Альфред Маршалл - основоположник неокласичний теорії

А.Маршалл  обґрунтував наявність дії трьох  економічних законів, які характеризують різну поведінку ціни пропозиції у різних галузях економіки. А. Маршалл  стверджував, що:

   - в одних галузях діє закон  постійної віддачі (постійної  продуктивності) згідно якому обсяг  виробництва не змінюється незалежно  від зміни ціни пропозиції (граничних  витрат);

   - в других – закон зростаючої  віддачі (зростаючої продуктивності), згідно якому обсяг виробництва  збільшується при зменшенні граничних  витрат і ціни пропозиції;

   - в третіх – закон спадної  віддачі (спадної продуктивності) згідно якому обсяг виробництва  збільшується за умов збільшення  граничних витрат і ціни пропозиції.

  

 

3.Теорія ринкової рівноваги Альфреда Маршалла

 

У своїй  теорії ринкової рівноваги А. Маршалл  узагальнив погляди ранніх маржиналістів  про функціональну залежність між  основними елементами функціонування ринкового механізму:  ціною, попитом  і пропозицією. А. Маршалл розглядав  ціну як з боку покупця, так і продавця.

Ціна  покупця (ціна попиту) – це максимальна  ціна, за яку споживач готовий придбати товар, визначається граничною корисністю. Ціна продавця (ціна пропозиції) – це мінімальна ціна, за якою виробник (продавець) погоджується продавати певний обсяг  товару, визначається граничними витратами. А. Маршалл побудував графік кривої пропозиції [5, с. 29].

 

 

 

   А.Маршалл сформулював закон пропозиції так:  у випадку зниження ціни пропозиції попит зростає, а пропозиція зменшується. І, навпаки, у випадку зростання ціни пропозиції попит зменшується, а пропозиція зростає.

У теорії ринкової рівновагі центральне місце  займає проблема обґрунтування ціни як регулятора ринку, який вчений характеризував як єдиний організм рівноважної економіки, що складається із мобільних і  добре поінформованих один про одного суб’єктів господарювання. У цій  теорії А. Маршалл звернув увагу  на функціональну залежність між  ціною, попитом і пропозицією  як залежність між рівноправними  ринковими силами, яку представив у графічної формі на основі співставлення  кривої попиту (DD) і кривої пропозиції (SS). В результаті отримав ринкову  ціну, або ціну рівноваги, яка установлюється у певній точці (Е) на основі перетинання цих кривих. „Коли попит і пропозиція перебувають у рівновазі, – писав А. Маршалл, – кількість товару, що виробляється за одиницю часу, можна назвати рівноважною кількістю, а ціну, за якою він продається, рівноважною ціною” [5]. Графік, на якому перетинаються криві попиту і пропозиції, прийнято називати „хрестом Маршалла” .

 

Хрест Маршалла свідчить про те, що:

   •  тільки при ціні PА бажання одних і готовність інших збігаються на кількості QА ;

   •  крива DD виражає закон спадної  граничної корисності даного  товару для споживачів;

   •  крива SS так само виражає закон  зростання граничних витрат для  виробників;

   •  ринкова цінність товару визначається  рівновагою граничної корисності  і граничних витрат. Обидві величини  взаємно регулюють одна одну.

   У  своєму аналізі А. Маршалл стверджував,  що за умов вільної конкуренції,  як тільки:

   - ринкова  ціна починає перевищувати ціну  рівноваги, то пропозиція буде  перевищувати попит і ціна  почне знижуватися;

   - ринкова  ціна стає нижчою за ціну  рівноваги, то попит починає  перевищувати пропозицію і ціна  почне підвищуватися.

4. Погляди Маршалла на проблеми вартості

 

     Розглянемо погляди Альфреда  Маршалл на  проблеми  вартості,  тобто на проблеми кінцевої  підстави ціни і кінцевих джерел  доходів.  У розробці цих   проблем А. Маршалл виступає  як продовжувач традицій попередньої  англійської політекономії. Найбільший  вплив на його теорію вартості  зробили вульгарні теорії Н.  У.  Сеніора і деяких його послідовників (особливо Дж. Кернса). На думку Маршалла, за грошовими  витратами  виробництва  ховаються реальні витрати виробництва,  що і визначають у кінцевому  рахунку ті мінові пропорції,  у яких товари обмінюються один на одного (правда,  при наявності визначених умов). У капіталістичній економіці реальні витрати, по Маршаллу, складаються з жертв праці і капіталу (постійні витрати відповідно  до  догми А. Сміта, а також ренту Маршалл з аналізу виключив). У поясненні жертв праці і капіталу Маршалл майже цілком наслідував Сеніора. Жертвою праці він оголосив суб'єктивні негативні емоції, пов'язані з трудовими зусиллями,  жертвою  капіталу - стримування від негайного особистого споживання капіталу.

     Єдине нововведення,  що допустив  Маршалл, складалося  у  відмовленні  від терміна „помірність” і заміні його більш придатним, на його думку, терміном „чекання”.

