Безробіття, як соціально-економічне явище в Україні

По-третє, процеси вивільнення  в умовах спаду виробництва, що відбувається, усилює приватизація. Хоча в умовах нормального економічного зростання  частіше виникає зворотна ситуація, коли приватизоване підприємство, замінивши  неефективних працівників, збільшує продуктивність праці, об'єми виробництва і збуту  товарів і послуг і при цьому  пред'являє додатковий попит на робочу силу.

По-четверте, - це структурна перебудова економіки. Реалізація того або іншого варіанту структурної  політики зводиться, кінець кінцем, до перенесення центру тяжкості з підтримки  галузей, що втратили порівняльну перевагу, на галузі перспективні, забезпечуючи можливість рішення поставлених соціально-економічних задач. Необхідність структурної перебудови нашого народногосподарського комплексу зв'язана як з геополітичною стратегією держави, що привела до надмірного зростання військово-промислового комплексу, так і з серйозними прорахунками в розміщенні продуктивних сил. Намічені структурні зсуви неминуче викликають за собою той, що істотне вивільнення працівників з галузей, які перейшли в розряд непріоритетних.

Проте процес вивільнення  спостерігається і на підприємствах  тих галузей, які виділені як пріоритетні (виробництво товарів народного  споживання, житлове і дорожнє  будівництво, паливно-енергетичний комплекс і ін.). Це обумовлено тим, що основні  інструменти структурних перетворень  – податкова і інвестиційна політика – практично не задіяні. Навпаки, наголошується наявність дефіциту інвестиційних ресурсів і жорсткий податковий пресинг.

Помітним чинником вивільнення  робочої сили з виробництва є  погано організований процес конверсії, коли украй повільні темпи перепрофілювання підприємств на випуск цивільної  продукції. При різкому зменшенні  державних інвестицій, зменшенні  військових закупівель регіони з  величезним військово-промисловим  виробництвом опинилися в дуже важкому  положенні.

І, нарешті, до важливої причини  вивільнення працівників відносять  розширення прав підприємств в частині  регулювання режимів праці і  робочого часу. Зняття встановлюваних централізований обмежень на наднормові роботи, поза сумнівом, приведе до значного того, що вивільнення робочої сили, оскільки в умовах інфляційного зростання  вартості життя боротьба за високооплачувані робітники місця сприятиме витісненню з виробництва якнайменше ефективно  працюючих працівників.

Таким чином, Українська ринкова  економіка характеризується поступовим збільшенням масштабів вивільнення  робочої сили. Причому, цей процес в більшій степені торкнувся  працюючих жінок. Крім того, слід зазначити, що надмірна чисельність персоналу  на перших порах скорочувалася переважно  за рахунок двох категорій працівників: несумлінних і недисциплінованих, які звільнялися за ініціативою адміністрації або трудового колективу (як відзначають фахівці, їх частка по підприємствах складала 7-10% від всіх вивільнених, а також службовців, фахівців ІТР, діяльність яких ставала для підприємств непотрібною). Саме ці групи вивільняються в умовах формування ринку праці зіткнулися з найбільшими труднощами при новому трудовлаштуванні.

Отже, аналіз соціально-економічного явища вивільнення робочої сили дозволяє зробити наступні висновки:

• Процес витіснення частини робочої сили з діючого виробництва неминучий. Причини, що породжують його, вельми різноманітні, але останнім часом серед них на перше місце висуваються чинники, які з'явилися слідством загального кризового стан вітчизняної економіки, спаду суспільного виробництва, порушення господарських зв'язків і т.д.
• Проте процеси вивільнення і перерозподілу робочої сили мають більш широке народно господарське значення. Вони сприяють підвищенню ефективності використовування працівників, виробничих потужностей, вдосконаленню професійно-кваліфікаційної структури робочої сили, подальшому розвитку сфери послуг і периферійних економічних районів.
• І, нарешті, процеси вивільнення і подальшого перерозподілу робочої сили сприяють подоланню соціальної обмеженості праці, зростанню мобільності робочої сили, поверненню праці його реальної ціни і т.п. Слід зазначити, що у працівників з'являється можливість вибору будь-якої форми зайнятості в рамках різноманіття власності і господарювання, будь-якої професії, місця проживання.

 

 

 

 

 

  Розділ 2

  Тенденції безробіття, як соціально – економічного явища в Україні.

  2.1 Стан безробіття в Україні.

