Кредит і його роль в регулюванні ринкових відносин

Зміст

стор

Вступ

1. Кредит як економічна категорія………………………………………………….5

1.1. Необхідність, джерела та сутність кредиту…………...……………………....5

1.2. Функції кредиту і його роль в ринковій системі……...……………………..10

2. Форми та види кредиту……………...…………………………………………..15

2.1. Критерії класифікації форм кредиту…………………………………………15

2.2. Особливості комерційних кредитів……...…………………………………...22

2.3. Банківський кредит і його відмінності………...…………………………..…25

3. Проблеми та перспективи застосування різних видів кредиту в Україні……30

Висновок 

Список  використаної літератури

Вступ

     За  своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення  кредит є однією з найскладніших  економічних категорій. Щодо цього  він поступається хіба що тільки категорії  грошей. Кредит - це суспільні відносини, що виникають між економічними суб 'єктами у зв 'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Кредитні відносини мають ряд характерних ознак, які конституюють їх як окрему самостійну економічну категорію.

     Кредит  існував не завжди. Він виник на певному етапі розвитку людського  суспільства. Його винайдення вважають одним з найгеніальніших відкриттів людства поряд із винайденням  грошей. Причини його виникнення слід шукати насамперед не у сфері виробництва, а у сфері обміну, де продавці товарів протистоять один одному як власники, як юридично самостійні особи.

     Коли  товарно-грошові відносини почали ставати більш-менш регулярними, взаємовідносини  між товаровиробниками іноді набували особливого характеру. Продавцеві потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити (тому що він ще не виготовив свій товар або виготовив, але не продав його з тих чи інших причин). За таких умов акт купівлі-продажу товару не міг відбутись. І тут випадково, як і багато інших винаходів людства, був відкритий кредит - за на явності довіри продавця до покупця товар був проданий з відстрочкою платежу, у кредит. Таким чином, кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу обігу. З його виникненням гроші, окрім функції міри вартості і засобу обігу, стали виконувати й функцію засобу платежу, однією з ознак якої є розрив у часі між передачею товару і грошей із рук у руки. Отже, кредит полегшував реалізацію товарів. Саме в цьому й полягає найбільш поширена причина необхідності кредиту. Але пізніше кредит розвивався, і необхідність у ньому стала обумовлюватися не тільки потребами сфери обміну, а й інших сфер суспільного відтворення - виробництва, споживання.

     В умовах сучасного розвитку товарного  виробництва, коли воно набуло загального характеру, стан економічних зв'язків  не тільки в межах однієї країни, а й в усьому світі дуже ускладнився. За таких умов його навіть неможливо собі уявити без кредиту. Адже внаслідок спеціалізації виробників на виготовленні певних товарів і викликаного нею кооперування, суспільне виробництво перетворилось у свого роду величезний замкнутий ланцюг тісно пов'язаних між собою товарно-грошовими відносинами ланок - товаровиробників, продавців, споживачів. І щонайменше порушення у будь-якій із цих ланок може призвести до того, що вона не розрахується за своїми зобов'язаннями з іншими його ланками. Як наслідок, може бути порушений нормальний обмін товарами між окремими учасниками товарно-грошових відносин, тобто цей ланцюг може «розірватись». Саме в цьому полягає абстрактно-теоретична можливість кризи збуту товарів у суспільстві, котра стає реальною, якщо подібні порушення набувають масового характеру. Все це досить негативно може вплинути на фінансово-господарську діяльність цілого ряду учасників суспільного відтворення. Тому суспільство повинно мати у своєму розпорядженні такі економічні інструменти, з допомогою яких можна було б запобігати перебоям у сфері суспільного виробництва, загалом суспільного відтворення. Одним із найважливіших таких інструментів і став кредит. Звідси існування товарного виробництва і пов'язаного з ним товарного обігу є найбільш загальною економічною причиною необхідності кредиту. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     В теперішній час особливу актуальність набуває розгляді всебічне вивчення питань, що стосуються класифікації кредитів, аналізу їх видової структури з метою більш ефективного вирішення питань організації і управління своєю діяльністю і найбільш повного задоволення своїх інтересів і інтересів суспільства, отримання якомога більшого прибутку. Ефективне вкладення кредитних ресурсів повинно вплинути на економічний стан заходів, що кредитуються, та на економіку всієї країни.

