Проблеми аграрної економіки України

 
2.1. Основні показники ефективності у сільському господарстві 

     Фінансова криза, що розгорнулася в США у  середині 2007 року, позначалася зростанням спредів відсоткових ставок та падінням цін на некомерційну нерухомість, і  швидко поширилась економікою США та інших економік світу у другій половині 2008-го, спричинила рецесію у багатьох країнах.

     В Україні, фінансова криза розгорнулася передусім через нездатність  банків залучати іноземний позичковий капітал та/чи виконувати свої короткострокові зобов'язання перед іноземними кредиторами.

     Проблеми  ліквідності українських банків, що підтверджувалися посиленим рефінансуванням  з Національного банку, очікувано  погіршили середовище для фінансування реального сектору економіки .

     Погіршення  зовнішнього фінансування разом з падінням попиту призвело до згортання інвестиційної активності, зниження цін та скорочення виробництва. Станом на червень 2009 року спостерігається скорочення виробництва у найбільш постраждалих секторах - переробна промисловість та будівництво, що відповідно складало 36% та 54%  .

     Як  і вищезгадані галузі, сільське господарство суттєво опиралося на попит на міжнародних ринках та можливості зовнішнього  фінансування.

     До  проявів фінансової кризи, сільське господарства розпочало 2008/09 маркетинговий рік з рекордним рівнем врожаю, 53 млн. т. зернових було зібрано в Україні. Експортовано 25 млн. т. зернових, а доходи від експорту мали забезпечити зростання надходження інвестицій для підтримання високого врожаю наступного сезону, Втім, дві ключові тенденції, що пов'язані з фінансовою кризою - обмеження кредитування та падіння цін на більшість культур поставили під сумнів ці оптимістичні прогнози.

     Зусилля уряду обговорюються як заходи фіскальної політики (оподаткування та видатки бюджету на сільське господарство). Скорочення фінансування більшості програм та продовження пільг із сплати ПДВ свідчить про наміри уряду і надалі підтримувати фермерів, хоч і з меншим обсягом фінансування, ніж у попередні роки. Значне підвищення відсоткових ставок, що розпочалося в 4-му кварталі 2008 як наслідок недостатньої ліквідності та проблем виконання зобов'язань українськими банками перед іноземними кредиторами негативно вплинули на умови зовнішнього фінансування в аграрному секторі. Згідно з даними НБУ, ставки кредитів, залучених комерційними організаціями (без врахування овердрафту) зросли майже вдвічі в період з січня 2008 по січень 2009 року (Рис. 2.1).

Рис.2.1. Зміна відсоткових ставок за залученими кредитами, січень 2008 – червень 2009 рр.

     Починаючи з другої половини 2008 року ставки за кредитами, залученими аграрними підприємствами коливалися від 18% до 35%  , повторюючи в цілому загальну тенденцію підвищення вартості кредитів. В цей час, дані НБУ не виокремлювали аграрний сектор з-поміж інших секторів економіки. Втім, підвищення відсоткових ставок стало більш відчутним у першому кварталі 2009 року (зростання у січні-лютому припадало на період фінансування підготовки до весняно-польових робіт).

     Таке  зростання відсоткових ставок супроводжувалося небажанням (нездатністю) банків надавати нові кредити. За даними Міністерства аграрної політики обсяг кредитів, залучених сільськогосподарськими підприємствами у першому кварталі 2009 року, скоротився на 35,3% [29].

     Скорочення  доступних кредитних ресурсів виявилося ще у грудні, коли припинилося зростання накопичення кредитних зобов'язань в аграрному секторі.

     У порівнянні з липнем 2008 року додаткових ресурсів від комерційних банків з грудня 2008 року по квітень 2009 року фактично не було спрямовано в аграрний сектор. Це підтверджує вплив обмеження кредитування, а не сезонні зміни, оскільки за той самий проміжок часу у 2007/2008 роках кредитні зобов'язання у секторі зросли з 106,7% до 132,1% у порівнянні з липнем 2007 року. Крім того, незмінна кількість зобов'язань у секторі у 2008/2009 році частково пояснювалася пролонгацією існуючих (прострочених) кредитів, що підтверджує факт зниження кількості нових залучених кредитів. За даними НБУ, частка прострочених кредитів у секторі збільшилася з 2% до 7,5% протягом липня 2008 - квітня 2009, втім платоспроможність аграрних фірм несуттєво відхилялася від загальноекономічного рівня [29].

