількісні та якісні параметри факторів виробництва, так і їхня майнова належність, від якої багато в чому залежить мотивація праці учасників процесу виробництва. Коли відомо, які і як використовуються фактори виробництва, кому вони належать, можна більш-менш об'єктивно визначити рівень процесу самого виробництва.

    Виробництво як процес суспільної праці складається  з таких фаз: 
       а) безпосереднього виробництва;

      б) розподілу;

      в) обміну,

      г) споживання.

Воно  послідовно проходить усі ці фази і одночасно перебуває в кожній з них у певний момент.

    Важливою  характеристикою виробництва є  те, що у кожний певний момент у його процесі створюються блага, тобто має місце праця і здійснюються її витрати, і у такий спосіб відбувається формування вартості вироблюваних благ. З точки зору створення конкретних благ  процес виробництва є продуктивною силою, яка сама себе створює. Коли він пов'язаний з формуванням вартості продукції, яка виявляє себе в обміні витратами праці, втіленими в різних благах з метою їх привласнення, цей процес виступає як розгортання певних економічних виробничих відносин (соціально- та організаційно-економічних).

    Процес  виробництва - це взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин, які перебувають у суперечливій єдності, але відносно автономні у своєму розвитку. Останній може бути як еволюційним, так і стрибкоподібним [3,с.35].  
       Характерною рисою виробництва як процесу є також поєднання в ньому елементів розвитку і функціонування (тобто безперервного його повторення, в ході якого створюються передумови для розвитку). Нарощування кількісних змін під час його функціонування робить можливим перехід на новий якісний рівень, на якому знову-таки забезпечується більш ефективне функціону-вання.

    Для здійснення процесу виробництва неохідні певні умови – фактори виробництва.

    Фактори виробництва – це усі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ (рис.3). 

    

    

    

    

     

    Рис.3. Фактори виробництва 
 

    Капітал – це економічний ресурс, що визначається як сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, використовуваних для виробництва товарів і послуг [1,с.122].

    Праця як фактор виробництва є фізичною та інтелектуальною діяльністю людини, спрямованою на виробництво економічних благ і надання послуг [1,с.122].

    Земля як фактор виробництва включає в себе саму землю, а також лісові й водні ресурси, родовища корисних копалин та інші природні багатства, що використовуються у виробничому процесі [1,с.123].

    Наука – це специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, суспільство і мислення [1,с.124].

    Інформація в сучасних умовах є найважливішим фактором суспільного виробництва, який можна визначити як систему збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою використання їх у різних сферах життєдіяльності і насамперед в економічній сфері [1,с.124].

    Підприємницікі  здібності – особливий, специфічний фактор виробництва, що характеризує діяльність людини стосовно поєднання та ефективного використання всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг [1,с.125].

    Види  факторів виробництва зумовлені  різноманітною виробничою діяльністю людини у багатьох галузях, підгалузях, сферах, підрозділах і регіонах. Наприклад, є фактори (засоби) виробництва сільськогосподарського призначення або такі, що належать до промисловості чи таких її підгалузей, як легка промисловість, машинобудування. Робітники як фактори виробництва можуть бути зайняті в матеріальному виробництві чи духовній сфері, в різних регіонах країни тощо. Види факторів виробництва дуже різноманітні, що є об'єктивною підставою суспільного поділу праці. 
Для типів факторів виробництва характерною є визначеність. Вони представлені засобами виробництва (речовий фактор) і безпосередніми виробниками (особистий фактор), наділеними здатністю до праці (в тому числі до підприємницької діяльності), яка реалізується у поєднанні з засобами праці. 
       Особистий і речовий фактори набувають найсуттєвішої якості - суспільного характеру, коли постають не як індивідуальні, а як сукупні фактори. Індивідуальні фактори, як і індивідуальне виробництво, певною мірою є абстракцією. Індивідуальні фактори обох типів (засоби виробництва і робоча сила) в суспільному вигляді - це сукупна робоча сила та сукупні засоби виробництва, сукупний фактор виробництва - однотипний але багатовидовий. Зростання різноманітності видів фактора не змінює його типу, але означає розвиток його суспільного характеру, оскільки примножує й ус-кладнює зв'язки між різновидовими факторами виробництва одного типу (речового або особистого). Між індивідуальним та сукупним факторами виробництва виникають відносини і єдності, і відчуження.[7]

