Особливості міжнародної торгівлі послугами

Міжнародна торгівля товарами передбачає їх фізичне переміщення через державні кордони. Таке переміщення послуг трапляється рідко. Час і місце споживання послуги повинні співпадати. Потрібна близькість між надавачем послуг і споживачем, що досягається завдяки комерційній присутності надавача послуг у країні, яка його приймає, тобто створення у ній філії або дочірнього підприємства. Близькості можна досягти, переміщуючи фізичних осіб — фахівців до інших країн з метою надання послуг. Для одержання певних послуг зацікавленим особам потрібно приїхати до країни, де надаються відповідні послуги (наприклад, туристичні, рекреаційні, лікувальні, освітні тощо).

Отже, міжнародна торгівля послугами може відбуватися у формі:

• перетинання кордонів сервісними продуктами;

• руху споживачів до країни імпорту;

• встановлення комерційної присутності у країні, де надаватиметься послуга;

• тимчасового переїзду фахівців до країни з метою надання послуг. Враховуючи невидиму природу послуг, а також те, що у разі надання послуг це не передбачає переміщення через державні кордони, до послуг не можуть вживатися прикордонні протекціоністські заходи, що вживаються до товарів. Сферу послуг за участю іноземців можна регулювати законодавством про зарубіжні інвестиції або про участь іноземців у підприємницькій діяльності. Стосовно іноземних надавачів послуг можуть застосовуватися або не застосовуватися режим нації найбільшого сприяння або принцип національного режиму.

Загальний обсяг ринку послуг у 1997 р. становив 1310 трлн дол., або п'яту частину всього світового експорту. Наприкінці другого тисячоліття на США, Великобританію, ФРН і Францію припадало 44 % вартості світового експорту послуг. На вісім економічно найрозвиненіших країн світу припадало до 70 % світового експорту послуг і понад 50 % їх імпорту.

Південна Корея експортує інжинірингові, консалтингові та будівельні послуги, Сінгапур — фінансові та банківські. Багато малих острівних країн спеціалізуються на туристичному і готельному бізнесі, який часто є практично єдиним джерелом надходження іноземної валюти.

Протягом двох-трьох останніх десятиліть Нова Зеландія й Австралія значно збільшили обсяги торгівлі послугами. З 1985 р. по 1997 р. обсяг міжнародної торгівлі послугами Нової Зеландії зріс майже на 80 %, а Австралії — на 70 %. Це відбулося передусім завдяки розширенню туризму [8, c.85].

Нині Франція відома у світі як експортер фінансових і фрахтових послуг, Швеція — послуг технічного, управлінського і консультативного характеру. Великобританія та США втратили монополію у галузі фінансових і фрахтових послуг, роль Японії та ФРН, навпаки, зростає. Японія має найбільший у світі торговельний флот. Міжнародне судноплавство Норвегії забезпечує їй половину вартості експорту послуг цієї країни.

На туристичні та транспортні послуги припадає 25 % вартості всієї міжнародної торгівлі послугами. Окремі країни, що розвиваються, належать до двадцяти п'яти найбільших експортерів послуг, але загалом частка країн цієї групи незначна.

Торгівля послугами постійно зростає. їх експорт розширюється навіть в окремих економічно слаборозвинених країнах. Пошуки зарубіжних ринків потребують виконання маркетингових досліджень і науково-дослідних робіт, здійснення рекламних кампаній, післяпродажного сервісного обслуговування тощо.

Технічний процес у сфері комунікаційних технологій позитивно позначився на світовій торгівлі послугами. Наявність факсимільного зв'язку, електронної пошти та інших видів комунікацій дає змогу підприємцям і представникам так званих вільних професій працювати швидше, ефективніше, ширше. Наприклад, архітектори за допомогою мережі Інтернет можуть надавати свої послуги на відстані тисяч кілометрів від своїх офісів. Завдяки зазначеній мережі надання банківських і фінансових послуг набуло глобального масштабу, а світова фінансова система “вже ніколи не спить”.

На думку фахівців, світовий обсяг торгівлі послугами у недалекому майбутньому перевищить обсяг товарної торгівлі [10, c.126].

