Облік безготівкових розрахунків

Для створення ефективної системи безготівкових розрахунків  принципове значення має правильне визначення її принципів - основних нормативних положень, якими слід керуватися, щоб безготівкові розрахунки максимально сприяли прискоренню народногосподарського обороту.

Безумовно, що принципи організації  безготівкових розрахунків на макроекономічному рівні мають розглядатися у взаємозв’язку з особливостями реформування фінансової сфери вітчизняної економіки. На мікроекономічному рівні принципи організації безготівкових розрахунків впливають із специфіки реалізації економічних інтересів трьох суб’єктів сфери безготівкового обігу платника, одержувача грошових коштів банку.

Специфіка принципів  безготівкових розрахунків відображає реальний стан національної економіки (криза, депресія, пожвавлення, піднесення).

Принципи безготівкових  розрахунків - це вихідні положення які визначають конкретний економічний зміст способів і форм розрахунків. У міру реальних ринкових змін в економіці змінюється також принципи організації безготівкових розрахунків, виникають і формуються нові принципи.

Виділяються такі основні принципи організації безготівкових розрахунків:

1. Грошові кошти всіх  господарських суб’єктів (як  власні, так і залучені) підлягають  обов’язковому зберіганню на  розрахункових, поточних та інших  рахунках в установах банків. При кризовому стані економіки недотримання цього принципу призводить до відтоку грошей з легальних каналів грошового обороту і, як наслідок, до посилення тіньового характеру економіки.

2. Грошові розрахунки  і платежі підприємств (організацій)  усіх форм власності здійснюється  через установи банків, як правило, в безготівковому порядку за документами, що передбачені правилами проведення цих розрахунків. Готівкові розрахунки характерні лише для невеликих за сумою міжгосподарських платежів і обмежених витрат на внутрігосподарські потреби. В кризовій економіці здійснення розрахунків між господарськими суб’єктами готівкою (а часто й валютною іноземних держав), минаючи установи банків і поза їхнім контролем, посилює нелегальний режим функціонування багатьох підприємств і організацій, призводять до розширення дефіциту реальних «живих» грошових коштів.

3. Розрахунки з покупцями  за товарно-матеріальні цінності  і послуги проводяться , як  правило, після відпуску продукції  або надання послуг. Максимальне  наближення моменту проведення  платежу до терміну відпуску товарів - необхідна умова забезпечення економічності безготівкових платежів. Проведення оплати товарів і послуг після їх відвантаження (відпускання, надання) без затримки платежу свідчить про високу платоспроможність підприємств і ефективну платіжну та договірну дисципліну в народногосподарському обороті країни.

4. Платежі за товари  і послуги з рахунка підприємства  здійснюються, як правило, за згодою (акцептом) платника (власника рахунка)  після перевірки виконання постачальником  договірних умов. У разі порушення умов договору платник може відмовитися від оплати розрахункових документів, про що повідомляє постачальника у порядку і в терміни, непередбачені договором. Цей принцип організації безготівкових розрахунків відображає основоположну роль споживача (покупця) в системі ринкових відносин.

5. Безготівкові розрахунки  проводяться за рахунок і в  межах коштів, що є на рахунку  платника, або його права на  одержання кредиту (банківського  чи комерційного). Якщо на рахунку  покупця немає достатніх грошових коштів, платежі не можуть бути здійснені в принципі «Не постачати, не маючи гарантій оплати» - правило ринкових відносин. Банком відкривається і обслуговується картотека неоплачених вчасно розрахункових документів. Платежі проводяться в міру надходження грошових коштів на рахунок платника.

6. Зарахування коштів  на рахунок одержувача відбувається  після списання відповідних грошових  сум з рахунка платника. Банк  зобов’язаний проконтролювати ці  рахунки, щоб попередити зловживання,  що мають місце під час оплати безтоварних документів. Якщо буде встановлено факт подання в банк безтоварних розрахункових документів, то банк зобов’язаний стягнути штраф з підприємства (організації), яке виписало такий документ.

7. Постачальники і  покупці (споживачі) мають право вільного вибору форми безготівкових розрахунків і способу платежу, що узгоджується при укладанні договорів поставок або договорів підряду. Банк не втручається у договірні відносини та вибір форм розрахунків і способу платежу. Платники й одержувачі коштів контролюють вчасне проведення розрахунків і претензій, що виникають, розглядають їх у встановленому претензійно-позовному порядку без участі банківських установ. Необхідним є використання більш раціональних форм і способів безготівкових розрахунків у даних фінансово-господарських умовах.

Недотримання принципів  організації безготівкових розрахунків  призводить до кризи всієї системи  розрахунків (платіжної кризи).

В системі юридичних  і економічних наук виділяється  таке поняття, як спосіб безготівкових  розрахунків.

Спосіб безготівкових  розрахунків у широкому розумінні - це економічно і фінансово обумовлений  порядок здійснення грошових відносин між постачальником (продавцем) і  платником (покупцем). Спосіб розрахунків  визначаються конкретними умовами  виконання господарськими суб’єктами своїх грошових зобов’язань один перед одним, різні форми економічної організації сфери грошового обороту зумовлюють і різні способи платежу за продукцію.

Спосіб платежу у  вузькому розумінні характеризує порядок  списання коштів з рахунків платників.

У сучасній системі безготівкових  розрахунків господарські суб’єкти використовують два основних способи  платежу:

— перерахування коштів з банківського рахунка на рахунок  одержувача коштів шляхом відповідних  записів щодо них.

— зарахування взаємних вимог платника і одержувача коштів.

Призначення того чи іншого способу розрахунку полягає в  погашені грошових зобов’язань юридичних  і фізичних осіб.

Критерії вибору способу  платежу пов’язані з вимогами прискорення самих розрахунків, їх терміновості, зниження витрат на проведення платежів, нормалізації кругообігу коштів, забезпечення безперебійного ходу реалізації продукції.

В умовах платіжної  кризи розширюється практика застосування такого неринкового способу розрахунків, як бартерні угоди, тобто взаємні товарообміні операції з передачею права власності на товари (натуральний обмін) без грошових розрахунків. Бартерні операції - це форми натурального заліку взаємних вимог.

У сучасній кризовій економіці України на перший план виходить такий спосіб платежу, як - попередня оплата (гроші перераховуються одержувачеві до відвантаження товарів) на відміну від оплати фактично відвантажених товарів і наданих послуг.

Спосіб попередньої  оплати підкреслює аномальність економічних  відносин, що існують у вітчизняній економіці, не дає можливість на ділі оптимізувати економічні інтереси суб’єктів системи безготівкових розрахунків. Порядок попередньої оплати товарно-матеріальних цінностей та послуг застосовується як санкція відносно неплатоспроможних покупців (несправних платників). Нормативними актами (чи договором) передбачаються максимальні терміни від дня отримання оплати (як правило не пізніше 3-х робочих днів), коли продавець (виробник) повинен відвантажити (вивезти, надати) оплачені товари і послуги покупцеві (замовнику).

Використання  способу платежу на основі попередньої  оплати - це наслідок дисбалансу між  товарними і грошовими потоками, монополізму постачальників, нестачі  обігових коштів на багатьох підприємствах, зниження платоспроможності. У цих  умовах попередня оплата розрахункових документів певним чином дає змогу підтримувати господарський оборот в належному стані. Відзначимо, що в колишній плановій економіці попередня оплата товарно-матеріальних цінностей та послуг заперечувалась; за її проведення до порушників застосовувались досить жорсткі санкції.

За своїм  економічним змістом попередня  оплата є своєрідною формою примусового  безплатного предмету, який одержує  постачальник.

В умовах платіжної  кризи зростає значення способу  розрахунків на основі здійснення - заліку взаємної заборгованості. Розрахунки. засновані на заліку взаємні заборгованості платників, - це розрахунки, за якими взаємні зобов’язання господарський суб’єктів один до одного погашаються рівновеликих сумах, і лише за різницею здійснюється платіж прямим перерахуванням грошей. Такі розрахунки можуть здійснюватися шляхом зарахування зобов’язань між двома платниками або групами платників усіх форм власності однієї та різних галузей народного господарства.

