Зовнішньоекуономічний договір

Зокрема, держава закріплює  за суб’єктами господарської діяльності України та іноземними суб’єктами господарської діяльності об'єм прав, які використовуються при здійсненні їх зовнішньоекономічної діяльності, а саме:

1. право суб’єктів ЗЕД добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки;
2. право суб’єктів ЗЕД здійснювати її у будь-яких формах, які прямо не заборонені законом України;
3. виключному праві власності суб’єктів ЗЕД на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

На сьогодні займатися  зовнішньоекономічною діяльністю і  престижно, і  прибутково. Перефразовуючи відомий вислів “плох тот солдат, который не хочет стать генералом” можна сказати, що погане те підприємство, яке не прагне займатися зовнішньоекономічною діяльністю. І це буде цілком справедливо, адже навіть для студента першокурсника зрозуміло, що в такому випадку виграє і саме  підприємство, і галузь, в якій воно працює, і держава загалом.

2.1. Зовнішньоекономічний  договір в українському законодавстві

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 р. № 959-ХІІ (далі – Закон) під поняттям зовнішньоекономічного договору розуміють матеріально оформлену угоду двох чи більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення їхніх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Суб’єкти ЗЕД діяльності мають право укладати будь-які  ЗЕД договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України [3, п. 1 ст. 382 ].

Звертає на себе увагу  формулювання визначення зовнішньоекономічного договору в Законі. У ньому вказується, що суб’єктом укладення даного договору є “суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності”. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність лише після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює Мінекономіки  [5, ст.5].

Таким чином, лише той  суб’єкт, який у передбаченому законодавством України порядку зареєстрований суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності, має право на укладення такого договору. Про це також йдеться в ст. 6 Закону, де зазначається, що суб’єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору, де поряд з іншими умовами (наявність реєстрації юридичної особи, правоздатність та дієздатність фізичної та юридичної особи тощо) повинна бути реєстрація суб’єктом ЗЕД діяльності.

ЗЕД договір (контракт) є  консенсуальним і укладається в  письмовій формі суб’єктами, які  мають право на його укладення  відповідно до законодавства України або місця укладення договору (контракту). Місце укладення договору (контракту) визначається відповідно до законів України.

У понятті ЗЕД договору (контракту) вказується, що він є  “матеріально-оформленою угодою”. Задавалося б таке визначення породжує неоднозначність, проте це формулювання навпаки розширює поняття форми укладення ЗЕД договору (контракту). Факсимільний, телетайпний зв’язок також прийнятний для оформлення договору і надання йому юридичної сили. При цьому слід наголосити, що в такому випадку можуть бути зазначені лише основні умови договору щодо ціни, якості, кількості, строку поставки товару. У випадку ж, коли сторони хочуть більш детально врегулювати їх відносини, вони мають укладати письмовий ЗЕД договір (контракт), який більш повно та детально закріпить зовнішньоекономічні відносини між сторонами ЗЕД договору (закріпить порядок вирішення спорів, страхування товару, порядок нарахування пені, неустойки тощо).

Письмова форма є  також важливою в тому плані, що додатково розширює можливості ЗЕД. Так, внаслідок здійснення діяльності з підакцизними товарами на оригіналі зовнішньоекономічного контракту ДПА робиться відмітка про кількість виданих акцизних марок, які необхідні для товарів, які  імпортуватимуться в Україну через деякий час, виходячи з умов ЗЕД договору (контракту). На “зворотному шляху”, а саме при ввезенні алкогольних напоїв на територію України, у контракті ДПА робиться відмітка про кількість завезених товарів, що маркуються. При цьому, якщо товар ввозиться кількома партіями, відмітка робиться про кожну партію. Як бачимо, якби не була додержана письмова форма ЗЕД договору (контракту), здійснення такої діяльності було б юридично не можливим.

Форма ЗЕД угоди визначається правом місця її укладення. Так, якщо угода була укладена за правом іноземної держави у формі, яка не передбачена законодавством України, то даний договір не може бути визнаний недійсним.

Проте це не єдині правила, які встановлює законодавець стосовно форми. Відповідно до п. 4 ст. 382 ГК України та ст. 6 Закону форма ЗЕД договору (контракту) щодо земельних ділянок, будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України.

2.2. Правова  прив’язка зовнішньоекономічного  договору

Загалом зовнішньоекономічні угоди укладаються відповідно до законодавства України, міжнародних угод, міжнародних звичаїв, рекомендацій міжнародних органів і організацій, якщо це не заборонено прямо та у винятковій формі законодавством України. Але інколи при укладенні зовнішньоекономічного договору стикаються дві чи більше різних правових національних моделей. Саме тому важливу роль при укладенні зовнішньоекономічного договору відіграє те, законодавство якої країни повинно бути застосовано в тих чи інших випадках (питання правової прив’язки).

Дане питання залежить від багатьох чинників (форми взаємин  між сторонами, виду товару, місця  укладення договору, характеру робіт/послуг).

Так, якщо сторони планують створити спільне підприємство (СП), то застосовується право країни, на території якої СП створюється та реєструється. Певний відсоток ЗЕД договорів (контрактів) укладаються на аукціонах, внаслідок конкурсу або на біржі, а тому в такому випадку застосовується право країни, на території якої проводиться аукціон, конкурс або знаходиться біржа. Якщо ж укладення зовнішньоекономічного договору пов’язано з виконанням будівельно-монтажних робіт, виробничим співробітництвом чи кооперуванням, то в такому разі застосовується право країни, де здійснюється така діяльність, або де створюються передбачені договором (контрактом) результати, якщо сторони не погодились про інше.

До прав та обов’язків сторін в інших ЗЕД договорах (контрактах) застосовується право  країни, де заснована чи має місце  проживання або основне місце  діяльності сторона, яка здійснює виконання такого договору, що має вирішальне значення для його змісту.

В окремих випадках з  питань укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів) застосовуються спеціальні нормативно-правові акти. Наприклад, якщо йдеться про військово-технічне співробітництво, то застосовуються, зокрема, Указ Президента України “Про подальше вдосконалення державного експортного контролю”, “Про військову торгівлю у збройних силах”, Положення про державний експортний контроль в Україні, а також Закон України “Про державне оборонне замовлення”.

Проте в практиці трапляються  випадки, коли сторони не змогли досягти  домовленості щодо права, яке має  застосовуватися у відносинах між  ними, а тому в такому випадку  застосовується право країни, де заснована, має місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка є:

• продавцем (у договорі купівлі-продажу);
• страхувачем (у договорі страхування);
• ліцензіаром (у ліцензійному договорі);
• охоронцем (у договорі зберігання);
• комітентом або консигнантом (у договорі комісії (консигнації);
• перевізником (у договорі перевезення);
• іншим суб’єктом, зазначеним у п. 10 ст. 6 Закону.

2.3. Реєстрація  зовнішньоекономічних договорів

Відповідно до ст. 383 ГК України Кабмін з метою забезпечення відповідності ЗЕД договорів (контрактів) законодавству України може запроваджувати їх державну реєстрацію. Види ЗЕД договорів (контрактів), що підлягають державній реєстрації, а також порядок її здійснення визначають законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок здійснення обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів (контрактів) визначається Положенням про реєстрацію зовнішньоекономічних договорів (контрактів) з додатками № 1-7 (далі – Положення), затвердженим наказом Мінекономіки № 136 від 29 червня 2000 р.

Саму реєстрацію зовнішньоекономічних договорів (контрактів) проводить Мінекономіки, а також уповноважені ним органи в обласних центрах, які правомочні здійснювати облік (реєстрацію) ЗЕД договорів (контрактів) суб’єктів підприємницької діяльності, що зареєстровані в області, якщо облікова вартість цих договорів (контрактів) не перевищує 1 мільйон 500 тисяч доларів США. Облік (реєстрація) ЗЕД договорів (контрактів) на експорт відходів та брухту чорних металів здійснюється винятково Мінекономіки за погодженням з Держкомпромполітики незалежно від облікової вартості контрактів.

Значну роль для реєстрації ЗЕД договорів (контрактів) відіграє режим ліцензування. Так, ЗЕД договори, предметом яких є товари, зазначені  в додатках 4 та 5 Положення, підлягають реєстрації лише в тому випадку, коли до товарів не застосовується режим ліцензування та їх експорт здійснюється до країн, зазначених у додатку 7 Положення. В разі, коли чинними міжнародними договорами передбачаються прийняття та виконання Україною зобов’язань щодо експорту товарів, зазначених у додатках 4 та 5, у рамках кількісних обмежень, установлених іноземними державами чи економічними угрупованнями, та запровадження процедури ліцензування або подвійної перевірки (з видачею "експортного документа") експорту зазначених товарів і коли контракти, предметом яких є ці товари, підлягають обліку (реєстрації), застосовуються правила міжнародних договорів та законодавства України щодо режиму ліцензування і квотування або подвійної перевірки експортних операцій, а реєстрація зовнішньоекономічних договорів (контрактів) призупиняється на період до закінчення дії зазначених міжнародних договорів.

У деяких випадках реєстрація (облік) є необов’язковими і здійснюються лише внаслідок запровадження відповідних  умов у ЗЕД договорі (контракті). Це, зокрема, стосується ЗЕД договорів, на підставі яких здійснюються операції з давальницькою сировиною українського замовника (реєструються лише у тому випадку, коли реалізація готової продукції передбачена в країні виконавця або передбачається його вивезення до іншої країни).

Для реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів) подаються такі документи: заява в довільній  формі на офіційному бланку суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності - заявника за підписом його керівника;  інформаційна картка зовнішньоекономічного контракту установленої форми;  оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) з усіма чинними на дату подання додатками, специфікаціями, додатковими угодами та іншими документами, які є частинами контракту; копія, завірена в установленому порядку керівником суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності (якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) підписаний фізичною особою, його копія засвідчується в установленому порядку); копія свідоцтва про державну реєстрацію, завірена керівником суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності; копія витягу з торговельного, банківського чи судового реєстру або реєстраційного посвідчення місцевого органу влади іноземної держави про реєстрацію іноземного суб’єкта господарської діяльності, керівником суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності України (подається тільки в разі попередньої поставки товару); документ про оплату послуг за реєстрацію зовнішньоекономічного договору (контракту).

Для окремих видів  договорів (контрактів) передбачені  інші умови реєстрації. Зокрема, при  здійсненні державної реєстрації договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво або інші види спільної інвестиційної діяльності за участю іноземного інвестора, порядок подання документів для цього та їх розгляд регулює Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затверджене постановою Кабміну від 30 січня 1997 р.

2.4. Ліцензування експортно-імпортних  операцій

Нагадаємо, що відповідно до ст. 16 Закону у процесі здійснення експортно-імпортних операцій Україна самостійно та в особі її державних органів може запроваджувати режим ліцензування. Ліцензування і квотування експорту та імпорту запроваджуються у таких випадках:

• у разі різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25% від валютних вимог України;
• у разі досягнення встановленого ВРУ рівня зовнішньої заборгованості;
• у разі значного порушення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку України, особливо щодо сільськогосподарської продукції, продуктів рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарів народного споживання першої потреби;
• у разі необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною і вітчизняною сировиною у виробництві;
• у разі необхідності здійснення заходів у відповідь на дискримінаційні дії інших держав;
• у разі порушення суб’єктом ЗЕД правових норм цієї діяльності, встановлених Законом (запроваджується як санкція режим ліцензування).

Розрізняють кілька видів ліцензій: генеральна - відкритий дозвіл на операції з певного товару (товарів) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування з цього товару (товарів); разова (індивідуальна) - разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб’єктам ЗЕД діяльності на період, не менший ніж той, що є необхідним для здійснення операції; відкрита - дозвіл на експорт чи імпорт товару протягом певного часу (не менше місяця) з визначенням його загального обсягу.

Розрізняють також ліцензії на імпорт: антидемпінгові, компенсаційні, спеціальні. Антидемпінгова ліцензія - це належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є суб’єктом антидемпінгового розслідування та/або антидемпінгових заходів. Компенсаційна ліцензія - це оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є суб’єктом антисубсидійного розслідування та/або компенсаційних заходів. Спеціальна ліцензія надає право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є суб’єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів.