Економічні погляди Девіда Рікардо та їх значення для подальшого розвитку економічної науки

    Індивідуальне завдання

    На  тему:

    Економічні  погляди Девіда Рікардо  та їх значення для  подальшого розвитку економічної науки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Зміст 

Вступ …………………………………………………………………………….. 
1. Видатний вчений-економіст Девід Рікардо………………………………… 
2. Економічні погляди Девіда Рікардо та їх вплив на розвиток економічної науки ……………………………………………………………………………… 
Висновки………………………………………………………………………….. 
Список використаної літератури……………………………………………….. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Вступ 

    Розвиток  капіталістичних відносин спричинив  занепад меркантилізму передовсім в Англії — найбільш економічно розвинутій країні. Інтереси буржуазії переміщуються зі сфери обігу у сферу виробництва. На перший план виходить промисловий капітал. За цих умов рекомендації меркантилістів не могли вирішити економічних проблем буржуазії. Промислова буржуазія потребувала обґрунтування головних засад капіталістичного виробництва, розробки нових економічних категорій, таких як заробітна плата, прибуток, рента тощо. Крім того, буржуазія намагалася звільнитись від жорсткого урядового регулювання економічного життя. Вона жадала свободи. Буржуазна революція середини ХVII ст. в Англії розпочала добу політичних і промислових революцій на європейському континенті. Буржуазія поступово приходить до влади. Бурхливо розвивається промисловість, великих успіхів було досягнуто в розвитку механіки, математики, фізики, філософії та інших наук. Активізація теоретичних досліджень у різних галузях знань сприяла й розвиткові економічної думки, було покладено початок формуванню політичної економії як науки. За цих умов і виникла класична політична економія. Однією з яскравих особистостей в історії економічної думки був Девід Рікардо (1772—1823), визнаний лідер класичної політичної економії, найавторитетніший економіст першої половини XIX ст., послідовник та активний опонент А. Сміта. 
Наукові дослідження Д. Рікардо відобразили особливості економічного розвитку Англії у період промислового перевороту кінця XVIII — початку XIX ст., який уможливив швидке зростання інтенсивності та продуктивності праці; посилення міграції капіталу; розширення та розвиток ринку; зростання масштабів найманої праці; поглиблення нерівності та майнового розшарування населення; загострення соціально-економічних суперечностей тощо. 

1. Видатний вчений-економіст Девід Рікардо

    Видатний  економіст епохи промислової  революції, талановитий фінансист, один із найбагатших представників  фінансового світу свого часу Девід Рікардо (1772—1823) народився  у сім'ї лондонського біржового  маклера. Був третім із 17 дітей. Два роки навчався у торговій школі в Амстердамі, однак не отримав систематичної освіти, оскільки з дитячих років допомагав батьку в торговельних та біржових справах. Зарекомендувавши себе спостережливим, кмітливим та енергійним юнаком, став його найближчим помічником.

    У 21 рік Д. Рікардо без благословення  батьків одружився з дочкою лікаря-квакера (квакери — члени християнської  протестантської секти, заснованої у 1650 р. в Англії). Він відмовився від іудаїзму, водночас не сприйняв ідеї квакерської общини і був  вигнаний з дому разом із дружиною. Старі зв'язки та природні здібності  допомогли Д. Рікардо досягти  успіху у фінансовій справі і без  опіки батька домогтися значного матеріального статку. Він став великою фінансовою фігурою, заможним землевласником і рантьє, капітал якого сягав 20 млн. фунтів стерлінгів. 
Досягши фінансової незалежності, Д. Рікардо став активно вивчати природничі науки (фізику, хімію, геологію, мінералогію тощо), які справили вплив на строгість, чіткість, майже математичну логічність його економічного мислення. Інтерес ученого до політичної економії стимулювало знайомство з творами А. Сміта, дружба з відомими вченими-економістами Т. Мальтусом, Ж.Б. Сеєм, Дж. Мак-Куллохом, Дж. Міллем та ін. 
Економічна криза, яка спалахнула в Англії на початку XIX ст. після наполеонівських війн і континентальної блокади, та інфляційні процеси, викликані надмірним випуском банкнот, розладнали грошовий обіг у країні. У 1797 р. Англійський банк припинив обмін банкнот на золото, що зумовило їх знецінення і викликало полеміку серед економістів. Тому невипадково перші економічні праці Д. Рікардо були присвячені дослідженню практичних питань грошового обігу. У період з 1809 по 1816 р. вийшли в світ такі твори ученого, як "Ціна золота" (1809), "Висока ціна злитків — доказ знецінення банкнот" (1811), "Пропозиції на користь економного і поступливого грошового обігу" (1816) та ін. У 1817 р. Д. Рікардо опублікував свою головну працю "Начала політичної економії та оподаткування", у якій виступив як ідеолог промислової буржуазії.