При заліку взаємної заборгованості використовуються постійно діючі та разові зарахування вимог. До постійно діючих належать періодичні розрахунки за сальдо зустрічних вимог. Розрахунки за заліком взаємної заборгованості ведуться на основі угоди між підприємствами; сторони і порядок розрахунків погоджуються з установами банків, що обслуговують дані підприємства.

Таким чином, на основі заліку здійснюється взаємне  скасування грошових зобов’язань між  господарськими суб’єктами. Залік  взаємної заборгованості у міжнародних  розрахунках називають клірингом. Однак їх негативна роль у грошово-фінансових відносинах очевидна. Заліки взаємної заборгованості обмежують оборот реальних грошових коштів, що означає ненадходження відповідної суми податків до бюджету.

Безготівкові рахунки  класифікують за такими ознаками:

 

 

Розділ 2 Форми та організація обліку безготівкових розрахунків 

 

2.1 Форми безготівкових розрахунків

 

Розрахункова  дисципліна передбачає зобов`язання суб`єктів господарювання дотримуватися встановлених правил проведення розрахункових операцій. Розрахункова дисципліна ґрунтується на виконанні основних принципів здійснення грошових розрахунків:

1). обов`язкове зберігання підприємствами та установами грошових коштів на рахунках в установах банків (за винятком перехідних залишків у касі);

2). право вибору  установи банку для відкриття рахунків усіх видів;

3). самостійний  (без участі банків) вибір підприємствами  форм розрахунків та закріплення  їх у своїх договорах та  угодах;

4). Списання  коштів з рахунків за розпорядженням  їх власників, за винятком заборгованостей, Які підписуються безспірно;

5). Відкриття  поточних рахунків у банках  для юридичних осіб тільки  за умови повідомлення про  це податкових органів;

6). Термінове  здійснення платежів, яке має  бути максимально наближеним  до часу відвантаження товарів,  виконання робіт, надання послуг;

7). Платежі здійснюються  в межах залишків коштів на  рахунках платника або в межах  наданого банківського кредиту;

8). Розрахунки  між суб`єктами підприємницької  діяльності можуть здійснюватись  готівкою з урахуванням обмежень, установлених чинним законодавством.

Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов`язаннями в повному обсязі та у встановлені строки.

Безготівкові  розрахунки в Україні здійснюються на підставі нормативних документів, таких, як: Постанова НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» № 22 від 21.01.2004 р. (вона установлює загальні правила і форми розрахунків юридичних і фізичних осіб у грошовій одинці України на території України, що здійснюються за участю банків), Закон України «Про обіг векселів» № 2374-ІІІ від 05.04.2001 р. (визначає особливості обліку векселів в Україні, який полягає у видачі переказаних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов`язань у господарській діяльності), Закон України «Про платіжні системи та перекази грошей в Україні» № 2346-ІІІ від 05.04.2001 р. (визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні), тощо.

Усі безготівкові розрахунки оформляються лише стандартними первинними документами, форми яких затверджено НБУ.

Відповідно  до вимог щодо оформлення первинних  документів, на документах, які засвідчують  рух грошових коштів на рахунках у  банках, обов`язково повинні бути підписи  осіб, відповідальних за здійснення операцій, ідентичні підписам у картках зі зразками підписів.

Періодично  підприємства отримують від банків спеціальні виписки з особових рахунків про всі здійснені операції з  надходження та списання коштів з  поточних рахунків з додаванням документів, що виправдовують ці операції.

Виписка банку  – документ, який видає банк підприємству та відображає рух грошових коштів на поточному рахунку.

Порядок документального  оформлення господарських операцій з обліку грошових коштів у касі та на рахунках у банках відображено на Рис. 1.

 

 

Рис. 1 Документування операцій з обліку грошових коштів

 

Безготівкові  розрахунки в Україні здійснюються в різних формах. Різні форми розрахунків  пов`язані з використанням різних видів розрахункових документів. Розрахункові документи готує постачальник або платник, а в окремих випадках – банк. Розрахунковий документ – це відповідно оформлений документ на переказ грошових коштів.