Загальна характеристика гео- та демографічних систем Іспанії

Формування  єдиної іспанської нації відбувалось  від початку Реконкісти (8 ст), але  найінтенсивніше - після її завершення і об'єднання усіх історичних провінцій країни під єдиною владою кастильської монархії після 1492 року. Основними етнічними групами сучасної Іспанії є каталонці (15,6%), андалусійці (15,6%), кастильці (11,1%), валенсійці (9,7%), галісійці (7,4%), баски (5,6%).

У зовнішньому  вигляді іспанців і їхній культурі сильно виражені афро-семітські й арабські риси, що стало приводом для крилатої фрази "Африка починається на Піренеях". Однак багато жителів півночі країни успадкували кельтські та вестготські особливості - світлу шкіру, русяве волосся і блакитні очі. У південних районах переважають смугляві та темноокі брюнети.

Мови  Іспанії

Офіційний статус на всій території Іспанії має  іспанська мова, яка має також  альтернативну назву кастильської. Перша назва вживається для вирізнення її серед інших мов світу та для підкреслення єдності іспанського народу.

Друга традиційно вживається у багатьох країнах Латинської Америки, а також у самій Іспанії  представниками національних меншин, оскільки регіональні мови, згідно Конституції країни, є також "іспанськими" мовами. Це рідна мова для 89% населення Іспанії, нею вільно володіють 99% мешканців.

Іспанська мова є однією із 6-ти робочих мов ООН, друга найбільш вживана у якості рідної мова світу після китайської. За загальною кількістю носіїв займає 2 - 4 місце (450 - 500 млн.осіб) в світі в залежності від методики підрахунку після китайської, хінді та англійської мов. Іспанія має 4-е за чисельністю іспаномовне населення в світі після Мексики, США та Колумбії. Іспанська мова в межах самої Іспанії має ряд діалектів, які можна умовно об'єднати у 2 групи: північну та південну. Фонетичні відмінності між цими групами набагато виразніші та стійкіші, ніж лексичні.

Конституція Іспанії  дозволяє використання домінуючих регіональних мов та діалектів як офіційних  поряд з іспанською (кастильською) у відповідних адміністративно-територіальних одиницях. Такий статус наразі мають наступні мови: каталонська (9% населення) у Каталонії, на Балеарських островах та у Валенсії (під назвою валенсійської), галісійська (5% населення) у Галісії, баскська, або еускера (1% населення) у Країні Басків та частині Наварри, окситанська (провансальська) у Каталонії.

Окрім вказаних, без статусу офіційних вживаються арагонська, леонська, кантабрійська, естремадурська та португальська мови. Всі мови Іспанії, окрім еускери, є романськими, тобто продуктами взаємодії місцевих мовних субстратів та латинського суперстрату. Мова басків не має жодного стосунку до індоєвропейської мовної сім'ї (це так звана мова-ізолят), її походження до кінця не з'ясоване.

Офіційною релігією Іспанії у 589 року став римо-католицизм і з тих пір тісно асоціюється із цією країною. У 2010 році 75% населення визнали себе римо-католиками. Окрім періоду Другої Республіки (1931-1936) та останнього періоду після 1978 року католицизм був державною релігією Іспанії.

Політичний  лібералізм із поч. 19 століття призводив  до кількох серйозних конфліктів між державною владою та церквою. Із 1978 року офіційно релігія відділена  від церкви, хоча остання продовжує  отримувати фінансову допомогу від  держави.

Таким чином  більша частина мешканців є католиками, хоча для народжених після 1950-их ця приналежність зазвичай не означає більше, як хрещення, одруження та поховання за церковним обрядом. В середині 1990-х років у країні було 11 архиєпископств і 52 єпископства.

У Іспанії також нараховується декілька сотень тисяч віруючих таких напрямків, як Свідки Єгови (104 тис.осіб), мормони (20 тис.осіб), адвентисти Сьомого дня та інші протестантські групи (разом понад 1,2 млн.осіб), діяльність останніх релігійних напрямків активізувалась з 1970-их. Також є 800 тис. прибічників ісламу, кількість яких стрімко зросла внаслідок імміграційних процесів.

На поч. 21 століття у Іспанії проживає біля 15 тис. євреїв, які сповідують іудаїзм. Понад 21% населення  вважають себе атеїстами.

Сім`я

Сім'я - організована соціальна група, члени якої пов'язані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та соціальною необхідністю, яка обумовлена потребою суспільства у фізичному і духовному самовідтворенні. Характерною формою сім`ї в Іспанії є моногамна, різнопола сім`я. Незважаючи на це, 67% населення Іспанії підтримали ідею офіційної реєстрації одностатевих шлюбів. З липня 2005 року в країні набув чинності закон, що легалізував одностатеві шлюби і надає одностатевим парам право на усиновлення дітей. В залежності від кількості дітей відрізняють: бездітні, малодітні, багатодітні сім`ї.

2. Загальна  характеристика економічної системи Іспанії

а) Загальні показники економічного розвитку

Економіка Іспанії  є п'ятою за величиною в Європейському  союзі (ЄС) (за номінальним ВВП) і дванадцятою у світі. Номінальний обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП) складає 1,37 трлн. євро.

За класифікацією  Міжнародного економічного форуму, що аналізує конкретні позиції країн  по 14 секторам виробництва, Іспанія  знаходиться у верхній п'ятірці майже у всіх секторах середнього технологічного рівня, особливо виділяючись як виробник автомобільних запчастин і аксесуарів (десяте місце в світі), промислових верстатів і устаткування (15 місце), аудіовізуальних засобів (17 місце), продукції органічної і неорганічної хімії (п'ятнадцяте місце), виробів металообробки (тринадцяте місце) і взуття (третє місце). Але по конкурентоспроможності в галузі інформаційно-комунікаційних технологій та випуску електронних компонентів вона знаходиться тільки в третій десятці країн. Серед 100 найбільш відомих у світі брендів у Іспанії немає жодного, хоча є галузеві лідери: «Фрейшенет» (шипучі вина), Chupa Chups, Telefonica (телекомунікації), Repsol (енергія), «Проновіас» (вінчальні плаття) і «Льядро» (фарфорові фігурки), а також входять в першу трійку Zara, в першу п'ятірку - «Сіль Мелья» (готельний бізнес). Володіння світовим брендом вважається важливою конкурентною перевагою і однією з ознак високого рівня розвитку економіки.

Особливе місце  в структурі економіки займає сільське господарство. У ньому зайнято 2,3% відсотка працездатного населення Іспанії . Невеликій групі землевласників належать великі ділянки землі на півдні країни. Зараз Іспанія є третьою в світі по виробництву вина, четверта - цитрусових, а також забезпечує ¼ світового виробництва оливок та оливкової олії. Іспанія є також великим виробником пшениці (20 відсотків посівних площ), рису (найвища врожайність у світі), мигдалю, тютюну і овочів (60 відсотків посівної площі). Їй належить найбільший в Європі рибальський флот. По видобутку та обробці морепродуктів і риби Іспанія тримається в першій десятці. Успішно розвивається тваринництво: кіз і овець розводять в посушливих районах, а на півночі - велику рогату худобу. Однак, останнім часом спостерігається падіння значення сільськогосподарського сектору в іспанській економіці.

Особливість економіки Іспанії на будь-якому етапі розвитку полягала у відносно слабкій забезпеченості корисними копалинами. З видобутку металомісткої сировини Іспанія посідає дев'яте місце в світі і перше в Європі, хоча останнім часом обсяги видобутку скорочуються. Активно розробляються поклади залізної руди, піритів, міді, олова, ртуті, срібла, вольфраму, золота, кварцу, урану, вугілля. У паливно-енергетичному комплексі (ПЕК) проблема полягає в тому, що, маючи одні з найвищих темпів зростання в ЄС, Іспанія не забезпечує себе енергією самостійно і знаходиться в залежності від іноземних експортерів. У 2004 році країна імпортувала 78,9% спожитих енергоносіїв. В Іспанії є свої запаси нафти, розробка яких почалася в 1964 році. На січень 2005 року кількість доведених запасів нафти склало 21,6 мільйонів тонн. У 2004 році видобуток нафти скоротився до 255 тисяч тонн, хоча в 1990 році вона становила 1,4 мільйонів тонн. Дане скорочення є наслідком нестачі інвестування в розвідку нафтових і газових запасів. Споживання нафти в 2009 році склало 63 673 тис. т. Практично вся нафта була імпортована з-за кордону. У країні експлуатується 7 нафтових родовищ (Alga, Ayoluengo, Barracuda, Boqueron, Casablanca, Chipiron, Rodaballo). Найбільше з них (Casablanca) розташоване на середземноморському шельфі країни.

