Тваринництво України, його регіональні особливості

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра розвитку та розміщення продуктивних сил 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 

За дисципліною «Регіональна економіка»

на тему «Тваринництво України, його регіональні особливості» 
 
 
 

Студента 1 курсу

спеціальності Економіка підприємства

економічного факультету

денного відділення

група 0504 а

Дзядіка Ярослава Ігоровича

Чижикова О.А. 
 
 
 
 

Донецьк 2010

 

План 

Вступ

Розділ 1. Роль тваринництва в економіці України

Розділ 2. Фактори розвитку та розміщення тваринництва в Україні

Розділ 3. Особливості розвитку та розміщення тваринництва в Україні

1. Скотарство

2. Свинарство

3. Вівчарство

4. Птахівництво

Розділ 4. Проблеми й основні напрями розвитку тваринництва в Україні

Висновок

Список використаної літератури 

 

      Вступ 

     У системі національної економіки одним з найважливіших, багатогалузевих і територіальне поширених є агропромисловий комплекс. Сільськогосподарське виробництво в Україні має давні традиції. Цьому сприяють ґрунтово-кліматичні передумови, ментальність, господарський досвід населення. Сучасне сільське господарство взаємодіє з іншими галузями економіки, внаслідок чого розвиваються його міжгалузеві зв'язки, встановлюються міжгалузеві пропорції. В Україні агропромисловий комплекс міг би стати основою соціально-економічного розвитку, визначати структурну перебудову економіки, експортний потенціал, рівень достатку і життя народу.

     Однією з головних галузей агропромислового комплексу України є тваринництво, яке забезпечую населення продуктами харчування та виробляє сировину для багатьох галузей народного господарства. Таким чином, я вважаю, що вивчення структури та чинників розміщення тваринництва в Україні є дуже важливою та актуальною темою дослідження.

     Ціллю курсової роботи на тему «Тваринництво України та його територіальні особливості» є вивчення теоретичних засад розміщення галузі та сучасного стану розвитку тваринництва в Україні, для чого були встановлені та вирішені наступні здачі:

     - визначити роль тваринництва в економіці України;

     - визначити Фактори розвитку та розміщення тваринництва в Україні;

     - розглянути особливості розвитку та розміщення тваринництва в Україні за окремими галузями;

     - визначити проблеми й основні напрями розвитку тваринництва в Україні;

     - зробити висновок.

 

      Розділ 1. Роль тваринництва в економіці України 

     Тваринництво - це друга після рослинництва важлива галузь сільського господарства. Вона забезпечує населення цінними продуктами харчування - молоком, маслом, яйцями, а харчову промисловість - сировиною.

     Основними галузями тваринництва є скотарство, свинарство, вівчарство з козівництвом, птахівництво та ін.

     Скотарство - провідна галузь тваринництва. Поширене в усіх областях і районах України. Найбільше великої рогатої худоби в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у Лісостепу і на Поліссі. В основному в країні скотарство має молочно-м'ясний напрям, тобто в структурі продукції, що виробляється, більшу частину становлять молоко і м'ясо. Навколо великих міст і в рекреаційних районах переважає молочний напрям.

     Свинарство в Україні посідає друге місце після скотарства. Частина свинини у виробництві м'яса наближається до 40 %. Основна частина поголів'я свиней зосереджена на Полісся, в Степу та в Лісостепу, хоча спеціалізація цієї галузі в різних районах неоднакова. На Поліссі і Лісостепу переважають м'ясо-сальні породи, а в Степу - сальні.

     Важливе місце серед галузей тваринництва посідає птахівництво. Ця галузь добре розвинута в Київській, Львівській, Донецькій, Дніпропетровській областях та в Криму. Спеціалізовані підприємства-птахофабрики розміщені довкола великих міст і в курортних регіонах. Вони постачають їм дієтичне м'ясо та яйця.

     Вівчарство найбільшого поширення набуло в Степу і Карпатах. Продукція галузі дуже цінна. В легкій промисловості використовують вовну, смушки та овчину. Крім того, вівчарство дає м'ясо (баранина), молоко, жир.

     Кролівництво добре розвинуте на Поліссі та Лісостепу. Шовківництво найпоширеніше в степовій і лісостеповій зонах.

     Бджільництво як галузь тваринництва, що дає надзвичайно цінну продукцію - мед, віск, прополіс, пилок, маточне молочко, - найпоширеніше в Степу, Лісостепу, і Карпатах.

     Ставкове рибальство має в Україні значні перспективи розвитку. Нині можливості галузі реалізуються далеко не повністю. Найбільше розвинуте ставкове рибництво в Лісостепу і Карпатах.

     Переважно на продукцію скотарства орієнтується молокопереробна галузь харчової промисловості. Вона поділяється на маслоробну, сировину і молочноконсервну галузі. На розміщення молокопереробних заводів впливають сировинні чинники та наявність масового споживача. Так, виробляють продукцію з незбираного молока - пастеризоване молоко, сметану, кефір, ряжанку - у великих містах, тобто орієнтуючись на масового споживача. Виробництво масла, сиру, молочних консервів зосереджене в невеликих містах і селищах у сільськогосподарських районах з розвинутим молочним тваринництвом.

     Тваринництво є сировиною базою для м'ясної промисловості. У торгівлі харчовими продуктами м'ясо поступається тільки хлібобулочним виробам. Крім харчових продуктів, м'ясна промисловість виробляє також корми для сільського господарства, лікувальні препарати тощо.

     Головні підприємства цієї галузі промисловості - м'ясокомбінати - зосереджені у великих містах, а також у районах розвинутого тваринництва. Найбільші з них - у Києві, Полтаві, Харкові, Одесі, Донецьку. Сировинна база тваринництва розширюється за рахунок птахівництва Донбасу, Придніпров'я, навколо Києва та Харкова, а також курортних зон.

     Продукція бджільництва активно використовується різними галузями харчової промисловості, зокрема лікеро-горілчаною, пиво безалкогольних напоїв та ін. Крім того, багато ліків виробляється із цієї сировини.

     На основі продукції рибництва працюють рибопереробні підприємства. Найбільші з них - у Вилковому (Одеська область), Білгороді-Дністровському, Іллічівську, Одесі, Очакові, Миколаєві, Херсоні, Євпаторії, Севастополі, Ялті, Генічеську, Бердянську, Маріуполі.

     На основі тваринництва, включаючи кліткове звірівництво, яке поширене в Лісостепу, розвиваються вовняна, шкіряна і взуттєва промисловості та хутрове виробництво. Галузі, що зайняті переробкою тваринницької продукції нині за своїми технічним і організаційним рівнями все ще не відповідають сучасним світовим стандартам. Це призводить до значних витрат сировини і погіршення якості готової продукції. Все це робить останню неконкурентоспроможною як на зовнішньому, так, навіть, і на внутрішньому ринку.

     Перехід на нові форми господарювання і введення приватної власності на землю змінять структуру і територіальні особливості розвитку галузей, що переробляють тваринницьку продукцію.

     Тваринництво дає сировину для харчової і легкої промисловості (м'ясо, молоко, шкіра, вовна, віск, пух тощо), а також для виробництва низки лікувальних препаратів. Тваринництво має тісні зв'язки із землеробством, якому воно постачає органічні добрива.

 

      Розділ 2. Фактори розвитку та розміщення тваринництва в Україні 

     Найважливішими природними факторами розміщення і спеціалізації тваринницива є наступні: якість грунтів; тривалість безморозного періоду, сума активних температур (забезпеченість теплом); сумарна сонячна радіація (забезпеченість світлом); умови зволоження, кількість опадів;ймовірність повторюваності несприятливих метеорологічних умов (посуха, заморозки, вітрова та водна ерозія); забезпеченість водними ресурсами; топографічні умови місцевості й ін

      Для розміщення тваринництва також надзвичайно важливі соціально-демографічні фактори. Населення є основним споживачем сільськогосподарської продукції, тому існують регіональні особливості структури споживання цієї продукції. На спеціалізацію сільського господарства впливає співвідношення між міським та сільським населенням. Крім того, населення забезпечує відтворення трудових ресурсів для галузі. Залежно від забезпеченості трудовими ресурсами (з урахуванням трудових навичок населення) розвивається те чи інше виробництво сільськогосподарської продукції, що характеризується неоднаковою трудомісткістю.

     Розвиток і розміщення тваринництва визначається значною мірою наявністю кормової бази, тому що майже половина всіх затрат в цій галузі припадає на створення кормових раціонів тварин. Кормову базу формують польове кормовиробництво (вирощування кормових і зернофуражних культур), природні кормові угіддя (сіножаті і пасовища), а також відходи переробки сільськогосподарської продукції, відходи харчової промисловості і комбікормова промисловість.

     Основою кормової бази є польове кормовиробництво. Під кормовими культурами в Україні зайнято 9--11 млн. га, що становить 32--37% всієї посівної площі (табл. 3, 4). Це -- посіви кукурудзи на силос і зелений корм, однорічні і багаторічні трави, кормові коренеплоди тощо. Другим важливим джерелом кормової бази є використання природних кормових угідь. Їх площа в Україні становить 7,5 млн. га, в тому числі сіножаті займають 2,2 млн. га, пасовища -- 5,3 млн. га. В структурі сільськогосподарських угідь висока питома вага сіножатей в Поліссі і Лісостепу, а пасовищ -- в Степовій зоні. В Україні налагоджено виробництво комбікормів на комбікормових заводах, в кормоцехах, де використовуються різноманітні кормові домішки для підвищення якості кормів. Наявність кормової бази, її структура визначають спеціалізацію тваринництва. Так, райони розвинутого польового кормовиробництва спеціалізуються на молочному і молочно-м'ясному скотарстві, свинарстві, а наявність природних кормових угідь сприяє розвиткові м'ясного і м'ясо-молочного скотарства, вівчарства.

     У Лісостеповій і Степовій зонах розводять молочні породи худоби, тут легше забезпечувати її соковитими кормами. Молочно-м'ясну худобу розводять у степовій зоні, де на природних пасовиськах мало соковитих кормів, але є можливість забезпечувати худобу силосом ті концентрованими кормами при стійловому утриманні. Скотарство може добре узгоджуватися з цукрово-буряковим виробництвом, оскільки забезпечує його органікою і використовує його супутню продукцію: гичку, жом і мелясу.

     Що до свинарства, то воно розміщене в усіх природно-економічних зонах. Розміщення галузі визначається станом і характером кормової бази.

     Свинарство розвивається переважно в районах інтенсивного землеробства, в районах вирощування картоплі, цукрового буряку, фуражного зернового господарства, а також у районах переробки сільськогосподарської продукції, харчової промисловості, де для відгодівлі свиней використовують відходи відповідного виробництва.

     Що до птахівництва, то важливим чинником його розміщення є орієнтація на споживача. Тому найвища концентрація поголів'я птиці спостерігається в приміських АПК. Висока концентрація спостерігається також у Лісостепу і в Степу, де птахівництво орієнтується на виробництві зерна (концентрованих кормів).

Розділ 3. Особливості розвитку та розміщення тваринництва в Україні 

     1. Скотарство

     Провідною галуззю тваринництва в усіх природно-економічних зонах України є скотарство,яке має молочно-м'ясну спеціалізацію переважно в Поліссі і Лісостепу. Молочне скотарство є основою розвитку молочнопромислового підкомплексу АПК. Він об'єднує галузі, пов'язані з виробництвом молока і продуктів його переробки. За молочно-м'ясної спеціалізації частка корів у продуктивному стаді становить 40 - 50%, а за м'ясо-молочного напряму - 40%. У Степовій зоні переважає м'ясний і м'ясо-молочний напрям ( корів у стаді 35 - 40%). У приміських АПК, що створюються навколо великих міст, промислових центрів Придніпров'я і Донбасу,рекреаційних районах для задоволення потреб міського населення в цільномолочній продукції - молочна спеціалізація скотарства, де частка корів у стаді становить 60 - 65%. Тут і найвища удільність корів - 3-4 тис. кг.

