Аналіз валютного ринку України: особливості валютно-курсової політики

Мiнiстерство освiти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський  національний економічний  університет 
 

Кафедра економічної теорії 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 

з дисципліни

«Економічна теорія»

на тему: 

«Аналіз валютного ринку  України: особливості  валютно-курсової політики» 
 
 

Виконав:

 студент  групи ФУПС – 21

Момотюк О.С. 

Керівник:

к.е.н., доцент Вергелес Т.І. 
 
 

Тернопіль – 2011

Вступ

   На  сьогоднішній день ми живемо в досить не простих відносинах між суспільствами. Держави, їх уряди та суб’єкти економічної  діяльності постійно взаємодіють між собою. З розвитком міжнародних відносин та поширенням глобалізації, економіки держав все більше інтегруються в світову економічну систему.

   Як  відомо, ринки економічних відносин обслуговуються грошима – специфічним  товаром, що має властивість обмінюватись на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом. Але виявляється, що в різних країнах, різних національностях даний еквівалент різний. Саме тому економісти вводять в науку таке поняття, як валюта – будь – які грошові кошти, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов’язано з зовнішньоекономічними відносинами[21].

   Основними складовими світової валютної системи  є: світовий грошовий товар, валютний курс, валютні ринки, міжнародна валютна  ліквідність, міжнародні валютно-фінансові організації.

   Валютний  ринок - це система стійких економічних  та організаційних відносин, пов’язаних з операціями купівлі-продажу іноземних  та платіжних документів в іноземних  валютах.

   Головною  причиною появи і розвитку таких  валютних ринків була необхідність обслуговування міжнародних економічних відносин.

   Спочатку  валютні ринки обслуговували  лише торгівельні операції, а потім  з розвитком міжнародних економічних  відносин почали обслуговувати і  інші їх види. Без валютних ринків міжнародна економічна діяльність на сьогоднішній день не можлива, про що свідчать обсяги цього ринку, що робить його найбільшим ринком світу.

   Після виборення Україною незалежності надзвичайно  зросла актуальність вивчення проблем, пов’язаних з валютою і валютно-фінансовою системою.  Адже міцність фінансово-валютної системи країни визначає її економічну незалежність.

   Метою даної роботи є дослідження валютного ринку України, його особливостей, а також аналіз сучасного стану та проблем валютно – курсової політики.

   Завданням є визначення шляхів вдосконалення валютно – курсової політики України та перспективи розвитку національного валютного ринку.

   Крім  того,  рівень інтеграції валютно-фінансової системи країни з міжнародною  валютно-фінансовою системою зумовлює ефективність існування різних форм міжнародної торгівлі, а значить, без сумніву впливає на рівень економічного розвитку будь-якої країни. Україна має  платіжний засіб (грошову одиницю) – українську гривню, яка є валютою. В Україні є грошові знаки чужоземних держав, найпоширенішими з яких є американський долар. Ці знаки – теж валюта. Існують і інші валюти (євро, німецька марка, фунт стерлінгів, рубль тощо). Режим функціонування всіх видів валюти в країні є також потужним фактором її подальшого соціально-економічного розвитку.  Ось чому питання валюти є завжди в полі зору провідних економістів-фінансистів держави.

   Становлення сучасної високоефективної української  економіки неможливо без розвинутого  фінансового ринку, складовою частиною якого є валютний ринок. Валютний ринок України в останні роки розвивався дуже швидкими темпами, тому валютні відносини потребують надзвичайної уваги з боку держави.

   Сучасна система валютного контролю і  валютного регулювання сформована за досить суперечливих і важких соціально-економічних умов. На процес її становлення впливав ряд негативних чинників, зокрема, розрив традиційних господарських зв'язків між республіками колишнього Радянського Союзу, різке падіння виробництва, постійне зростання інфляції, зміна валютного режиму державної монополії на режим валютних обмежень тощо.

