Правовое регулирование рынка транспортных услуг в Украине

ДЕЯКІ ПИТАН Я ПРАВОВО  ГО РЕГУЛЮВАН Я

РИН КУ ТРАН СПОРТНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Ключові слова: транспортна політика, ринок транспортних послуг,

транспортні послуги.

Актуальність  проблеми. Історичний досвід багатьох високорозвинених

країн світу  свідчить про те, що саме завдяки  розбудові шляхів сполучень вони

виходили з  економічної кризи. Це пояснюється  тим, що будівництво шляхів за-

лучає велику кількість  робочих місць, необхідних для ліквідації безробіття, яке

© Матвєєва А. В., 2010

194

Вісник  Національної юридичної  академії України  імені Ярослава Мудрого  № 1/2010

є одним з  найтяжчих наслідків економічної  кризи. Цим шляхом пройшли у 30-х

роках минулого століття Німеччина та США. У світовій економіці існує аксіома:

чим більшою  є щільність шляхів сполучення на території держави, тим вищим  є

рівень її економічного розвитку. Як приклад: майже рівна  за площею Франція має

у 14,5 разу більше транспортних шляхів, ніж Україна. Звідси і рівень розвитку.

Сьогоденна  Україна вирізняється з-поміж інших  країн тим, що значна кіль-

кість її міст знаходиться на традиційних транспортно-комунікаційних маршру-

тах євразійського  континенту. Держава має досить високий  коефіцієнт транзи-

тивності (транспортної привабливості), але цей показник є потенційним і може

бути реалізованим лише у серйозній конкурентній боротьбі з іншими державами-

транзитниками. Цілеспрямоване урахування закономірностей, пов’язаних з

пульсуванням  суспільного життя на торгово-транспортних маршрутах, сприя-

тиме Україні  у досягненні нового рівня розвитку на шляху реалізації своїх

головних

пріоритетів, у  тому числі у сфері євроатлантичної  інтеграції.

Актуальність  обраної теми дослідження зумовлюється тим, що нині у за-

конодавстві України  відсутнє визначення національної транспортної політики,

її мети, основних напрямів; також відсутнє поняття  «ринок транспортних

послуг» та немає  адекватного визначення поняття  «транспортні послуги».

Аналіз  останніх джерел і  публікацій. Слід відмітити, що питання право-

вого регулювання  ринку транспортних послуг, визначення національної

транспортної  політики, а також визначення міжнародних  транспортних кори-

дорів не розглядались ученими-правознавцями. Однак, окремі питання

економіко-правового  регулювання становлення міжнародних  транспортних

коридорів на території  України розглядались В. І. Новиковою. Деякі питання

правового забезпечення національної економічної політики, структурно-

галузевої політики були досліджені такими вченими, як: Д. В. Задихайло,

І. В. Мілейко, О. І. Бідей, О. І. Ющик, В. А. Юсупов. У дисертаційному до-

слідженні Філіпенко  О. В. визначені проблеми регулювання  спільної транспортної

політики Євросоюзу. Визначення поняття «ринок» можна  знайти у

роботах В. В. Селезньова, В. А. Предборського, В. М. Козирєва. В. І. Семчик

розглянув поняття  аграрного та земельного ринків.

Формулювання  цілей. Метою цієї статті є з’ясування сутності понять «на-

ціональна транспортна  політика», «ринок транспортних послуг», «транспорт-

ні послуги», а також обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення законо-

давства у цій  галузі.

Виклад  основного матеріалу. Якщо проаналізувати тенденції розвитку

перевезень  на території України, то очевидним  є різке зростання їх обсягів,

розширення  зовнішньоторговельних зв’язків, виникнення нових шляхів

тощо — у  разі, коли політика країни була спрямована на підтримку та розви-

ток перевезень за допомогою системи правових, економічних  та організацій-

них засобів. Проте  у разі, коли політика правителів була спрямована на задо-

195

Господарське  право

волення власних  корисливих інтересів, розвиток перевезень призупинявся,

були фактично закриті ринки товарів, а географія  перевезень зміщувалася в

інші країни [1, с.19–25].

Отже, розвиток перевезень повністю залежить від політики держави у

цьому напрямі, тобто від національної транспортної політики. При цьому

транспортна політика держави має декілька напрямів: тарифна  політика, по-

даткова політика, забезпечення безпечності перевезень, організація будівни-

цтва транспортної інфраструктури, розвиток законодавства  та ін. Залежно від

того, яким чином  співвідносяться усі ці компоненти між собою, визначається

ефективність  регулюючого впливу транспортної політики.

Найбільш актуальними  завданнями у сфері правового  регулювання тран-

спортної галузі, на нашу думку, є такі:

1) розроблення  та прийняття Концепції розвитку  транспортної галузі1, де

визначатимуться перш за все основні цілі та завдання національної транспорт-

ної політики, етапи реформування транспортної галузі, основні заходи, яких

необхідно вжити, визначені відповідальні особи  тощо;

2) розроблення  та прийняття комплексу нормативно-правових  актів з пи-

тань розвитку національної мережі міжнародних транспортних коридорів;

3) кодифікація  та гармонізація транспортного  законодавства України, зо-

крема розроблення  та прийняття Транспортного кодексу  України та ін.

Наразі важливим є визначення поняття «транспортна політика», її місце у

системі правової політики, а також співвідношення з категорією «економічна

політика» держави.

Останнім часом  все частіше вчені-правознавці  звертаються до визначення

понять «правова політика» та «економічна політика» [2–6]. Також досить

актуальним  є питання структурно-галузевої  політики.

У Господарському кодексі України фактично започатковано  формування

сучасної концепції  правового забезпечення державної  економічної політики,

акцентовано увагу  і на різних галузях економічної  діяльності. Так, у статтях

9 та 10 ГК України  передбачено основні форми та  напрями державної

економічної політики. Сьогодні важливим є закріплення  основ державної

економічної політики на рівні кодифікованого нормативного акта, а також

подальшого  формування та вдосконалення правового  забезпечення економіч-

ної політики України.

У контексті  господарсько-правового забезпечення відносин між державою

та суб’єктами господарювання важливого значення набуває визначення еко-

номічної політики держави і як її складової —  транспортної політики.

1 Хоча постановою Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2000 р. № 1684 було за-

тверджено Концепцію  реформування транспортного сектору  економіки, однак у ній лише

окреслено окремі проблеми реформування транспортного  комплексу та не надані конкретні

пропозиції  та не вказані конкретні заходи.

196

Вісник  Національної юридичної  академії України  імені Ярослава Мудрого  № 1/2010

Переважна більшість  науковців, зокрема, Д. В. Задихайло  та В. Юсупов,

прямо вказують на відсутність у країні дієвого  механізму, який забезпечував би

якісне і  своєчасне розроблення та затвердження державної економічної політи-

ки у відповідних  нормативно-правових актах, а також  чіткого механізму її

впливу як суспільного  імперативу на реальні ринкові економічні відносини [2,

с. 149; 6, с. 26]. Так, Д. В. Задихайло зазначає, що трикутник  «національні еко-

номічні інтереси»  — «національний економічний  суверенітет» — «національ-

на економічна безпека» є внутрішнім чинником саме економічної політики

держави, зміст  якого постійно потребує корекції та особливої правової форми

вираження —  через нормативно-правові акти особливого призначення і особливої

правової природи: державні програми економічного розвитку та окремих

його напрямів [2, с. 154]. На наш погляд, до окремих напрямів програм еконо-

мічного розвитку (навіть можна  сказати, до одного з  пріоритетних напрямів

економічного  розвитку) слід віднести й транспортну  політику держави, яка

також має окремі напрями розвитку, на чому докладніше зупинимося нижче.

Як слушно зауважує І. Мілейко, завданням юридичної  науки є конструю-

вання законодавчого  механізму формування, об’єктивування та реалізації пра-

вового компонента економічної політики без урахування тих чи інших особли-

востей її змісту [4, с. 21]. Саме тому, враховуючи взаємопов’язаність та взаємо-

зумовленість  правової та економічної політики, слід усе ж таки визнати у

даному випадку  примат економічної політики. Необхідно  ще раз підкреслити,

що завданням  правників є створення правових засад функціонування і розвитку

економічної системи  держави, а не пряме втручання  в економічну сферу шляхом

створення «новел»  правового регулювання, які у  подальшому негативно впли-

вають на економіку  держави. Розробленням та вивченням  економічних законів

повинні займатися  фахівці-економісти, а не юристи.

Як відомо, транспорт  відіграє важливу роль в економіці  кожної держави,

у тому числі  України, опосередковуючи процес товарообміну як усередині

країни, так  і за її межами. Нині слід констатувати, що сучасні тенденції роз-

витку світової економіки характеризуються постійним  розширенням госпо-

дарських зв’язків, тому пріоритетним напрямом у політиці розвинених країн

стали інтеграційні процеси, які передбачають створення  умов для вільного

пересування товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Це зумовлює постійне

зростання транснаціональних  потоків і міжнародного транзиту вантажів.

Енциклопедичне  визначення транспортної політики таке: «Транспортна