     Мета  даної курсової роботи – характеристика видової структури кредитів, аналіз сучасного стану кредитування в Україні, пропозиції шляхів реформування систуми надання кредитів.

     Предметом дослідження роботи є ті економічні відносини, що виникають з приводу надання кредитів на принципах повернення, строковості і платності.

     Вивченням даного питання займались в різні  роки українські та іноземні економісти. Ними є Б.С.Івасів, А.С.Гатчинський, О.І.Лаврушин, М.І.Савчук, О.Д.Данилов, Д.Кейнс, Дж.Ло, Є.Д.Доланд та багато інших.

1.1. Необхідність, джерела та сутність кредиту

     Наявність товарного виробництва і грошей об'єктивно зумовлює існування та функціонування кредиту. З розвитком  товарного виробництва кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Виробництво продуктів як товарів  означає, що в процесі відтворення відбувається відрив моменту відчуження товару від одержання грошового еквіваленту відносно відокремлення руху грошової форми вартості від товарної форми, виконання грошима функції засобу платежу і викликають кредитні відносини. Це відносне відокремлення проявляється в розбіжності у часі руху матеріальних та грошових потоків, які виникають при розподілі, обміні та споживанні сукупного суспільного продукту. Якщо рух товарних потоків випереджає грошові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх оплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний рух процесу відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вільні грошові кошти, виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу коштів і потребою у постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів в інтересах прискорення процесу відтворення. Ця суперечність може бути усунута за допомогою кредиту, який дає можливість отримувати позичальникам грошові кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг, або придбати їх з розстрочкою платежу.

     Отже, кредит є об'єктивною вартісною категорією, складовою частиною товарно-грошових відносин, а його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин.

     Неодмінною  економічною передумовою існування  кредиту є функціонування виробників на засадах комерційного розрахунку. Кредитні відносини між суб'єктами не можуть виникнути, якщо авансовані у виробничу сферу грошові кошти не здійснюють кругообігу, або, якщо той, хто хоче скористатись кредитом, не має постійного доходу. Вартість, що передається кредитором позичальнику, віддається лише на визначений час, а потім вона повинна бути повернена з виплатою відсотків. Тобто, за кредитною угодою до позичальника переходить у тимчасове користування лише споживча вартість грошей чи речей без зміни їх власника. Кошти у позичальника мають вивільнитися у розмірі, що забезпечує повернення кредитору не тільки запозиченої вартості, а й відсотків за користування нею. Без одержання кредитором від позичальника доходу у вигляді відсотку у кредитора не буде зацікавленості позичати гроші. Варто зазначити, що у ряді випадків кредит може бути повернений кредитору третьою особою - гарантом, поручителем чи страховиком, якщо позичальник неспроможний сам це зробити. Якщо надана в позику вартість до кредитора не повертається, то кредит втрачає свою економічну сутність.

     Джерелом  кредитних ресурсів є грошовий капітал, що вивільняється в процесі кругообороту промислового та торгівельного капіталу. Таке вивільнення зумовлене:

• характером обороту основного капіталу, який носить свою вартість на заново створювані продукти й повертається до підприємця частинами, а використовується за цільовим призначенням (на оновлення основного капіталу) тільки після закінчення амортизаційного періоду;
• характером обороту оборотного капіталу. Так, заробітна плата видається раз або двічі на місяць, а затрати на оплату праці повертаються підприємцю з кожною партією реалізованого товару (послуги). Крім того між реалізацією товарів і закупівлею нових матеріалів, сировини тощо теж проходить певний проміжок часу, в який відбувається нагромадження тимчасово вільних грошових засобів;
• акумуляцією частини прибутку на розвиток та модифікацію виробництва, вирішення певних соціальних завдань. Протягом певного періоду часу ця частина прибутку має цільове призначення і використовується як тимчасово вільний грошовий фонд.