     У зв'язку з переходом до ринкових відносин і реформування АПК регіональні відміни в розвитку молочного скотарства поглибились. Кількість корів з розрахунком на 100 га сільськогосподарських угідь коливається від 10,5 гол. Найвища концентрація поголів'я великої рогатої худоби в правобережному Лісостепу і на заході поліської зони.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра розвитку та розміщення продуктивних сил 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 

За дисципліною «Регіональна економіка»

на тему «Тваринництво України, його регіональні особливості» 
 
 
 

Студента 1 курсу

спеціальності Економіка підприємства

економічного факультету

денного відділення

група 0504 а

Дзядіка Ярослава Ігоровича

Чижикова О.А. 
 
 
 
 

Донецьк 2010

 

План 

Вступ

Розділ 1. Роль тваринництва в економіці України

Розділ 2. Фактори розвитку та розміщення тваринництва в Україні

Розділ 3. Особливості розвитку та розміщення тваринництва в Україні

1. Скотарство

2. Свинарство

3. Вівчарство

4. Птахівництво

Розділ 4. Проблеми й основні напрями розвитку тваринництва в Україні

Висновок

Список використаної літератури 

 

      Вступ 

     У системі національної економіки одним з найважливіших, багатогалузевих і територіальне поширених є агропромисловий комплекс. Сільськогосподарське виробництво в Україні має давні традиції. Цьому сприяють ґрунтово-кліматичні передумови, ментальність, господарський досвід населення. Сучасне сільське господарство взаємодіє з іншими галузями економіки, внаслідок чого розвиваються його міжгалузеві зв'язки, встановлюються міжгалузеві пропорції. В Україні агропромисловий комплекс міг би стати основою соціально-економічного розвитку, визначати структурну перебудову економіки, експортний потенціал, рівень достатку і життя народу.

     Однією з головних галузей агропромислового комплексу України є тваринництво, яке забезпечую населення продуктами харчування та виробляє сировину для багатьох галузей народного господарства. Таким чином, я вважаю, що вивчення структури та чинників розміщення тваринництва в Україні є дуже важливою та актуальною темою дослідження.

     Ціллю курсової роботи на тему «Тваринництво України та його територіальні особливості» є вивчення теоретичних засад розміщення галузі та сучасного стану розвитку тваринництва в Україні, для чого були встановлені та вирішені наступні здачі:

     - визначити роль тваринництва в економіці України;

     - визначити Фактори розвитку та розміщення тваринництва в Україні;

     - розглянути особливості розвитку та розміщення тваринництва в Україні за окремими галузями;

     - визначити проблеми й основні напрями розвитку тваринництва в Україні;

     - зробити висновок.

 

      Розділ 1. Роль тваринництва в економіці України 

     Тваринництво - це друга після рослинництва важлива галузь сільського господарства. Вона забезпечує населення цінними продуктами харчування - молоком, маслом, яйцями, а харчову промисловість - сировиною.

     Основними галузями тваринництва є скотарство, свинарство, вівчарство з козівництвом, птахівництво та ін.

     Скотарство - провідна галузь тваринництва. Поширене в усіх областях і районах України. Найбільше великої рогатої худоби в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у Лісостепу і на Поліссі. В основному в країні скотарство має молочно-м'ясний напрям, тобто в структурі продукції, що виробляється, більшу частину становлять молоко і м'ясо. Навколо великих міст і в рекреаційних районах переважає молочний напрям.

     Свинарство в Україні посідає друге місце після скотарства. Частина свинини у виробництві м'яса наближається до 40 %. Основна частина поголів'я свиней зосереджена на Полісся, в Степу та в Лісостепу, хоча спеціалізація цієї галузі в різних районах неоднакова. На Поліссі і Лісостепу переважають м'ясо-сальні породи, а в Степу - сальні.

     Важливе місце серед галузей тваринництва посідає птахівництво. Ця галузь добре розвинута в Київській, Львівській, Донецькій, Дніпропетровській областях та в Криму. Спеціалізовані підприємства-птахофабрики розміщені довкола великих міст і в курортних регіонах. Вони постачають їм дієтичне м'ясо та яйця.

     Вівчарство найбільшого поширення набуло в Степу і Карпатах. Продукція галузі дуже цінна. В легкій промисловості використовують вовну, смушки та овчину. Крім того, вівчарство дає м'ясо (баранина), молоко, жир.

     Кролівництво добре розвинуте на Поліссі та Лісостепу. Шовківництво найпоширеніше в степовій і лісостеповій зонах.

     Бджільництво як галузь тваринництва, що дає надзвичайно цінну продукцію - мед, віск, прополіс, пилок, маточне молочко, - найпоширеніше в Степу, Лісостепу, і Карпатах.

     Ставкове рибальство має в Україні значні перспективи розвитку. Нині можливості галузі реалізуються далеко не повністю. Найбільше розвинуте ставкове рибництво в Лісостепу і Карпатах.

     Переважно на продукцію скотарства орієнтується молокопереробна галузь харчової промисловості. Вона поділяється на маслоробну, сировину і молочноконсервну галузі. На розміщення молокопереробних заводів впливають сировинні чинники та наявність масового споживача. Так, виробляють продукцію з незбираного молока - пастеризоване молоко, сметану, кефір, ряжанку - у великих містах, тобто орієнтуючись на масового споживача. Виробництво масла, сиру, молочних консервів зосереджене в невеликих містах і селищах у сільськогосподарських районах з розвинутим молочним тваринництвом.

     Тваринництво є сировиною базою для м'ясної промисловості. У торгівлі харчовими продуктами м'ясо поступається тільки хлібобулочним виробам. Крім харчових продуктів, м'ясна промисловість виробляє також корми для сільського господарства, лікувальні препарати тощо.

     Головні підприємства цієї галузі промисловості - м'ясокомбінати - зосереджені у великих містах, а також у районах розвинутого тваринництва. Найбільші з них - у Києві, Полтаві, Харкові, Одесі, Донецьку. Сировинна база тваринництва розширюється за рахунок птахівництва Донбасу, Придніпров'я, навколо Києва та Харкова, а також курортних зон.

     Продукція бджільництва активно використовується різними галузями харчової промисловості, зокрема лікеро-горілчаною, пиво безалкогольних напоїв та ін. Крім того, багато ліків виробляється із цієї сировини.

     На основі продукції рибництва працюють рибопереробні підприємства. Найбільші з них - у Вилковому (Одеська область), Білгороді-Дністровському, Іллічівську, Одесі, Очакові, Миколаєві, Херсоні, Євпаторії, Севастополі, Ялті, Генічеську, Бердянську, Маріуполі.

     На основі тваринництва, включаючи кліткове звірівництво, яке поширене в Лісостепу, розвиваються вовняна, шкіряна і взуттєва промисловості та хутрове виробництво. Галузі, що зайняті переробкою тваринницької продукції нині за своїми технічним і організаційним рівнями все ще не відповідають сучасним світовим стандартам. Це призводить до значних витрат сировини і погіршення якості готової продукції. Все це робить останню неконкурентоспроможною як на зовнішньому, так, навіть, і на внутрішньому ринку.

     Перехід на нові форми господарювання і введення приватної власності на землю змінять структуру і територіальні особливості розвитку галузей, що переробляють тваринницьку продукцію.

     Тваринництво дає сировину для харчової і легкої промисловості (м'ясо, молоко, шкіра, вовна, віск, пух тощо), а також для виробництва низки лікувальних препаратів. Тваринництво має тісні зв'язки із землеробством, якому воно постачає органічні добрива.

 

      Розділ 2. Фактори розвитку та розміщення тваринництва в Україні 

     Найважливішими природними факторами розміщення і спеціалізації тваринницива є наступні: якість грунтів; тривалість безморозного періоду, сума активних температур (забезпеченість теплом); сумарна сонячна радіація (забезпеченість світлом); умови зволоження, кількість опадів;ймовірність повторюваності несприятливих метеорологічних умов (посуха, заморозки, вітрова та водна ерозія); забезпеченість водними ресурсами; топографічні умови місцевості й ін

      Для розміщення тваринництва також надзвичайно важливі соціально-демографічні фактори. Населення є основним споживачем сільськогосподарської продукції, тому існують регіональні особливості структури споживання цієї продукції. На спеціалізацію сільського господарства впливає співвідношення між міським та сільським населенням. Крім того, населення забезпечує відтворення трудових ресурсів для галузі. Залежно від забезпеченості трудовими ресурсами (з урахуванням трудових навичок населення) розвивається те чи інше виробництво сільськогосподарської продукції, що характеризується неоднаковою трудомісткістю.