   У вітчизняній і зарубіжній науці  основна увага приділяється аналізу  чинників впливу на вибір валютних режимів, виявленню причин і наслідків  нестабільності валютного курсу, впливу валютно-курсової політики на основні макроекономічні показники, обґрунтуванню моделей прогнозування валютного курсу. Проблеми валютно-курсової політики обговорюються вченими-економістами впродовж кількох десятиліть. В економічній науковій теорії питання валютно-курсового регулювання були доволі глибоко опрацьовані у 50-х роках минулого сторіччя М. Фрідменом і Р. Манделлом, які вивчали проблему вибору валютних режимів. Вагомий внесок у вивчення валютно-курсової політики зробили такі відомі зарубіжні вчені, як Р. Дорнбуш, Г. Кассель, П. Кругман, П. Ліндерт, М. Обстфельд, К. Рогофф, С. Фішер, Дж. Френкель, Й. Ченг. Серед вітчизняних і російських досліджень на особливу увагу заслуговують праці Є. Авдокушина, О. Береславської, Я. Белінської, С. Боринця, Т. Вахненко, А. Гальчинського, А. Гриценка, О. Дзюблюка, М. Єршова, А. Кирєєва, Л. Красавіної, І. Крючкової, З.Луцишин, В. Мазуренка, С. Михайличенка, В. Міщенко, С. Моісеєва, О. Петрика, О. Плотнікова, О. Рогача, А. Румянцева, І. Співак, В. Стельмаха, А. Філіпенка, О. Шарова, В. Шевчука, Т. Шемет, О. Шниркова, В. Юрчишина, В. Ющенка, С. Яременка.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Теоретичні  засади аналізу валютного  ринку та валютно  – курсової політики

   Успішний  розвиток валютних відносин можливий за умови функціонування ринку, на якому  можна вільно продавати та купувати валюту.

   Валюта  — це грошова одиниця, що використовується для вимірювання вартості товару. У практичному застосуванні слово "валюта" використовується для визначення національної грошової одиниці, грошових знаків іноземних країн при міжнародних розрахунках.

   Валюта  обслуговує такий широкомасштабний сектор економіки, як зовнішньо – економічні відносини. Вона також обслуговує функціонування світової економіки та інтеграцію до неї національних економік окремих країн. І саме завдяки їй функціонує валютний ринок.

   Валютний  ринок — це

      - офіційні центри, де здійснюється купівля-продаж іноземних валют за національну, за курсом, що складається на базі попиту та пропозиції;

      - сфера економічних відносин, що виникають при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти, а також операцій з руху капіталу іноземних інвесторів;

      - сукупна сітка сучасних засобів зв’язку, що з’єднують національні та іноземні банки й брокерські фірми;

      - сукупність банків, брокерських фірм, корпорацій, особливо ТНК[6].

   Основні особливості сучасних валютних ринків:

• інтернаціоналізація валютних ринків;

• широке  використання електронних засобів  зв’язку;

• безперервність  здійснення операцій;

• уніфікована техніка валютних операцій;

• страхування валютних та кредитних ризиків;

• переважання спекулятивних та арбітражних операцій над комерційними;

• нестабільність  валют.

   Основний  товар валютного ринку — будь-яка фінансова вимога, визначена в іноземній валюті.

   Валютний  ринок має атрибути звичайного ринку: об’єкти і суб’єкти, та функціонування ринкового механізму з його елементами: попиту, пропозиції і ціни. Він характеризується особливою інфраструктурою та комунікаціями.

   Об’єктом  валютного ринку служать валютні  цінності, зокрема іноземні, коли суб’єкти цього ринку купують чи продають їх за національну валюту, та національні, коли суб’єкти ринку купують чи продають ці валютні цінності за іноземну валюту. Оскільки на ринку одночасно відбувається продаж іноземної та національної валюти, то вони існують, як об’єкти валютного ринку.

   Суб’єктами  валютного ринку можуть виступати фізичні і юридичні особи, посередники — банки, брокерські контори, валютні біржі, які «зводять» продавців і покупців валюти та забезпечують організацію купівлі-продажу валюти. Основна мета діяльності всіх суб’єктів валютного ринку є отримання прибутку від своїх операцій[6].

     Таблиця 1.1

     Учасники  валютного ринку та їх функції[29, 226].

