Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

  Правила використання готівкової  іноземної валюти на території  України: Затверджено постановою  Правління НБУ від 26.03.1998 р.  № 119 (з наступними змінами  та доповненнями);  

  Положення про порядок реєстрації  договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті: Затверджено постановою Правління Національного банку України від 22.12.1999 р. № 602 (з наступними змінами та доповненнями);  

  Про порядок реєстрації та  обліку зовнішньоекономічних договорів  (контрактів), затверджене наказом  Міністерства економіки України  від 29.06.2000 р. № 136 (з додатками);   

  Положення про форму зовнішньоекономічних  договорів (контрактів), затверджене  наказом Міністерства економіки  та з питань екоєвропейської  інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201;  

  Положення про валютний контроль, затверджене постановою Правління НБУ від 08.02.2000 р. № 49 (з наступними змінами та доповненнями);  

  Положення про примусове списання (стягнення) та договірне списання  коштів в іноземній валюті з рахунків платників (крім банків) на території України, затверджене постановою Правління НБУ від 01.10.2001 р. №416;  

  Інструкція про порядок відкриття,  використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492;  

  Положення про здійснення уповноваженими  банками операцій за документарними  акредитивами в розрахунках за  зовнішньоекономічними операціями, затверджене постановою Правління  НБУ від 03.12.2003 р. № 514 та ін.   

  Спеціальна частина:  

  Закон України від 07.12.2000 р.  “Про банки та банківську діяльність”:  статті 21-22 якого передбачають особливості  створення та реєстрації банку  з іноземним капіталом; включені  до цього Закону відповідно  до вимог FATF положення (статті 63-65) щодо запобігання відмиванню в банках коштів національного та іноземного походження, отриманих злочинним шляхом.Закон України від 07.03.1996 р. “Про страхування” (в редакції Закону від 04.10.2001 p.): ч. 1 ст. 2 передбачає як одну з основних вимог до страховиків (який може бути суб'єктом тих різновидів зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюються страховиками) - наявність статусу резидента, тобто страхової компанії, створеної за законодавством України (в т. ч. у випадках переважної чи виключної участі в ній учасників-нерезидентів).   

  Закон України від 04.03.1992 р. (з  наступними змінами) “Про приватизацію  державного майна”: ч. З ст. 4 містить  положення щодо визначення в  Державній програмі приватизації  особливості участі іноземних  інвесторів у приватизації державного  майна; ст. 6 передбачає можливість  участі у приватизації державного  майна в ролі покупців іноземних  громадян та юридичних осіб, створених  за зарубіжним (іншої держави  чи міжнародним) законодавством; наказ Фонду державного майна  України від 16.06.1999 р. № 1138 “Про  затвердження Положення про порядок  здійснення підготовки до приватизації  та продажу часток (паїв, акцій), що  належать державі в майні підприємств  з іноземними інвестиціями та  господарських товариств” (визначає  особливість приватизації державної  частки в майні (статутному  фонді) таких підприємств з  урахуванням законних інтересів  іноземних інвесторів). 
 
 
 
 
 
 
 
 

ІV. Правовий режим ЗЕД.

   Правовий режим ЗЕД - це особливий порядок регулювання зовнішньоекономічної діяльності, що виражається в комплексі взаємопов'язаних між собою економіко-правових заходів (стимулюючих та обмежуючих), спрямованих на досягнення цілей такої діяльності згідно із визначеними законодавцем принципами.   

  Принципи зовнішньоекономічної діяльності закріплені та конкретизовані в ст. 2 Закону “Про ЗЕД”.  

  Усі учасники зовнішньоекономічної діяльності при її здійсненні повинні дотримуватися таких принципів:  

- суверенітету народу України у здійсненні ЗЕД;  

- свободи зовнішньоекономічного підприємництва;   

- юридичної рівності і недискримінації;   

- верховенства закону;  

- врахування та захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;  

- еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів. 
   Законодавство про ЗЕД, визначаючи цілі регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ст. 7 Закону “Про ЗЕД”), передбачає дві основні категорії економіко-правових засобів, що в комплексі забезпечують досягнення таких цілей: 1) стимулюючих; 2) обмежувальних.  

  До кола перших (стимулюючих) належать:   

  а) права суб'єктів ЗЕД: загальні для всіх суб'єктів господарювання та спеціальні, закріплені законом для суб'єктів ЗЕД;   

  б) пільги для суб'єктів ЗЕД, що надаються за наявності передбачених законом умов (реалізації на території спеціальної/вільної економічної зони затверджених інвестиційних проектів відповідно до укладених інвестиційних договорів з органом управління відповідної СЕЗ; ввезення на територію України майна як вклад іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями тощо). 
   Пільги можна поділити на дві категорії за критерієм кола суб'єктів, видів здійснюваної ними діяльності: 1) ті, що передбачаються для всіх суб'єктів господарювання у процесі здійснення певних видів господарської діяльності безвідносно до наявності в ній ознак ЗЕД (інноваційна, наприклад); 2) пільги, які встановлюються лише для суб'єктів ЗЕД в процесі її здійснення.   

