Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

- та ін.  

  Держава гарантує рівність прав та однаковий захист усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Проте у разі застосування до українських суб'єктів господарювання дискримінаційних заходів на території певних держав, в Україні можуть бути застосовані аналогічні заходи до суб'єктів господарювання відповідної країни (ч. 2 ст. 389 ГК України, ст. 29 Закону “Про ЗЕД”).  

  До другої категорії учасників  ЗЕД належать суб'єкти, що здійснюють  організаційно-управлінські повноваження  у сфері ЗЕД. Насамперед, це  державні органи та органи  місцевого самоврядування. Подібні  за своїм характером функції  на регіональному та локальному  рівнях можуть виконувати і господарські об'єднання, промислово-фінансові групи, банківські та фінансові холдингові групи - щодо своїх учасників, материнське підприємство - щодо своїх дочірніх підприємств. Проте правові засади та коло повноважень першої (органи держави та органи місцевого самоврядування) та другої (недержавні органи/організації управління економікою та суб'єкти ЗЕД) відмінні. В першому випадку коло повноважень досить широке і визначається на рівні закону, а в другому - значно вужче (лише щодо обмеженого кола суб'єктів і в межах, не заборонених законом), що фіксується в локальних документах (установчих документах та/або договорах між членами групи).  

IІІ. Система нормативно правових актів про ЗЕД.

   Нормативно-правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється низкою актів господарського законодавства загальної сфери дії та спеціального законодавства про ЗЕД.  

  Спеціальне законодавство про  ЗЕД складається з актів законодавства  різної юридичної сили, присвячених  регулюванню цієї діяльності (в  т. ч. окремих її аспектів) та  окремих норм, що містяться в  нормативно-правових актах загальної  сфери дії чи присвячених регулюванню  інших видів діяльності, що може  поєднуватися із зовнішньоекономічною  (банківська діяльність, страхування, спільне інвестування та ін.). Відтак, систему актів законодавства про ЗЕД можна поділити на загальну частину (включає нормативно-правові акти, що містять загальні положення щодо ЗЕД) та спеціальної частини, до якої входять акти законодавства чи норми, що визначають специфіку здійснення ЗЕД в окремих сферах економіки, на окремих територіях, за участю окремих суб'єктів тощо.  

  Враховуючи юридичну силу нормативно-правових  актів, система законодавства  про ЗЕД, може бути представлена  таким чином:  

  Акти вищої юридичної сили:

  Конституція України (зокрема, положення щодо визначення виключно законами засад зовнішньоекономічної діяльності - п. 9 ст. 92; щодо закріплення за Кабінетом Міністрів України такого повноваження, як організація та забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи, - п. 8 ст. 116.  

  Господарський кодекс України  від 16 січня 2003 p., який містить Розділ УІІ “Зовнішньоекономічна діяльність”, що складається з двох глав, перша з яких (гл. 37 “Загальні положення”) містить 13 статей, які визначають: поняття та принципи зовнішньоекономічної діяльності (ст. 377), коло суб'єктів цієї діяльності (ст. 378), види ЗЕД та зовнішньоекономічних операцій (ст. 379), основні засади державного регулювання ЗЕД (ст. 380), ліцензування та квотування  ЗЕД (ст. 381), вимоги до зовнішньоекономічних договорів/контрактів (ст. 382), включаючи їх державну реєстрацію (ст. 383), основні засади/принципи митного регулювання ЗЕД (ст. 384), оподаткування ЗЕД (ст. 385), валютного регулювання (статті 386-387), кредитування ЗЕД (ст. 388), форми державного захисту прав та законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (ст. 389). Гл. 38 “Іноземні інвестиції” містить основні положення щодо правового режиму такого різновиду зовнішньоекономічної діяльності, як іноземне інвестування (передбачає внесення в об'єкти інвестування на території України інвестицій іноземними інвесторами); (правовий режим іноземного інвестування розглядатиметься в наступній темі).  

