Курсова робота

з предмету «Економічна теорія»

на тему:

«Прибуток як вид доходу в ринковій економіці» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2011 

Вступ

       Актуальність  теми. У процесі становлення ринкових відносин в Україні всі ланки фінансової системи опинилися у глибокій кризі. І тому необхідним є аналіз показників прибутковості (рентабельності) діяльності підприємства з метою запобігти його банкрутства і для подальшої успішної діяльності з перспективами виходу на міжнародні ринки і тим самим підвищувати авторитет держави.

       Поняття прибутку в економічній системі  існує у зв'язку з наявністю  товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві. Це добре розуміли ще засновники класичної школи А. Сміт, Дж.Ст. Мілль, які брали до уваги історичний і юридичний факт володіння тим чи іншим капітальним майном, землею або капіталом (засобами виробництва, матеріалами, коштами) як основу вирішення питання про походження прибутку.

       Спочатку  у політичній економіці, а потім  і у фінансовій науці усі джерела  доходів поділялися на фундирувані й нефундирувані, тобто пов'язані й не пов'язані з капітальним майном, отже, і розподіл доходів здійснювався за двома категоріями: доходи від капітального майна взагалі і доходи від праці, що не пов'язані з володінням капіталом. Дохід від капітального майна, у свою чергу, об'єднував земельну ренту і дохід від капіталу.

       Д. Рікардо виявив протилежну залежність між прибутком та земельною рентою, між заробітною платою і прибутком. Яка частина продукту сплачується  у формі заробітної плати —  питання надзвичайно важливе при вивченні прибутку. Останній буде високий або низький у тій самій пропорції, в якій буде низькою чи високою заробітна плата, писав він.

       А. Сміт і Д. Рікардо відокремили  поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували у тісному зв'язку із процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного багатства.

       У різні часи Сміт трактував прибуток як: 

• закономірний результат продуктивності капіталу;
• винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;
• вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника.

       Пояснення джерел виникнення прибутку, яке зробив А. Сміт, набуло розвитку в різноманітних  напрямках подальших теорій прибутку.

       У працях декого з теоретиків того часу панували й такі варіанти трактування  прибутку, як винагороди за збереження капіталу (теорія стриманості), страхової премії за ризик, що йому підвладна будь-яка діяльність підприємця, а також сприйняття прибутку як результату виявлення законів мінового процесу і вартості, що виникає завдяки зростанню капіталу з часом.

       Мета  дослідження. Визначити поняття прибутку підприємства, охарактеризувати механізми його формування та ознайомитись з основними методами аналізу прибутковості та рентабельності підприємств, з’ясувати які фактори вплинули на їх зміни і які наслідки це мало для підприємства.

       Завдання  дослідження. Визначити поняття прибутку та його функції. Охарактеризувати роль прибутку у формуванні фінансових ресурсів підприємства. Ознайомитись з механізмом формування прибутку, методами розрахунку прибутку від реалізації, шляхами використання прибутку. Використати методологічні основи аналізу та застосувати їх для аналізу прибутку та рентабельності підприємств.

       Предмет дослідження. Предметом дослідження є поняття прибутку, як вид доходу в ринковій економіці, механізми його формування та методи аналізу прибутковості та рентабельності підприємства

        Розділ 1. Економічний зміст і значення прибутку в ринковій економіці

1. Поняття прибутку і його функції

       Прибуток  є однією з основних категорій  товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Відтак прибуток характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу національного доходу, його перерозподілу і кінцевого використання.

       Прибуток  як економічний показник являє собою  різницю між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом отриманої виручки  та реалізацією продукції. Поява прибутку безпосередньо зв’язана з появою категорії “ витрати виробництва ”. Прибуток – це та частина вартості, що реалізується підприємством, яка залишається після покриття витрат виробництва. Уособлення частини вартості продукції у вигляді витрат, виступає в грошовому виразі як собівартість продукції.[4]

       Визначення  економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх набирає національний дохід за його первинного розподілу  і наступного перерозподілу, неможливе  без правильного тлумачення сутності необхідного й додаткового продукту в суспільстві. Необхідний і додатковий продукт це категорії виробництва. Для з’ясування сутності цих категорій необхідно уточнити, що лежить в основі поділу чистого продукту на необхідний і додатковий. Згідно з економічною теорією це поділ часу праці, витраченої у сфері матеріального виробництва, на необхідний і додатковий. Протягом необхідного часу забезпечується створення “... фонду життєвих коштів або робочого фонду, що необхідний робітнику для підтримання і відтворення його життя і що за всіх систем суспільного виробництва він сам постійно повинен виробляти й відтворювати ”.

       Додатковий  продукт – частина чистого  продукту, створена безпосередніми виробниками  понад вартість необхідного продукту. Додатковий продукт властивий усім суспільно-економічним формаціям і є однією з важливих умов їхнього успішного розвитку. У необхідному і додатковому продукті втілено заново створену вартість, грошове вираження якої становить національний дохід.[23]

       Прибуток  – це частина заново створеної вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Підприємство одержує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість пройде відповідну стадію обороту і набере грошової форми. Отже, об’єктивна основа існування прибутку пов’язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток – це форма реалізації вартості в основному додаткового продукту. Прибуток підприємств сфери матеріального виробництва – це частина національного доходу, що в результаті його первинного розподілу набирає форм чистого доходу підприємств. Таким чином, прибуток є об’єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу суспільного продукту, національного доходу.

