Тваринництво України, його регіональні особливості

     За останні роки в України скоротилися закупки сировини, знизилася купівельна спроможність населення ті експортні поставки продуктів до країн СНД, значно зменшився обсяг виробництва продовольчих товарів. Усе це зумовлює потребу прискорення розвитку та інтенсифікації виробництва в харчовій промисловості.

     Основними напрямами інтенсифікації виробництва в цій галузі є використання досягнень НТП, а також застосування передових технологій, прогресивних засобів виробництва і форм його організації. Інтенсифікація виробництва дістає своє відображення у збільшенні випуску продукції, підвищенні її якості ті зниженні собівартості виробництва.

     Основні фактори, що спричиняють зменшення втрат сировини, можна умовно поділити на дві групи: технічні ті соціально-економічні.

     До технічних належать удосконалення техніки та технології виробництва на основі його механізації та впровадження прогресивних методів переробки сировини. До соціально-економічних - удосконалення функцій виробництва, праці, управління, обліку і контролю, впровадження прогресивних нормативів витрачання сировини, використання передового досвіду.

     У нашій державі протягом багатьох років число 21 млн. корів із середньою продуктивністю 2700-3000 кг / м. У сільських сім'ях утримувалося по 1-2 корови з продуктивністю в 2-3 рази вище. Тому місто завжди і без проблем забезпечувався молоком і м'ясом. Зараз поголів'я молочних корів скоротилося вдвічі і продуктивність різко знизилася. Молока і м'яса яловичини стало значно менше в селах, а значить, і в містах. Вартість цих продуктів різко зросла.

     Ставку потрібно робити на найпродуктивніші породи, створюючи відповідні умови утримання, годівлі та вирощування ремонтного молодняку. А проблема нестачі м'яса яловичини може вирішуватися шляхом розвитку м'ясного скотарства. Адже практично ніякої уваги протягом 16-ти років не зверталося нашим урядом на свинарство. У 2009 р. поголів'я свиней, у порівнянні з 1999-2000 рр.., Скоротилося на 50%. Різко зменшилася робота в 2-х селекційних центрах-комплексах зі свинарства. Вони постачали ремонтним молодняком всю Україну, частково купувала його Росія, інші країни. У Дніпропетровській області у Новомосковському районі в селі Голубівка селекційний центр перестав існувати. Подібний в Черкаській області, м. Золотоноша, поступово відновлюється. Але реалізація ремонтного молодняку селекційних господарств неактивна, тому що в більшості агрофірм немає коштів. Їх навіть не вистачає на зарплату. Що вже тут говорити про необхідність створювати передові технології утримання та годування?У керівників районного управління сільського господарства і агрофірм немає навіть «Цільових програм» відновлення і розвитку тваринництва. Про це не говорить і аграрний міністр. Під ці цілі не планується виділення грошових коштів, як і на розвиток сільського господарства в цілому. Не обговорюються ці питання і у Верховній Раді. І якщо в 2011 році в короткі терміни не будуть вирішені ці питання, не буде розроблена програма на 4-5 років від агрофірми до міністра сільського господарства, а Верховна Рада їх не затвердить - позитивних результатів можна не дочекатися взагалі.

     Головним завданням 2011 року є закріплення позитивних тенденцій, досягнутих у минулому році, а саме: збільшення обсягів виробництва тваринницької продукції, нарощування поголів'я всіх видів худоби і птиці та підвищення його продуктивності. Програмою стабілізації та розвитку тваринництва і птахівництва на 2011-2013 роки передбачено в 2013 році виробити 14500 тис. т молока, реалізувати на забій 3200 тис. т худоби і птиці у живій масі, виробити 9,4 млрд. шт. яєць, 3750 т вовни у фізичній масі. Розвиватимуться усі форми господарювання, однак переважатимуть, і це підтверджено наукою і практикою, у наших умовах високотоварні реформовані підприємства.

     Україна має величезні природні пасовища і луки, але для кращого розвитку тваринництва треба розширювати кормову базу, збільшувати виробництво концентрованих і сокових кормів, щоб забезпечувати ними худобу весь рік.