  Закон України від 16.04.1991 р.  “Про зовнішньоекономічну діяльність”  (Закон “Про ЗЕД”) - акт малої  кодифікації, спеціально присвячений  регулюванню зовнішньоекономічної  діяльності; складається із 39 статей, в яких містяться положення  щодо: визначення термінів (ст. 1), принципів  ЗЕД (ст. 2), кола суб'єктів ЗЕД  (ст. 3), видів ЗЕД (ст. 4), порядку  набуття статусу суб'єкта ЗЕД  (ст. 5), щодо сторін, змісту, форми,  видів, державної реєстрації зовнішньоекономічних  договорів/контрактів (ст. 6), основних  засад регулювання ЗЕД, форм  участі в цьому держави в  особі її органів, напрямів  регулювання, в т. ч. митного,  податкового, валютного тощо (статті 7-23), спеціальних правових режимів ЗЕД (статті 24-25), економічних відносин України з іншими державами та міжнародними організаціями (статті 26-27), захисту інтересів держави та суб'єктів ЗЕД в процесі її здійснення (статті 28-31), відповідальності у сфері ЗЕД (статті 32-37), порядку розгляду спорів у сфері ЗЕД (статті 38-39).  

  Закони, що визначають умови дії міжнародних договорів в Україні (від 10.12.1991 р. “Про дію міжнародних договорів на території України” та від 22.12.1993 р. “Про міжнародні договори України”) та низка законів про ратифікацію міжнародних договорів за участю України - двосторонніх, багатосторонніх (в т. ч. укладених між країнами - учасницями міжнародних організацій економічного спрямування: Закон України від 20.09.2001 р. “Про ратифікацію Рішення Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів”), універсальних (Закон України від 16.03.2000 р. “Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами”; Закон України від 10.01.2002 р. “Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів”).   

  Митний кодекс України від  12.12.1991 р. і Закон України від  05.04.2001 р. “Про Митний тариф  України” - регулюють відносини,  пов'язані з перетином митного  кордону України та сплати  мита;  

  Закон України від 24.02.1994 р.  “Про міжнародний комерційний  арбітраж” визначає правовий  статус цього юрисдикційного  органу, що вирішує спори між  українськими та іноземними суб'єктами  господарювання за умови наявності  відповідної домовленості між  ними.  

  Закон України від 02.12.1997 р.  “Про торгово-промислові палати  в Україні” визначає правове  становище цих організацій, в  т. ч. повноваження у сфері  зовнішньоекономічної діяльності: здійснювати у передбачених законом  випадках декларування зовнішньоторговельних  вантажів; проводити на замовлення  українських та іноземних підприємців  експертизу, контроль якості, кількості,  комплектності товарів (у т.  ч. експортних та імпортних)  і визначати їх вартість; організовувати  міжнародні виставки, національні  виставки іноземних держав і  окремих іноземних фірм, забезпечувати  підготовку і проведення виставок  українських товарів в Україні,  за її межами та ін.  

  Закони, що регулюють договірні відносини у сфері ЗЕД: від 7.11.1994 р. “Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні”; від 15.09.1995 р. “Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах” (в редакції Закону від 04.10.2001 p.); від 23.12.1998 р. “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності”; від 14 серпня 1999 р. “Про угоди про розподіл продукції”; від 7 вересня 1999 р. “Про концесії” та від 14.12.1999 р. “Про концесії на будівництво автомобільних доріг”; від 04.07.2002 р. “Про забезпечення реалізації інвестиційних проектів в Туркменістані”.   

  Постанова Верховної Ради України від 19.12.1992 р. “Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності”.  

