Проблеми аграрної економіки України

                                                                ЗМІСТ 
 
ВСТУП....................................................................................................................3 
РОЗДІЛ I. СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ.......................................................................................................5

1.1. Сутність агропромислового  комплексу....................................................5 
1.2. Структура і склад агропромислового комплексу...................................7 
РОЗДІЛ II. СУЧАСНИЙ СТАН АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ.....................................................................................................17 
2.1. Основні показники ефективності у сільському господарстві.............17 
2.2. Реалізація сільськогосподарської продукції...........................................20 
2.3. Трансформаційні процеси в АПК.............................................................22 
РОЗДІЛ III. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ...................................................................................28 
ВИСНОВКИ.........................................................................................................32 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ................................................34

ДОДАТКИ.............................................................................................................37 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

     Актуальність  теми. У кожній державі, в будь-якому суспільстві сільське господарство є життєво необхідною галуззю народного господарства, оскільки зачіпає інтереси кожної людини. Адже нині понад 80% фонду споживання формується за рахунок продукції сільського господарства. Тому виробництво її є найпершою умовою існування людства. Однак для України, яка стала на шлях ринкової економіки, сільське господарство має особливо велике значення тому, що воно є однією з найбільших галузей народного господарства. Про це свідчить низка важливих макроекономічних параметрів. Найважливішим серед них є частка сільського господарства у валовому і внутрішньому продукті держави (ВВП).

     Про місце галузі в економіці країни засвідчує і той факт, що сільське населення України становить 15,8 млн. чоловік, або 32% від загальної кількості населення. В сільському господарстві зайнято 4,9 млн. чоловік, тобто 23,0% від усіх зайнятих. Споживачі зараз витрачають переважну частку своїх доходів на придбання продуктів харчування і товарів широкого вжитку, виготовлених із сільськогосподарської сировини.

     До  проявів фінансової кризи, сільське господарства розпочало 2008/09 маркетинговий рік з рекордним рівнем врожаю, 53 млн. т. зернових було зібрано в Україні. Експортовано 25 млн. т. зернових, а доходи від експорту мали забезпечити зростання надходження інвестицій для підтримання високого врожаю наступного сезону, Втім, дві ключові тенденції, що пов’язані з фінансовою кризою – обмеження кредитування та падіння цін на більшість культур поставили під сумнів ці оптимістичні прогнози.

     Об'єктом  дослідження є економіка України, а предметом – проблеми аграрної економіки в Україні.

     Метою роботи є досягнення глибшого розуміння проблем аграрної економіки в Україні.

     Для досягнення мети роботи поставлені наступні завдання:

1. показати сутність і структуру агропромисловго комплексу;
2. охарактеризувати сучасний стан агропромислового комплексу;
3. дослідити проблеми і перспективи розвитку аграрної економіки в Україні.

     Для реалізації мети дослідження та поставлених завдань використовується  комплекс сучасних загальнонаукових методів дослідження і підходів, а саме:

     теоретичного  аналізу для вивчення вітчизняних  літературних джерел з питань економічних  потреб суспільства;

     історико-логічного  аналізу, що дав можливість вивчити  генезис та тенденції ринкової трансформації;

     системний підхід, який застосувався в процесі комплексного аналізу реалізації державної політики України в плані розвитку ринкової економіки.

     Інформаційною базою є наукові публікації, монографічні видання, підручники вітчизняних і закордонних вчених тощо.

    Курсова робота складається з вступу, трьох  розділів основної частини, висновків та пропозицій, списку використаних джерел, додатків. 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ I.

СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

 
1.1. Сутність агропромислового  комплексу  

    Агропромисловий комплекс (АПК) — це сукупність ланок народного господарства (галузей, підгалузей, виробничих підприємств, організацій), діяльність яких тісно пов’язана з виробництвом, зберіганням, транспортуванням, переробкою та збутом продукції. АПК формуються на основі агропромислової інтеграції в умовах високого рівня розвитку продуктивних сил та усуспільнення виробництва. Поділяються на агропромислові підприємства та агропромислові територіальні комплекси. За територіальними масштабами та особливостями вони різноманітні. В галузевій структурі АПК виділяють такі основні сфери: сільське господарство; промисловість по переробці сільськогоспо- дарської сировини (харчова, деякі галузі легкої промисловості); виробництво засобів виробництва для сільськогосподарських та несільськогосподарських галузей (машинобудування для сільського господарства, легкої та харчової промисловості, виробництво мінеральних добрив тощо); заготівля, транспортування та збут продукції; виробниче обслуговування комплексу (ремонт тракторів та сільськогосподарських машин, будівництво тощо); наука, управління, підготовка кадрів.

    Складовою частиною АПК є також продовольчий комплекс, який включає такі підкомплекси: зернопродуктовий, картоплепродуктовий, цукробуряковий, плодоовочевоконсервний, виноградно-виноробний, м’ясний, молочний, олійно-жировий [12].

      Функціональна структура АПК  відображає його внутрішні комплексоутворюючі зв’язки, які найінтенсивніше розвиваються у сфері виробництва і переробки конкретних видів сільськогосподарської продукції. Основними ланками функціональної структури агропромислового інтегрального комплексу є агропромислові спеціалізовані комплекси, що розвиваються на базі певних агропромислових циклів. Їхня територіальна структура складається з регіональних і зональних елементів.

    АПК як складна система має три  головні аспекти: компонентний, територіальний і організаційний. Компонентний аспект структури АПК полягає у наявності і зв’язаності окремих галузей, функціональних сфер (блоків) галузей і агропромислових циклів (ланцюгів).

    Агропромисловий цикл (ланцюг) як одна з форм компонентної структури АПК — це поєднання взаємопов’язаних стадій одного виробничого процесу, що охоплює виробництво, переробку і реалізацію сільськогосподарської продукції. Агропромислові цикли є основою формування спеціалізованих АПК (м’ясопромислового, молокопромислового, плодоовочевоконсервного тощо).

    Основною  формою територіального зосередження сільськогосподарського виробництва і засобом розв’язання питань його планової територіальної організації є аграрнотериторіальні комплекси (АТК). Під АТК слід розуміти певну систему територіальних формувань сільсько- господарських підприємств, для яких характерно порівняно стійке поєднання галузей і вироблюваних продуктів у виробничо-територіальних типах господарств, що склалося на основі найновіших технологічних процесів і раціональних виробничих зв’язків. АТК є результатом розвитку територіального поділу сільськогосподарської праці, для якого характерні переважно горизонтальні виробничі зв’язки.

    В Україні сформувався АПК республіки — важлива функціональна ланка  всього народногосподарського комплексу України. Це другий після індустріального виробництва структурний підрозділ господарства України. На галузі, що входять до АПК республіки (включаючи забезпечення його засобами виробництва), припадає близько 40% валового суспільного продукту, майже чверть основних виробничих фондів і чисельності зайнятих працівників [12]. 

    1.2. Структура і склад агропромислового комплексу 

            Основними ланками АПК є:

     1) сільське господарство, включаючи  “насінницькі” станції;

     2) переробна промисловість.

     До  складу допоміжних ланок входять:

     1) промисловість з виробництва засобів виробництва (машинобудівельна), виробництва хімічних добрив, комбікормів;

     2) виробнича інфраструктура із  забезпечення основних підприємств  паливом, енергією, теплом, транспортними  засобами, а також організації  сільськогосподарського будівництва;

     3) навчально-наукова та управлінська  ланка, яка об’єднує управління, спеціалізовані науково-дослідні  інститути та навчальні заклади  (Аграрна академія).

     Галузева  структура АПК характеризується великими диспропорціями. Особливо вони помітні у співвідношенні сільськогосподарської і промислово-переробної ланки, що безпосередньо відбивається на незабезпеченні ринку продуктів харчування вітчизняною продукцією. Негативно позначається на ефективності функціонування АПК і відставання виробництва сільськогосподарського машинобудування, добрив, гербіцидів, комбікормів тощо [22].

     У галузевій структурі АПК України  провідне місце займає сільське господарство. Саме в аграрному секторі зайнято  майже 70% працівників середнього віку та виробляється більше 65% продукції АПК. За характером продукції сільське господарство відноситься до ІІ підрозділу суспільного виробництва предметів споживання. Основним предметом праці є земля. Сільське господарство поширене на всій території України, його розвиток визначає високий рівень господарського освоєння земель України.

     Її  земельний фонд складає 60,3 млн. га, з  них приблизно 75% – сільськогосподарські угіддя. Їх площа дорівнює 40,8 млн. га, з яких 80% – рілля, 16,5% – сінокоси і пасовища. У лісостепових областях – Тернопільській, Вінницькій, Черкаській, Кіровоградській – розораність сягає 90%, а в степових – Одеській, Миколаївській, Херсонській – 95%. Цей показник перевищує всі допустимі норми техногенного навантаження на природу та є найвищим у світі. У цілому ж структура сільськогосподарських угідь різна в різних природних зонах. Частка ріллі з 35-40% у Поліській зоні зростає до 70-80% у Лісостепу і Степу, а в Закарпатті вона складає лише 20%. Зараз помітно знижується родючість ґрунтів, площі, які випадають із сільськогосподарського обігу, не набувають іншого статусу, наприклад, природоохоронних земель.

     Правда, в останні роки площі під сільськогосподарським  культурами внаслідок економічної  кризи подекуди знизились майже  вдвічі.

     У галузевій структурі сільського господарства розвиваються рослинництво і тваринництво. Співвідношення обсягів їх продукції дещо змінюється, і в останні роки домінує рослинництво, на його частку припадає приблизно 52-53% усієї сільськогосподарської продукції.

     Провідне  місце в рослинництві займає зернове  господарство. Саме зернові культури є основними в усіх сільськогосподарських зонах, особливо в Лісостепу і Степу, а посівна площа складає майже половину їх загальної кількості. Головною зерновою культурою, яка займає половину посівних площ, відведених у цих зонах під зернові, є озима пшениця. У Поліссі її посівні площі набагато менші. Друге місце серед зернових займає озиме жито. Основні райони його поширення – Полісся і Західний Лісостеп. На невеликих площах в Україні вирощують гречку – дуже цінну продовольчу культуру, а також просо і рис. Більше 40% валової продукції зернових складають фуражні культури: ячмінь, овес, кукурудза та ін. Вони використовуються не лише в кормовиробництві, але й частково як продовольчі культури. Особливо велика роль у рослинництві кукурудзи. Її основні посіви розміщені у лісостеповій, степовій зоні, а також у Прикарпатті і Закарпатті [23].

     Основними галузями, що перероблюють зерно, є  мукомельно-круп’яна, комбікормова і  хлібопекарська. У зв’язку з високою  транспортабельністю зерна і  муки, хлібопечення тяжіє в своєму розміщенні до споживача. Ці підприємства розташовані практично всюди, повторюючи географію великих та середніх поселень, селищ міського типу, навіть у багатьох селах.

     Технічні  культури займають 11% у структурі  посівних площ України. Центральне місце серед технічних культур посідають цукрові буряки. У їх розміщенні вирішальним є природний фактор. Більше 75% посівних площ зосереджено в основній зоні вирощування цукрового буряка – лісостеповій, перш за все, в центральних її областях: Тернопільській, Вінницькій, Хмельницькій, Полтавській.

     До  провідних технічних культур  на півночі належать картопля, льон, конопля, а в Лісостепу і Степу  – соняшник. Кормові культури представлені вівсом, ячменем, частково соєю, люпином, кукурудзою. Під ними знаходиться майже 35% посівної площі.

     Збалансована  структура сільського господарства передбачає обов’язковий розвиток другої основної її ланки – тваринництва. В окремі роки на його частку в Україні  припадало до 53% обсягу валової сільськогосподарської продукції. В основному, ця галузь поступається рослинництву (на 4-5%). Тваринництво в Україні багатогалузеве. Основними його галузями є скотарство, свинарство, вівчарство і птахівництво. Їх частка у виробництві м’яса неоднакова, 47% становить яловичина і телятина, 35% – свинина. В останнє десятиліття все інтенсивніше розвивається бджільництво та рибальство, відроджується традиційне для України в минулому конярство, в т.ч., племінне (у Донбасі) [26].