     Наступним джерелом кредитних ресурсів є рух бютжетних засобів, цільових фондів та резервів.

     Третім  джерелом тимчасово вільних грошових засобів є грошові доходи і  заощадження приватних осіб.

     Для того щоб тимчасово вільні грошові  засоби не переставали виконувати функцію капіталу, вони повинні рухатись, бо тільки рух забеспечує їхнє зростання. Наявністьтимчасово вільних грошових засобів, з одного боку, та наявність суспільної потреби в їхньому використанні – з іншого, зумовлюють об’єктивну необхідність існування кредиту.

     Економічні  відносини між кредитором і позичальником  виникають під час одержання  кредиту, користування ним та його поверненням. Сторони, які беруть участь у цих  економічних відносинах, називаються  їх суб'єктами, а грошові чи товарні  матеріальні цінності або виконані роботи та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту. Кредитні відносини виникають між різними суб'єктами. Найбільш поширеними є кредитні відносини між банками, з одного боку, і підприємствами з іншого. Вони характеризуються в залежності від того, хто із суб'єктів кредитної угоди в кожному окремому випадку є кредитором, а хто - одержувачем кредиту.

     В сучасних умовах кредитні відносини  набувають широкого розвитку між  господарюючими суб'єктами, що, насамперед, пов'язано з розширенням комерційного кредиту і вексельних розрахунків.

     Кредитні  відносини між банками і державою виникають тоді, коли, наприклад, комерційні банки купують облігації внутрішньої  державної позики, а також коли при розміщенні державних облігацій Міністерство фінансів України може укласти з Національним банком України окрему угоду щодо купівлі останнім цих облігацій.

     Набувають подальшого розвитку кредитні відносини  між банками та населенням. Населення  кредитує банки через вклади в  них, купівлю ощадних сертифікатів тощо. Водночас банки надають населенню споживчі кредити, серед яких значний обсяг мають кредити на придбання або будівництво житла, на поліпшення житлових умов та створення підсобного домашнього господарства, а також на невідкладні потреби.

     Дедалі  важливішого значення набувають  кредитні відносини між підприємствами, організаціями, господарюючими суб'єктами, з одного боку, та населенням з іншого. Відповідно до чинного законодавства, кредитуванням громадян, як видом діяльності, можуть займатися не тільки банки, а й інші організації: ломбарди, кредитні спілки, фонди тощо.

     Кредитні  відносини між фізичними особами  не дуже поширені, але ігнорувати їх не варто, оскільки недоліки у відносинах між банками і населенням можуть призвести до їх розвитку у спотвореному вигляді.

       Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб'єктами кредитної угоди виступають держави, банки та окремі господарюючі суб'єкти, регулюються як нормами права держав, що в них вступають, так і нормами міжнародного права.

     Економічні відносини між сторонами кредитної угоди мають своїм об'єктом грошові кошти або речі, що втілюють певну вартість і які позичальник використовує як для задоволення потреб виробництва, так і своїх власних. Тому об'єкт кредитних відносин має для позичальника не тільки вартість, а й споживчу вартість. Спрямовані в обіг гроші або речі забезпечують позичальнику зростання вартості, тобто є капіталом. Додана вартість, що створюється у процесі виробництва, служить виробнику джерелом сплати відсотків за кредит. Якщо кредит надається для задоволення особистих потреб громадян, то це передбачає одержання ними у майбутньому доходів від теперішньої, минулої чи майбутньої участі в процесі суспільного виробництва.

     В світовій економічній науці теорія кредиту розвивалася за двома основними напрямами. Натуралістична концепція тлумачила кредит як спосіб перерозподілу існуючих цінностей. Її представники вважали, що кредит не може створювати капітал, він тільки переносить його від кредитора до позичальника. При цьому стадія акумуляції тимчасово вільних капіталів є необхідним атрибутом кредитних відносин.