Інфляція, як соціально – економічне явище

   -відкриту інфляцію, – що виявляється безпосередньо в рості цін.  

За факторними формами інфляції, теорія грошей розрізняє багато її видів,

серед яких ключове  місце належить інфляції попиту й iнфляцiї  витрат:

   -інфляцію попиту, (рис. 1) – викликає надлишок

грошей, доходів  й попиту. Вона спостерігається, коли сукупний попит зростає

швидше за виробничий потенціал економіки, підносячи  ціни, щоб зрівноважити

пропозицію i попит.

    

 

Покупці конкурують за обмежену пропозицію товарів, що призводить до зростання цін. У разі збільшення сукупного попиту рівень цін не зміниться, бо буде вiдповiдно зростати й обсяг виробництва, тобто iнфляцiя поки що буде відсутня. Це пояснюється тим, що існує велика кількість не залучених у виробництво трудових i матеріальних ресурсів, які ще можна залучити за існуючих на них цін. Поступово зростання попиту підштовхує розвиток сукупної пропозиції. Для цього стану економіки притаманне повніше використання ресурсів, а тому їх запаси поступово скорочуються i вони стають дорожчими. Починається зростання цін, тобто iнфляцiя. Інфляцію, що виникає таким чином, називають «передчасною», тому що вона починається до появи повної зайнятості i повного використання виробничих потужностей у країни.

Подальше зростання  сукупного попиту підштовхує сукупну  пропозицію до

потенційно  можливого обсягу виробництва, національний продукт досягає свого максимуму, i тому подальше збільшення сукупного попиту зумовлює інфляцію, яку називають вже «чистою» на відміну від «передчасної».

Слід зазначити, що покриття  дефіциту державного бюджету  за рахунок кредитно-грошової емiсiї є одним з найважливіших чинників iнфляцiї попиту, оскільки зростання пропозиції грошей збільшує сукупний попит на товари та послуги, який, у свою чергу, підвищує рівень цін.

 - інфляція витрат, (рис. 2) – спостерігається в тому випадку, коли збільшуються витрати на одиницю продукції, тобто середні витрати за даного

обсягу виробництва, коли ціни зростають через збільшення витрат виробництва.

    

 

 

Зрослі ціни вимагають нового збільшення витрат при  купівлі необхідних виробничих ресурсів, що знову «штовхає» ціни вгору там, де ці ресурси застосовуються. Інфляційні стрибки цін в результаті посилюють один одного, їх зростання стає, по суті, само підтримуючим, при чому із зростаючими темпами. Два найважливіших джерела, що живлять інфляцію витрат, – це зростання номінальної заробітної плати і цін на сировину та енергію. Надмірне зростання заробітної плати, як правило, породжує інфляцію, тому профспілки, що вимагають постійного підвищення оплати праці, для працівників своєї галузі, повинні рахуватись із загальним економічним станом країни, середнім рівнем заробітної плати. Зростання витрат виробництва, що обертається накручуванням цін, веде до раптового, не передбачуваного, зростання цін на сировинні ресурси, а особливо – на енергоносії, що в повній мірі відчула на собі економіка молодої незалежної України. Найстрашніше в інфляції витрат те, що вона породжує інфляційну психологію.

Це явище  виникає тоді, коли в масовій свідомості людей існує впевненість, що

інфляція буде наростати і на далі. При цьому працівники починають вимагати

підвищення  заробітної плати «під майбутнє зростання  цін», а підприємці завчасно закладають у ціну своїх товарів очікуване зростання витрат на сировину, енергію, робочу силу і кредит.

Ці види інфляції існують тільки при відкритому її становищі – тобто при відносно вільному ринку. При «прихованій» інфляції ріст цін на товари і послуги може не спостерігатись, а знецінення грошей може виражатись в дефіциті пропозиції.

Також інфляція може бути:

          -збалансованою і незбалансованою. При збалансованій інфляції ціни піднімаються відносно помірно і одночасно на більшість товарів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного росту цін піднімається процентна ставка державного банку і таким чином ситуація стає рівносильна стабільним цінам. У випадку незбалансованої інфляції ціни на різні товари і послуги піднімаються неодночасно і по-різному на кожний тип товару.  

           -очікувана і неочікувана. Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на який-небудь період часу і вона як правило є прямим результатом діянь влади. В якості прикладу можна навести лібералізацію цін в Росії в 1992 році і відповідний прогноз росту цін напередодні – в грудні 1991році. Неочікувана інфляція характеризується неочікуваним стрибком цін, що негативно відбивається на податковій системі і грошовому обігу. У випадку присутності у населення інфляційних очікувань така ситуація викличе  різке збільшення попиту, що само по собі створює труднощі в економіці і змінює реальну картину суспільного попиту, що веде до збою в прогностичних тенденціях

в економіці  і при деякій нерішучості уряду  ще сильніше збільшують інфляційні

очікування, які  будуть збільшувати ріст цін. Але  у випадку коли раптовий

стрибок цін  відбувається в економіці на зараженій  інфляційними очікуваннями, то виникає так званий «ефект Пігу» – різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. В наслідок зниження попиту виробник змушений знизити ціну, все повертається в становище рівноваги.[12, 123]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ІНФЛЯЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

 

В економіці України  інфляція виникла ще в період існування  СРСР в 50-60-і роках XX ст. і була пов'язана  з різким падінням ефективності суспільного  виробництва. Однак вона носила прихований характер і проявлялась в товарному дефіциті та великій різниці в цінах: низьких на кінцеву продукцію і високих на всі види сировини. Відкритий вибух інфляції відбувся в січні 1992 року, коли були "відпущені" всі ціни. З цього моменту інфляційний процес став швидко розвиватись.

Головними не грошовими  факторами інфляції в Україні  є:

криза планової господарської  системи, яка проявляється в падінні  виробництва, незбалансованості, диспропорційності  економіки;

неекономність виробництва, яка проявляється у витратному характері  виробництва, низькому рівні продуктивності праці та якості продукції.

До основних грошових факторів інфляції відносять:

лібералізацію цін в  умовах відсутності ринку та конкуренції, що дало можливість монополістичним  структурам заволодіти і й реалізацією  товарної маси та диктувати ціни;

дефіцит державного бюджету;

кредитну експансію  банків, яка мала невиробничий характер;

доларизацію грошового  обігу (значний приплив іноземної  валюти збільшував ціни на товари та послуги);

розпад "рубльової  зони";

відплив за межі країни валютної виручки підприємств та доходів громадян та інші фактори.

Таким чином, інфляція в  Україні відрізняється від всіх інших. Це пояснюється умовами її розвитку (переходом від планово-адміністративної до ринкової економіки), високими темпами  зростання цін тощо.

Найбільш поширеним  методом вимірювання інфляції є  індекс споживчих цін (Consumer Price Index, CPI), який розраховується для поточного  періоду по відношенню до базового періоду .

Вихідним для ІСЦ  є «споживчий кошик» - набір товарів  і послуг, що купуються середньостатистичний міським жителем протягом того чи іншого проміжку часу (кварталу, місяця).

Значення індексу інфляції по місяцях приводяться в відсотках відносно попереднього місяця. У «споживчий кошик» входять нові товари, а деякі традиційні відступають на задній план.

Вартість кошика за минулий  рік, місяць береться за базу, відправну  точку при вимірі.

Індекс споживчих цін визначається за формулою:

 

- індекс споживчих цін;

- вартість споживчого кошика  за даний рік;

- вартість споживчого кошика за минулий рік

 

Таблиця 1.- Індекс споживчих цін (індекс інфляції, англ. Consumer Price Index, CPI) за 2005-2010рр.* (у % до минулого року)

 

Рік	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень	За рік
2010	101.8	101.9	100.9	99.7	99.4	99.6	99.8	101.2	102.9
2009	102.9	101.5	101.4	100.9	100.5	101.1	99.9	99.8	100.8	100.9	101.1	100.9	112.3
2008	102.9	102.7	103.8	103.1	101.3	100.8	99.5	99.9	101.1	101.7	101.5	102.1	122.3
2007	100.5	100.6	100.2	100.0	100.6	102.2	101.4	100.6	102.2	102.9	102.2	102.1	116.6
2006	101.2	101.8	99.7	99.6	100.5	100.1	100.9	100.0	102.0	102.6	101.8	100.9	111.6
2005	101.7	101.0	101.6	100.7	100.6	100.6	100.3	100.0	100.4	100.9	101.2	100.9	110.3

 

 

 

 

 

*Дані wikipedia.org.ua

Отже, в Таблиці 1., ми розглянули індекс споживчих цін за 2005-2010 рр. на всі товари та послуги загалом . В Таблиці 2. наведено ІСЦ за різними сферами господарювання на 2002-2010 рр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Подібний підхід до вимірювання  інфляції має свої недоліки. Збереження твердого набору товарів і послуг у споживчому кошику (зміни в наборі відбуваються зазвичай через 8-10 років) не враховує інколи дуже стрімких змін в реальній структурі споживання.

Індекс споживчих цін  є найважливішим показником, що характеризує інфляційні процеси в економіці. Він використовується для вирішення багатьох питань державної політики, аналізу цінових процесів в економіці, перегляду розмірів грошових доходів та мінімальних соціальних гарантій населення, рішення правових спорів, перерахунку показників системи національних розрахунків у постійні ціни.

На Україні вже півтора десятка років не припиняється висока інфляція. Гіперінфляція 90-х вщухла після 2000р. Але з 2003 знову темпи інфляції стали наростати. В кінці 2007 - початку 2008 рр. стався її загрозливий сплеск. Інфляція приймає форму галопуючої.

Кожен місяць продовження  інфляції веде до непоправних втрат  населення, особливо небагатого, бо ціни «назад не ходять. Тривалість досить високої  інфляції свідчить про те, що в її основі лежать фундаментальні економічні фактори, а не просто наростання грошової пропозиції, як прийнято думати з подачі традиційних підручників. Звернемо увагу на дані Таблиці 3.

Таблиця 3. - Зростання цін на Україні (% до минулого року)

№ п/п	Показник	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	За 7 лет
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	Споживчі ціни	106,1	99,4	108,2	112,3	110,3	111,6	116,6	185
2	Ціни виробників промислової  продукції	100,9	105,7	111,1	124,1	109,5	114,1	119,5	219

3	Ціни виробників сільськогосподарської  продукції	105,0	87,4	102,6	105,8	108,1	102,4	138	188,4
4	Всі ціни (дефлятор ВВП)	109,9	105,1	108	115,1	124,5	113,8	121,7	247,5
5	Монетизації МОЗ / ВВП	129,9	134,8	133,6	118,0	150,2	125,6	114,4	1238,3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Видно, що зростання відносної кількості  грошей (монетизації ВВП) всі роки значно випереджає зростання цін (дефлятора). Однак коливання цін не слідують за коливаннями грошової пропозиції. Потрібно враховувати, що в 90-і роки монетизація економіки була штучно занижена. Вихід з кризи почався в 2000 р. саме завдяки тому, що в економіку почали надходити доходи від експорту і монетизація почали рости, поступово зближуючись з рівнем економічно розвинених країн: в 1999 р. 16,9% ВВП, у 2007 - 55,6% ВВП. У розвинених країнах монетизація економіки коливається навколо рівня 80%, досягаючи й перевищуючи 100%.

Інфляція може походити від того, що пропозиція товарів  не встигає за зростанням попиту, викликаним припливом грошей, і від того, що значна частина грошей не обслуговує виробництво, а рухається лише в  сфері торгівлі і споживання.

Інфляція пропозиції означає зростання  цін, спровокований збільшенням  витрат виробництва в умовах неповного  використання виробничих ресурсів. Її іноді так і називають - інфляцією  витрат виробництва. Останнім часом  тип інфляції, при якому ціни ростуть при зниженні сукупного попиту, часто зустрічається у світовій практиці. Основними причинами інфляції пропозиції є:

• Зростання заробітної плати;

• Подорожчання сировини та енергоносіїв;

• Монопольна та олігополістична  практика ціноутворення;

• Фінансова політика держави.

Підвищення витрат на одиницю продукції  скорочує прибуток і обсяг продукції, яку виробники готові запропонувати  при існуючому рівні цін. У  результаті зменшується пропозиція товарів і послуг та збільшуються ціни.