  Проблема безробіття залишається драматичною ознакою переходу до ринкової економіки впродовж вісімнадцятирічного періоду соціально-економічних перетворень в Україні. Нові суперечливі тенденції динаміки українського безробіття потребують свого осмислення та врахування в розробці адекватної політики зайнятості на ринку праці.

    Проблема безробіття  гостро постала в Україні, як  і в багатьох інших країн  з залишками елементів перехідної  економіки, після невдалих спроб  реалізувати економічні реформи.  Проте, якщо у країнах Центральної  і Східної Європи рівень безробіття  сягнув одразу понад 10% робочої  сили впродовж перших років  економічних перетворень, то в  Україні він зростає значно  повільніше: починаючи з 1991 року  по сьогодні рівень офіційно  зареєстрованого безробіття в  середньому не перевищив 6% .

    Низький рівень  безробіття за офіційними даними, попри масове скорочення виробництва  і гіперінфляцію перші роки  незалежності, пояснюється високим  рівнем прихованого безробіття  та свідомим заниженням показників  реального безробіття.

    Схожі тенденції  прихованого безробіття, викликані  впливом на економіку України  світової фінансової кризи, спостерігаються  і на сучасному етапі господарювання. Але їх розміри на сьогоднішній  день вже зменшуються, про що  свідчать дані Державного комітету  статистики.

Розрахунок показників безробіття можна розглянути на  прикладі методики, розробленої Міжнародною  організацією праці (далі - МОП). Збір даних  здійснюється на основі щомісячних опитувань  майже 50 тисяч випадково обраних  сімейних господарств. Обстеження проводяться  за місцем постійного проживання населення  спеціально підготовленими працівниками шляхом безпосереднього опитування (на добровільних засадах) осіб віком 15–70 років (включно), які проживають у домогосподарствах, що потрапили до вибіркової сукупності. Базою проведення обстежень виступає сукупність домогосподарств, відібраних в усіх регіонах країни на науково обґрунтованих засадах.

Безробітні, визначені  за методологією МОП - це особи віком15–70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом основним умовам:

–       не мали роботи (прибуткового заняття);

–       активно  шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х  тижнів, що передували опитуванню, тобто  робили конкретні кроки протягом названого періоду з метою  знайти оплачувану роботу за наймом чи на власному підприємстві;

–       були готові приступити до роботи впродовж 2-х найближчих тижнів, тобто почати працювати за наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу.

    До категорії безробітних відносяться також особи, які приступають до роботи протягом найближчих 2-х тижнів, знайшли роботу, чекають відповіді, навчаються за направленням служби зайнятості.

    Проте, навіть методологія МОП має деякі неточності, пов’язані із виміром рівня безробіття, через що завжди є певне відхилення як щодо зменшення дійсної кількості безробітних, так і його перебільшення

    Офіційна статистика в Україні використовує застарілу методику підрахунку не працевлаштованих громадян. До того ж вона не враховує велику кількість робітників, відправлених у неоплачувані відпуски. За останніми підрахунками таких осіб в країні більше 3 мільйонів. Вони фактично є безробітними, проте офіційна статистика їх не враховує.

Методологія розрахунку безробіття в Україні і в інших країнах  істотно відрізняється. В Україні  показник безробіття ґрунтується на кількості людей, які стали на облік в центрі зайнятості. Підхід Міжнародної організації праці  полягає в тому, що зі всієї кількості  працездатних віднімають тих, які працюють і деякі категорії людей (які працюють за наймом на сімейних підприємствах, тимчасово відсутні на роботі). Всі інші вважаються безробітними.

    Внаслідок впливу різноманітних фінансово-економічних чинників за останні десять років кількість безробітного населення істотно змінювалась .

Так, у 2000 році кількість  безробітних (населення у віці 15-70 років) була найбільшою і становила - 2655,8  тис.  осіб, а найменшою  в 2007 році - 1417,6 тис. осіб, що в 1,87 рази менше порівняного періоду .

     Причини незайнятості населення 2009 року.

    –   звільненні з економічних причин (45,5%);

    –  безробітних звільнені за власним бажанням (27,0%);

    –  не працевлаштовані після закінчення загальноосвітніх та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації (14,1%);

    –   звільненні у зв’язку з закінченням строку контракту(9,0%);

    –   безробітні з  інших причин (2,9%);

    –   демобілізовані з військової строкової служби (0,8%);

    – звільнені за станом здоров’я, або через оформлення пенсії за віком, інвалідністю (0,7%).

