Аналіз прибутку від операційної діяльності у закладах ресторанного господарства (роботу виконано за матеріалами кафе «Мрія» м.Волн

       Економічно обгрунтована система розподілу прибутку в першу чергу повинна гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед державою і максимально забезпечити виробничі, матеріальні та соціальні потреби підприємства.

      Об'єктом розподілу є оподатковуваний прибуток підприємства. Під її розподілом розуміється напрямок прибутку в бюджет і по статтях використання на підприємстві. Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій її частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, структури статей її використання знаходиться в компетенції підприємства. При розподілі прибутку підприємства необхідно враховувати основні принципи розподілу, які можна сформулювати наступним чином:

1. Прибуток, що отримується підприємством  у результаті виробничо-господарської  та фінансової діяльності, розподіляється  між державою і підприємством як господарюючим суб'єктом.

2. Прибуток  акумулюється у відповідних бюджетах (в даний час у місцевих бюджетах) у вигляді податку на прибуток, порядок обчислення і сплати  якого до бюджету встановлюється  законодавчо і ставка якого  не може бути безпідставно змінена.

3. Величина  прибутку підприємства, що залишається  в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості в зростанні обсягу виробництва і поліпшенні результатів виробничо-господарської діяльності.

4. Прибуток, що залишився в розпорядженні  підприємства, в першу чергу повинна  спрямовуватися на накопичення,  що забезпечує його подальший  розвиток, і тільки в іншій  частині - на споживання.

5. Розподіл чистого прибутку  має відображати процес формування  фондів і резервів підприємства  для фінансування потреб виробництва  та розвитку соціальної сфери.

У сучасних умовах господарювання держава не встановлює яких-небудь нормативів розподілу прибутку, але через порядок оподаткування  прибутку підприємства стимулює витрати  на відтворення виробничих і невиробничих фондів, витрати на благодійні цілі, фінансування природоохоронних заходів, витрати з утримання об'єктів та установ соціальної сфери та ін

           Розподіл чистого прибутку - один з напрямків внутріфірмового планування, значення якого в умовах ринкової економіки зростає. Порядок розподілу та використання прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства. Основними витратами, що фінансуються з прибутку, є витрати на розвиток виробництва, соціальні потреби трудового колективу, на матеріальне заохочення працівників і благодійні цілі.

Відповідно  до цього, по мірі надходження, чистий прибуток підприємств направляється, на фінансування робіт по створенню, освоєнню і впровадженню нової техніки; на вдосконалення технології та організації виробництва; на модернізацію обладнання, поліпшення якості продукції; технічне переозброєння, реконструкцію діючого виробництва. Чистий прибуток є джерелом поповнення оборотних коштів.

           Поряд з фінансуванням виробничого розвитку прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, спрямовується на задоволення соціальних потреб. Так, з цього прибутку виплачуються одноразові заохочення і допомогу йде на пенсію, а також надбавки до пенсій; дивіденди по акціях і вкладах членів трудового колективу в майно підприємств. Виробляються витрати по оплаті додаткових відпусток понад установлену законом тривалості, оплачується житло, надається матеріальна допомога. Крім того, проводяться видатки на безкоштовне харчування або харчування за пільговими цінами.

           В акціонерних товариствах основною метою розподілу прибутку підприємства є забезпечення необхідної пропорційності між поточними виплатами дивідендів і забезпеченням зростання ринкової вартості акцій підприємства за рахунок капіталізації частини прибутку. Капіталізація прибутку - це перетворення фінансових засобів у капітал.

           Забезпечуючи виробничі, матеріальні та соціальні потреби за рахунок чистого прибутку, підприємство повинно прагнути до встановлення оптимального співвідношення між фондом накопичення і споживання з тим, щоб враховувати умови ринкової кон'юнктури і разом з тим стимулювати і заохочувати результати праці працівників підприємства.