     Обсяг виробництва молока визначатиме баланс попиту і пропонування, який оцінюється в обсязі 25-30 млн. т. Зростання приведе до оптимального використання земельних ресурсів ті виробничих приміщень. Переваги лукопасовищного утримання худоби є переконливими. Природні кормові угіддя потрібно підсівати травами із застосуванням добрив.

     Необхідно відновити роботу комбікормової та мікробіологічної промисловості. Державні комбікормові заводи слід розміщувати поряд з хлібоприймальними, борошномельними, круп'яними та калібрувальними заводами з урахуванням ресурсів, які є відходами виробництва. Основною проблемою кормо виробництва є забезпечення виробництва білковими і вітамінними добавками (БВД) преміксами. Тому необхідно відновити виробництво м'ясо-кісткового, рибного, соєвого, хвойного і трав'яного борошна, дріжджів, макухи, шротів ті інших білкових продуктів з відходів виробництва.

     Промислове кормо виробництва необхідно оптимізувати через удосконалення рецептури кормів для великої рогатої худоби, в якій зернові компоненти не повинні займати надто високу питому вагу. У Франції, ФРН, наприклад, на ринок пропонуються корми з вмістом зерна 45 - 47%.

     Проблема білка - одна з ґрунтовних проблем сталого розвитку тваринництва в Україні. Дослідження показують, що продукція землеробства містить у собі еквівалент 10-11 млн. т білка. Продовольчі потреби задовольняє частина сільськогосподарської продукції, еквівалентна 2 млн. Т, решта - це потенційний кормовий ресурс білка. Він є достатнім для балансування кормів для існуючого стада. Справа лише в попередженні його втрат на шляху до ефективного використання. Йдеться про стоки збирання кормів, стабілізацію білка в кормах при збереженні тощо.

     У США проблему білка вирішують через посіви сої, у ФРН - рапсу, в Ізраїлі - багаторічних трав. Виробництво БВД з нетрадиційних джерел становило: у США - 5, Китаї - 20, Франції - 40, Польщі - 42,Англії - 60 тис. т, але не з парафінів, а з меляси, молочної виворотки, гідролізат арів рослинної сировини. Взагалі, відходи харчової промисловості є значним джерелом формування кормових ресурсів. Так, у ФРН з 65 млн. GE кормових ресурсів половина надходить з переробної промисловості.

     Україна на сьогоднішній день має ідеальне середовище для розвитку промислового птахівництва, а тому у найближчому майбутньому може стати потужним експортером цієї продукції. До такого висновку дійшли учасники Міжнародного конгресу птахівників, який вперше в Україні провели найвпливовіша організація птахівників Європейського Союзу - Європейський клуб птахівників (ЄКП) спільно з Всеукраїнським громадським об'єднанням "Українська аграрна конфедерація" (УАК). Мінагрополітики першочерговим завданням ставить забезпечення вітчизняних споживачів якісною сільськогосподарською продукцією, в тому числі і продукцією птахівництва.

     При цьому президент Європейського клубу птахівників Герхард Вагнер не виключив, що українське птахівництво вже за кілька років досягне європейського рівня. "Якщо говорити про споживання м'яса птиці в Україні, то країна нині - на одному з найнижчих щаблів європейської драбини, адже один українець споживає лише 10-12 кг курятини (європейці близько 25 кг на особу). Тому ваша країна має величезні перспективи для розвитку цього ринку, оскільки м'ясо птиці дешеве і в Україні його можна також дешево виробляти", - додав він.

     У свою чергу президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко окреслив два перспективні момент для України: ненасичений внутрішній ринок та можливість експорту курятини. "Найбільші виробники м'яса птиці у світі розуміють ситуацію, яка склалася у нашій країні. А Міжнародний конгрес птахівників переконав світових лідерів, що Україна може стати серйозним гравцем на світовому ринку птахівництва", - підкреслив керівник УАК.

     За словами учасників, одним із завдань конфедерації є визначення місця і ролі України у тих світових процесах, які відбуваються навколо нас. Тому вони сподіваються, що після цього заходу бути прийняті відповідні рішення, які дозволять прийти на внутрішній ринок України іноземним виробникам м'яса птиці. Представники світових компаній шукають партнерів та мають бажання інвестувати птахівничу галузь Україні і по закінченню Міжнародного конгресу птахівників підписали кілька угод.

     Сучасне птахівництво в Україні має динамічний розвиток, і вже сьогодні практично повністю може задовольнити потреби населення держави у високоякісних дієтичних продуктах харчування (м'яса птиці та яєць). Достатньо швидке повернення коштів, що вкладаються в це виробництво, стає привабливим для фінансових та бізнесових структур, і не тільки українських. Однак, як і в більшості видів діяльності людини, ця сфера має і негативні наслідки. Велика концентрація птахів на обмеженій території птахофабрики, використання високомеханізованих технологій і обладнання для їх утримання (особливо при утриманні в багатоярусних клітках) приводять до накопичення значної кількості рідкого посліду (вологістю понад 90%), що зумовлює технічні труднощі при його збиранні та накопиченні в попередніх сховищах на птахофабриках, транспортуванні, накопиченні, утилізації та зберіганні в довгострокових сховищах.

     Для відновлення галузі птахівництва в Україні на державному рівні требі вжити заходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції галузі, забезпечення нею населення, повнішого використання наявного науково-технічного потенціалу, створення відповідних умов для залучення вітчизняних ті іноземних інвесторів. Необхідно забезпечити підтримку пріоритетних наукових досліджень у галузі тваринництва, кормовиробництві, ветеринарній медицині, інформаційно-консультаційних служб, особливу увагу зосередити на підготовці та підвищенні кваліфікацій кадрів, що спроможні адаптуватися до нових економічних умов, забезпечити розвиток галузі.

     Найголовнішою причиною занепаду галузі тваринництва є відсутність економічної зацікавленості й мотивації до праці всіх сільськогосподарських товаровиробників.

     Веденню оптимального виробничого процесу заважає хронічна заборгованість за одержану продукцію торгівельних організацій переробній галузі, а останніх - сільськогосподарським товаровиробникам.

     Отже, у тваринництві потрібно

     - створити умови для відновлення функціонування тваринницьких комплексів, птахофабрик і птахогосподарств, селекційно-племінних центрів та господарств з метою повного забезпечення потреб приватного та суспільного секторів молодняком худоби і птиці;

       прискорити формування високопродуктивного поголів'я молочної і м'ясної великої рогатої худоби;

     - удосконалити зооветеринарне та племінне обслуговування тваринництва і птахівництва в господарствах різних форм власності;

     - сприяти розвитку товарного виробництва кормів для потреб особистих підсобних господарств підприємствами суспільного сектора та кооперативами;

     - здійснити комплекс заходів щодо поліпшення генетичних якостей тварин та підвищення їх продуктивності;

     - законодавчо забезпечити вдосконалення інфраструктури ринку, регулювання експорту та імпорту тваринницької і племінної продукції;

     - запровадити механізм державної підтримки розвитку тваринництва;

     - забезпечити виконання цільових програм підтримки селекції у тваринництві і рибництві, протиепізоотичних заходів, будівництва і утримання об'єктів державної ветеринарної медицини;

     - вжити заходів щодо розвитку спеціалізованих підприємств з виробництва свинини, яловичини та продукції птахівництва шляхом адресної кредитної підтримки та субсидій, забезпечення повноцінними комбікормами;

     - розробити програму виробництва повноцінних комбікормів, вітчизняних білково-вітамінних, мінеральних добавок та преміксів;

     - створити умови для запровадження ресурсозберігаючих технологій у виробництві конкурентоспроможної тваринницької продукції;  

      Висновок

     тваринництво агропромисловий регіональна економіка

     У курсовій роботі розглянуто роль тваринництва в економіці України та його Регіональні особливості, фактори розвитку та розміщення тваринництва в Україні, особливості розвитку та розміщення тваринництва в Україні за окремими галузями, тенденції розвитку тваринництва та шляхи підвищення ефективності виробництва продукції, розглянуто проблеми і перспективи розвитку тваринництва в Україні.

     Отже,тваринництво - це один з провідних комплексів продовольчого комплексу України, який має розгалужену структуру. Головними галузями тваринництва є скотарство, свинарство, птахівництво та вівчарство, інші галузі мають менше значення.

     За роки незалежності спостерігається зменшення обсягів виробництва продукції тваринництва, що зумовлено низкою факторів:

     - зменшення поголів'я;

     - зменшення продуктивності;

     - брак виробничих потужностей для переробки.