    У 1819 р. він був обраний членом Палати общин англійського парламенту. Кризові  явища в економіці та різке  падіння донедавна високих цін  на зерно стали причиною створення  парламентської комісії, завданням  якої був аналіз ситуації на продовольчому  ринку. У цей період в Англії вийшли чотири памфлети, присвячені дослідженню  доходів з землі, авторами яких були Е. Уест (1782—1828), Р. Торренс (1780—1864), Т. Мальтус (1766—1834) та Д. Рікардо.

    Прагнучи  на державному рівні втілити в  життя свої економічні ідеї, Д. Рікардо  активно працював у парламентських комісіях, часто виступав з промовами  з економічних питань, пропагуючи ідеї лібералізації економіки. Як ревний прихильник свободи внутрішньої та зовнішньої торгівлі вчений різко засуджував "хлібні закони", запроваджені в Англії в кінці XVII ст. з метою регулювання експорту та імпорту сільськогосподарської продукції. Він доводив, що стягнення високих митних зборів з метою захисту національних сільськогосподарських виробників викликає подорожчання продовольчих товарів на внутрішньому ринку та зростання витрат англійських промисловців на найм робочої сили, підриваючи таким чином конкурентоспроможність англійських товарів. Аргументація Д. Рікардо широко використовувалась у 30-—40-х pp. P. Кобденом та Д. Брайтом, які очолювали створену в Англії Лігу боротьби з "хлібними законами", відміненими лише через двадцять років після смерті Д. Рікардо. 
У 1821 р. Д. Рікардо за підтримки своїх найближчих друзів заснував у Лондоні перший в Англії клуб політичної економії. Помер учений так і не завершивши свій твір "Абсолютна та відносна вартість".

    2. Економічні погляди Девіда Рікардо та їх вплив на розвиток економічної науки 

    Вихідною  у творчості видатного англійського економіста була прихильність до концепції  економічного лібералізму та політики фритредерства, дослідження економіки  як складної системи, підпорядкованої  дії об'єктивних законів та механізмів саморегулювання. Велику популярність приніс ученому памфлет "Досвід про  вплив низької ціни хліба на прибуток з капіталу" (1815). У ньому Д. Рікардо  розкрив негативний вплив на економіку  Англії прийнятих парламентом "хлібних  законів", які обмежували ввезення у країну іноземного зерна, перешкоджаючи  свободі вільної торгівлі та конкуренції.

    Найповнішого  викладу економічні ідеї вченого  набули у його основній праці "Начала політичної економії та оподаткування" (1817), присвяченій обґрунтуванню  політики економічного лібералізму  на основі виявлення економічних  законів, які забезпечують рівновагу  ринкової економіки та сприяють зростанню матеріального багатства суспільства. У цьому творі Д. Рікардо не лише критично проаналізував та розвинув ідеї А. Сміта, але і виклав власний оригінальний підхід до аналізу економічних процесів та явищ.

    Усі 32 глави книги "Начала політичної економії та оподаткування" можна  згрупувати у 3 великі частини, перша  з яких (гл. І—XII) присвячена дослідженню  основ економічної теорії, друга (гл. VIII—XIX) виявляє засади ефективного  оподаткування, а третя (гл. XX—XXXII) містить  критичний аналіз основних економічних  теорій того часу, в тому числі економічних ідей А. Сміта.

    Розвиваючи  теорію класичної школи, Д. Рікардо  досліджував економіку як складну  систему, підпорядковану дії об'єктивних економічних законів. Він дотримувався абстрактного методу, прагнучи виявити глибинну сутність економічних процесів та явищ. Так само як і попередники, вчений вважав ринковий устрій вічним, природним та гармонійним, заснованим на ідеально відлагодженому механізмі саморегулювання. Відтак, як і А. Сміт, Д. Рікардо пропагував економічну свободу, вільну конкуренцію та невтручання держави в економічне життя, ревно відстоюючи концепцію економічного лібералізму. 
Своєрідність економічної теорії Д. Рікардо багато в чому була зумовлена особливостями його методології, заснованої:

    на  послідовному і неухильному дотриманні трудової теорії вартості;

    переконанні, що головним завданням політичної економії є визначення

    законів "які ...керують розподілом";

    прагненні виявити кількісні характеристики та співвідношення основних

    економічних категорій.

    Найважливіші  ідеї економічної теорії Д. Рікардо: 
Трудова теорія вартості, яка займає центральне місце у науковій системі вченого. Полемізуючи з А. Смітом, Д. Рікардо прагнув подолати суперечливість та невизначеність теорії вартості свого видатного попередника, наголошуючи на тому, що останнє "має для політичної економії найважливіше значення

    На  відміну від А. Сміта, Д. Рікардо  чітко розмежував поняття "вартість" і "багатство". Він писав про те, що багатство визначається кількістю споживчих вартостей і зростає з розвитком виробництва та підвищенням продуктивності праці. Водночас вартість, на думку вченого, суттєво відрізняється від багатства, оскільки "залежить не від достатку, а від важкості чи легкості виробництва".

    Як  і А. Сміт, Д. Рікардо чітко розрізняв "вартість у користуванні" (споживчу вартість) та "вартість у обміні" (мінову вартість) товарів. Водночас він звертав увагу на те, що "корисність, як виявляється, не є мірилом мінової вартості, хоча, беззаперечно, є її сутністю". На думку англійського дослідника, як тільки товари визнаються корисними, вони "черпають свою мінову вартість із двох джерел: своєї рідкісності і кількості праці, необхідної для їх виробництва".

    Продовжуючи свої економічні міркування, вчений стверджував, що рідкісність як джерело вартості придатна для аналізу обмеженого кола товарів, які не можуть бути вільно відтворені. До такого роду товарів  він відносив "...деякі рідкісні статуї і картини, рідкісні книги  і монети, вина особливого смаку, які  виробляються тільки із винограду, що росте на особливо придатному ґрунті" тощо, зазначаючи, що вартість цих товарів "...абсолютно не залежить від кількості  праці, необхідної для їх виробництва, і змінюється залежно від зміни  багатства і схильностей людей, які бажають їх придбати".

    Однак враховуючи ту обставину, що частка унікальних товарів у загальній їх масі є  досить незначною, Д. Рікардо був  переконаний, що рідкісність як джерело  вартості є скоріш виключенням, ніж  загальним правилом, у той час  як "переважна більшість всіх благ, які є предметом бажань, надається працею". Відтак теорія вартості Д. Рікардо побудована на строгому монізмі на основі того, що "визначення вартості робочим часом є абсолютний, загальний закон", а "співвідношення між кількістю необхідної праці  при придбанні різних товарів  видається єдиним засобом, який може озброїти нас правилом обміну цих товарів".

    При цьому вчений критикував концепції  А. Сміта, пов'язані: 
з визначенням вартості працею, що купується. Д. Рікардо стверджував, що застосування найманої праці не відміняє закону вартості, оскільки прибуток і земельна рента також мають своїм джерелом працю; 
з визначенням вартості як суми доходів. На думку Д. Рікардо, вартість є первинною величиною, яка завжди і всюди визначається лише працею і розподіляється на доходи, а не визначається ними. "Вартість товару або кількість якого-небудь іншого товару, на який він обмінюється, залежить від відносної кількості праці, яка необхідна для його виробництва, а не від більшої чи меншої винагороди, яку виплачують за цю працю", — писав англійський дослідник.

    Аналізуючи  проблему вартості, вчений значну увагу  приділяв визначенню величини останньої. Він сформулював положення про  те, що вартість товару прямо пропорційна  кількості праці, витраченої на його виробництво й обернено пропорційна  продуктивності цієї праці. При цьому  Д. Рікардо звертав увагу на те, що вартість товару визначається не індивідуальною, а суспільно необхідною працею, зводячи  останню до найбільш продуктивної праці  за найгірших умов виробництва. 
Важливо зазначити, що Д. Рікардо зробив слушне зауваження стосовно того, що "На вартість товарів впливає не лише праця, що застосовується до них безпосередньо, але і праця, затрачена на знаряддя, інструменти і споруди, які сприяють цій праці". Таким чином, затрати капіталу, які А. Сміт відносив до раніше отриманих доходів, Д. Рікардо трактував як раніше витрачену, уречевлену в засобах виробництва працю, включаючи їх у вартість товару. 
Як і його попередники, вчений розрізняв природну та ринкову ціни товарів. Під першою він фактично розумів мінову вартість, зазнаючи, що природна ціна покриває не лише витрати капіталу, але і середню норму прибутку. Зіткнувшись з тим, що норма прибутку пропорційна величині капіталу, а не затратам праці, Д. Рікардо натрапив на значні труднощі. Щоб подолати цю суперечність, він змушений був відступити від твердження про те, що заробітна плата не впливає на ціни, пояснюючи вирівнювання норми прибутку через різні зміни стану та співвідношення основного та оборотного капіталу.