Осуществление хозяйственной деятельности физическим лицом

ЗМІСТ 

Стр.

Вступ.........................................................................................................................3

І. Загальні положення  про господарську діяльність фізичної особи:

      1.1. Визначення поняття «господарська діяльність»…………………….5

      1.2. Підприємництво як вид господарської діяльності………………......7

      1.3. Громадянин як суб’єкт господарювання............................................15

ІІ. Передумови здійснення господарської діяльності фізичної особи

      2.1. Державна реєстрація фізичної особи як суб’єкта

             господарювання………………………………………………………20

      2.2. Ліцензії як передумова здійснення господарської діяльності…….25

ІІІ. Припинення господарської діяльності фізичної особи…………………....28

Висновок………………………………………………………………………….31

Список використаної літератури………………………………………………..32 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

        Економічний та соціальний розвиток  держави, так чи інакше залежить  від здійснення підприємствами, організаціями, установами господарської  діяльності. Авжеж, більш вигідною  для держави, з економічної точки зору, є підприємницька діяльність, що спрямовується на отримання прибутку. Тому держава сама в першу чергу повинна створювати сприятливі умови для заняття підприємницькою діяльністю. Так, в Конституції України проголошено, що кожен має право на заняття підприємницької діяльності не забороненої законом, а також вільно розпоряджатися прибутком, що залишається після сплати обов’язкових податків і зборів.

        Але, правове регулювання господарської  діяльності має деякі вади. Однією з них є відсутність балансу між державним регулюванням господарської діяльності та саморегулюванням суб’єктами господарювання.

Особливо це є актуальним для правового регулювання  господарської діяльності фізичної особи. Оскільки їх діяльність має більш приватний характер, то визначення такого балансу є вкрай важливим.

        Також цю тему досліджували  такі вчені: Самойленко А.В., Коваль Е., Саніахметова Н. О. та інші.

        Таким чином, мета дослідження полягає в удосконаленні та систематизуванні знань у галузі правового регулювання господарської діяльності фізичної особи. Виходячи з цього, за завдання дослідження, я ставлю наступне: детально вивчити правову природу здійснення господарської діяльності фізичною особою, визначити особливості реєстрації фізичної особи – підприємця, а також порядок отримання ліцензій та дозволів, як передумови здійснення господарської діяльності.

        Актуальність теми курсової роботи, полягає у проблематиці правового регулювання господарської діяльності фізичної особи, а саме прийнятті оптимальних, ефективних нормативно-правових актів, які б дозволили фізичній особі повноцінно здійснювати підприємницьку діяльність і не бути вимушеним порушувати закони в цій сфері.

        Структура курсової  роботи. Курсова робота складається з трьох розділів. Перший розділ (І), який має назву «Загальні положення про господарську діяльність фізичної особи», поділений на три підрозділи, а саме: 1.1. Визначення поняття «господарська діяльність»;1.2.Підприємництво як вид господарської діяльності; 1.3. Громадянин як суб’єкт господарювання.

Другий розділ (ІІ) має назву «Передумови здійснення господарської діяльності фізичної особи», поділений на два підрозділи: 2.1. Державна реєстрація фізичної особи як суб’єкта господарювання; 2.2. Ліцензії як передумова здійснення господарської діяльності. Третій розділ має назву (ІІІ) «Припинення господарської діяльності фізичної особи». 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ  ПРО ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ 

     1.1. ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ» 

     Починаючи розглядати господарську діяльність фізичної особи потрібно перш за все визначити  поняття, а що таке «господарська  діяльність».

     Поняття «господарська діяльність» закріплене в низці нормативно-правових актів. Тому розглянемо визначення кожного з них:

     - відповідно до ст. 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. господарською визначається будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт [4; ст. 1].

     - за статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. господарською є будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару [5; ст. 1].

     - згідно зі ст. 1. 32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 р. господарською є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи [6; ст. 1.32].

     - відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України господарською є діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність [2; ст. 3].

     Специфіка господарської діяльності визначається:

     - сферою її здійснення (сфера суспільного виробництва);

     - змістом (виробництво суспільних благ, що мають мінову та споживчу вартість, для задоволення потреб інших учасників господарських відносин та реалізація цих благ у товарній формі на інший еквівалент);

     - суб'єктами, які її здійснюють (ними є суб'єкти господарювання);

     - інтересами, які виникають та мають бути реалізовані під час її здійснення (приватні інтереси в одержанні прибутку та/або досягненні інших соціально-економічних результатів, які є об'єктами як приватних, так і публічних інтересів) [24; стр. 20].

     Приватний економічний інтерес суб'єкта господарювання виявляється у його прагненні здобути економічну вигоду (дохід) як безпосередньо, так й опосередковано (шляхом самоінвестування), та забезпечити власний довгостроковий конкурентний розвиток (за винятком випадків, коли за умовами господарювання вільна конкуренція неможлива, або коли задоволення попиту на певному ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції) за допомогою не тільки внутрішньофірмової цінової політики, а й отримання конкурентних переваг у здобутті цієї вигоди (шляхом підвищення якості товарів, використання у виробничому процесі новітніх технологій, зниження трансакційних витрат, формування ефективних партнерських відносин тощо). Відповідно об'єктами приватних інтересів господарюючого суб'єкта є як економічні блага у формі товарів (оплачена вартість яких становить частину собівартості товарів, що будуть виготовлені ним самим) або їх еквівалент (як правило, грошовий), так і встановлення організаційно-господарських зв'язків з іншими суб'єктами господарювання, необхідних йому для успішного здійснення господарської діяльності в межах певного ринкового сегмента [26; стр. 151].

     Об'єктами публічних інтересів  є чисельні соціально-економічні ефекти, які мають бути досягнуті унаслідок задоволення найважливіших загальносуспільних потреб. Такі ефекти виявляються у запобіганні витоку економічних ресурсів з країни, залученні інвестицій до найбільш пріоритетних сфер суспільного виробництва, формуванні дохідної частини бюджетів (попередженні створенню дефіциту бюджету), уникненні загрози дефіциту товарів, забезпеченні продовольчої безпеки, безпеки здоров'я людини та довкілля (екологічна безпека) тощо [26; стр. 160].

     Залежно від мети господарської діяльності виокремлюють два її різновиди: підприємницьку і некомерційну господарську діяльність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва — підприємцями. Господарська діяльність, що здійснюватиметься без мети одержання прибутку, є некомерційним господарюванням. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     1.2. ПІДПРИЄМНИЦТВО ЯК ВИД ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 

     Історія підприємництва розпочинається зі середніх віків, з появою товарно-грошових відносин, торговельних посередників, купців, торговців, коробейників, що становили прообраз сучасного підприємця. У середньовіччі  комерсант виступав як одноособова дійової особа та заслоняв своєю особистістю те підприємство, яке він організовував та вів. Комерсантом визнавався купець, промисловець, який за свій рахунок засновував та своєю енергією вів усе підприємство. Останнє розглядалося лише як відповідний апарат, за допомогою якого діяв комерсант, який повністю зливався з його приватним майном.

     Переломним  для початкового етапу становлення  підприємництва став початок XІX ст. Якщо у XІІІ ст. розвиток підприємництва ініціювали державні замовлення, у XІX ст. з'явилися перші ознаки свободи.

     Олександр І видав указ про вільних хліборобів, що дозволяв поміщикам відпускати селян  на волю із землею за викуп. У Петербурзі було відкрито перший комерційний банк із відділеннями у шістьох містах. Почали створюватися об'єднання підприємців, які брали участь у підготовці законів із господарської політики, пропагували технічні новації, давали рекомендації і т. ін.

     Серйозним стимулом розвитку підприємництва стала  реформа 1861 р. Вже у 90-ті роки XІX ст. у  Росії створюються індустріальна база підприємництва.

     Після закінчення Першої світової війни та завершення Жовтневої революції  було взято курс на ліквідацію ринкових відносин, націоналізовано усі великі підприємства, експропрійовані засоби виробництва та майно усіх приватних підприємців. Основними домінантами планової економіки стали: усунення ринку та конкуренції, централізований розподіл продуктів суспільної праці, ліквідація приватної та встановлення державної власності на засоби виробництва. Отже, вільне підприємництво було «усунуто» радянською владою.

     Певне пожвавлення в підприємницьку діяльність внесла нова економічна політика (неп), однак із кінця 20-х років ХХ ст. підприємництво знову «звертається», і тільки у 1990-ті роки починається  його реанімація. Відбувається перехідний процес, пов'язаний із ринковою переорієнтацією, із створенням власної економічної системи, який змінює не лише характер і спрямованість системи виробництва, а й увесь уклад суспільного життя. Особливістю зазначеного періоду є зміна змісту самої господарської діяльності, розширення кола суб'єктів господарської діяльності та кола об'єктів цивільного права, що залучалися до господарського обороту. У цей час було прийнято низку законодавчих актів, присвячених врегулюванню підприємницької діяльності, правового статусу її суб'єктів, організаційно-правових форм її здійснення тощо, серед яких насамперед слід зазначити закони «Про підприємства» від 27 березня 1991 р., «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р., «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р.

     Саме  поняття «підприємництво» уперше увів у науковий обіг французький економіст  Річард Кантільйон на початку XVIII ст. Учений вбачав у ньому особливу економічну функцію, виконання якої завжди супроводжує  ризик. [21; стр. 215]

     У сучасних економічних джерелах підприємництво розглядається як самостійне організаційно-господарське новаторство, що здійснюється на основі використання різних можливостей для випуску нових товарів або удосконалення традиційних, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту тощо з метою отримання прибутків та самореалізації власної мети. Під час визначення сутності підприємництва більшість учених-економістів концентрують увагу на підприємництві як процесі, що має інноваційний характер, відбувається постійно і цілеспрямовано. Класична економічна теорія розглядає отримання максимального прибутку як основну мету, задля якої здійснюється підприємницька діяльність. Отримання кожним підприємцем максимального прибутку призводить до збільшення національного доходу, що перерозподіляється між членами суспільства. Новітні економічні концепції поряд із отриманням прибутку до основної мети підприємницької діяльності відносять довгостроковий конкурентний розвиток, заснований на ефективних господарських зв'язках, ділових відносинах, постійній інноватизації виробництва.