РОЗДІЛ 2. ВИДИ ТА МЕТОДИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

2.1. Особливості міжнародних транспортних послуг та міжнародних поїздок

              Міжнародний транспорт – це послуги всіх видів транспорту з переміщення предмета транспортної операції, що надаються резидентами однієї країни резидентам іншої країни

Спектр транспортних послуг широкий. Послуги класифікуються в залежності від:

1        виду транспорту: водний, наземний, повітряний, космічний, трубопровідний;

2        предмета транспортної операції;

3        транспортної характеристики товару: сухий, насипний, штучний;

4        періодичності перевезення;

5        порядку проходження кордону;

6        виду транспортно-технологічної системи;

7        виду повідомлення;

8        географічних районів перевезення [5, c. 387;3, c. 255].

              Наразі широко використовуються так звані транспортні кордони, що поєднують на визначених напрямках одразу кілька видів транспорту для перевезення через територію ряду країн з відповідним фінансовим і правовим забезпеченням.

              Транспортні послуги розрізняються за наступними категоріями:

1        пасажирські перевезення;

2        вантажні перевезення;

3        послуги з оренду суден, наземного транспорту з командою та оператором;

4        послуги з лагодження та ремонту транспорту;

5        маневрові послуги;

6        послуги щодо спуску на воду, буксирування;

7        допоміжні послуши.

              На обсяги міжнародної торгівлі можуть істотно впливати транспортні витрати. Транспортні витрати бувають на стільки великими, що роблять експорт і імпорт товарів не вигідними. Це призводить до зниження обсягів торгівлі, рівня спеціалізації країни, розмірів виграшу від торгівлі [15, c.204].

              Транспортні витрати можуть впливати на територіальний поділ праці. Так, у видобувних галузях транспортні витрати на перевезення готових виробів є вищими, ніж на перевезення сировини, з якої вони виготовлені. Оскільки кінцева продукція цих галузей значно легше і дорожче сировини, переробні підприємства намагаються розташуватися поблизу джерела видобутку сировини. В обробних галузях транспортні витрати на перевезення готової продукції вищі, ніж на перевезення складових частин, з яких вона виготовлена. Тому складні підприємства розташовують поблизу ринків збуту.

              Головне місце на ринку транспортних послуг посідають морські перевезення, на котрі припадає 80% усього обсягу вантажообігу в світовій торгівлі.

              Обсяг міжнародних морських перевезень щорічно зростає. Згідно з прогнозами до 2007 р. очікується їх щорічний приріст на 4,0%. Показником ринку морських перевезень є вантажопідйомність. Так, у 1990 р. цей показник становив 658,4 млн. т. дедвейт. [5, c. 256].

              Ринок морських перевезень зростає за рахунок збільшення тоннажу розвинутих країн, на котрі припадає понад 70% всього торгового світового флоту: Греція, Японія, США, Великобританія, Норвегія, Китай, Росія, Німеччина.

              Найбільший торгівельний флот у світі – у  Японії. Тоннаж країн Східної і Центральної Європи складає 4% загального світового торгівельного тоннажу, країн, що розвиваються – 19,7% [9, c. 67].

              Ринок морських перевезень регулюється Брюссельською концепцією про уніфікацію деяких правил про коносамент (1924 р.) зі змінами відповідно до Брюссельського протоколу 1968 р., що визначає взаємини учасників договору морського перевезення і правовий статус коносамента, відповідальність морського перевізника за вантаж. Морські перевезення багажу та пасажирів регулюються Африканською концепцією про морські перевезення пасажирів, транспортних засобів і ручної поклажі.

              Міжнародні поїздки являють собою товари і набір послуг, що здобуваються мандрівниками за рубежем, якщо вони знаходяться там менше року і важчаються нерезидентами.

              Міжнародні поїздки поділяють на:

1        ділові поїздки;

2        особисті поїздки.

Найбільш швидко розвиваються ділові поїздки. Їх темпи в двічі перевищують інші види туризму, що пов’язані з інтернаціоналізацією бізнесу. Це торкається як ТНК так і спільних підприємств.

              Вартість туристичних послуг постійно збільшується, оскільки сучасні готелі вимагають дуже дорогого устаткування, а створення туристичних центрів – розвитку інфраструктури. Заснованої на новітній інформаційній технології, витрати на яку іноді  у 2 рази перевищують безпосередні інвестиції у будівництво.

              Приблизно послуг в області міжнародних поїздок надається розвинутими країнами і країнами, що розвиваються [ 6, c.79].

2.2. Види сучасної міжнародної торгівлі

Для сучасної міжнародної торгівлі характерна різноманітність її видів, які можна систематизувати за наступними ознаками:

За специфікою об’єкту:

      торгівля товарами:

      сировинними;

      паливними;

      продовольчими;

      напівфабрикатами;

      готовими виробами:

а) виробничого призначення;

б) невиробничого призначення;

      торгівля послугами:

      виробничими;

      транспортними;

      експедиторськими;

      консультаційними;

      консигнаційними;

      посередницькими;

      туристичними;

      маркетинговими;

      обліковими;

      орендними;

      ліцензійними;

      іншими послугами.

За специфікою взаємодії суб’єктів:

      традиційна (проста) торгівля – експортні та імпортні операції товарів і послуг, які не зумовлені коопераційними зв’язками та зобов’язаннями щодо збалансованого обміну товарів;

      торгівля кооперованою та спеціалізованою продукцією, яка здійснюється на основі довготермінових угод;

      зустрічна (компенсаційна) торгівля – торгівля, що ґрунтується на зустрічних зобов’язаннях експортерів по закупівлі у імпортерів частини чи повністю експортованих товарів.

За специфікою регулювання:

1.      звичайна торгівля і відповідний торговельний режим виникають в умовах відсутності торговельних, торговельно-економічних угод і домовленостей між країнами. Крім підвищеної ставки митного оподаткування, у торговельних відносинах за умовами звичайної торгівлі застосовуються і жорсткіші інструменти регулювання товарних потоків — кількісні обмеження, адміністративні формальності, звичайна (непільгова) система оподаткування імпортних товарів тощо;

2.      торгівля за режимом найбільшого сприяння передбачає, що держави, які домовляються, на взаємній основі надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і митних зборів, а також інших правил і механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій. Режим найбільшого сприяння є одним з головних принципів діяльності країн, що приєдналися до ГАТТ-СОТ.

3.      дискримінаційна торгівля виникає у результаті застосування в торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торговельний бойкот, торговельна блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера;

4.      преференційна торгівля передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку пільг у торговельному режимі. Особливу групу утворюють преференції, які застосовуються стосовно країн, що розвиваються [5, c.36].

2.3. Методи міжнародної торгівлі

Метод торгівлі – це засіб здійснення торговельного обміну (торговельної операції чи торговельної угоди). В міжнародній торговельній практиці використовується два основні методи торгівлі:

1)     торгівля напряму (здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем)

А і В – суб’єкти МЕВ

2)     через посередників

А і В – суб’єкти МЕВ,

П – посередник

При торгівлі напряму виникає визначена фінансова користь, оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижується ризик і залежність результату комерційної діяльності від можливої недбалості чи недостатньої компетенції посередницької організації. Цей метод також дозволяє постійно знаходитись на ринку, враховувати його зміни і своєчасно на них реагувати. В той же час використання торгівлі напряму передбачає наявність комерційної кваліфікації і торгового досвіду. В протилежному випадку фінансові витрати не тільки не скоротяться, але можуть сильно зрости. Крім того, міжнародна торгівля в порівнянні з внутрішньою є більш ризикованою, що обумовлено економічними, політичними, правовими та соціальними умовами в різних країнах, їхніми традиціями та звичаями, а також великими відстанями між партнерами. В результаті часто буває доцільним, а іноді просто необхідно використовувати посередників для проведення міжнародних торговельних операцій [2, c.101].

В результаті часто буває доцільно, а іноді просто необхідно, використовувати посередників для проведення міжнародних торговельних операцій.

Переваги залучення посередників:

      підвищують оперативність збуту;

      підвищення прибутку за рахунок прискорення обігу капіталу;

      посередники знаходяться ближче до покупця, тому оперативніше реагують на зміни в ринковій кон’юнктурі, це дозволяє реалізувати товар на більш сприятливих для експортера умовах;

      підвищується конкурентоспроможність товарів за рахунок можливості післяпродажного сервісу;