Фінансове забезпечення регіонів

     порядок, обсяг, форми та строки фінансування спільних заходів, визначених сторонами, відповідно до Державного бюджету України  та місцевих бюджетів;

     порядок інформування про реалізацію сторонами угоди щодо регіонального розвитку;

     відповідальність  сторін угоди за невиконання або  неналежне виконання передбачених нею заходів;

     порядок внесення змін до угоди;

     порядок набрання чинності та строк дії угоди.

     За  згодою сторін угода щодо регіонального розвитку може включати й інші положення.

     Типові  форми угоди щодо регіонального  розвитку затверджуються Кабінетом  Міністрів України.

     Умови угоди щодо регіонального розвитку можуть бути змінені за згодою її сторін.

     Дія угоди щодо регіонального розвитку припиняється у зв’язку із закінченням її строку або за згодою сторін достроково.

     Дія угоди щодо регіонального розвитку може бути також припинена однією зі сторін у разі систематичного її невиконання або неналежного  виконання іншою стороною.

     Сторона, що ініціює дострокове припинення дії угоди щодо регіонального розвитку, повинна письмово повідомити про це іншу сторону не пізніш як за шість місяців до дати, з якої вона передбачає припинити дію угоди.

     Рішення однієї зі сторін угоди щодо регіонального розвитку про дострокове припинення її дії може бути оскаржено в судовому порядку іншою стороною.

     З дати припинення дії угоди щодо регіонального  розвитку сторонами припиняється фінансування заходів, визначених нею.

     Депресивні  території поділяються на такі групи:

     регіони;

       промислові райони — райони, у яких частка зайнятих у промисловості перевищує частку зайнятих у сільському господарстві;

       сільські райони — райони, у яких частка зайнятих у сільському господарстві перевищує частку зайнятих у промисловості; міста обласного значення.

     Території надається статус депресивної з  метою створення правових, економічних  та організаційних засад для вжиття органами державної влади та органами місцевого самоврядування особливих  заходів для стимулювання розвитку таких територій.

     З метою стимулювання розвитку депресивних  територій у їх межах можуть здійснюватись  такі заходи:

     цільове спрямування державних капітальних  вкладень у розвиток виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури;

     надання державної підтримки, у тому числі фінансової, малим підприємствам, сприяння формуванню об’єктів інфраструктури розвитку підприємництва, таких як бізнес-центри, бізнес-інкубатори, інноваційні та консалтингові центри, венчурні фонди тощо;

     спрямування міжнародної технічної допомоги на розв’язання актуальних соціально-економічних та екологічних проблем, а також здійснення інших найважливіших заходів;

     сприяння  зайнятості населення, забезпечення цільового  фінансування програм перекваліфікації та професійного розвитку трудових ресурсів, стимулювання трудової міграції, удосконалення соціальної сфери, зокрема житлового будівництва, охорони здоров’я та охорони довкілля;

     надання іншої державної підтримки розвитку таких територій.

     До  основних принципів державного стимулювання розвитку депресивних територій належать:

     об’єктивність і відкритість при визначенні територій для державного стимулювання їх розвитку;

     одночасна концентрація зусиль і коштів на відносно невеликій кількості територій  з метою досягнення максимального  соціально-економічного розвитку;

     неприпустимість використання цільової державної підтримки  для фінансування поточних потреб територій;

     максимальне використання можливостей самих  територій у розробці і реалізації системи заходів з подолання  депресивності.

     Депресивними  визнаються:

     регіони, у яких протягом останніх п’яти  років найнижчі середні показники  валової доданої вартості на одну особу;

     промислові  райони, у яких протягом останніх трьох  років є найвищими середні  показники рівня безробіття, зайнятості у промисловості, найнижчий обсяг промислового виробництва на одну особу та найнижчий рівень середньої заробітної плати;

     сільські  райони, у яких протягом останніх трьох  років є найнижчими щільність  сільського населення, природний приріст  населення, найвищою — частка зайнятих у сільському господарстві, найнижчий обсяг виробництва сільськогосподарської продукції на одну особу та найнижчий рівень середньої заробітної плати;

     міста обласного значення, у яких протягом останніх трьох років є найвищими  середні показники рівня безробіття, зокрема довготривалого безробіття, та найнижчим рівень середньої заробітної плати.

     Депресивними  визнаються промислові та сільські райони, а також міста обласного значення, відповідні показники розвитку яких відповідають одночасно всім критеріям.

     Програма  подолання стану депресивності території — взаємопов’язаний за змістом, термінами виконання, можливостями і виконавцями комплекс заходів (робіт) правового, організаційного, економічного, фінансового, соціального спрямування, орієнтованих на подолання депресивності конкретної території, у забезпеченні яких задіяні фінансові та інші ресурси держави і регіону.

     Для подолання депресивності території  центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за участю інших центральних органів  виконавчої влади, відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування розробляється відповідна програма.

     Програма  подолання депресивності території  передбачає, зокрема:

     коротку характеристику депресивної території, аналіз причин депресивного стану;

     заходи  центральних та місцевих органів  виконавчої влади, органів місцевого  самоврядування щодо подолання стану  депресивності території, строк  їх здійснення, обсяги фінансування з  державного, місцевих бюджетів та інших  джерел, передбачених законодавством;

     порядок здійснення моніторингу виконання  програми, показники розвитку, за якими  визначатимуться результати її виконання; 

     загальну  оцінку очікуваної соціально-економічної  ефективності реалізації програми.