  У сфері ЗЕД застосовуються, як правило, пільги не до всіх суб'єктів ЗЕД, а лише щодо тих з них, які відповідають певним критеріям. Так, відповідно до ст. 11 Закону “Про ЗЕД” передбачається надання відповідно до законодавства: 
   - податкових пільг у разі, якщо результати діяльності суб'єктів ЗЕД відповідають таким критеріям: експорт перевищує імпорт (нетто-експорт) за фінансовий рік; обсяг експорту становить не менше 5 відсотків від обсягу реалізованих за фінансовий рік товарів; які стабільно експортують наукові, наукоємні товари, а також товари, у вартості яких частка доданої вартості становить не менше 30 процентів; 
   - амортизаційних пільг (за строками амортизації основних виробничих фондів) у вигляді та за наявності таких умов: норм прискореної амортизації основних виробничих фондів, що використовуються для виробництва експортних товарів, пільгових норм амортизації основних фондів, створених за рахунок нових інвестицій, що використовуються для виробництва експортних товарів; норм амортизації на імпортне обладнання, яке використовується для виробництва експортних товарів, не менших, ніж ті, що встановлені в країні походження такого обладнання.  

  До обмежувальних заходів, що є складовою правового режиму ЗЕД, належать заборони та обмеження. Зокрема, до категорії перших слід віднести заборону здійснення певних категорій зовнішньоекономічних операцій (реекспорт, експорт заборонених до вивезення з території України товарів, субсидований імпорт, демпінговий імпорт).  

  Більш різноманітними є обмеження, що можуть мати різні форми, зокрема:  

- ліцензування зовнішньоекономічних операцій як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб'єкту ЗЕД дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту/імпорту товарів; розрізняють автоматичне ліцензування (застосовується щодо товарів, які не підлягають квотуванню) і неавтоматичне ліцензування (у разі встановлення квот на експорт/імпорт);   

- квотування (встановлення кількісних або інших обмежень) товарів, що підлягають експорту/імпорту; розрізняють глобальні квоти (встановлюються по товару без зазначення конкретних країн/груп країн, куди товар експортується або з яких він імпортується), індивідуальні квоти (встановлюються по товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись);  

- застосування спеціальних санкцій до суб'єктів ЗЕД у разі порушення ними спеціального законодавства: антидемпінгових процедур; індивідуального режиму ліцензування; тимчасового зупинення ЗЕД (ст. 37 Закону “Про ЗЕД”);  

  - дотримання спеціального порядку встановлення і використання технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних стандартів та вимог (ст. 18 Закону “Про ЗЕД”), відповідно до якого: а) на територію України дозволяється імпорт лише тих товарів, що за своїми технічними, фармакологічними, санітарними, фітосанітарними, ветеринарними та екологічними характеристиками не порушують мінімальних умов відповідних стандартів та вимог, що діють на території України; б) у разі відсутності національних стандартів та вимог України на певний товар застосовуються відповідні міжнародні стандарти та вимоги або іноземні стандарти та вимоги, що діють в провідних країнах-експортерах зазначених товарів; в) товари, що імпортуються на територію України, підлягають обов'язковій сертифікації (в національному режимі) на предмет їх відповідності фармакологічним, санітарним, фітосанітарним, ветеринарним та екологічним нормам, якщо відповідні вимоги діють і щодо аналогічних товарів національного виробництва згідно із законами України; г) у разі імпорту товарів, які не мають аналогів в Україні, суб'єкт ЗЕД, який здійснює імпорт, або іноземний суб'єкт господарювання, який здійснює експорт, повинен пред'явити сертифікат, що засвідчує відповідність технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних та екологічних характеристик цього товару чинним міжнародним стандартам та вимогам або національним стандартам та вимогам країни, яка є провідною в експорті цього товару;  

- застосування спеціальних імпортних процедур (ст. 19 Закону “Про ЗЕД”), до яких належать:, застосування процедури міжнародних торгів або аналогічних їм процедур; режим попередніх імпортних депозитів, що вносяться у банки, що може застосовуватися лише щодо товарів, до яких не запроваджується режим ліцензування і квотування імпорту;   

- дотримання вимог митного (відповідно - Митного кодексу України та Закону “Про Митний тариф України”) та валютного регулювання (згідно із Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та з урахуванням положень Закону України від 28.11.2002 р. “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”);

- обов'язковість обліку та звітності  зовнішньоекономічних операцій  суб'єктів ЗЕД, що здійснюється  в передбаченому Законом “Про  ЗЕД” (ст. 22) порядку;  

- застосування (як виняток) дискримінаційних  заходів до іноземних суб'єктів  ЗЕД у випадках та порядку,  визначених частинами 2-4 ст. 389 ГК  і ст. 29 Закону “Про ЗЕД”; підставою  для цього можуть бути дискримінаційні  та недружні дії іноземних  держав до українських суб'єктів  господарювання (аналогічні заходи  в такому випадку встановлюються  для суб'єктів господарювання  відповідної держави, що здійснюють  в Україні ЗЕД, у т. ч. інвестування). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки.

       Зовнішньоекономічна діяльність  як різновид цілеспрямованої економічної  діяльності опосередковується цілим комплексом взаємопов’язаних відносин, що представляють собою певну цілісну систему. З юридичного боку ці відносини не є однорідними за своїм характером, серед них є приватні й публічні, внутрішні й зовнішні. З точки зору юридичної рівності суб’єктів правовідносин у сфері зовнішньоекономічної діяльності можуть складатися як цивільно-правові, так і адміністративно-правові відносини. Отже, зовнішньоекономічна діяльність постає предметом регулювання цілої низки галузей законодавства — цивільного, адміністративного, податкового, митного, валютного тощо.

       У сфері зовнішньоекономічної діяльності виникають відносини міжнародного характеру, що включають іноземний елемент (суб’єкт, об’єкт, діяльність). Отже, це також і сфера регулювання колізійних норм міжнародного приватного права, відповідних норм міжнародного публічного права та права іноземних держав.