На  відміну від ПДВ і акцизного  збору, прибуток, що його одержують  підприємства у сфері виробництва  товарів і послуг, хоч він також  є одним із головних джерел формування централізованих фінансових ресурсів держави, в значній своїй частині  використовується тими підприємствами, які його одержали, на збільшення виробництва, реконструкцію і технічне переозброєння їх основних засобів, удосконалення технології, матеріальне заохочення трудящих соціальний розвиток колективів. Законодавство України, яке регулює господарську діяльність суб'єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку і звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибутку — з іншого, під «прибутком» визначає два різних економічних явища.

       Згідно  з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибутком вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від усіх видів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів. Аналіз складу валових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток як об'єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка відображає співвідношення між доходами і витратами підприємства за певний, законодавчо встановлений період оподаткування. Головна його особливість полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції, від різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво цієї продукції. Прибуток як об'єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не співпадає з бухгалтерським обліком прибутку.[20, 20]

       Прибуток у класичному розумінні являє собою різницю між ціною товару і затратами на виробництво товару — його собівартістю. Саме таке розуміння прибутку закладене в усіх законодавчих актах України, крім законодавства про оподаткування прибутку. Такий показник, безумовно, в більшій мірі характеризує якість господарювання підприємства, саме він реальний і з точки зору спроможності підприємства відраховувати частину прибутку до бюджету. Прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства.

       Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне:

• нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;
• розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;
• проваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх
• працівників;
• зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції (тобто її собівартість);
• з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його
• розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;
• зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;
• грамотно будувати договірні відносини з постачальниками і покупцями;
• вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

       Не  важко помітити, що останні три  з названих вище напрямків значною  мірою залежать від сумлінності і кваліфікації економістів, які причетні до фінансової роботи підприємства. Так, на стадії укладання угод з покупцями дуже важливо домовитися про оптимальні ціни на товари і послуги, строки перегляду цін у зв'язку з інфляційними процесами в економіці. У договорі повинні бути чітко визначені застереження щодо порядку обчислення розмірів втрат (збитків), які є наслідком порушень зафіксованих у ньому зобов'язань сторін, а також щодо порядку відшкодування цих втрат. У директивно-плановій економіці всі ці питання для підприємств не мали суттєвого значення, оскільки вони практично не були зацікавлені у збільшенні прибутку. Вони не розпоряджалися ним. У ринкових же умовах після сплати податків до державного бюджету й інших обов'язкових відрахувань весь прибуток, що залишається, надходить у повне розпорядження власників або трудових колективів підприємств.[5, 546]

Розділ 2. Механізм формування прибутку

2.1. Прибуток та еластичність попиту

       Прибуток, це одна з фундаментальних економічних  основ сучасності, яка має складну  якісну структуру. Ця відома з давніх-давен  категорія, отримала новий зміст сучасного економічного розвитку країни, формування реальної самостійності суб’єктів господарювання є одним з найбільш актуальних завдань економічної науки.. Будучи головною рушійною силою ринкової економіки, прибуток забезпечує інтереси держави, власників і персоналу підприємств. Саме тому визначення суті прибутку, його джерел ролі і управління ними є актуальними задачами сучасного етапу переходу до ринкових відносин. Україна переживає поки що глибоку кризу, яка охопила всі сторони економіки: відносини власності, масштаби виробництва продукції, прямі і зворотні зв’язки, фінансово-кредитну систему, платежі, систему оподаткування, ціноутворення та ін.[16, 508]

       Попит — це запит фактичного або потенційного покупця, споживача на придбання  товару за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки. Попит відображає, з одного боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що знаходяться в межах «доступного» діапазону.

       Разом з цими узагальненими визначеннями попит характеризується рядом властивостей і кількісних параметрів, з яких перш за все слід виділити об'єм або  величину попиту. З позицій кількісного  виміру попит на товар, розуміється як об'єм попиту, означає кількість даного товару, яку покупці (споживачі) бажають, готові і мають грошову можливість придбати за деякий період за певними цінами. Іншими словами — попит як об'ємний показник характеризує кількість продукту, яку покупці здатні, мають намір, будуть, купувати по різних можливих цінах.[8, 176]

       Еластичність  попиту — це показник, що виражає  коливання сукупного попиту, викликані  пониженням цін на товари і послуги. Еластичним називається попит, що сформувався  за умови, що зміна його об'єму (у %) перевищує відсотковий вираз зниження цін: E_d>1.