     Тривалий  виробничий цикл (розриви між закупівлею виробничих ресурсів та реалізацією готової продукції) та високі ризики зовнішніх шоків (погодні умови) визначають високу чутливість сектору до обмеження кредитування у вигляді зростання відсоткових ставок та недостачі нових кредитів. Наближений підрахунок поточного співвідношення «зобов'язання/основні фонди» у секторі , станом на березень 2009 року, дає значення 0,34, що може сприйматися як достатньо високий показник (у порівнянні з 0,25 у переробній промисловості) для того, аби вважати сектор досить чутливим для шоків у зовнішньому фінансуванні. До того ж, за власними підрахунками Міністерства аграрної політики, 45% витрат на весняну посівну кампанію мали покриватися із зовнішніх джерел фінансування.

     Погіршення  середовища у фінансуванні по-різному вплинуло на господарства у залежності від їх розміру та кредитної історії. Дані інтерв'ю показують, що деякі компанії змогли залучати ресурси із закордону. Іншими стратегіями були реструктуризація кредитів та пошук альтернативних джерел фінансування. Очевидно, малі господарства зіткнулися з найбільш жорсткими умовами при залученні нових кредитних ресурсів [24]. 

     2.2. Реалізація сільськогосподарської продукції 

     Глобальне зниження економічної активності генерувало зниження цін на виробничі ресурси, що продаються на міжнародних ринках, разом зі зменшенням попиту на основну сільськогосподарську продукцію. Відносна зміна цих параметрів дозволяє краще уявити умови торгівлі виробника - відносні ціни на виробничі ресурси та готову продукцію - що вже погіршилися зі зростанням вартості зовнішнього фінансування. У цьому розділі ми відстежуємо ці тенденції шляхом порівняння цін на дизельне паливо, агрохімікати та сільськогосподарську продукцю. З початку 2008/2009 маркетингового року, збільшення пропозиції зерна на внутрішньому та зовнішньому ринках призвело до того, що виробники відчули різке зменшення цін на свою продукцію. Величина падіння цін варіювалася за видом продукції, підтверджуючи те, що виробники зерна високої якості відчули найменш разюче відносне зниження цін. Ціни продовжували знижуватися до кінця року, доки у січні 2009 року не відбулося певне відновлення. (рис 2.2) [13].

     Динаміка цін на продукцію разом з цінами на виробничі фактори визначає періоди найбільш значного погіршення умов торгівлі виробників (рис. 2.2). 

     Рис. 2.2. Ціни на виробничі ресурси та сільськогосподарську продукцію, індекс, січень.2008=100 

     З рис. 2.2. видно, що найбільш різнобічні тенденції у відносній ціни спостерігались перед початком посівних кампаній. Ціни на мінеральні добрива є більш волативним компонентом ціни на виробничі ресурси. Спільні зусилля зі стабілізації цін на мінеральні добрива від вітчизняних виробників (в основному через багатосторонні угоди між постачальниками (хімічними заводами), покупцями (аграрними фірмами) та посередниками (урядом)) призвели до певної стабілізації ціни, але не нівелювали сезонні підвищення цін. За умов погіршення умов торгівлі, господарства не могли закуповувати мінеральні добрива у тих обсягах, як у 2008 році для підтримки минулорічного рівня родючості, що призвело до формування очікувань зниження валового збору зерна [29]. 

2.3. Трансформаційні процеси в АПК 

     Національний  уряд визначив сільське господарство одним з найбільш постраждалих секторів економіки, про що свідчить прийняття окремих актів щодо протидії кризі у секторі протягом першої половині 2009 року. Механізм погіршення економічної ситуації сприймався як різке зниження цін на с/г продукцію, підсилене збільшення пропозиції на внутрішньому ринку та скорочення попиту на зовнішньому ринку, і зростання вартості зовнішнього фінансування, що погіршувало умови торгівлі виробника.

     Нестача можливостей фінансування передусім  позначилася на скороченні державних  витрат, виділених на розвиток сектору  у 2009 році. Державний бюджет 2009 року перерозподіляє менше видатків на сільське господарство, а частка таких видатків впала нижче 1% ВВП (див. Додаток А).

     Затверджений  у грудні 2008 року, загальний обсяг  витрат на сільське господарства оцінювався на рівні 6,37 млрд. грн. (42% зниження у  порівнянні з 2008 роком), заходи жовтої скриньки зазнали більш значного скорочення фінансування, ніж заходи розвитку. Виробничі субсидії оцінювалися на рівні 1,4 млрд. грн. (що є значно нижчим встановленого ліміту у розмірі 3,04 млрд. грн. допустимого рівня підтримки за зобов'язанням СОТ), що відповідає витратам 2005 року. Заходи розвитку отримали близько 5 млрд. грн., що є вищим за середній показник протягом 2005-2008 рр. (близько 4,85 млрд. грн.) та тільки на 26% нижче минулорічного рівня [19].