     Програма  подолання депресивності території  затверджується Кабінетом Міністрів України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3. Фінансування стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій 

     Фінансування  стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій здійснюється за рахунок коштів, передбачених на цю мету в законах України про Державний бюджет України та рішеннях про місцеві бюджети (Автономної Республіки Крим, обласні, міські міст обласного (республіканського — Автономної Республіки Крим) значення та районні бюджети) на відповідні роки, та інших джерел відповідно до законодавства.

     Обсяги  фінансування реалізації угод щодо регіонального  розвитку та виконання програм подолання  стану депресивності територій  щорічно передбачаються у проектах Державного бюджету України та рішеннях про місцеві бюджети відповідними бюджетними програмами.

     Фінансове забезпечення реалізації угод щодо регіонального розвитку та виконання програм подолання стану депресивності територій за необхідності щорічно уточнюється після набрання чинності Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік та затвердження відповідних місцевих бюджетів.

     Головними розпорядниками коштів Державного бюджету України, що виділяються для стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій, є центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, інші центральні органи виконавчої влади.

     Під час визначення обсягів коштів, призначених для стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій, не враховуються суми дотацій вирівнювання та субвенцій, що спрямовуються на виконання органами місцевого самоврядування власних та наданих законом повноважень органів виконавчої влади, а також кошти, що спрямовуються згідно із законодавством на ліквідацію наслідків надзвичайних екологічних ситуацій, техногенних катастроф та стихійного лиха.

     Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики щорічно у квітні року, що настає за звітним, подає на розгляд Кабінету Міністрів України доповідь про виконання угод щодо регіонального розвитку та програм подолання депресивності територій, використання виділених на ці потреби коштів Державного бюджету України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     4.ПРОБЛЕМИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ ТА ОЦІНКИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГІОНУ 

     Питання розвитку і взаємодії регіонів, взаємовідносин регіональних і центральних органів  влади є надзвичайно актуальними  для України. Адже відсутність обґрунтованої політики регіонального розвитку держави на попередньому етапі призвела до суттєвого збільшення диспропорцій та загострення економічних і соціальних проблем.

     Безперечно, держава як носій загальнонаціональних інтересів має грати провідну роль у створенні та постійному удосконаленні як концептуальних основ, інституціональних механізмів реалізації регіональної політики, так і в реалізації конкретних місцевих проектів і програм. Але практика демократизації та різні форми політичної участі населення в суспільному житті багатьох країн свідчать, що будь-який державний апарат настільки віддалений від інтересів людини праці, що не спроможний враховувати місцеві особливості та інші специфічні умови життя громад. Тому цілком логічною є теза, що для більш ефективного управління регіонами в країні має зростати роль регіонального і місцевого самоврядування, громадських організацій, зокрема профспілкових, які не лише найбільш наближені до потреб громад і регіонів, але й представляють та захищають їх права та інтереси.

     В Україні впродовж декількох останніх років на рівні територіальних громад спостерігається певний прогрес  у розвитку самоврядування. Але проходить  він вкрай нерівномірно й суперечливо. Причина цього – недосконалість чинного законодавства, яке, на думку багатьох фахівців і політиків, допускає нераціональний розподіл повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядуванням, що потребує негайних концептуальних змін і реформацій. Зокрема, сучасна модель взаємовідносин регіон – центр не досить вдало узгоджена із загальною концепцією організації державної влади, закріпленою Конституцією України.

     Розглядаючи взаємозв’язок органів виконавчої влади та місцевого самоврядування з  нинішньою моделлю міжбюджетних відносин, слід зазначити, що такий підхід дещо застарів і стримує соціально-економічний розвиток регіонів. Діюча система міжбюджетних відносин не сприяє утворенню необхідних стимулів у регіональної й місцевої влади по забезпеченню належного управління бюджетами і проведенню економічної політики, спрямованої на стимулювання ділової активності, розвитку конкуренції, підтримку нових підприємств.

     Внаслідок цього в країні складається несприятливий  підприємницький та інвестиційний  клімат, що характеризується надвисокими  витратами необхідними для входження на ринки, та ставками місцевих податків і зборів. Для суттєвого покращання ситуації, необхідно узгодити реформу міжбюджетних відносин із загальною логікою змін у відносинах регіональних і центральних органів влади.

     Проблема фінансового забезпечення розвитку територій стоїть фактично перед усіма країнами світу. Суть її в тому, що адміністративно-територіальні утворення мають неоднаковий природно-ресурсний і фінансовий потенціали (зокрема, податкову базу).

     З формуванням нової структури економіки України зросла відповідальність місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за забезпечення соціальних гарантій. Мінімально необхідні витрати бюджетної системи стають непосильними для місцевих органів. Для прикладу, у розрахунках Міністерства фінансів України доходну частину загального та спеціального фондів місцевих бюджетів на 2010 рік (без врахування міжбюджетних трансфертів) визначено у розмірі 32 933,3 млн.грн., що на 6 768,1 млн.грн. (на 25,9 %) більше розрахункового показника у бюджеті  2009 року., в той час, як загальний обсяг видатків місцевих бюджетів (загальний і спеціальний фонди) визначено в сумі 64 212,9 млн.грн., що на 13 741,3 млн.грн. (на 27,2 %) більше розрахункових показників 2009 року.