     „Приношення в  жертву  задоволення  в сьогоденні в ім'я одержання його в майбутньому  економісти  називали  „помірністю” [5].

     Однак цей термін був неправильно  витлумачений,  тому що   найбільші   нагромадження багатства робили  дуже багаті люди, частина   яких живе в розкоші й аж  ніяк не дотримує помірності  в тім змісті,  у якому це  поняття тотожне  ощадливості. 

     Під зазначеним терміном економісти  мали на увазі наступне:  коли  людина утримується від споживання  чого-небудь,  що  вона вправі спожити,  заради збільшення своїх ресурсів у майбутньому,  її стримування від даного  конкретного акта споживання збільшує нагромадження багатства.  Оскільки,  однак,  цей термін може бути неправильно витлумачений, ми  вправі з користю для справи відмовитися від його застосування і стверджувати, що нагромадження багатства звичайно є результатом відстрочки  задоволення чи результатом його чекання.

Однак запропонована  зміна терміна і деяке уточнення  його змісту, зроблена Маршаллом, не змінили  суті теорії помірності.

     Теорія вартості Маршалла у  своїх  основних  положеннях  не носить нового чи оригінального  характеру. Високої популярності  Альфред Маршалл домігся  створенням  теорії ціни.

Насамперед  необхідно відзначити новий взаємозв'язок, що установив Маршалл між вартістю (реальними  витратами) і цінами товарів. У попередніх буржуазних теоретиків,  будь то прихильники теорії  факторів    виробництва чи граничної  корисності,  вартість  без  яких-небудь застережень розглядалася як кінцева причина цін.  Тому  основна задача  зазначених  теорій  складалася в показі того більшого чи меншого ланцюга взаємозалежностей через який  вартість  (у виді  граничної корисності,      жертв чи продуктивного  внеску факторів виробництва) визначає ціни.  Альфред Маршалл  поставив проблему інакше.  Основну увага він звернув на ті обмеження,  що перешкоджають пропорційності цін реальним витратам.

     „Ми поступово виявимо безліч  різних  обмежень тієї доктрини,  що ціна, по якій предмет може бути виготовлений,  представляє реальні витрати виробництва,  тобто  зусилля  і жертви,   прямо чи побічно пов'язані з його виробництвом” [5] .

   У підсумку аналізу зазначених  обмежень,  серед  яких найважливіше  місце  займали  фактори   динамічного розвитку, Маршалл прийшов  до висновку,  що вартість (реальні   витрати) визначає  ціни  тільки  в так називаний нормальний  період.

Чим же характерний  зазначений період?  У  теорії  Маршалла  на це  питання немає  однозначної відповіді.  Усе-таки  найбільш часто Альфред Маршалл  під нормальним розумів період, що характеризується  досягненням рівноваги  у всіх частинах ринкової економіки.  Але і тут залишається неясним, як А. Маршалл співвідносив нормальний  період з реальними економічними процесами.  В одних розділах його роботи нормальний  період  розглядався як кінцевий логічний ланцюг,  до якого економіка прагне,  ніколи її не досягаючи.  В інші - як чисто гіпотетичний стан економіки,  віддалений від реальної дійсності.  У третіх - як такий стан, до якого економіка прагне у виді тенденції і досягає цього стану в довгостроковому аспекті.  Тільки в третім понятті, що  не є основним в А.  Маршалла,  вартість (реальні витрати виробництва) має якийсь зв'язок з цінами. В інших поняттях А. Маршалл, власне кажучи, відкидає зв'язок реальних витрат з цінами. Тим самим Маршалл, формально виступаючи як прихильник  і  продовжувач теорії вартості, що  передує англійської політекономії,  власне кажучи, різко обмежив значення категорії вартості,  звівши її до чисто логічного поняття, що  має силу тільки для умов,  дуже далеких від реальної  економіки.  У зв'язку з останнім і ціна нормального періоду здобуває в Маршалла в основному логічне  значення. „... Нормальна, чи „природна”, вартість товару це та його вартість ...  яку економічні сили утворили б,  якби  загальні умови життя залишалися незмінними протягом  періоду часу, досить тривалого, щоб дозволити всім зазначеним умовам цілком реалізуватися” [5].

Фактичний відрив вартості від ціноутворення,  пророблений  Маршаллом,  з'явився  передумовою  його  розробок із проблем  складання ціни на окремих  ринках.  Раз  вартість  не пов'язана з ціною,  то виникає проблема перебування інших факторів, що  безпосередньо визначають ціну. Маршалл указав, що в конкретній дійсності складання ринкових цін визначається взаємодією попиту  та  пропозиції.

Тому  пізнання механізму ціноутворення  вимагає пізнання того комплексу  факторів,  що визначають  зміну  як попиту,  так і пропозиції  і їхня взаємодія на тім чи іншому окремому ринку.  З погляду встановлення ціни значення сил попиту та пропозиції,  на думку Маршалла, рівнозначно.  Спроби додання вирішального значення або пропозиції (як  це робили і класична англійська політекономія,  і представники теорій  факторів  виробництва),  або  попиту (як  це  робили  ранні теоретики граничної корисності) однаковою мірою  неправильно. Маршалл у зв'язку з останнім відзначав: „Ми могли б з рівною підставою сперечатися про те,  чи регулюється вартість (мінова)  корисністю  чи витратами виробництва,  як про те, чи  розрізає шматок папера верхнє чи нижнє лезо ножиців” [5].