     За останні роки в України скоротилися закупки сировини, знизилася купівельна спроможність населення ті експортні поставки продуктів до країн СНД, значно зменшився обсяг виробництва продовольчих товарів. Усе це зумовлює потребу прискорення розвитку та інтенсифікації виробництва в харчовій промисловості.

     Основними напрямами інтенсифікації виробництва в цій галузі є використання досягнень НТП, а також застосування передових технологій, прогресивних засобів виробництва і форм його організації. Інтенсифікація виробництва дістає своє відображення у збільшенні випуску продукції, підвищенні її якості ті зниженні собівартості виробництва.

     Основні фактори, що спричиняють зменшення втрат сировини, можна умовно поділити на дві групи: технічні ті соціально-економічні.

     До технічних належать удосконалення техніки та технології виробництва на основі його механізації та впровадження прогресивних методів переробки сировини. До соціально-економічних - удосконалення функцій виробництва, праці, управління, обліку і контролю, впровадження прогресивних нормативів витрачання сировини, використання передового досвіду.

     У нашій державі протягом багатьох років число 21 млн. корів із середньою продуктивністю 2700-3000 кг / м. У сільських сім'ях утримувалося по 1-2 корови з продуктивністю в 2-3 рази вище. Тому місто завжди і без проблем забезпечувався молоком і м'ясом. Зараз поголів'я молочних корів скоротилося вдвічі і продуктивність різко знизилася. Молока і м'яса яловичини стало значно менше в селах, а значить, і в містах. Вартість цих продуктів різко зросла.

     Ставку потрібно робити на найпродуктивніші породи, створюючи відповідні умови утримання, годівлі та вирощування ремонтного молодняку. А проблема нестачі м'яса яловичини може вирішуватися шляхом розвитку м'ясного скотарства. Адже практично ніякої уваги протягом 16-ти років не зверталося нашим урядом на свинарство. У 2009 р. поголів'я свиней, у порівнянні з 1999-2000 рр.., Скоротилося на 50%. Різко зменшилася робота в 2-х селекційних центрах-комплексах зі свинарства. Вони постачали ремонтним молодняком всю Україну, частково купувала його Росія, інші країни. У Дніпропетровській області у Новомосковському районі в селі Голубівка селекційний центр перестав існувати. Подібний в Черкаській області, м. Золотоноша, поступово відновлюється. Але реалізація ремонтного молодняку селекційних господарств неактивна, тому що в більшості агрофірм немає коштів. Їх навіть не вистачає на зарплату. Що вже тут говорити про необхідність створювати передові технології утримання та годування?У керівників районного управління сільського господарства і агрофірм немає навіть «Цільових програм» відновлення і розвитку тваринництва. Про це не говорить і аграрний міністр. Під ці цілі не планується виділення грошових коштів, як і на розвиток сільського господарства в цілому. Не обговорюються ці питання і у Верховній Раді. І якщо в 2011 році в короткі терміни не будуть вирішені ці питання, не буде розроблена програма на 4-5 років від агрофірми до міністра сільського господарства, а Верховна Рада їх не затвердить - позитивних результатів можна не дочекатися взагалі.

     Головним завданням 2011 року є закріплення позитивних тенденцій, досягнутих у минулому році, а саме: збільшення обсягів виробництва тваринницької продукції, нарощування поголів'я всіх видів худоби і птиці та підвищення його продуктивності. Програмою стабілізації та розвитку тваринництва і птахівництва на 2011-2013 роки передбачено в 2013 році виробити 14500 тис. т молока, реалізувати на забій 3200 тис. т худоби і птиці у живій масі, виробити 9,4 млрд. шт. яєць, 3750 т вовни у фізичній масі. Розвиватимуться усі форми господарювання, однак переважатимуть, і це підтверджено наукою і практикою, у наших умовах високотоварні реформовані підприємства.

     Україна має величезні природні пасовища і луки, але для кращого розвитку тваринництва треба розширювати кормову базу, збільшувати виробництво концентрованих і сокових кормів, щоб забезпечувати ними худобу весь рік.

     Обсяг виробництва молока визначатиме баланс попиту і пропонування, який оцінюється в обсязі 25-30 млн. т. Зростання приведе до оптимального використання земельних ресурсів ті виробничих приміщень. Переваги лукопасовищного утримання худоби є переконливими. Природні кормові угіддя потрібно підсівати травами із застосуванням добрив.