Суб’єкти	Функція
1. Комерційні банки	Здійснюють  основний обсяг валютних операцій. Банки акумулюють (через операції з клієнтами) сукупні потреби  ринку у валютних конверсіях, а також у залученні (розміщенні) коштів та виходять з ними на інші банки. Крім задоволення заявок клієнтів банки можуть проводити операції і самостійно за рахунок власних коштів.
2. Центральні банки	Керування валютними  резервами, проведення валютних інтервенцій, які впливають на рівень обмінного курсу, регулювання рівня відсоткових ставок по вкладеннях на світові валютні ринки. Найбільш впливові: ФРС США, Бундесбанк (Німеччина), Банк Англії.
3. Великі міжнародні банки	Є провідними споживачами валютного ринку і здійснюють найбільший вплив (Deutsche Bank, Barclays Bank, Union Bank, Switzerland, Manhattan Bank та ін.).
4. Фірми, що здійснюють зовнішньоторговельні  операції	Мають стабільний попит на іноземну валюту (імпортери) і пропозицію іноземної валюти (експортери), а також розміщують і залучають вільні валютні залишки у короткострокові депозити. Прямого доступу на ринок не мають.
5. Компанії, що здійснюють закордонні  вкладення активів	Міжнародні  інвестиційні фонди; здійснюють політику диверсифікованого управління портфелем активів, вкладаючи кошти в цінні папери держави й корпорацій будь-яких країн.
6. Валютні біржі	У деяких країнах  економікою функціонують валютні біржі, у функції яких входить здійснення обміну валют для юридичних і фізичних осіб та формування ринкового валютного курсу. Держава, як правило, періодично регулює рівень обмінного курсу, користуючись компактністю біржового ринку.
7. Валютні брокерські фірми	Зводять покупців та продавців іноземної валюти і  здійснюють між ними конверсійні або депозитно-кредитні операції. За посередництво стягують брокерську комісію у вигляді відсотка від суми угоди.

 

   Залежно від організації торгівлі валютою  валютний ринок поділяється на біржовий та позабіржовий.

   На  біржовому ринку торгівля валютою здійснюється організовано на спеціальному місці, що називається валютна біржа. Організатори біржі за свої послуги отримують великі доходи у формі комісійних. Тому цей вид торгівлі все більше поступається місцем позабіржовій валютній торгівлі. Тут продавці і покупці вступають у прямі зв’язки між собою. В Україні міжбанківська валютна біржа перестала існувати з 2000 р. Тепер торгівля валютою здійснюється через міжбанківський валютний ринок[6].

   До  головних функцій валютних ринків можна віднести:

• забезпечення виконання міжнародних розрахунків;
• забезпечення ефективного функціонування світових кредитних та фінансових ринків – дозволяє суб’єктам міжнародних економічних відносин (МЕВ) користуватися національними кредитними та фінансовими ринками для фінансування та проведення операцій по всьому світу. Тобто фірми мають змогу отримувати кредити за найнижчими ставками і у найпривабливішій для них валюті, а потім використовувати залучені кошти для фінансування будь-яких операцій;
• страхування валютних та кредитних ризиків (валютні ринки надають можливість суб’єктам МЕВ за допомогою відповідних інструментів (опціони, ф’ючерси, форвардні контракти, валютні свопи) зменшити або зовсім уникнути валютних ризиків які пов’язані з проведенням операцій в різних валютах);
• отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у вигляді різниці курсів валют (спекулянт відкриває позицію по певній валюті і очікує зміни курсу, якщо курс змінився таким чином яким очікував спекулянт то він заробить прибуток якщо, ні то збиток);
• визначення валютних курсів – діяльність операторів на валютних ринках постійно змінює валютні курси тих валют, з якими працюють на цьому ринку. Існує багато причин зміни валютного курсу певної валюти, але всі вони діють опосередковано через зміну попиту і пропозиції на цю валюту на валютних ринках. Таким чином саме на валютному ринку визначається вартість певної валюти;
• диверсифiкацiя валютних резервів банків, підприємств, держав (суб’єкти МЕВ можуть певним чином застрахувати себе від змін валютних курсів шляхом розосередження своїх грошових активів в різних валютах);
• регулювання економіки (через зміну валютного курсу відкрита економіка може регулювати диспропорції які виникають в ній).