Економічні системи:поняття,структура,типи

Міністерство фінансів україни

Одеський інститут фінансів

Українського державного університету

Фінансів та міжнародної  торгівлі

 

Кафедра економічної теорії

 

Курсова робота

з предмету:

«Політична економія»

 

на тему:

 

«Економічні системи:поняття,структура,типи»

 

 

 

 

Виконав:

Студент І-ого курсу

групи ОА-1211

Обліково-економічного факультету            Поташнер Дмитро Сергійович

 

 

 

Науковий  керівник:     Акімова Катерина Василівна        

 

Одеса-2011

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………3

І. Поняття і структура економічної  системи………………………….....5

  1.1. Поняття  економічної системи…………………………………………..5

  1.2. Виробничі  економічні системи………………………………………...8

  1.3. Цінові  економічні системи……………………………………………..8

  1.4. Грошові  економічні системи…………………………………………..9

  1.5. Фінансові  економічні системи…………………………………………9

  1.6. Фіскальні  економічні системи …………………………………………10

ІІ. Типи економічних систем:…………………………………………….12

  2.1. Традиційна  економічна система………………………………………12

  2.2. Командно-адміністративна  економічна система……………………14

  2.3. Ринкова  економічна система………………………………………….15

  2.4. Змішана  економічна система…………………………………………19

ІІІ. Перехідні економічні системи………………………………………...24

  3.1. Поняття  перехідної економічної системи…………………………….24

  3.2. Типологізація  перехідних економічних систем……………………..24

  3.3. Особливості  функціонування перехідної економічної  системи України………………………………………………………………………………26

Висновки…………………………………………………………………….28

Список  використаної літератури………………………………………...30

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В основі розвитку людського суспільства лежить виробництво матеріальних і духовних благ, інших цінностей, цілісна сукупність яких забезпечує умови життєдіяльності людини. Будь-яке суспільство, особливо високорозвинуте сучасне, являє собою соціальну систему. Соціальна система – це складноорганізована впорядкована цілісність, що включає окремих індивідів та соціальні спільноти,  які об’єднані різноманітними зв’язками і взаємовідносинами, специфічними за своєю природою. 

Предметом дослідження в роботі є типи економічних систем, їх поняття та стуктура.

Метою курсової  роботи є – розкрити поняття економічної системи, її структуру та навести приклади функціонально-історичних типів.

Безпосередній об'єкт вивчення в даній курсовій роботі – це вивчення специфіки економічної систему суспільства.

Важливою підсистемою суспільства, основою соціальної системи є економічна система. В ході виробництва, розподілу, обміну та споживання благ між учасниками цих процесів складаються і постійно вдосконалюються різноманітні за своїм змістом економічні відносини. Останнє виявляється через економічну поведінку суб’єктів господарювання. 

Економічна система є сукупність взаємопов’язаних та впорядкованих елементів економіки, що в цілому складають економічну структуру суспільства. 

Без системного характеру економіки не могли б відтворюватися ( постійно відновлюватись) економічні відносини та інститути, не могли б існувати економічні закономірності, не могло б скластися теоретичне осмислення економічних явищ та процесів, не могла б бути сформована ефективна та скоординована економічна політика. 

Конкретна історична сукупність економічних відносин, що відповідає системі продуктивних сил і взаємодіє з нею, розвивається на основі дії як об’єк-тивних економічних законів, так і суб’єктивних факторів, визначає сутність економічної системи суспільства.  

 

 

 

 

І. Поняття і структура економічної  системи

1.1. Поняття економічної системи

Економіку можна  інтерпретувати як сферу людської життєдіяльності, де реалізуються виробничі відносини  з приводу привласнення, виробництва, обміну, розподілу, споживання та регулювання. В такому виді її можна ототожнити з виробничими і техніко-економічними відносинами та сукупністю форм і методів регулювання їх взаємодії і розглядати як певну організовану сукупність. А сукупність певних елементів або підсистем і зв’язків між ними, якій притаманні такі ознаки цілісності як організованість, наявність інтегративних властивостей і функцій, саморегуляція, загальна (кінцева) мета, є, власне, системою. Таким чином, національну економіку слід розглядати як багатопрофільну систему, яка має складну функціональну структуру.

Економічна  система – це сукупність всіх видів  економічної діяльності людей (механізмів, інститутів функціонування, регулювання національної економіки) у процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів і послуг, а також, у процесі регулювання такої діяльності. [9]

Функціональна структура економічних систем передбачає виділення в їх структура таких  функціональних елементів, як виробничої (в т.ч. соціально-економічної, виробничо-технологічної, власне економічної системи виробництва),  цінової, фінансової, грошової підсистем, підсистеми формування  і розподілу доходів, підсистем споживання і регулювання.

Функціональна типологізація економічних систем повинна розглядатися і з позицій  рівневого аспекту, тобто на мікро  та макрорівнях. Національна мікроекономічна система нами визначається як певна сукупність механізмів та інститутів функціонування і розвитку окремих, первинних ланок господарського комплексу: підприємств, фірм, корпорацій, концернів тощо. У вузький інтерпретації національну мікроекономічну систему ототожнюємо з національною виробничою системою, до складу якої входять:

• ринок продуктів,
• ринок ресурсів,
• ринок грошей і валют.

Залежно від  характеру конкуренції, ми виділяємо  чотири найбільш типові моделі національної мікроекономічної системи:

• чисту конкурентну,
• чисту монополістичну,
• конкурентно – монополістичну,
• олігополістичну.

Залежно від  ступеня державного впливу на процес розподілу і перерозподілу ресурсів виділяємо:

• чисті конкурентні національні мікроекономічні системи, в яких роль держави є незначною, а в теоретичному аналізі-повністю відсутньою;
• зміщані економічні системи, де спостерігається значний вплив держави;
• адміністративні, у яких розподіл ресурсів здійснюється виключно або майже цілковито державними методами;
• традиційні, для яких властивим є використання найрізноманітніших методів регуляції і розподілу ресурсів, включаючи і такі, що базуються на національних традиціях та архаїчних звичаях. [11]

Історичний  аналіз національних мікроекономічних систем дає змогу виділити такі типи, як доринкові, ринкові і постринкові, що різняться між собою, в основному, рівнем розвитку ринку та ринкових структур.

Національна макроекономічна система – це певна сукупність механізмів та інститутів в цілому. У вузькому розумінні  національна макроекономічна система  нами ототожнюється з національною макроекономічною ринковою системою. При умові широкої інтерпретації національної макроекономічної системи в її складі можна виділити такі підсистеми, які, взяті окремо, можна назвати так:

1. національна макровиробнича система, якою вважаємо національне макровиробництво в цілому;
2. національна макроринкова система;
3. національна макроцінова система;
4. національна макрогрошова система;
5. національна макрофінансова система;
6. національна система макроекономічного споживання і розподілу грошових доходів;
7. національна система макроекономічного регулювання.

Визначальною  підсистемою внутрішньої структури  національної економічної системи виступає система власності та ресурси, за кожним з котрих стоїть відповідний власник, отримуючи за реалізацією свого ресурсу дохід у певній грошовій формі.

Залежно від  рівня усуспільнення власності, існують такі її типи:

• чиста приватна (власником є одна особа або його родина) ;
• корпоративна (власником майна є певна група осіб, ця власність формується на акційній основі, їй відповідає форма доходу-прибуток корпорацій, що містить в собі індивідуальний, персоніфікований дохід, дивіденди) ;
• суспільна чи державна власність.[3]

Виходячи  із співвідношення вказаних форм власності, прийнято виділяти історичні типи соціально-економічних  систем. На першому місці стоїть докапіталістичний тип, якому властиві чисті приватні форми власності  та просте товарне виробництво. Основними  економічними ресурсами були земля  і земельний власник як виробник. Капіталістичний тип  характеризується партнерськими чи корпоративними формами приватної власності на матеріальні та капітальні ресурси, де панує промисловий капітал та класичне товарне виробництво. Посткапіталістичний тип сформувався в наслідок таких процесів, як:

• усуспільнення форм приватної власності, зокрема, корпоративної, акціонерної, збільшення ролі і ваги суспільної та державної форми власності;
• становлення та зростання фінансової, корпоративної та інтелектуальної форми капіталу; переростання товарного і ринкового виробництва у посттоварне і пост ринкове.[1]

Феномену  так званої соціалістичної соціально-економічної  системи притаманна державна чи псевдосуспільна форма власності на ресурси. Постсоціалістичні перехідні соціально-економічні системи поступово доповнюються приватною власністю, хоча у багатьох із них ще тривалий час домінуватиме державна власність на капітальні та матеріальні ресурси виробництва.

 

 

1.2. Виробничі економічні системи

Складниками і рушіями кожного процесу  виробництва виступають певні виробничі  одиниці, що представлені наявністю  конгломерату людей та речей, взаємопоєднаних координаційним центром, і які підлягають органу, що приймає рішення. Ці виробничі одиниці, відповідно комбінуючи фактори виробництва, сприяють процесу задоволення потреб. Суть існування і функціонування виробничих одиниць полягає в процесі виробництва благ і послуг як основи виробничої економічної системи.[14]

 

 

1.3. Цінові економічні системи

Цінова  економічна система представлена:

• як видова різноманітність механізмів формування цін;
• як основний вимірювальний економічний інструмент;
• як основна форма функціонування національних мікро- та макроекономічних систем.[9]

Структурними компонентами цінових  економічних систем виступають основні, куди відносяться ринкові та поза ринкові цінові економічні системи, та допоміжні, які представлені адміністративними та змішаними  ціновими системами. У ринкових цінових економічних системах рівень ринкової ціни визначається через відповідне співвідношення попиту і пропозиції, і саме ціна є основним фактором формування попиту і пропозиції. Сферою розповсюдження поза ринкових цінових економічних систем є суспільний і квазісуспільний сектори національної економіки. Адміністративні цінові економічні системи мають здатність розширювати сферу своєї дії на всю економіку, включаючи і ринковий сектор. Для змішаних цінових економічних систем притаманним є доповнення ринкового ціноутворення позаринковим.

 

 

1.4. Грошові економічні  системи

Грошові або монетарні економічні системи – це конгломерат органів, установ, інституцій формування руху і використання грошей і грошових потоків. Будь-яка власна національна монетарна система складається з двох секторів: державного та комерційного. Державний сектор охоплює: національний банк, державне казначейство та державний монетарний двір. Комерційний сектор охоплює: комерційні та ощадні банки, пенсійні та інвестиційні фонди, фонди профспілок, кредитні спілки і асоціації, страхові і трастові компанії.[7]

 

 

1.5. Фінансові економічні  системи

Фінансові економічні системи –  це сукупність механізмів, інститутів, установ по формуванню, руху і використанню грошових фондів суб’єктів економіки: держави, корпорацій, домогосподарств.

Основу фінансової економічної  системи складають грошові фонди, тобто певні суми грошей чи інших  цінних паперів, які мають відповідні лінії формування та чітко визначені напрями використання. Розрізняють чисті та валові фінанси.

Чисті фінанси – це грошові фонди, що формуються лише з допомогою цінних паперів (через їх обіг), які є основним об’єктом купівлі-продажу на ринку цінних паперів (фінансовому ринку).

Валові фінанси – це чисті  фінанси вкупі з грошовими  вкладами у грошово-кредитних установах  і готівка, яка є у наявності  і не депонується в банківській системі.

Фінансова економічна система пронизує всю національну економічну систему, починаючи від домогосподарств і закінчуючи державою. До складу  національної фінансової системи входять фінанси домогосподарств, підприємств та держави.[6]