     Необхідно відновити роботу комбікормової та мікробіологічної промисловості. Державні комбікормові заводи слід розміщувати поряд з хлібоприймальними, борошномельними, круп'яними та калібрувальними заводами з урахуванням ресурсів, які є відходами виробництва. Основною проблемою кормо виробництва є забезпечення виробництва білковими і вітамінними добавками (БВД) преміксами. Тому необхідно відновити виробництво м'ясо-кісткового, рибного, соєвого, хвойного і трав'яного борошна, дріжджів, макухи, шротів ті інших білкових продуктів з відходів виробництва.

     Промислове кормо виробництва необхідно оптимізувати через удосконалення рецептури кормів для великої рогатої худоби, в якій зернові компоненти не повинні займати надто високу питому вагу. У Франції, ФРН, наприклад, на ринок пропонуються корми з вмістом зерна 45 - 47%.

     Проблема білка - одна з ґрунтовних проблем сталого розвитку тваринництва в Україні. Дослідження показують, що продукція землеробства містить у собі еквівалент 10-11 млн. т білка. Продовольчі потреби задовольняє частина сільськогосподарської продукції, еквівалентна 2 млн. Т, решта - це потенційний кормовий ресурс білка. Він є достатнім для балансування кормів для існуючого стада. Справа лише в попередженні його втрат на шляху до ефективного використання. Йдеться про стоки збирання кормів, стабілізацію білка в кормах при збереженні тощо.

     У США проблему білка вирішують через посіви сої, у ФРН - рапсу, в Ізраїлі - багаторічних трав. Виробництво БВД з нетрадиційних джерел становило: у США - 5, Китаї - 20, Франції - 40, Польщі - 42,Англії - 60 тис. т, але не з парафінів, а з меляси, молочної виворотки, гідролізат арів рослинної сировини. Взагалі, відходи харчової промисловості є значним джерелом формування кормових ресурсів. Так, у ФРН з 65 млн. GE кормових ресурсів половина надходить з переробної промисловості.

     Україна на сьогоднішній день має ідеальне середовище для розвитку промислового птахівництва, а тому у найближчому майбутньому може стати потужним експортером цієї продукції. До такого висновку дійшли учасники Міжнародного конгресу птахівників, який вперше в Україні провели найвпливовіша організація птахівників Європейського Союзу - Європейський клуб птахівників (ЄКП) спільно з Всеукраїнським громадським об'єднанням "Українська аграрна конфедерація" (УАК). Мінагрополітики першочерговим завданням ставить забезпечення вітчизняних споживачів якісною сільськогосподарською продукцією, в тому числі і продукцією птахівництва.

     При цьому президент Європейського клубу птахівників Герхард Вагнер не виключив, що українське птахівництво вже за кілька років досягне європейського рівня. "Якщо говорити про споживання м'яса птиці в Україні, то країна нині - на одному з найнижчих щаблів європейської драбини, адже один українець споживає лише 10-12 кг курятини (європейці близько 25 кг на особу). Тому ваша країна має величезні перспективи для розвитку цього ринку, оскільки м'ясо птиці дешеве і в Україні його можна також дешево виробляти", - додав він.

     У свою чергу президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко окреслив два перспективні момент для України: ненасичений внутрішній ринок та можливість експорту курятини. "Найбільші виробники м'яса птиці у світі розуміють ситуацію, яка склалася у нашій країні. А Міжнародний конгрес птахівників переконав світових лідерів, що Україна може стати серйозним гравцем на світовому ринку птахівництва", - підкреслив керівник УАК.

     За словами учасників, одним із завдань конфедерації є визначення місця і ролі України у тих світових процесах, які відбуваються навколо нас. Тому вони сподіваються, що після цього заходу бути прийняті відповідні рішення, які дозволять прийти на внутрішній ринок України іноземним виробникам м'яса птиці. Представники світових компаній шукають партнерів та мають бажання інвестувати птахівничу галузь Україні і по закінченню Міжнародного конгресу птахівників підписали кілька угод.

     Сучасне птахівництво в Україні має динамічний розвиток, і вже сьогодні практично повністю може задовольнити потреби населення держави у високоякісних дієтичних продуктах харчування (м'яса птиці та яєць). Достатньо швидке повернення коштів, що вкладаються в це виробництво, стає привабливим для фінансових та бізнесових структур, і не тільки українських. Однак, як і в більшості видів діяльності людини, ця сфера має і негативні наслідки. Велика концентрація птахів на обмеженій території птахофабрики, використання високомеханізованих технологій і обладнання для їх утримання (особливо при утриманні в багатоярусних клітках) приводять до накопичення значної кількості рідкого посліду (вологістю понад 90%), що зумовлює технічні труднощі при його збиранні та накопиченні в попередніх сховищах на птахофабриках, транспортуванні, накопиченні, утилізації та зберіганні в довгострокових сховищах.

     Для відновлення галузі птахівництва в Україні на державному рівні требі вжити заходів щодо підвищення конкурентоспроможності продукції галузі, забезпечення нею населення, повнішого використання наявного науково-технічного потенціалу, створення відповідних умов для залучення вітчизняних ті іноземних інвесторів. Необхідно забезпечити підтримку пріоритетних наукових досліджень у галузі тваринництва, кормовиробництві, ветеринарній медицині, інформаційно-консультаційних служб, особливу увагу зосередити на підготовці та підвищенні кваліфікацій кадрів, що спроможні адаптуватися до нових економічних умов, забезпечити розвиток галузі.

     Найголовнішою причиною занепаду галузі тваринництва є відсутність економічної зацікавленості й мотивації до праці всіх сільськогосподарських товаровиробників.

     Веденню оптимального виробничого процесу заважає хронічна заборгованість за одержану продукцію торгівельних організацій переробній галузі, а останніх - сільськогосподарським товаровиробникам.

     Отже, у тваринництві потрібно

     - створити умови для відновлення функціонування тваринницьких комплексів, птахофабрик і птахогосподарств, селекційно-племінних центрів та господарств з метою повного забезпечення потреб приватного та суспільного секторів молодняком худоби і птиці;

       прискорити формування високопродуктивного поголів'я молочної і м'ясної великої рогатої худоби;

     - удосконалити зооветеринарне та племінне обслуговування тваринництва і птахівництва в господарствах різних форм власності;

     - сприяти розвитку товарного виробництва кормів для потреб особистих підсобних господарств підприємствами суспільного сектора та кооперативами;

     - здійснити комплекс заходів щодо поліпшення генетичних якостей тварин та підвищення їх продуктивності;

     - законодавчо забезпечити вдосконалення інфраструктури ринку, регулювання експорту та імпорту тваринницької і племінної продукції;

     - запровадити механізм державної підтримки розвитку тваринництва;

     - забезпечити виконання цільових програм підтримки селекції у тваринництві і рибництві, протиепізоотичних заходів, будівництва і утримання об'єктів державної ветеринарної медицини;

     - вжити заходів щодо розвитку спеціалізованих підприємств з виробництва свинини, яловичини та продукції птахівництва шляхом адресної кредитної підтримки та субсидій, забезпечення повноцінними комбікормами;

     - розробити програму виробництва повноцінних комбікормів, вітчизняних білково-вітамінних, мінеральних добавок та преміксів;

     - створити умови для запровадження ресурсозберігаючих технологій у виробництві конкурентоспроможної тваринницької продукції;  

      Висновок

     тваринництво агропромисловий регіональна економіка

     У курсовій роботі розглянуто роль тваринництва в економіці України та його Регіональні особливості, фактори розвитку та розміщення тваринництва в Україні, особливості розвитку та розміщення тваринництва в Україні за окремими галузями, тенденції розвитку тваринництва та шляхи підвищення ефективності виробництва продукції, розглянуто проблеми і перспективи розвитку тваринництва в Україні.

     Отже,тваринництво - це один з провідних комплексів продовольчого комплексу України, який має розгалужену структуру. Головними галузями тваринництва є скотарство, свинарство, птахівництво та вівчарство, інші галузі мають менше значення.

     За роки незалежності спостерігається зменшення обсягів виробництва продукції тваринництва, що зумовлено низкою факторів:

     - зменшення поголів'я;

     - зменшення продуктивності;

     - брак виробничих потужностей для переробки.