Боргове навантаження на національну економіку і боргова криза

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни

“Економічна теорія”

на  тему:

“Боргове навантаження на національну економіку і боргова криза”

 

Виконала:

Керівник:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………………3

1.Суть державного боргу………………………………………………………………5

2.Боргова криза та її наслідки для економіки України……………………………..14

3.Шляхи подолання боргової кризи………………………………………………….21

Висновки……………………………………………………………………………….29

Список використаної літератури……………………………………………………..31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Важливою  складовою державних фінансів країни з ринковою економікою є державний  борг. Дефіцит державного бюджету, значні державні запозичення для його покриття призвели до формування і стрімкого зростання державного боргу в Україні в перші роки незалежності.

Кризові явища в економіці, з одного боку, спровокували скорочення податкових надходжень, з іншого - вимагають збільшення фінансування антикризових заходів і соціальних програм, а недосконалий механізм залучення та використання зовнішніх запозичень актуалізує проблему вдосконалення механізму управління державним боргом.

Причина такої, на перший погляд, неадекватної оцінки полягає в існуванні прихованої загрози боргової залежності країни. Характерною особливістю фінансового стану України останніх років є активне нарощування корпоративного зовнішнього боргу. Дослідження історії фінансових криз XX-XXI ст. доводить, що однією з причин їх виникнення є високий зовнішній борг корпоративних позичальників. Враховуючи, що позичальниками на міжнародних ринках є важливі системоутворюючі суб'єкти (як державні, так і приватні), їхні проблеми можуть поширюватися на всю економіку. Значні обсяги внутрішнього і зовнішнього боргу, а також відповідне зростання витрат на його обслуговування обумовлюють необхідність вирішення проблеми вдосконалення механізму його аналізу та управління ним.

Мета даного дослідження полягає у здійсненні оцінки і виявленні ризиків виникнення боргової кризи в Україні.

Виходячи  із мети при написанні даної роботи поставленні такі завдання:

- розглянути  теоретичні засади сутності і природи державного боргу, особливості його формування та специфіку управління ним;

- здійснити класифікацію державного боргу за різними критеріями;

- здійснити оцінку боргової кризи в Україні;

- визначити чинники й можливі наслідки боргової кризи;

-оцінити реальні спроможності країни;

- запропонувати тактичні заходи та орієнтири для подолання кризи;

- визначити вплив боргової залежності на макроекономічну та фінансову стабільність держави;

- сформувати  пропозиції щодо підвищення ефективності боргової політики держави.

Об’єктом дослідження є економіка країни у стані боргової кризи, перспективи її регулювання та подолання.

Предметом дослідження є зовнішній та внутрішній державний борг, його складові та  можливості управління ним.

У процесі  дослідження даної проблематики використовувалися наступні методи: аналіз наукових праць вітчизняних та закордонних учених, економістів та фінансистів, аналіз документальної бази (законів, нормативно-правових актів тощо), аналіз та узагальнення практичної діяльності органів влади, оцінка досліджень вітчизняних аналітиків та міжнародних організацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Суть державного боргу

 

Кожна країна, в тому числі й Україна, з метою  найефективніше використати свої фінансові  ресурси, активізувати підприємницьку діяльність намагається залучити додаткові  капітальні вкладення у розвиток своєї економіки. Залучення додаткових фінансових ресурсів у формі кредитів є передумовою виникнення державного боргу.

За економічною  суттю державний борг визначає економічні відносини держави як позичальника з її кредиторами (резидентами і  нерезидентами) щодо перерозподілу  частки вартості валового внутрішнього продукту на умовах повернення, строковості  та платності.

Кудряшов  В.П., визначає державний борг - як сукупність зобов'язань держави за платежами, які належить виконати на підставі одержаних або гарантованих активів, товарів та послуг в минулі періоди [15, с. 200].

Ряд фінансистів  поділяють державний борг на капітальний  і поточний. Капітальний державний борг це вся сума випущених і непогашених боргових зобов'язань держави, а також доходи (проценти), які необхідно сплатити за цими зобов'язаннями. Поточний державний борг - витрати з виплати доходів (процентів) кредиторам за всіма борговими зобов'язаннями держави і погашення зобов'язань, термін сплати яких настає в поточному періоді.

Державний борг з'являється в результаті фінансування дефіциту Державного бюджету, який, у  свою чергу, відображає перевищення  бюджетних видатків над податками, зборами та іншими обов'язковими платежами до бюджету. Абсолютні значення державного боргу можуть бути великими, проте борг завжди має перебувати у відповідній пропорції до рівня бюджетного дефіциту і темпів зростання ВВП. Зростання ВВП призводить до відносного зниження державного боргу у відсотках ВВП, що дає змогу зводити бюджет з дефіцитом, не збільшуючи відношення боргу до ВВП. У держави може бути стабільний дефіцит бюджету у процентах до ВВП при стабільному рівні боргу у процентах до ВВП. При цьому абсолютний державний борг збільшується, а відносний - стабілізується або знижується. У країнах, де ВВП скорочується, бюджетні дефіцити призводять як до абсолютного, так і до відносного збільшення державного боргу.

Економічна  сутність державного боргу виявляється  через дві його функції: фіскальну - залучення державою необхідних коштів для фінансування бюджетних видатків та регулюючу - коригування обсягу грошової маси через купівлю-продаж цінних паперів центральним банком країни.

За умовами  залучення грошових коштів розрізняють  внутрішній та зовнішній борг рис.1.1.

Державний борг

Зовнішній

 

Внутрішній

 

 

 

            Рисунок 1.1. Види державного боргу [15, с.203].

 

Внутрішній державний борг трактують  як сукупність зобов'язань держави перед резидентами, тобто заборгованість держави всім громадянам, які тримають внутрішні державні облігації.

В Україні  у 1992 р. прийнято Закон "Про державний  внутрішній борг України", яким визначено, що державним внутрішнім боргом України є строкові боргові зобов'язання уряду України у грошовій формі. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.

До складу державного внутрішнього боргу України входять позики уряду і позики, здійснені за безумовної гарантії уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних потреб. Державний внутрішній борг України складається з заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає знову за борговими зобов'язаннями уряду.

     До боргових зобов'язань Уряду  України належать  випущені  ним  
цінні папери, інші  зобов'язання  у  грошовій  формі,  гарантовані  
Урядом України, а також одержані ним кредити.

     До складу  боргових  зобов'язань  Уряду України  включається  
також  частина  боргових  зобов'язань  Уряду колишнього Союзу РСР, прийнята на себе Україною [22].

 Боргові зобов'язання Уряду України можуть   мати короткостроковий - до 1 року, середньостроковий - від 1 до 5 років і довгостроковий - 5 і більше років термін.

Боргові  зобов'язання  Уряду України  виступають  у вигляді облігацій внутрішніх державних позик і казначейських  зобов'язань  України.

    В окремих випадках можуть бути й інші форми урядових боргових  
зобов'язань.  Характер  і умови  таких  зобов'язань  у    кожному конкретному випадку визначаються Урядом України за  погодженням  з Національним банком України.

 Управління державним внутрішнім боргом  України  здійснюється Міністерством  фінансів  України  у порядку, погодженому  з Національним банком України.

 Розміщення боргових  зобов'язань  Уряду України  та  надання гарантій від імені Уряду України провадиться за його дорученням  Міністерством фінансів України.

 Рахункова палата здійснює контроль за утворенням і погашенням  державного  внутрішнього  боргу України.  

Обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснюється Міністерством  фінансів  України  через банківську систему України шляхом проведення операцій по розміщенню облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їх  погашенню  і виплаті доходу по них у вигляді процентів та в іншій формі.

     Для  фінансування  витрат  по  розміщенню, рефінансуванню, виплаті доходу та погашенню боргових зобов'язань Уряду України  у складі Державного бюджету України створюється фонд  обслуговування державного  внутрішнього  боргу   України. До  цього   фонду зараховуються  кошти  у розмірі  50 процентів, одержані  від  приватизації майна державних підприємств.

Міністерство  фінансів  України  щорічно  публікує  в загальнодоступном виданні  відомості  про стан    державного внутрішнього боргу України [2].

Державний зовнішній борг - це боргові зобов’язання держави перед нерезидентами щодо повернення позичених коштів (основна сума боргу ) та відсотків за ними.

До державного зовнішнього боргу України належать:

заборгованість  за позиками, наданими міжнародними організаціями  економічного розвитку;

заборгованість  за позиками, наданими іноземними органами управління;

заборгованість  за позиками, наданими іноземними комерційними банками;

зовнішня  заборгованість, не віднесена до інших  категорій [14, с.500].

Зовнішній державний борг - це сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичень держави на зовнішньому ринку.

Залежно від отримувача кредитних ресурсів державний борг може бути прямий та умовний (гарантований). Прямий державний борг - це борг, що відображає обсяги позичених ресурсів, що надійшли у розпорядження уряду країни. Умовний (гарантований) державний борг - це зобов'язання держави як гаранта повернення ресурсів кредитору у разі неплатоспроможності позичальника [12, с.65].

Зовнішній державний борг має такі дві складові:

• борг органів державної влади і управління, який виникає в результаті залучення кредитів іноземних держав та випуску державних цінних паперів, що розміщуються на міжнародних ринках капіталів. Ця частина державного зовнішнього боргу погашається та обслуговується за рахунок коштів Державного бюджету та коштів Національного банку України;
• борг суб'єктів господарювання, гарантований Урядом. Він погашається та обслуговується суб'єктами господарювання - позичальниками. Проте у разі невиконання боргових зобов'язань суб'єктами господарювання перед іноземними кредиторами набирає чинності державна гарантія і погашення та обслуговування таких кредитів здійснюється Державним казначейством за рахунок коштів Державного бюджету.

 Борг  класифікується  за  типом кредитора та  за   типом  
боргового зобов'язання [1]. Дана класифікація зображена на рисунку 1.2.

 

Державний борг

 

 

За типами кредиторів

За типами боргових зобов’язань

 

Внутрішні               Зовнішні                      Внутрішні           Зовнішні

-перед юридичними          -За позиками, одержаними        - за довгостроковими         -за довгостроковими

  особами;                           від міжнародних організацій     облігаціями;                         облігаціями;

-перед банківськими        економічного розвитку;             -за середньостроковими      -за середньостроковими

установами;                    - за позиками наданими               облігаціями;    облігаціями;

-перед органами               іноземними державами;               -за короткостроковими         -за позиками

  управліення                   - за позиками наданими                     облігаціями і векселями;        не віднесеними

-перед іншими                  іноземними комерційними            -за кредитами, одержаними   до інших категорій;

  кредиторами.                 банками;                                           на фінансування дефіциту    - за іншими

                                       - за позиками наданими                     бюджету;                                зобов’язаннями.

                                          постачальниками;                          - за іншими зобов’язаннями.

                    -за позиками наданими

                          іншими кредиторами.

 

Рисунок 1.2. Класифікація державного боргу [10, с.112]

 

Погашення та обслуговування державного боргу  здійснюється шляхом проведення платежів з виконання боргових зобов'язань  перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, відсотків по ній та супутніх витрат, передбачених умовами випуску державних цінних паперів, угодами про позику, державними гарантіями та іншими документами.