          Розширення процесів реформування економіки в напрямі створення повноцінних ринкових відносин супроводжується розширенням операцій суб'єктами господарської діяльності на ринку цінних паперів. Підприємства різних форм власності можуть вкладати (інвестувати) частину свого чистого прибутку в придбання акцій акціонерних товариств, облігацій (як інших підприємств, так і муніципальних, державних). Альтернативними формами інвестування чистого прибутку можуть бути вкладення коштів у спільні підприємства (в т.ч. за участю іноземного капіталу), їх розміщення на банківських депозитах, в інших формах фінансових вкладень.

           Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, служить не тільки джерелом фінансування виробничого, соціального розвитку та матеріального заохочення, але і використовується у випадках порушення підприємством чинного законодавства для сплати різних штрафів і санкції. У випадках приховування прибутку від оподаткування або внесків до позабюджетних фондів також стягуються штрафні санкції, джерелом яких є чистий прибуток.

           В умовах переходу до ринкових відносин виникає необхідність резервувати кошти у зв'язку з проведенням ризикових операцій і, як наслідок цього, втратою доходів від підприємницької діяльності. Тому при використанні чистого прибутку підприємства вправі створювати фінансовий резерв, тобто ризиковий фонд.

          Розмір цього резерву повинен складати від 5 до 15% статутного фонду. Щорічно резервний фонд повинен поповнюватися за рахунок відрахувань від прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Крім покриття можливих збитків від ділових ризиків фінансовий резерв може бути використаний на додаткові витрати по розширенню виробництва і соціальному розвитку, розробку і впровадження нової техніки, приріст обігових коштів і заповнення їх нестачі, на інші витрати, зумовлені соціально-економічним розвитком колективу.

           З розширенням спонсорської діяльності частина чистого прибутку може бути спрямована на благодійні потреби, надання допомоги театральним колективам, організацію художніх виставок та інші цілі.

Отже, наявність  чистого прибутку, що створює стимулюючі умови господарського розвитку підприємства при переході до ринку, є важливим чинником подальшого зміцнення і розширення підприємницької діяльності.

Фактори, що впливають на величину прибутку

           Зміни соціально-економічного розвитку держави в період переходу до ринкових відносин призводять до якісних структурних зрушень убік інтенсифікації виробництва, що зумовлює незмінний зростання грошових накопичень і, головним чином, прибутки підприємств різних форм власності.

 На зміну прибутку впливають дві групи факторів зовнішні і внутрішні. Внутрішні фактори зміни прибутку поділяються на основні і неосновні. Найважливішими в групі основних є валовий дохід і дохід від продажу продукції (обсяг продажів), собівартість продукції, структура продукції і витрат, величина амортизаційних відрахувань, ціна продукції. До неосновним факторів належать фактори, пов'язані з порушенням господарської дисципліни, такі як цінові порушення, порушення умов праці і вимог до якості продукції, інші порушення, що ведуть до штрафів і економічним санкціям.  До зовнішніх факторів, що впливає на прибуток підприємства, відносяться соціально-економічні умови , ціни на виробничі ресурси, рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, транспортні та природні умови.

Далі більш  докладно зупинимося на внутрішніх, основних чинниках, що впливають на величину прибутку як абсолютного показника  ефективності господарювання підприємства.

Найважливішими  факторами зростання прибутку є  збільшення обсягу виробництва і продажу продукції, впровадження науково-технічних розробок, підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукціі. Основне джерело грошових накопичень підприємств - дохід підприємства від продажу продукції, а саме та його частина, яка залишається за вирахуванням витрат на матеріальні, трудові та інші грошові витрати, пов'язані з виробництвом і продажем цієї продукції. В умовах радикальної зміни управління економікою показник доходу від продажу продукції стає одним з найважливіших показників діяльності підприємств. Даний показник створює зацікавленість трудових колективів не стільки в зростанні кількісного об'єму продукції, що випускається, скільки у збільшенні обсягу проданої продукції. А це значить, що проводитися повинні такі вироби і товари, які відповідають вимогам споживачів і користуються попитом на ринку.

У цих  цілях необхідно вивчати ринкові  умови господарювання і можливості впровадження виробленої продукції на ринок шляхом розширення обсягів її продажу. З розвитком підприємництва і підвищенням конкуренції зростає відповідальність підприємств за виконання прийнятих на себе зобов'язань. Таким чином, показник доходу від продажу продукції відповідає вимогам комерційного розрахунку і, в свою чергу, сприяє розвитку виробничо-господарської діяльності.

           Зацікавленість підприємств у виробництві та продажу якісної, що користується попитом на ринку продукції, відбивається на величині прибутку, що за інших рівних умов знаходиться в прямій залежності від обсягу продажу цієї продукціі. Витрати на виробництво і продаж продукції, що визначають собівартість, складаються з вартості використовуваних у виробництві продукції природних ресурсів, сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів та інших виробничих витрат а також позавиробничих витрат. Склад і структура витрат залежать від характеру та умов виробництва при тій чи іншій формі власності, від співвідношення матеріальних і трудових витрат і інших факторов. Таким чином, прибуток, як основна форма грошових накопичень, залежить, насамперед, від зниження витрат на виробництво та обіг продукції, а також від збільшення обсягу продажу продукціі. Розмір прибутку, як кінцевого фінансового результату роботи підприємства, залежить і від другої, не менш важливої ​​величини - обсягу валового доходу підприємства. Розмір валового доходу підприємства і відповідно прибутку залежить не тільки від кількості і якості виробленої та проданої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), але і від рівня застосовуваних цін.

Види  і рівень застосовуваних цін визначають в кінцевому рахунку обсяг  валового доходу підприємства, а отже, прибутку. Проблема ціноутворення посідає ключове місце в системі ринкових відносин. Проведена в Україну лібералізація цін призвела до різкого скорочення впливу держави на процес регулювання цін, наслідком чого з'явився зростання цін майже на всі вироблені товари. За допомогою високих цін підприємства відшкодовують будь-які за величиною виробничі витрати, що аж ніяк не сприяє підвищенню якості продукції та ефективності виробництва. Наступний фактор, що впливає на величину прибутку - це амортизація основних фондів і нематеріальних активів. Сума амортизаційних відрахувань визначається на підставі балансової вартості основних фондів та діючих норм амортизації та амортизації нематеріальних активів, виходячи з терміну корисного використання таких нематеріальних активів, але не більше 10 років безперервної експлуатації. При цьому враховується прискорена амортизація активної частини основних виробничих фондів, що виражається у встановлених законодавством більш високих нормах амортизації на відповідні види основних фондів. Такім чином, прибуток підприємства формується під впливом таких основних факторів: валових доходів підприємства, доходу підприємства від продажу продукції, валових витрат підприємства, рівня діючих цін на продукцію, що продається і величини амортизаційних відрахувань. Важливійшою з них є величина валових витрат. Кількісно в структурі ціни витрати займають значну питому вагу, тому зниження витрат дуже помітно позначається на зростанні прибутку за інших рівних умовах. В аналізі чинників, що впливають на величину прибутку, лежать резерви збільшення прибутку підприємства, основними з яких є:

Забезпечення  зростання обсягу виробництва продукції  на основі технічного його оновлення і підвищення ефективності виробництва.

Поліпшення  умов продажу продукції, у тому числі  за рахунок вдосконалення розрахунково-платіжних відносин між підприємствами.

Зміна структури  виробленої і продаваної продукції  за рахунок збільшення частки більш  рентабельною.

Зниження  валових витрат на виробництво та обіг продукції.

Встановлення  реальної залежності рівня цін від  якості виробленої продукції, її конкурентоспроможності, попиту та пропозиції аналогічної продукції іншими виробниками.

Збільшення  прибутку від іншої діяльності підприємства (від продажу основних фондів, іншого майна підприємства, валютних цінностей, цінних паперів тощо).

Значення  і задачі аналізу прибутку і рентабельності.