  Укази Президента України:  

  від 7.11.1994 р. “Про затвердження  Положення про порядок реєстрації  окремих видів зовнішньоекономічних  договорів (контрактів)”;   

Положення про державний експортний контроль в Україні, затверджений Указом Президента України від 13.02.1998 р. № 117/98;   

від 05.03.2002 р. № 217/2002 “Про Порядок здійснення зовнішніх відносин Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями”;   

від 25.06.2002 р. “Про порядок здійснення захисту  прав та інтересів України при  розгляді справ в закордонних  юрисдикційних органах”.  

  Акти Уряду:   

Декрет  Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”;  

  Постанова КМУ від 19.02.1996 р.  № 229 “Про затвердження Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України і Положення про порядок контролю та звітності щодо використання майнових цінностей, які інвестуються за межами України”;  

  Положення про порядок контролю  за експортом, імпортом і транзитом  товарів, що стосуються ядерної  діяльності та можуть бути  використані у створенні ядерної  зброї, затверджене постановою  КМУ від 12.03.1996 р. № 302 (в редакції  постанови КМУ від 11.10.2002 р.№ 1493);  

  Постанова КМУ від 29.04.1999 р.  № 756 “Про деякі питання регулювання  товарообмінних (бартерних) операцій  у галузі зовнішньоекономічної  діяльності” (з наступними змінами);   

  Перелік товарів (робіт, послуг), експорт яких за бартерними (товарообмінними)  операціями забороняється; Перелік  товарів (робіт, послуг), імпорт  яких за бартерними (товарообмінними)  операціями забороняється; Перелік  високоліквідних товарів, у разі  експорту яких за бартерним  договором термін ввезення на  митну території України імпортних  товарів не повинен перевищувати 60 календарних днів з дати оформлення  вивізної вантажної митної декларації: Затверджено постановою Кабінету  Міністрів України від 29.04.1999 р.  № 756 (у редакції постанови  КМУ від 11.10.2002 р. № 1493);  

  Постанова КМУ від 04.04.2001 р.  № 327 “Про Єдиний державний  реєстр міжнародних організацій,  членом яких є Україна”;  

  Постанова КМУ від 15.02.2002 р.  № 155 “Про затвердження Порядку  реєстрації зовнішньоекономічних  контрактів (договорів) на здійснення  експортних операцій з металоломом”; 
   Постанова КМУ від 30.03.2002 р. № 445 “Про затвердження Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визнання такими, що втратили чинність деяких постанов Кабінету Міністрів України”;   

  Постанова КМУ від 12.12.2002 р.  № 1855 “Про допущення товарів  до переміщення через митний  кордон України в режимі тимчасового  ввезення (вивезення)”;  

  Постанова КМУ від 12.12.2002 р.  № 1861 “Про затвердження Порядку  верифікації сертифікатів про  походження товарів з України”;   

  Постанова КМУ від 12.12.2002 р.  № 1862 “Про затвердження Порядку  взяття (надання) проб і зразків  товарів, проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою  їх митного оформлення, а також  розпорядження зразками”;  

  Постанова КМУ від 12.12.2002 р.  № 1863 “Про затвердження Порядку  ведення Української класифікації  товарів зовнішньоекономічної діяльності”;   

  Постанова КМУ від 12.12.2002 р.  № 1864 “Про затвердження Порядку  визначення країни походження  товару, що переміщується через  митний кордон України”;  

  Постанова КМУ від 12.12.2002 р.  № 1865 “Про порядок ведення  спеціальної митної статистики”.   

  Спільні постанови КАТУ та  Нацбанку України: від 28.08.2001 р.  № 1124 “Про Сорок рекомендацій  Групи з розробки фінансових  заходів боротьби з відмиванням  грошей (FATF)”, від 10.10.2001 р. № 1371 “Про Порядок підготовки та реалізації проектів економічного і соціального розвитку України, що підтримуються міжнародними фінансовими організаціями”;   

  Перелік офшорних зон: Розпорядження  Кабінету Міністрів України від  14.02.2002 р. № 53 р.  

  Відомчі нормативно-правові акти: