Кредит і його роль в регулюванні ринкових відносин

     Якщо  ж попередження проблемного кредиту не вдалося i є загроза негативного його впливу на дохiднiсть, банк повинен термiново вжити заходiв щодо забезпечення негайного й повного погашення позики. Як показує практика, добрий ефект дає розроблення спiльно з боржником плану дiй для вiдновлення фiнансової стiйкостi пiдприємства й подолання вад у його дiяльностi.

     Якщо  застосованi заходи неефективнi, то банк повинен забезпечити задоволення  своїх iнтересiв, вимагаючи погашення боргу за рiшенням судових органiв. Може знадобитися й продаж застави, подання претензiй до гаранта тощо.

     Але першочергове завдання комерційних банків - попередити виникнення небажаних видів кредитів, підвищити частку строкових, стандартних кредитів і скоротити до мінімуму або зовсім уникнути пролонгованих, прострочених, безнадійних, небезпечних, сумнівних кредитів.

     Для досягнення цієї мети Національний банк України пропонує вжити такі заходи:

     1. Для захисту комерцiйних банкiв та недопущення надання позичок недобросовiсним клiєнтам i шахраям створити при АУБ банк даних про позичальникiв комерцiйних банкiв України (в якому накопичувалась би iнформацiя про фiнансовий стан позичальникiв, їхню спроможнiсть погасити борги тощо, а також заснувати Всеукраїнський реєстр гарантiй i застав).

     2. Органiзувати у комерцiйних банках  пiдроздiли з управлiння кредитними ризиками (наприклад, кредитнi комiтети).

     3. Проводити полiтику диверсифiкацiї  активiв i пасивiв комерцiйних банкiв, виходячи з того, що розмiр максимального ризику на одного позичальника не повинен реально перевищувати 10% власних коштiв банку.

     4. Розширювати коло вкладникiв, не допускаючи концентрацiї залишкiв коштiв на депозитних i вкладних рахунках обмеженої кiлькостi вкладникiв.

     Крім  того, до заходів, що мають зменшити частку проблемних кредитів, відносять  ефективну співпрацю банківських фахівців зі своїми партнерами, для чого необхiдно добре знати i постiйно аналiзувати їхню фiнансово-господарську поточну дiяльнiсть, визначати прогнознi тенденцiї її змiни. Для цього в кожному банку доцiльно створити iнформацiйну систему i мати спiвробiтникiв, якi б використовували її данi. З цiєю метою можливе використання для такої дiльностi працiвникiв служби безпеки банку. Вона створена в багатьох банках, але, як правило, крiм суто охоронних функцiй, не виконує iнших.

     В умовах становлення банкiвської конкуренцiї все бiльшого значення в попередженнi виникнення кредитів проблемних видів набирають маркетинговi методи її забезпечення або спiвробiтництво з спецiалiзованими маркетинговими фiрмами. Важливо налагодити й взаємовигiдну партнерську роботу зi страховими компанiями. Зазначенi заходи здатнi мiнiмiзувати вплив проблемних кредитiв на банкiвську дохiднiсть.

     Але глобально проблема безнадійних  боргів не вирішується. Деякі види кредитів, що надаються комерційними банками  в розрізі окремих галузей  народного господарства, теж зумовлюють банківські проблеми і погіршують їх фінансовий стан.

     Також зараз прослідковується надмiрне  кредитування промисловостi, не здатної  ефективно використовувати одержанi кошти. Саме у виробництвi зосереджена  бiльша частина "мертвих" кредитiв колишнiх спецбанкiв. I коли б не "особливе" становище цих структур, НБУ давно б мав перевести їх на режим фiнансового оздоровлення за невиконання нормативiв лiквiдностi та платоспроможностi. Бiльшу частину цих кредитiв було надано або за прямою вказiвкою, або за неофiцiйними, але настiйливими рекомендацiями уряду та його окремих членiв. Величезнi збитки цих банкiв становлять потенцiйну загрозу стабiльностi для всiєї банкiвської системи.

     Кредитування  державного сектору доставляє комерційним банкам теж чимало проблем, це є причиною того, що банки уникають проведення цього виду кредитування.

     Перш  за все, тут постає питання про довiру банкiв до своїх дебiторiв, у тому числi i до держави. Iнституцiйнi завдання: насамперед, закон про банкрутство, закон про заставу, оформлення фiнансових зобов’язань через документи, що мають юридичну силу, судова процедура розгляду та задоволення позовiв.

     В сучасних умовах слід звернути увагу  на розвиток такого виду кредиту як контокорентний кредит. В іноземній економічній літературі контокорентний кредит характеризується як класична форма кредиту. Контокорентний кредит має переваги у порівнянні з іншими видами кредиту, так як він спрощує взаємовідносини між банком і позичальником, здешевлює процес кредитування, дає можливість отримати необхідну додаткову суму майже в будь-який момент.

     Але за сучасних умов контокорентне кредитування суб`єктів господарювання України  неможливе, це пов'язано з низькою  платіжною дисципліною, хронічним  недостатком власних оборотних  коштів у підприємств, майже зупиненим виробництвом, що затримує надходження коштів на розрахункові, поточні рахунки підприємств.  
Отже, проблеми надання окремих видів кредитів комерційними банками перш за все необхідно вирішувати на загальнодержавному рівні. Без оздоровлення економіки в цілому, без оздоровлення виробничого сектору неможлива повноцінна діяльність українських комерційних банків в наданні різноманітних видів кредиту і уникнення проблемних кредитів, які, на жаль, доки що переважають в кредитних портфелях комерційних банків.  

Висновок

     З розвитком суспільного відтворення з'явилося чимало інших чинників, що зумовлюють необхідність кредиту: поява вільних коштів в одних суб'єктів господарювання і виникнення потреби в них у інших; коливання потреб у коштах і джерелах їх формування, які виникають у юридичних і фізичних осіб та держави; надання в тимчасове користування коштів під майбутні, віддалені в часі, доходи.

     Сутність  кредиту полягає не в масі позиченої  вартості, а в тих економічних  відносинах, які виникають у зв'язку з рухом вартості на засадах зворотності та платності. Ці відносини характеризуються низкою специфічних рис, які конститують явище кредиту і відрізняють його від інших економічних явищ.

     Кредит  є вартісною категорією і з  цього погляду має багато спільного з іншими економічними категоріями - грошима, фінансами, торгівлею, капіталом тощо. Разом з тим це самостійна категорія, яка має свої функції і особливе призначення в економічному житті суспільства.

     Натуралістична  теорія кредиту трактує сутність кредиту з позицій його ролі в забезпеченні руху реального капіталу в натурально-речовій формі, недооцінює відносної самостійності руху грошового капіталу і його впливу через кредит на розвиток суспільного виробництва.

     Капіталотворча  теорія кредиту трактує сутність кредиту як механізм творення капіталу, переоцінюючи самостійність руху грошового капіталу і можливості банків у його розширенні в інтересах розвитку виробництва.

     Кредит - явище руху, який здійснюється у різних напрямах і на різних рівнях. Рух кредиту у зв'язку з його участю у відтворювальному процесі проходить п'ять етапів:

• формування вільної вартості;
• розміщення вільної вартості в позички;
• використання позиченої вартості на потреби позичальника;
• вивільнення позиченої вартості з обороту позичальника;
• повернення вивільненої вартості кредитору і сплата процентів.

     Рух кредиту здійснюється за певними  закономірностями, які зумовлюються особливою сутністю кредиту. Ці закономірності є визначальними чинниками в  організації управління кредитними відносинами. На їх підставі формуються принципи (правила) кредитування. Основними принципами кредитування є: цільове спрямування позички; строковість позички; поверненість кредитору позиченої вартості; забезпеченість позички і платність користування позиченими коштами.

     Під формою кредиту слід розуміти найбільш загальний прояв його сутності, що не зачіпає внутрішньої структури  кредиту і не пов'язаний з конкретною характеристикою її окремих елементів. З цих позицій правомірно виділяти дві форми кредиту - грошову та товарну, які тісно пов'язані між собою і є двома сторонами вартісної форми кредиту. Подібні форми можуть мати й інші економічні інструменти (фінанси, торгівля), проте це не суперечить сутності форми як найбільш загального, контурного прояву економічного явища. Такий контур можуть мати й інші вартісні явища.

     Вид кредиту - це конкретний прояв окремих  елементів кредиту як економічного явища. Види кредиту можуть виокремлюватися  в межах його форм і розглядатися як складові елементи системи, якою є  кредит. Для потреб практики види кредиту можна класифікувати за значною кількістю критеріїв і тому видів кредиту може бути велика кількість. Основними з них є комерційний, банківський, державний, міжнародний, виробничий, споживчий. Оскільки ці види виділені за різними критеріями, то одна і та ж сама позичкова вартість може визначатися як різні види кредиту. Наприклад, надана банком позичка може належати до банківського кредиту і до виробничого або споживчого кредиту залежно від цільового її спрямування.

     Функції кредиту є одним з найскладніших дискусійних питань теорії кредиту. Загальновизнаною є функція перерозподілу вартості через механізм кредитування. Ця функція досить яскраво виражає призначення та роль кредиту. Існування її не викликає сумніву.

     Друга функція пов'язана з призначенням кредиту в грошовій сфері. Але у формуванні її мають місце істотні розбіжності - від емісійної до заміщення справжніх грошей. Такий різнобій можна пояснити ототожненням авторами функцій кредиту з функціями банків, що неправомірно. Тому другу функцію кредиту краще зводити до створення передумов для ефективного регулювання обороту грошей в інтересах забезпечення стабільності грошей і повного забезпечення потреб обороту в платіжних засобах.

     Є достатньо підстав для виділення  і таких функцій кредиту, як контрольно-стимулююча та функція капіталізації вільних грошових доходів.

     З розвитком людського суспільства цільне місце займає та чи інша форма або навіть вид кредиту. Але на будь-якому етапі розвитку людства кредит відіграє досить важливу роль.

     Криза банківської системи проявляється в тому, що в "кредитних портфелях" комерційних банків велику питому вагу займають так звані проблемні  кредити. Фактори виникнення проблемних кредитів мають також зовнішнє і  внутрішнє походження. Щоб зменшити частку безнадійних, небезпечних і т.і. кредитів, необхідно не тільки долати інфляційні процеси, підіймати вітчизняне виробництво, але й вирішувати цю проблему на рівні банку, постійно підвищуючи кваліфікацію банківських робітників. В сучасних умовах виявляється просто неможливим надання банками окремих видів кредитів, наприклад, кредитів з фіксованою процентною ставкою, чи активно проводити кредитування населення, рівень доходів якого дуже малий. Уповільнене реформування народного господарства загострює і поширює проблеми банківської системи. Відсутність виробників, які зацікавлені у виробництві якісної вітчизняної продукції, інфляційні процеси в економіці, тягар утримання “на плаву” державних підприємств – все це обмежує кредитну діяльність комерційних банків і робить її невигідною. Клієнтів з доброю кредитною історією не так багато. Залишається тільки виростити їх самим - від малого до середнього і великого.

     Список  використаної літератури

1. Закон України "Про банки i банкiвську дiяльнiсть", Закони України, ред. кол. Опришко В.Ф. та ін., т. 1, К., 1996.
2. Закон України "Про заставу", Відомості Верховної Ради України, №47, 24 листопада 1992 р.
3. Економічна теорія. Політекономія : навч. посібник / За ред. В.Д.Базилевича. – Знання-прес, 2006р. – 495с.
4. Гроші та кредит : підручник / За ред. Івасів Б.С. – Карта-бланш, 2000р. – 279с.
5. П.Є.Єщенко, Ю.І. Палкін. Сучасна економіка: Навч. посібник. – Вища школа, 2005р. – 233с.
6. Загальна економіка : підручник / За ред. д.е.н. І.Ф.Радіонова. – Абетка-НОВА, 2002р. – 117с.
7. Іванілов О.С., Тітанкова М.В. Іпотечне кредитування у країнах Західної Європи, США та України // Фінанси України. – 2007р. - №4. – с.28-35.
8. Н.А. Марченко. Використання кредитних ресурсів у капіталовкладеннях підприємств Чернігівщини // Актуальні проблеми економіки. – 2003р. - №6. – с.24-27.
9. Д.Ф. Іткін. Стратегічні підходи до проблеми функціонування кредитно-фінансових установ // Економіка та держава. – 2007р. - №2. – с.46-48.