     Розвиток і розміщення тваринництва визначається значною мірою наявністю кормової бази, тому що майже половина всіх затрат в цій галузі припадає на створення кормових раціонів тварин. Кормову базу формують польове кормовиробництво (вирощування кормових і зернофуражних культур), природні кормові угіддя (сіножаті і пасовища), а також відходи переробки сільськогосподарської продукції, відходи харчової промисловості і комбікормова промисловість.

     Основою кормової бази є польове кормовиробництво. Під кормовими культурами в Україні зайнято 9--11 млн. га, що становить 32--37% всієї посівної площі (табл. 3, 4). Це -- посіви кукурудзи на силос і зелений корм, однорічні і багаторічні трави, кормові коренеплоди тощо. Другим важливим джерелом кормової бази є використання природних кормових угідь. Їх площа в Україні становить 7,5 млн. га, в тому числі сіножаті займають 2,2 млн. га, пасовища -- 5,3 млн. га. В структурі сільськогосподарських угідь висока питома вага сіножатей в Поліссі і Лісостепу, а пасовищ -- в Степовій зоні. В Україні налагоджено виробництво комбікормів на комбікормових заводах, в кормоцехах, де використовуються різноманітні кормові домішки для підвищення якості кормів. Наявність кормової бази, її структура визначають спеціалізацію тваринництва. Так, райони розвинутого польового кормовиробництва спеціалізуються на молочному і молочно-м'ясному скотарстві, свинарстві, а наявність природних кормових угідь сприяє розвиткові м'ясного і м'ясо-молочного скотарства, вівчарства.

     У Лісостеповій і Степовій зонах розводять молочні породи худоби, тут легше забезпечувати її соковитими кормами. Молочно-м'ясну худобу розводять у степовій зоні, де на природних пасовиськах мало соковитих кормів, але є можливість забезпечувати худобу силосом ті концентрованими кормами при стійловому утриманні. Скотарство може добре узгоджуватися з цукрово-буряковим виробництвом, оскільки забезпечує його органікою і використовує його супутню продукцію: гичку, жом і мелясу.

     Що до свинарства, то воно розміщене в усіх природно-економічних зонах. Розміщення галузі визначається станом і характером кормової бази.

     Свинарство розвивається переважно в районах інтенсивного землеробства, в районах вирощування картоплі, цукрового буряку, фуражного зернового господарства, а також у районах переробки сільськогосподарської продукції, харчової промисловості, де для відгодівлі свиней використовують відходи відповідного виробництва.

     Що до птахівництва, то важливим чинником його розміщення є орієнтація на споживача. Тому найвища концентрація поголів'я птиці спостерігається в приміських АПК. Висока концентрація спостерігається також у Лісостепу і в Степу, де птахівництво орієнтується на виробництві зерна (концентрованих кормів).

Розділ 3. Особливості розвитку та розміщення тваринництва в Україні 

     1. Скотарство

     Провідною галуззю тваринництва в усіх природно-економічних зонах України є скотарство,яке має молочно-м'ясну спеціалізацію переважно в Поліссі і Лісостепу. Молочне скотарство є основою розвитку молочнопромислового підкомплексу АПК. Він об'єднує галузі, пов'язані з виробництвом молока і продуктів його переробки. За молочно-м'ясної спеціалізації частка корів у продуктивному стаді становить 40 - 50%, а за м'ясо-молочного напряму - 40%. У Степовій зоні переважає м'ясний і м'ясо-молочний напрям ( корів у стаді 35 - 40%). У приміських АПК, що створюються навколо великих міст, промислових центрів Придніпров'я і Донбасу,рекреаційних районах для задоволення потреб міського населення в цільномолочній продукції - молочна спеціалізація скотарства, де частка корів у стаді становить 60 - 65%. Тут і найвища удільність корів - 3-4 тис. кг.

     У зв'язку з переходом до ринкових відносин і реформування АПК регіональні відміни в розвитку молочного скотарства поглибились. Кількість корів з розрахунком на 100 га сільськогосподарських угідь коливається від 10,5 гол. Найвища концентрація поголів'я великої рогатої худоби в правобережному Лісостепу і на заході поліської зони.