       Якщо  показники падіння цін і збільшення попиту виражені у відсотках, рівні, тобто зростання об'єму попиту лише компенсує зниження рівня цін, то еластичність попиту рівна одиниці: E_d=1.

       У разі, коли ступінь пониження цін  перевищує показник попиту на товари і послуги, попит нееластичний: E_d<1. Отже, еластичність попиту - показник ступеня чутливості (реакції) споживачів до змін ціни товару.

       Еластичність  попиту може бути пов'язана не тільки із зміною ціни на товар, але і зі зміною доходу споживачів. Тому розрізняють еластичність попиту за ціною та еластичність попиту по доходах. Є і попит з одиничною еластичністю. Це ситуація, за якої і дохід, і величина попиту змінюються на однаковий відсоток, отже загальний дохід залишається постійним у міру зміни ціни. Реакція споживачів на зміну ціни товару може бути сильною, слабкою, нейтральною. Кожен з них породжує відповідний попит: еластичний, нееластичний, одиничний. Можливі варіанти, коли попит виявляється абсолютно еластичним або абсолютно нееластичним.

       Еластичність  попиту вимірюється кількісно через  коефіцієнт еластичності за формулою:

       K_o — коефіцієнт еластичності попиту

       Q — відсоток зміни кількості продажів

       P — відсоток зміни ціни

       Як  правило, існують товари з різною еластичністю за ціною. Зокрема, хліб та сіль є прикладами нееластичного  попиту. Підвищення або зниження на них цін в цілому не впливає  на кількість їх споживання. Знання ступеня еластичності попиту на товар  має велике практичне значення. Так, наприклад, продавці товару з високою еластичністю попиту можуть піти на зниження ціни з метою різко збільшити об'єм продажів і отримати прибуток більший, ніж якби ціна товару була вища. Для товарів з низькою еластичністю попиту подібна цінова практика неприйнятна — при зниженні ціни об'єм продажів зміниться слабо і не компенсує упущену вигоду. За наявності великої кількості продавців попит на будь-який товар буде еластичним, бо навіть незначне підвищення ціни одним з конкурентів примусить споживачів звертатись за покупкою до інших продавців, що пропонують цей же товар дешевше.[14, 20-27]

2.2. Формування прибутку підприємства

       Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Протягом тривалого  часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток. Найбільш повне, на нашу думку, визначення балансового прибутку було дано в статистичному щорічнику України за 1996 рік. "Балансовий прибуток - загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій". Отримання балансового прибутку було пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства (рис. 1).

       По-перше, це основна діяльність, її результатом  є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей  прибуток займав основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначався відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включалися в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства мали місце деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.

       По-друге, це діяльність, що не є основною для  даного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг, її визначали як прибуток від іншої реалізації.

       Прибуток  від іншої реалізації міг бути отриманий за реалізації на сторону  продукції підсобних, допоміжних і  обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховувався так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховувався відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислювався як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключали витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір).

Рис. 1 Прибуток підприємства – балансовий прибуток 

       Склад і обсяг прибутку від іншої  реалізації міг значно коливатись на окремих підприємствах і в  окремі періоди.

       По-третє, це діяльність, пов'язана зі здійсненням  фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у  вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків за державними цінними паперами, облігаціями підприємств, за депозитними рахунками в банках. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мали тенденцію до зростання, що було обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку. На обсяг названого прибутку справляв вплив обсяг фінансових інвестицій, їхнє спрямування і, умови оподаткування. Слід зазначити, що з другого півріччя 1997 р. прибуток, отриманий від володіння корпоративними правами та державними цінними паперами суб'єктами господарювання, оподатковується. По-четверте, це діяльність, пов'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат (збитків) підприємств.

       До  них включали:

• прибутки і збитки минулих років, що були виявлені у звітному періоді;
• невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);
• надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;
• штрафи, пені, неустойки, що надходили за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання у зв'язку із застосуванням фінансових санкцій;
• штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;
• кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;
• дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;
• прибуток від завищення цін і тарифів;
• курсова різниця від операцій в іноземній валюті;
• прибуток (збиток) від ліквідації основних засобів;
• вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;
• прибуток (збиток) від спільної діяльності.[24]