Економічні системи:поняття,структура,типи

Реальну економічне реформування в  Україні розпочалося з кінця 1994р., і сьогодні зауважуються позитивні  тенденції економічного розвитку. Структурні реформи передбачають формування багатоукладної економіки й конкурентного середовища, здійснення великомасштабної приватизації, розвиток фондового ринку, корпоратизацію великих підприємств, впровадження механізмів банкрутства, антимонопольне регулювання, цінову лібералізацію, стимулювання виробництва експортної та імпортозамінної продукції, інвестиційне забезпечення структурних змін в економіці за пріоритетними напрямами. Процес приватизації в Україні і в організаційному, і у фінансовому відношеннях спирався на широку підтримку міжнародних економічних організацій. В Україні формується двосекторна модель економіки у складі державного і приватного секторів. Держава задекларувала лібералізовані засади економічної політики щодо приватного сектора, конституційне закріплення свободи підприємництва, недопущення привілейованості державних підприємств відносно приватних, стимулювання пріоритетних напрямів підприємницької діяльності засобами фіскальної політики, сприяння залученню відповідних інвестицій. Для прискорення структурної перебудови економіки й піднесення центру ваги з базових на переробні галузі важливе значення має залучення в українську економіку зарубіжних інвестицій. Пріоритетними галузями для зарубіжних фірм є металообробка і машинобудування, харчова, легка, медична і мікробіологічна промисловості, транспорт, авіа- й суднобудування, зв'язок. Головною метою державної зовнішньоекономічної політики є створення умов для формування довгострокових конкурентних переваг українських товаровиробників з метою забезпечення їхнього функціонування на економічній арені світу як конкурентоспроможних учасників галузевих і міжгалузевих банків. Важливим завданням розбудови державності та економіки України є її інтеграція до світового економічного простору.[3]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Виконавши курсову роботу можна  зробити наступні висновки: економіка – це сфера людської життєдіяльності, де реалізуються виробничі відносини з приводу привласнення, виробництва, обміну, розподілу, споживання та регулювання. В такому виді її можна ототожнити з виробничими і техніко-економічними відносинами та сукупністю форм і методів регулювання їх взаємодії і розглядати як певну організовану сукупність. А сукупність певних елементів або підсистем і зв’язків між ними, якій притаманні такі ознаки цілісності як організованість, наявність інтегративних властивостей і функцій, саморегуляція, загальна (кінцева) мета, є, власне, системою. 

Таким чином, національну економіку  слід розглядати як багатопрофільну систему, яка має складну функціональну структуру. Економічна система – це сукупність всіх видів економічної діяльності людей (механізмів, інститутів функціонування, регулювання національної економіки) у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів і послуг, а також у процесі регулювання такої діяльності.  
Функціональна структура економічних систем передбачає виділення в їх структурі таких функціональних елементів, як виробничої (в т.ч. соціально-економічної, виробничо-технологічної, власне економічної системи виробництва), ринкової, цінової, фінансової, грошової підсистем, підсистеми формування і розподілу доходів, підсистем споживання і регулювання. 

Специфіка економічної системи  суспільства визначається соціально-економічними виробничими відносинами, які мають  складну і багатогранну структуру, що ґрунтується на відносинах власності. Власність визначає суспільний спосіб поєднання робочої сили з засобами виробництва та відповідні стосунки між людьми з приводу привласнення матеріально-речових елементів і результатів виробничого процесу. Одночасно відносини власності зумовлюють історичну специфіку суспільства, його соціальну структуру, пануючу систему політичної та економічної влади. 

Економічна система має три  основні ланки, підсистеми: економічну структуру продуктивних сил суспільства, систему економічних відносин і  механізм господарювання. 

Економічні відносини являють  собою сукупність соціально-економічних  та організаційно-виробничих зв’язків між господарюючими суб’єктами в  процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ, послуг і доходів.

Соціально-економічною основою  функціонування економічної системи  є відносини власності. Власність  як комплекс відносин, багатомірне  та багаторівневе явище, і соціально-економічний  процес характеризується поліфункціональністю і полірезультативністю.  
Розроблена модель ринку повинна поєднувати: умови для розвитку конкурентної економіки й елементи досить жорсткого економічного регулювання ринку; сильну державну політику й безумовний пріоритет економічної ефективності; недоторканність й підтримку приватної власності, а також відносно тривале співіснування заснованих на ній господарських форм з могутнім державним сектором. Між ступенем розвитку ринку та його інфраструктурою існує пряма залежність – чим більше розвинута інфраструктура, тим більш розвинутий ринок. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Башнянин Г.І., Лазур Л.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. – Київ: Ніка, 2000. 
2. Бєляєв О.О., Бебело А.С., Диба М.І. та ін. За загальною редакцією Бєляєва О.О., Кириленко В.І. Навч. посіб.: “Сучасні економічні системи.” К.: “КНЕУ”, 2008 – 204 с. 
3. Бойко Є. “Про становлення загальної теорії економічних систем” // “Економіка України”, 2011, №6 – 88-89 с. 
4. Гаврилишин О. “Основні елементи теорії ринкової системи”. К.: “Наукова думка”. 2007 – 204-210 с.
5. Курс экономики : Учебник / По ред. Райзберга Б.А. 4-е изд., перераб. и доп. М.: “Инфра”, 2009 – 672 с. 
6. Ліщук Н.П. “Трансформація економічної системи як закономірний процес розвитку суспільства” / Н.П Ліщук // “Економіка та підприємництво”, 2005, №14 – 10-15 с. 
7. Мочерний С.В. Політична економія: Навчальний посібник. – К.: Знання-пресс, 2002. 
8. Основи економічної теорії: Навчальний посібник. Мельник Л.Ю., Корецький М.Х., Огаренко В.М., Мельник Л.Л., Макаренко П.М., Дацій О.І. / Під заг. ред. засл. прац. нар. Освіти України, д.е.н., проф. Л.Ю. Мельника. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. 
9. Павловський М. Шлях України: шлях вліво, шлях вправо – хибний шлях. – 2-е вид., стереотип. – К.: Техніка, 1997
10. Паларчук В. “Адміністративно-командна система в світлі історичного досвіду” // “Економіка. Фінанси”. “Право”, 2002, №10 – 6-7с. 
11. Політична економія: Навчальний посібник/ К.Т. Кривенко, В.С.Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. доктора економічних наук, професора К.Т.Кривенка. – К.: КНЕУ, 2001. 
12. Руденко Ю.М. “Змішана економіка розвинутих країн як орієнтир трансформаційних перетворень в Україні” // “Економіка та підприємництво” Зб. Наук. Праць молодих учених та аспірантів. К.: “КНЕУ”, В.1 – 56с.
13. Савельев Е., Куриляк В., “Новая экономика: мода или умственный шанс для новой страны” // “Зеркало недели”, 2002, №12 – 29 марта – 150 с. 
14. Ушаков Н.Г., Помінова І.І., “Соціально – економічні типии країн”: Навчальний посібник. К.: ВД “Професіонал”, 2004 – 304 с.
15. Филипенко А. Цивилизационные детерминанты украинской экономической модели // Экономика Украины. – 2010. - №4. – с.11-19
16. Черняк В. Модель экономики: выбор Украины // Экономика Украины. – 1995. - №9. – с.31-39