     У травні 2009 року фермери вітали додаткові 2,2 млрд. грн. для аграрного сектору зі Стабілізаційного фонду (спеціальна стаття витрат бюджету, створена для подолання наслідків фінансової кризи для всієї економіки), а також можливість господарств в гірських районах подавати заявки щодо надання безповоротної допомоги  .

     Додаткові ресурси змістили розподіл ресурсів у бік збільшення прямої підтримки: 800 млн. грн. було передбачено для  часткової компенсації відсоткових  ставок та близько 640 млн. грн. для фінансової підтримки рослинництва та тваринництва, і лише 14 млн. грн. - для фінансування дорадчої діяльності (див. додаток А).

     Крім  того, нові надходження підтверджували таргетування виробництва окремих  видів продукції, оскільки всі кошти, спрямовані на підтримку ярих культур, перерозподілялися лише між двома культурами: льон та цукрових буряк.

     Різниця у втратах (скорочення вигод) від  скорочення витрат з державного бюджету  у 2009 році для окремих виробників залежатиме від нового механізму  розподілу субсидій. Згідно зданими  звіту казначейства за 8 місяців 2009 року, кошти зі Стабілізаційного фонду ще надходили до виробників, це означає, що більшість програм підтримки будуть актуальними лише для наступного маркетингового року. Якщо існуюча схема розподілу коштів, що традиційно передбачає нерівномірний розподіл поміж окремим видами виробництв, буде збережена, учасники ринку відчують різний вплив від цьогорічного скорочення бюджету.

     Зменшення надходжень з бюджету за умов закінчення строку дії окремих протекціоністських програм для певних галузей  вимагало іншої форми втручання від Уряду. Протекціоністські настрої в умовах обмежень фінансування і скорочення видатків з державного бюджету були втілені експансійною фіскальною політикою через низький податковий тиск. Загальний антикризовий закон  продовжив дію спеціального режиму оподаткування ПДВ сільськогосподарських виробників із незначними модифікаціями, що дозволяє залишити нараховані до сплати суми ПДВ для покриття виробничих витрат. Крім того, закон продовжив дію фіксованого сільськогосподарського податку [17].

     Особливості оподаткування ПДВ для виробників молока та м'яса залишалися невизначеними  до прийняття спеціального антикризового  закону  та відповідної постанови  Кабінету Міністрів у травні 2009 року. Насправді, нульова ставка ПДВ та перерозподіл сум ПДВ від переробних підприємств постачальникам сирого м'яса та молока були скасовані загальним антикризовим законом, таким чином виробники молока та м'яса були класифіковані до загальної схему сплати ПДВ для сільськогосподарських підприємств. Система перерозподілу була відновлена у березні 2009 року, але нульову ставку скасовано. Разом із затримкою постанови про формальний список видів діяльності, які класифікувалися як сільськогосподарські, а отже претендували на нову-стару схему ПДВ, регулювання ПДВ сприяло певному додатковому тиску на збільшення адміністративних витрат в секторі.

     Кредити від комерційних банків. Перші  спроби підвищити рівень компенсації  відсоткових ставок та запустити  ефективний механізм пролонгації існуючих кредитних зобов'язань були здійснені ще у 2008 . Рівень компенсації був підвищений з 6% до 8,5% для кредитів в іноземній валюті з одночасним продовження терміну дії кредитних угод, на які поширювалася компенсація до червня 2009 року. Дискусійний механізм пролонгації кредитів для аграріїв був врешті узгоджений у наступній формі: пролонгація кредитів комерційними банками була поставлена як обов'язкова умова для надання рефінансування Національним банком.

     Згідно  з даними Міністерства аграрної політики станом на березень 2009 року банки пролонгували 2,6 млрд. грн. або 63% до потреби (потреба у пролонгації визначалася за обсягом сумнівних боргів до 1 червня 2009 року). За підсумками першого півріччя ця цифра охоплювала близько 3 млрд. грн. або 76% , що потребують пролонгації до 1 січня 2010 року . Це підтверджує наявність проблеми платоспроможності, не зважаючи на заяви окремих банків про незмінний рівень виплат з 2008 року.