      Первинними факторами виробництва були земля і праця. З розвитком цивілізації з'явилися й інші речові фактори виробництва, але також похідні від землі. Останні є вже результатами праці, продукцією виробничого призначення. Обидва типи факторів виробництва (і засоби виробництва, і робоча сила) мають єдине призначення: вони є продуктивними силами, силами дії людей на природу з метою створення благ. 
Проте їхні функції розрізняються. Працівник створює засоби виробництва, визначає їхнє призначення і використовує їх в процесі праці. Речові фактори виробництва функціонують як засоби оснащення трудової діяльності людини, примноження її продуктивної сили. Це предметні органи праці, своєрідне продовження людських органів діяльності і матеріальна основа розвитку їх в процесі виробництва [3,с.35].

      Функція робітника як особистого фактора виробництва полягає у використанні своєї робочої сили в процесі праці як діяльності, спрямованої на зміну предметів і сил природи з метою задоволення своїх потреб. Сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини становить її робочу силу. 
Функція засобів виробництва полягає в тому, щоб бути провідником продуктивної дії працівника на предмети і сили природи. Частина засобів виробництва характеризується засобами праці, за допомогою яких робітники продуктивно трансформують предмети праці. Активною частиною засобів праці є знаряддя праці, рівень розвитку яких багато в чому є показником відносин між людьми, які складаються в процесі виробництва, і ступеня зрілості тієї чи іншої епохи. Сучасні знаряддя праці на відміну від тих, що використовувалися на початкових етапах цивілізації, включають у себе не тільки різні робочі машини, механізми, обладнання, пристосування, двигуни та передавальні пристрої, а й автоматизовані системи управління, яким відповідають високі технології та переважно розумова праця робітників. 
Пасивною частиною засобів праці, значення якої від цього не зменшується, є засоби виробничої інфраструктури, що виконують функцію забезпечення загальних умов виробництва: будівлі, приміщення, шляхи сполучення, засоби зв'язку, інформації та інші комунікаційні системи [3,с.35]. 
       Предмет праці як друга частина засобів виробництва - це річ (природна чи вироблена попередньою працею), на яку спрямована праця людини і з якої вона як з матеріальної субстанції виробляє майбутній продукт. 
Усі зазначені функції засобів виробництва і працівників є необхідними у виробничому процесі. Серед них немає другорядних. Однак це не означає, що не можуть бути визначені певні пріоритети. Щодо функцій, то пріоритет належить особистому фактору. Потенціальний ефект засобів виробництва не реалізується поза керуючою та спрямовуючою діяльністю головної продуктивної сили - людини. Це не означає, що речовий фактор виробництва є лише пасивною стороною процесу виробництва. Наприклад, та його частина, що створена самою природою (предмети праці, які не пройшли первинної обробки), безпосередньо впливає на робочу силу. Часто причиною порушення економічної рівноваги у суспільстві є недооцінка зворотної дії природного речового фактора виробництва на умови функціонування особистого фактора. Руйнівною для особистого фактора може виявитися дія й тієї частини речового фактора, що є знаряддями праці. Проте функція-при-чина притаманна живій праці, а функція-наслідок - засобам виробництва. 
При розгляді розвитку функцій факторів виробництва їхній взаємозалежності та взаємовпливу слід приділяти першочергову увагу. Недооцінка значення соціальної сфери, залишковий принцип виділення ресурсів для її розвитку, приниження ролі всього того, що пов'язане із забезпеченням високого рівня розвитку особистого фактора виробництва, зумовлені неправильним розумінням пріоритетів у функціональній взаємодії факторів виробництва [8].