Останнім часом  іспанський уряд приділяє велику увагу  альтернативним джерелам енергії та гідроенергетиці, входячи до п'ятірки країн-інвесторів в альтернативну енергетику.

Головними економічними партнерами Іспанії є країни ЄС, перш за все Великобританія, Франція, Німеччина і Польща. Іспанський капітал в свою чергу також діє на Європейському просторі через ТНК. «Ендеса» володіє потужностями з виробництва та розподілення електроенергії у всіх країнах Південної Європи, її присутність особливо помітно в Італії (7 відсотків генеруючих галузей) і у Франції (15 відсотків ринку). «Телефоніка» володіє ліцензіями на мобільний зв'язок третього покоління в Німеччині, Італії, Швейцарії та Австрії. Особливо вдало через географічне розташування йде освоєння португальського ринку: залізничні, енергетичні та банківські системи обох піренейських країн все більш тісно переплітаються і приходять всі в більш тісну взаємодію. Іспанська «BSCH» є третім за величиною в банківських операціях у Португалії, контролюючи 10% кредитного ринку. Іспанський капітал присутній у текстильній і харчовій промисловості, в операціях з нерухомістю, в роздрібній торгівлі (найбільші мережі «Корте Інглес», «Індітекс») та ін Також за кордоном часто ведуть виробництво малі, іноді сімейні, фірми. Це, наприклад, «Фікоса» - виробник автозапчастин, 70% продукції якої випускається на підприємствах, розташованих на чотирьох континентах; парфумерна компанія «Антоніо Пуїг», яка придбала французьку «Ніна Річчі»; кооперативний комплекс «Мондрагон» з дочірніми та спільними підприємствами під Франції, Єгипті та Марроко; «Індо», що випускає оправи для окулярів в Китаї та ін.

Особливо сильна концентрація іспанського капіталу в країнах Латинської Америки. Це зумовлено як історичними, так і культурними причинами. Капітал в Аргентині, Бразилії, Чилі, Мексиці і Перу зосереджений в основному в стратегічно важливих областях - енергетиці, телекомунікаціях, банківській системі. У сфері енергетики особливо помітно присутність іспанської «Репсоль», із зарубіжними активами близько 30 млрд доларів, а також іспанських компаній «Ендеса» і «Ібердрола». «Телефоніка», з капіталізацією 86 млрд доларів, є найбільшою телекомунікаційною компанією в іспано-і португаломовних світі, число її абонентів наближається до 100 млн. Іспанські банки контролюють 45% коштів, акумульованих у приватних пенсійних системах восьми країн Латинської Америки. У двох провідних банків «SCH» і «BBVA» в Латинській Америці працює набагато більше персоналу, ніж на своїй батьківщині.

Найстаріша  галузь промисловості - гірничодобувна. Іспанія, багата корисними копалинами, є одним зі світових лідерів по здобичі ртуті (близько 1,5 тисяч тонн на рік; головний центр - Альмаден) і піритів (близько 3 мільйонів тонн на рік; головним чином в районі Уельви); в Європі виділяється здобиччю поліметалевих і уранових руд, срібла. Видобувають залізні (1,4 мільйонів тонн в 1996; пров. Біскайя, Сантандер, Луго, Ов'єдо, Гранада, Мурсія), свинцево-цинкові, вольфрамові мідні, титанові руди, кварц, золото, калієві солі і ін Нафта і газ імпортуються. Щорічний видобуток нафти становить близько 30 млн т, і покриває менше 10 відсотків потреб. Іспанія займає дев'яте місце в світі і перше серед країн ЄС з видобутку металомісткого сировини. По енергоносіях - сороковому місці в світі.

Серед галузей машинобудування виділяються суднобудування (старі центри розташовані на півночі країни: Більбао, Хихон, Сантандер; нові - на північному заході: Ель-Ферроль, Віго, на сході: Картахена, Валенсія, Барселона, і на півдні: Севілья, Кадіс) автомобілебудування (виробництво автомобілів, у тому числі «Сеат» концерну «Фольксваген» 2,2 мільйона в 1996 році; центри: Барселона, Мадрид, Вальядолід, Віторія, Памплона, Віго) і електротехнічна промисловість. Розвинене також виробництво устаткування для хімічної, легкої, харчової промисловості і виробництва будматеріалів.