    Склад та структура безробітного населення за статтю та місцем проживання  2007-2009 років представлена наступними даними (табл. 1).  У 2007 році питома вага жінок серед безробітних працездатного віку склала 45,62%, у 2008 році - 46,02%, а 2009 році - 40,14%. Питома вага чоловіків серед безробітних працездатного віку склала 54,38% у 2007 році, 53,98% у    2008 році та 59,86% у 2009 році.  Отже, питома вага чоловіків серед безробітних працездатного віку  більша, ніж жінок. Щодо сільського та міського населення, то у 2007 році частка міського населення серед безробітних працездатного віку склала 73,22%, у 2008 році - 72,08%, а в 2009 році - 74,34%. Частка сільського населення серед безробітних працездатного віку у 2007 році склала 26,78%, 2008 році - 27,92%,  2009 році  - 25,66%.

Це свідчить про те, що серед безробітних працездатного  віку переважає міське населення.

Склад та структура безробітного населення  за статтю та місцем проживання за 2007-2009 роки

Таблиця 2.1

	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Питома вага безробітних, 2007 рік, %	Питома вага безробітних, 2008 рік, %	Питома вага безробітних, 2009 рік, %
	працездатного віку, тис. осіб	працездатного віку, тис. осіб	працездатного віку, тис. осіб
Все населення	1416,7	1424	1956,6	-	-	-
Жінки	646,3	655,3	785,3	45,62	46,02	40,14
Чоловіки	770,4	768,7	1171,3	54,38	53,98	59,86
Міське населення	1037,3	1026,4	1454,6	73,22	72,08	74,34
Сільсье населення	379,4	397,6	502	26,78	27,92	25,66

 

     Виходячи з вищезазначених даних, абсолютний приріст  кількості безробітного населення за статтю та місцем проживання за 2007-2009 роки  становить (табл. 2).

Абсолютний приріст та темп зростання  безробітного населення за статтю та

місцем проживання по Україні за 2007-2009 роки

                          

 Таблиця 2.2 

		Абсолютний приріст звітного періоду до, тис. осіб			Темп зростання звітного періоду до			Темп приросту звітного періоду до
		2007 року		2008     року	2007 року	2008 року		2007 року		2008 року
Все населення		539,9		532,6	1,38	1,37		38,11		37,40
Жінки		139		130	1,22	1,20		21,51		19,84
Чоловіки		400,9		402,6	1,52	1,52		52,04		52,37
Міське населення		417,3		428,2	1,40	1,42		40,23		41,72
Сільське населення	122,6		104,4		1,32		1,26	32,31	26,26

 

     Отже, приріст безробітного населення, тобто різниця між кількістю безробітного населення в 2009 році проти  2007 склала  539,9 тис. осіб, а в 2009 проти  2008 року зменшилась на 7,3 тис. осіб. Абсолютний  приріст безробітних жінок в 2009 році порівняно з 2007 роком склав 139 тис. осіб,                           чоловіків – 400,9 тис. осіб, міського  населення – 417,3 тис. осіб, сільського населення – 122,6 тис. осіб. Абсолютний  приріст безробітних жінок в 2009 році порівняно з  2008 роком  відповідно: 130 тис. осіб, чоловіків – 428,2 тис. осіб, міського населення – 428,2 тис. осіб, сільського населення – 104,4 тис. осіб.  Коефіцієнт зростання безробітного населення в 2009 році проти 2007 склало 1,38, а в 2009 проти 2008 роках  – 1,37. Темп зростання кількості безробітних жінок у 2009 році порівняно з 2007 роком склав 1,22,            чоловіків – 1,52,  міського населення – 1,40, сільського населення – 1,32. Відношення кількості безробітних жінок  у  2009 році порівняно з 2008 роком склало 1,20,  чоловіків – 1,52,  міського населення – 1,42, сільського                  населення – 1,26.Більш детально представити стан незайнятості населення України можна при розрахунку відносного прискорення. Темп приросту безробітного населення  в 2009 році порівняно з  2007 роком склав 38,11%, а з 2008 роком  – 37,40%. Темп приросту кількості безробітних жінок  у  2009 році порівняно з 2007 роком склав 21,51%,  чоловіків – 52,04%,  міського населення – 40,23%, сільського населення – 32,31%. Кількість безробітних жінок 2009 року  порівняно з 2008 роком зросла на 19,84%,  чоловіків – на 52,37%,  міського населення – на 41,72%, сільського населення – на 26,26%.