       Прибуток - одна з форм чистого доходу в  умовах розвинутих товарно-грошових відносин, що виражає вартість додаткового і часткового необхідного продукту. За своєю величиною прибуток – це різниця між продажною ціною товару і витратами на його виробництво. Значна частина прибутку йде на виплату податків сплату процентів за кредит, виплату дивідендів тощо. Прибуток виступає основним критерієм ефективності підприємницької діяльності, основною метою капіталістичного способу виробництва. Ця мета є дещо іншою на народних підприємствах ( тобто підприємствах, викуплених трудящими ), де основним є не максимізація прибутку, а максимізація чистого прибутку на одного зайнятого. У розвинутих країнах Заходу не вся величина прибутку ( після сплати податку, тощо ) привласнюється капіталістами. Наймані працівники залежно від розміру акцій, суми вкладів в ощадних касах також привласнюють певну суму прибутку. Так у США на початку 90-х років на проценти від вкладів припало 15% сукупного прибутку, дивіденди на акції – близько 8%. Прибуток виступає одним з важливих джерел накопичення капіталу, розширення масштабів діяльності підприємств. Тепер у розвинутих країнах Заходу дрібні та середні підприємства отримують в основному середній прибуток, а крупні фірми – монопольний прибуток. В Україні найбільші прибутки привласнюються великими комерційними банками та гігантськими підприємствами – монополістами.

       Прибуток  – це та частина виручки, що залишається  після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

       Прибуток  є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення  його матеріальної бази і продукції, усіх форм інвестування. Він служить  джерелом сплати податків. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні.

       Загальна  величина прибутку підприємства (валовий  прибуток) має ті ж джерела, що і  доход, тобто вона включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), матеріальних цінностей і майна, позареалізаційних операцій. Водночас прибуток – це підсумковий показник, результат фінансово-господарської діяльності підприємств як суб’єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формуванні прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

       В торгівлі, з урахуванням специфіки  виконуваних функцій і особливостей формування доходів та витрат, прибуток визначається як різниця між доходами підприємства і його поточними витратами.

       Прибуток  характеризує кінцевий результат діяльності торгового підприємства, його одержання  є обов’язковою умовою розширеного відтворення на підприємстві, забезпечення його самофінансування і зміцнення конкурентоспроможності на ринку.

       Прибуток  виконує ряд функцій:

• Оціночна функція. Прибуток підприємства використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.
• Розподільча функція. Її зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на частину, що акумулюється в бюджетах різний рівнів та залишається в розпорядженні підприємства.
• Стимулююча функція. Виконання цієї функції визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання, фонд виробничого та соціального розвитку, фонд виплати дивідендів абощо.

       Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства, як господарського суб’єкта, робітників і власників підприємства. Вирішення цього завдання перш за все пов’язане з пропорціями в розділі та використанні прибутку. Економічний інтерес підприємства як товаровиробника знаходить своє узагальнення у обсязі прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань його розвитку. Економічний інтерес працівників підприємства пов’язаний передусім з розміром прибутку, який спрямовується на матеріальне заохочення, соціальні виплати та соціальний розвиток. Власника підприємства цікавить в першу чергу розмір фонду виплати дивідендів, а отже – та частина прибутку, котра пов’язана з виробничим розвитком, а відповідно приростом капіталу підприємства. У зв’язку з тим, що прибуток є єдиним джерелом реалізації економічних інтересів всіх перерахованих сторін, жодна з них не може мати пріоритетів в задоволенні, оскільки це призведе до ущемлення інтересів інших сторін. Наприклад, надмірні податки з прибутку підприємства знижують економічну зацікавленість підприємства в його збільшенні, що призводить до зменшення надходжень у бюджет.

       Прибуток  є якісним показником, позаяк в  його розмірі відображається

• зміна обсягу товарообороту, доходів підприємства, рівня використання
• ресурсів, величини витрат обертання. Таким чином, прибуток синтезує в собі
• всі сторони діяльності підприємства, характеризує ефективність його
• господарської діяльності в цілому.[15, 616]

2. Роль  прибутку у формуванні фінансових ресурсів підприємства

       У Законі України «Про підприємства в  Україні» записано: «Підприємство —  самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який ... здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу) ... На всіх підприємствах основним узагальнюючим показником фінансових результатів і господарської діяльності є прибуток (доход)». Цими нормативними положеннями визначається роль і місце прибутку в економіці підприємства.

       Прибуток  підприємства — це перевищення доходів  від його діяльності над сумою  видатків; він являє собою єдину  форму його власних нагромаджень. Податок на додану вартість і акцизний збір, які надходять у складі виручки від реалізації продукції підприємств, являють собою форми централізованих нагромаджень, у повній сумі надходять у розпорядження держави, формуючи значну частку прибуткової частини державного бюджету.