Альфред Маршалл  установив  наступний  простий механізм впливу співвідношення попиту та пропозиції на  складання  цін  товарів в умовах необмеженої  конкуренції.  Попит та пропозиція мають наступний зв'язок з ціною: попит, як правило,  при падінні ціни росте і при її росту знижується; пропозиція в більшості випадків з ростом  ціни  росте і при зниженні ціни падає. Тому стійка ціна, ціна рівноваги,  встановлюється в тій крапці,  де попит зрівнюється з пропозицією (тобто при графічному зображенні в крапці перетинання кривих попиту та  пропозиції).  Ціна, що  перевищує ціну рівноваги, веде до перевищення пропозиції над попитом, що неминуче діє убік  зниження ціни.  Ціна, що виявилася нижче ціни рівноваги, веде до перевищення попиту над пропозиціями, що діє убік  підвищення ціни. Тільки при ціні рівноваги попит зрівнюється з пропозицією (зрівнюється в тім змісті, що не виникає стимулів для зміни трьох функціонально зв'язаних величин - попиту, пропозиції,  ціни).  У цих умовах,  по Маршаллу, ціна тяжіє до грошових  витрат  виробництва,  але зазначені витрати в звичайних умовах не пов'язані з вартістю (реальними витратами виробництва),  а самі визначаються співвідношенням попиту та пропозиції на ті фактори виробництва,  що  утворять ці витрати.

Тим самим  Альфред Маршалл зумів побудувати теорію  ціни, власне  кажучи,  цілком без звертання до вартості (реальним витратам) обмеживши  аналіз  тільки  питаннями  співвідношення попиту та пропозиції. Ціна товарів  складається під впливом попиту та пропозиції, витрати виробництва, до яких тяжіє  зазначена  ціна при  рівності попиту та пропозиції на ринках товарів,  складаються під впливом  попиту  та пропозиції  на фактори  виробництва, що  формують відповідні витрати.  Більш глибокий аналіз Маршалл вважав  зайвим.

     „Аналіз витрат виробництва товару, - пише він, - може бути доведений до будь-якої глибини,  він рідко має сенс заходити в ньому  занадто  далеко.  Наприклад,  часто  досить визнати в якості остаточної ціну пропозиції різних видів сировини, застосовуваного в даному виробництві, не вдаючись в аналіз окремих елементів,  з яких ця ціна складається;  у противному випадку аналіз, власне кажучи, стане нескінченним. Можна, отже, підрозділити елементи, що необхідні для виготовлення товару на будь-які придатні для нашої мети  групи,  і назвати їх факторами виробництва.  У такому випадку витрати виробництва визначеної кількості даного товару будуть дорівнювати цінам пропозиції відповідних кількостей факторів його виробництва” [5].

 

5. Короткостроковий і довгостроковий періоди в теорії А. Маршалла

    

А. Маршалл  проаналізував вплив територіального  фактору і фактору часу на взаємодію  ціни, попиту і пропозиції. На основі цього аналізу вчений відмітив складність врахування і величезну роль фактору  часу у цій взаємодії і вказав на необхідність виокремлення довгострокового  і короткострокового періодів. На  його думку, одні закономірності виявляються при аналізі за короткочасний (shot run) період,  інші - при аналіз за  довгостроковий  (long run) період.  Так,  тільки при аналізі за короткочасний період виявляється визначальна роль попиту.

Це пов'язано з тим, що при зростанні попиту на той чи інший вільно відтворений товар пропозиція  не  завжди  може швидко відреагувати на зазначену зміну. Якщо ріст попиту такий,  що його не можуть задовольнити  наявні  виробничі потужності,  то підтягування пропозиції до рівня збільшеного попиту зажадає визначеного часу, необхідного для створення нових виробничих потужностей.  У цей відрізок часу виникає ситуація,  при якій пропозиція носить  відносно  фіксований  характер  і визначальний вплив на зміну цін робить попит. Зокрема, у результаті його росту відбувається і підвищення ціни.

Однак через  визначений відрізок часу  з  уведенням  необхідних виробничих потужностей  пропозиція зростає,  штовхаючи ціни до зниження.  Подібна ситуація розглядалася Маршаллом  при аналізі за короткочасний  період.  Для довгострокового  періоду вплив пропозиції і  пов'язаних з ним витрат виробництва на ціноутворення різко зростає.

У довгостроковому  аспекті вплив пропозиції і витрат виробництва на ціну підсилюється. По суті справи, за досить тривалий період воно приймає визначальний характер у порівнянні з впливом попиту (хоча б тому, що саме виробництво  в кінцевому рахунки відіграє основну роль у складанні потреб, що виявляються через попит) [7].