Аналіз динаміки виробництва і реалізації продукції

   Якість продукції, випущеної на підприємствах легкої, харчової і деяких інших галузей промисловості, оцінюється за показниками сортності. У ході аналізу обчислюють питому вагу випуску продукції кожної категорії сорту в загальному випуску, вивчають, скільки продукції здано з першого подання, скільки виробів переведено в нижчий сорт. Обчислені показники порівнюють з плановими, з фактичними показниками попередніх періодів і роблять висновки про зміни щодо якості продукції.

Визначають  і дають оцінку коефіцієнту сортності, який дозволяє виміряти втрати у вартісному обсязі випуску продукції внаслідок зниження сортності виробів або, навпаки, нарощування вартості випуску в разі підвищення сортності.

   Коефіцієнт сортності— це відношення вартості всієї випущеної продукції до її вартості за умови, що вся продукція випускається за ціною найвищого сорту.

Одним з  показників, що свідчать про відхилення від норм за якістю виготовлення виробів, є брак продукції.

   За способом виправлення брак поділяється на виправний (це усунення дефектів виробів, після якого ці вироби є придатними до експлуатації або споживання) і невиправний (остаточний брак, який виправити неможливо або економічно недоцільно).

   За місцем виявлення розрізняють внутрішній брак (допущений на підприємстві під час виготовлення виробів) і зовнішній (виявлений покупцями або споживачами під час користування виробами або споживання продукції).

   У ході аналізу вивчають динаміку браку за абсолютною сумою, тобто порівнюють фактичні втрати від браку у звітному періоді з аналогічними показниками попередніх періодів. Окрім того, визначають питому вагу браку в загальному випуску промислової продукції. Визначають втрати від браку і втрати продукції. Для того, щоб обчислити розмір втрат промислової продукції потрібно визначити фактичний рівень рентабельності.

У процесі  аналізу вивчають причини допущеного браку за місцем його виникнення та за центрами відповідальності. При аналізі браку обов'язково з'ясовують причини його виникнення, місця знаходження, час і винуватців.

   Рівень браку — це передусім показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів і чіткої організації виробництва, це також показник порушення ритму виробництва, погіршення організації та контролю за виробництвом.

Аналіз передбачає оцінку економічної  ефективності поліпшення якості продукції. Економічна ефективність поліпшення якості продукції характеризується розміром додатково отриманого убутку від виробництва і реалізації продукції підвищеної якості. Так, якщо покращення якості продукції знаходить відображення у підвищенні її сортності, то додатковий прибуток створюється за рахунок підвищеної ціни на продукцію вищого сорту

П_я= [(Ц₂ – С₂) – (Ц₁ – С₁)] ОП

 

де Ц₂, Ц₁ — відповідно ціна одиниці продукції нижчого і вищого сорту;

С₁, С₂ — собівартість одиниці продукції нижчого і вищого сорту;

ОП— обсяг продукції поліпшеної якості в натуральних одиницях.

Заключним етапом аналізу є розробка заходів щодо поліпшення якості продукції.

 

 

2.5. Аналіз реалізації  продукції та виконання договірних  зобов’язань

   Реалізація продукції — важлива заключна стадія кругообороту коштів підприємства. Від того, як організована система реалізації продукції, залежить безперервність виробничого процесу, оборотність оборотного капіталу, результати фінансово-господарської діяльності, рентабельність.

Завдання  аналізу реалізації продукції:

•  оцінка виконання завдань з реалізації за обсягом, асортиментом, строками, якістю продукції;

•  установлення динаміки обсягу реалізації продукції;

•  визначення впливу факторів на відхилення за обсягом  реалізації;

•  оцінка наслідків виконання завдань  з реалізації продукції.

Для аналізу  використовують дані:

•  ф. № 22 «Зведена таблиця основних показників, які комплексно характеризують господарську діяльність підприємств»;

•  бізнес-план підприємства;

• дані бухгалтерського обліку;

•  матеріали  податкового обліку з податку  на додану вартість;

•  матеріали  маркетингової служби підприємства, фінансового та юридичного відділів.

Оцінку  виконання планових завдань з  реалізації, вивчення динаміки обсягу реалізації продукції проводять за показником виторгу від реалізації продукції.

Аналіз  реалізації продукції проводиться  в кілька етапів. Спочатку дають оцінку виконання планових завдань з реалізації продукції. Для цього фактичні показники виторгу від реалізації продукції порівнюють із плановим завданням, визначають абсолютне відхилення та відсоток виконання плану.

