Фінансова система: сутність та структура

    

Структуру міських  підрозділів Державної податкової адміністрації останнім часом реорганізовано.

    

Діюча система  місцевих фінансових органів у системі виконавчої влади потребує вдосконалення. Доцільно встановити, що всі місцеві фінансові органи в системі виконавчої влади входять до складу фінансових управлінь та відділів місцевих державних адміністрацій.

    

Фінансові управління та відділи місцевих державних адміністрацій  мають набути подвійного підпорядкування як Міністерству фінансів України, так і главі відповідної місцевої державної адміністрації. В Автономній Республіці Крим територіальні підрозділи Головного контрольно-ревізійного управління, Головного управління Державного казначейства та Державної податкової адміністрації мають зберегти статус органів лише центрального підпорядкування. Потрібно визначити сферу підконтрольності дій Міністерства фінансів автономії з боку Міністерства фінансів України.

    

На місцеві  фінансові органи в системі виконавчої влади доцільно покласти обов'язки контролю за законністю діяльності фінансових органів місцевого самоврядування.

    

Доцільно надати можливість органам місцевого самоврядування створювати в структурі власних  фінансових відділів підрозділи з контролю за стягуванням місцевих податків і  зборів. Це дало б можливість, з одного боку, розвантажити місцеві органи Державної податкової адміністрації, а з іншого – посилити роль фінансових органів місцевого самоврядування.

    

Крім того, доцільно в структурі Міністерства фінансів України утворити управління фінансів місцевого самоврядування, яке має забезпечити пряму взаємодію Мінфіну з фінансовими органами місцевого самоврядування, а також нормативно-методичне забезпечення їх..

    

Потребує розбудови  система органів фінансового  контролю на місцях. На Головне контрольно-ревізійне управління Мінфіну України має бути покладено функції контролю за коштами державного бюджету України.

    

Законність же дій органів самоврядування щодо коштів місцевого самоврядування могла  б стати предметом контролю з  боку спеціальних контрольних органів, підпорядкованих Рахунковій палаті України, як це спостерігається, наприклад, у Франції. 

2.2 Державний бюджет  України  

    

Бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів.

    

Головне місце  у бюджетній системі України  займає Державний бюджет.

    

Державний бюджет - провідна ланка фінансової системи й основна економічна категорія. Бюджет поєднує основні форми фінансування (податки, капіталовкладення, операційні видатки, кредити і дотації) у їх дії: через бюджет здійснюються постійна мобілізація та витрата ресурсів.

    

Державний бюджет є основним фінансовим планом держави  на поточний рік, що має силу закону. Як документ затверджується законодавчими  органами влади - парламентами.

    

Бюджет –  це лише форма утворення, план формування централізованого фонду коштів і  його використання. Це великий кошторис, розпис доходів і видатків, який повинен бути узгоджений по термінах надходження і використання коштів. Тобто бюджет будь-якої держави – це її основний фінансовий план, оскільки в державі існує багато фінансових планів. Державний бюджет відіграє координуючу роль по відношенню до них. Будь-яке міністерство має свій фінансовий план, але він залежить від бюджету, з якого надходять асигнування, або в нього відраховуються платежі.

    

Будь-який бюджет складається  з двох частин: дохідної та видаткової. Доходи бюджету - кошти, що надходять в безоплатному табезповоротному порядку відповідно до законодавства у розпорядження органів державної влади, суб'єктів і органів місцевого самоврядування.

      

Доходи  Державного бюджету  України – це частина доходів держави, яка використовується для фінансування виконання органами державної влади загальнодержавних функцій, які визначені Конституцією України.

     

Державний бюджет України з точки зору його ідеології  виражається насамперед в такому перерозподілі доходів, який забезпечує баланс політичних, економічних, соціальних та міжбюджетних відносин.

    

Джерела доходів можна  класифікувати за різними підставами:

• За соціально-економічною ознакою всі доходи можна розділити на доходи від господарської діяльності фізичних та юридичних осіб, від зовнішньоекономічної діяльності, від банківської і страхової діяльності,від приватизації і т.д.
• За юридичними формами доходи різних елементів бюджетної системи можна розділити на податкові і неподаткові. Особливе значення на сьогоднішній день мають податкові надходження, так як у цій формі бюджет отримує близько 75% усіх доходів.

    

Неподаткові надходження  складаються з доходів від використання майна, що перебуває у державній або муніципальній власності; доходів від платних послуг, що надаються бюджетними установами;коштів, отриманих в результаті застосування заходів відповідальності, в тому числі штрафів, конфіскацій, компенсацій; фінансової допомоги та ін

    

 Крім того, джерела доходів бюджету можна розділити на внутрішні і зовнішні.До зовнішніх джерел відносяться кошти, що надаються іноземними державами та міжнародними організаціями. Необхідно відзначити, що дані кошти найчастіше надаються на поворотній основі, тобто за своєю суттю є процентними позиками.

    

Найбільше практичне  значення має класифікація за порядком та умовами зарахування доходів. У цій підставі доходи бюджету можна розділити на власні і регулюючі, дотації, субвенції та позики.

    

Власні (закріплені) доходи - це такі надходження, які в повному обсязі або в твердо фіксованою частці (у відсотках) на постійній чи довгостроковій основі у встановленому порядку зараховуються до відповідних бюджетів.

    

Такий спосіб розподілу  доходів між бюджетами різних рівнів, як їх закріплення (закріплені доходи), використовується при формуванні дохідної частини бюджетів усіх рівнів, що має підвищувати самостійність  елементів бюджетної системи.Закріплення доходів за бюджетами різних рівнів здійснюється бюджетним і податковим законодавством. Вищестоящі бюджети мають право передавати свої закріплені доходи до бюджетів нижчого територіального рівня з метою забезпечення гарантованого рівня дохідної частини цих бюджетів.

    

  Регулюючі доходи - федеральні і регіональні податки та інші платежі, за якими з метою збалансованості доходів і витрат встановлюються нормативи відрахувань (у відсотках) у нижчестоящі бюджети на черговий фінансовий рік,а також на довготривалій основі (не менше ніж на 3 роки) з різних видів таких доходів.

    

Дотація - це грошова сума, що виділяється з бюджету вищого рівня, якщо закріплених і регулюючих доходів недостатньо для формування мінімального бюджету нижчестоящого рівня. Виділення дотацій здійснюється на безоплатній та безповоротній основі для покриття поточних витрат, тобтоїї використання не має цільового призначення.

    

 Субвенція - це грошова сума, яка надається бюджету іншого рівня бюджетної системи або юридичній особі на безоплатній і безповоротній основах на здійснення певних цільових видатків.Іншими словами, субвенції мають суворе цільове призначення і повинні бути використані в певний термін.

    

  Бюджетна позичка - це бюджетні кошти, які подаються іншому бюджету на поворотній, безоплатній або платній засадах на строк не більше шести місяців в межах фінансового року.

    

Видатки бюджету - це кошти, що направляються на фінансове забезпечення завдань і функцій держави. Витрати бюджету можуть бути класифіковані за різними підставами.

    

Функціональна класифікація видатків бюджетів відображає спрямування бюджетних коштів на виконання основних функцій держави.

    

Економічна класифікація видатків бюджетів є угрупованням витрат бюджетів усіх рівнів за їх економічним  змістом, відповідно до якого виділяються  дві основні групи:

• поточні витрати;
• капітальні витрати.

    

До  поточних відносяться витрати, що забезпечують функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування, бюджетних установ, надання державної підтримки іншим бюджетам і окремим галузям економіки у формі дотацій, субсидій і субвенцій на поточне функціонування,а також інші витрати бюджетів,не включені в капітальні витрати відповідно до бюджетної класифікації.

    

Капітальні видатки бюджетів - це асигнування на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності та інші витрати, пов'язані з розширеним відтворенням: капітальні вкладення в розвиток територій, капітальний ремонт, фінансування екологічних програм і т. п.

    

Підвищення  ефективності державних  видатків. Одним із напрямів реформування фіксального простору є підвищення ефективності видатків бюджету. Особливо це стосується державних інвестицій в умовах стагнації приватних інвестицій. Актуальним завданням є забезпечення функціонування системи фінансових інститутів розвитку, що забезпечить підвищення ефективності інвестицій.

    

Існують значні проблеми формування й реалізації бюджетних інвестиційних програм і проектів. Основними є: однорічний бюджетний цикл, що істотно обмежує можливості планування і реалізації інвестиційних проектів; недосконалість системи економічного оцінювання та відбору проектів; непрозорий процес відбору проектів; недосконала система моніторингу стану капітальних активів.

    

Актуальним є  забезпечення цільового характеру  й підвищення ефективності бюджетних видатків шляхом:

• реформування системи соціальних пільг;
• бюджетної підтримки пріоритетних видів економічної діяльності;
• запровадження контролю за квазіфіксальними операціями;
• приведення тарифів на енергоносії у відповідність з економічно обґрунтованими витратами.

    

Структура видатків зведеного бюджету України за функціональною класифікацією характеризується даними, наведеними у табл. 1. 

    

Таблиця 1.

 

Структура видатків зведеного  бюджету України

                

за  функціональною класифікацією, млрд. грн.