З галузей легкої промисловості найбільше значення мають текстильна і шкіряно-взуттєва промисловість (на частку Іспанії доводиться 4 відсотки світового експорту взуття).

У харчовій промисловості виділяються виноробство (по виробництву виноградних вин Іспанія в Європі поступається лише Франції і Італії), виробництво рослинного масла (1,7 мільйонів тонн в 1996 році; Іспанія - світовий лідер по виробництву оливкового масла (близько 0,5 мільйонів тонн в рік ), плодоовочевих і рибних консервів. Іспанія входить в першу десятку світових виробників автомобілів, судів, ковальсько-пресового устаткування і газових компресорів, верстатів, нафтопродуктів і хімічних товарів. Половина промислового виробництва зосереджено на північному сході (Каталонія), півночі країни (Астурія, Кантабрія, Країна Басків) і у Великому Мадриді.

В економіці  країни сильні позиції займають компанії США, Франції, Німеччини, Великобританії, Швейцарії. Їм належить більше 50 відсотків підприємств машинобудування і металургії. Близько 40% акціонерного капіталу припадає на частку 8 найбільших іспанських фінансово-промислових і банківських груп (Марчей, Фьерро, Уркихо, Гаррігесов, Руїс-Матеос і ін).

У 2004 році іспанський експорт склав понад 135 млрд євро, імпорт - близько 190 млрд євро. Основні партнери у зовнішній торгівлі - країни ЄС, США, Латинська Америка. Уряд ІСРП на чолі з Сапатеро велику увагу приділяло розвитку економічних зв'язків з Меркосур. Іспанія стала посередником між цією організацією та ЄС. Починаючи з 2003 р. європейський імпорт з МЕРКОСУР зріс на 21,8% і за підсумками 2005 р. перевищив 30 млрд. євро.

Крупні іспанські порти: Більбао, Барселона; нафтові - Альхесирас, Санта-Крус-де-Тенеріфе, Таррагона, вугільний - Хихон. Іспанія - один з найбільших центрів міжнародного туризму (62 млн чол. В 1997, 95% туристів - з країн ЄС; основні туристичні центри - Мадрид і Барселона), а також курорти - Коста-Брава, Коста-Дорада, Коста-Бланка, Коста -дель-Соль. У 2004 році Іспанію відвідали 53600000 іноземних туристів (2-е місце в світі). Доходи галузі в 2004 році - близько 35 млрд євро. Більше 65% туристів - з країн ЄС. У цій сфері зайнято 1,3 млн осіб.

Самобутня галузь - заготівка і експорт пробкової кори.

Банківська система  Іспанії є однією з найстабільніших в Європі. Серед її відмінних особливостей можна виділити наступні: висока ступінь концентрації банківського капіталу поряд з невеликою кількістю кредитних установ (395), значний рівень валютних запасів (13,9 млрд євро), розгалужена мережа філій приватних банків і державних ощадних кас. Домінуючу роль відіграють національні банки зі 100%-м іспанським капіталом. Лідер по вартості ринкових активів - фінансова група «Банко Сантандер Сентраль Испано», яка утворилася в 1999 році в результаті злиття двох великих банків.

Туризм є однією з основних галузей економіки Іспанії. У 2004 році доходи від туризму склали 37,5 млн. євро. Щорічний обсяг туристичних потоків складає біля 60% іноземних туристів, а їх щорічний приріст в середньому 5% за останні 20 років. Іспанія приймає 7% від усіх іноземних туристів світу, займаючи 2-е місце в світі після Франції, та 2-е місце після США за обсягом доходів від туризму.

Іноземний туризм розвинутий на всій території Іспанії, але його значення і вага в економіці зростає у визначених зонах, серед яких виділяється Каталонія з 13,2 млн. туристів (25,3%) та тенденцією до зростання (12,7% у 2009 році), яка є найголовнішим реципієнтом туристів у Іспанії. Балеарські острови є другою туристичною зоною з 9,4 млн. туристів у 2005 році (на 1% більше ніж у попередньому). Далі слідують Канарські острови з 8,6 млн. туристів (зменшення на 1,6%), Андалусія з 7,6 млн. туристів (зростання на 1,3%) провінція Валенсія з 4,8 млн. туристів (зростання на 9,5%) і Мадрид (4 млн. туристів).