Наступний етап аналізу передбачає вивчення динаміки реалізації продукції. Фактичні показники виторгу від реалізації продукції звітного періоду порівнюють з аналогічними показниками відповідних попередніх періодів. Визначають темп зростання, темп приросту, абсолютний приріст обсягу реалізації.

Потрібно  порівняти також фактичні темпи  зростання обсягу реалізації з плановими.

Значне  перевищення фактичного темпу над  плановим дає підставу вважати, що в плані не повністю були враховані можливості і резерви збільшення обсягу виробництва.

На відхилення за обсягом реалізації продукції  впливає низка факторів:

•  маркетингова політика підприємства, її гнучкість, активність;

• рівень виконання завдань з випуску  продукції за обсягом, асортиментом та якістю;

•  зміна  залишків готової продукції на складі на початок і кінець звітного періоду;

•  зміна  залишків товарів відвантажених  на початок та кінець звітного періоду;

• ритмічність  виробництва;

•  забезпеченість підприємства тарою, транспортними  засобами;

• чітка  система організації збуту продукції, контролю за ходом випуску, відвантаження  продукції, оформлення розрахунків  і надходження платежів від покупців;

•  витрати  на доставку продукції; збутові знижки за прямими зв'язками та ін.

   Для вивчення впливу окремих факторів на відхилення за обсягом реалізації продукції необхідно насамперед розглянути співвідношення обсягу реалізованої та випущеної промислової продукції за планом та звітом і зіставити заплановану й фактичну зміну за звітний період залишків нереалізованої продукції. Зміна залишків нереалізованої продукції визначається як різниця в обсягах випуску і реалізації продукції.

   У ході аналізу доцільно вивчити обґрунтованість плану реалізації, його взаємозв'язок з планами виробництва, собівартості продукції, відвантаженням та залишками нереалізованої продукції. Оцінку цих показників проводять за допомогою балансу товарної продукції.

Для забезпечення успішного виконання плану з  реалізації продукції важливо проводити попередній аналіз, у ході якого вивчається забезпечення виконання плану реалізації продукції. Такий аналіз проводиться за даними оперативного планування, обліку відвантаження продукції й очікуваного отримання коштів за відвантажену продукцію.

Оцінка  виконання договірних зобов'язань  із поставок продукції є важливим об'єктом аналізу діяльності підприємств. Аналіз передбачає дослідження та оцінку:

•  обгрунтованості  та напруженості договірних зобов'язань;

•  виконання  договірних зобов'язань і поставок продукції в цілому, за асортиментом, якістю і строками поставок;

•  змін у структурі поставок продукції  на експорт;

•  причин відхилень у виконанні договірних зобов'язань;

•  впливу невиконання зобов'язань із договорів  поставки на економічні показники діяльності підприємства.

   Інформаційною базою аналізу є дані оперативного та статистичного обліку, відділу збуту, маркетингу, працівники якого повинні організувати контроль за виконанням договірних зобов'язань у розрізі окремих договорів, видів продукції, строків поставки Крім того, використовують дані про сплачені підприємством штрафи, пені та неустойки, які дають інформацію про невиконання або порушення договорів поставок.

У ході аналізу  вивчається виконання плану поставок продукції за місяць із наростаючим  підсумком за період з початку  року.

Вивчається обґрунтованість  та напруженість договорів поставок. Насамперед дають оцінку відповідності суми, на яку укладено договори поставок, виробничій потужності підприємства. Обчислюють коефіцієнт напруженості як відношення обсягу необхідних поставок продукції за укладеними договорами (фактично поставленої) до виробничої потужності підприємства. Цей коефіцієнт порівнюють з фактичним виконанням договірних зобов'язань.

К_пап = : МК_вик = : М

де і — вироблено продукції для укладення договоре і фактичні поставки продукції за договорами, тис. грн;

М — потужність підприємства, тис. грн.

   Оскільки договір вважається виконаним тільки тоді, коли виконуються усі умови поставки, то аналіз передбачає оцінку рівня виконання зобов'язань із поставок відповідно до передбачених асортименту, якості і строків.

   Аналітичному дослідженню підлягає вивчення динаміки та оцінка змін у структурі поставок продукції на експорт. Експортну продукцію оцінюють за конкретними цінами звітного року, переведеними в державну валюту за курсом Національного банку України на дату виписування розрахункових документів.

   Фактичний обсяг поставленої продукції за звітний період у розрізі держав-імпортерів порівнюють з аналогічним показником за попередні періоди, визначають динаміку поставок експортної продукції. Окрім того, вивчають, які зміни відбулися в структурі поставок. У ході аналізу досліджується раціональність кооперованих поставок, можливість усунення зустрічних перевезень.

   Одним із завдань аналізу є вивчення причин недопоставки продукції. Такими причинами можуть бути:

•  невиконання  завдань з випуску продукції  за обсягом, асортиментом;

•  порушення  ритмічності виробництва;

•  погіршення якості продукції, зниження її конкурентоспроможності;

•  недостатньо  чітка робота відділу збуту (маркетингу);

•  коригування  завдань з випуску та реалізації продукції;

•  неузгодженість роботи окремих цехів та підрозділів;

•  відсутність  добре налагодженої системи обліку, контролю, аналізу та ін.

За результатами аналізу розробляють  заходи щодо безумовного виконання  договірних зобов'язань.

 

2.6. Аналіз резервів виробництва  та реалізації продукції

 

Під резервами  зростання обсягів виробництва  та реалізації продукції розуміють можливості їх збільшення шляхом поліпшення використання всіх видів ресурсів підприємства.

Резерви виробництва і реалізації продукції  поділяються на зовнішні і внутрішні. Зовнішні резерви формуються зміною кон'юнктури ринку (попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, можливостей конкурентів і контрагентів ринку, станом ринку капіталу, засобів, матеріалів, робочої сили тощо. Внутрішні резерви зростання обсягів виробництва і реалізації продукції пов'язані з використанням виробничого потенціалу підприємства.

   У ході аналізу насамперед потрібно визначити вирішальну групу ресурсів, за якою потрібно вишукувати резерви. Для цього досліджують структуру затрат на виробництво. Аналіз структури затрат дасть змогу встановити, яким є виробництво: матеріаломістким, енергомістким, фондомістким або трудомістким. Це потрібно для того, щоб укомплектувати резерви, які виявлено за вирішальною групою ресурсів.

Рекомендується  при визначенні резервів зростання  обсягу виробництва визначити комплектний резерв (мінімальна із порівнюваних сум) і максимальний резерв, який не може бути використаний до тих пір, доки не будуть знайдені можливості збільшення обсягу виробництва в такому ж розмірі і за іншими групами ресурсів. Різниця між максимальним і мінімальним резервами становить перспективний резерв, для використання якого слід продовжувати пошук резервів щодо інших ресурсів.

 

Висновки  по розділу 2

 

   Основним завданням підприємств матеріальної сфери є найбільш повне забезпечення попиту споживачів у високоякісній продукції. Темпи зростання обсягу виробництва продукції, підвищення її якості

безпосередньо впливають  на величину витрат, прибуток і рентабельність підприємства.

 

   Аналіз виробничої діяльності здійснюється з метою підвищення її ефективності. Основними об’єктами аналізу є обсяг продукції в цілому та в розрізі асортименту, структура продукції, її якість, ритмічність виробництва. Використовуючи відповідну інформацію

звітності, обліку, необлікові дані, аналізують динаміку обсягу продукції та виконання плану по ньому, оцінюють асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції, визначають вплив зміни якості на кінцеві результати виробництва, здійснюють оцінку ритмічності виробництва.

  

   Вирішення тих чи інших завдань вимагає застосування спеціальних способів економічного аналізу. Результати аналізу використовуються в управлінні для прийняття я в управлінні для прийняття відповідних рішень по удосконаленню виробничого процесу з метою забезпечення прибуткової діяльності підприємства.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ЧИННИКИ ТА ШЛЯХИ ЗРОСТАННЯ  ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ             

Рівень економічної ефективності діяльності підприємства залежить від  багатьох чинників і умов. Ці чинники  в реальності діють не ізольовано, в чистому вигляді, а здебільшого  перетинаються і взаємозумовлюють один одного. Частина з них залежить від діяльності підприємства загалом, інші пов'язані з технологією  й організацією виробництва, а ще деякі зумовлені рівнем використання виробничих ресурсів і впровадженням  науково-технічного прогресу. Всі чинники  зростання ефективності можна класифікувати  за трьома ознаками: