Тваринництво України, його регіональні особливості

     Основні породи корів в Україні - симентальська ( Лісостеп, східне Полісся), лебединська (Чернігівська, Сумська, Харківська області), білоголова українська і чорно-ряба (Полісся і частково Лісостеп), сіра українська

     (Кіровоградська, Дніпропетровська, Полтавська, Харківська, Луганська області), бура карпатська ( Карпати ), червона степова (Степ).

     Якщо прийняти середній по Україні обсяг виробництва молока на душу населення за рік за 100%, то на Поліссі він становитиме 158%, у Лісостепу - 117, Карпатах - 119, Степу - 65%. Виробництво молока зростає переважно за рахунок приватного сектора. Більшість товарних ресурсів молока ( у 2009 р. - 83,8%) в усіх природно-економічних зонах надходить від господарств суспільного сектора. Загальні обсяги заготівель молока зменшилися і значно коливаються впродовж року, о негативно впливає на роботу переробних підприємств, обсяг випуску й асортимент молокопродуктів. Частка молочної промисловості у харчовій галузі становить 15%, чисельність промислово-виробничого персоналу - 13%. Всього в молочній промисловості нараховується 470 підприємств. Ця галузь об'єднує маслоробну, сироварну, молочно-консервну галузі, виробництво продуктів з незбираного молока.

     Розміщення підприємств з переробки молока тяжіє переважно до районів споживання молочної продукції. Найбільші з них є у Києві, Дніпропетровську, Харкові, Одесі, Львові. У Бердянську ( Запорізька область), Жашкові і Тальному (Черкаська область), Ріпках і Козельці ( Чернігівська область), Кременчуці та багатьох інших містах є маслоробні й сироварні заводи. У Бахмачі ( Чернігівська область), Смілі ( Черкаська область), Первомайську ( Миколаївська область) функціонують великі заводи з виробництва консервованого молока ( згущене молоко з цукром, згущені вершки, сухе молоко тощо). Підприємства країни виробляють понад 113 тис. т. масла, 0,7 млн т. продукції з незбираного молока ( в перерахунку на молоко) ті понад 52 тис. т сиру жирного, в тому числі бринзи.

     Структура молокопродуктів переорієнтована нині на виробництво переважно продуктів з подовженим терміном зберігання ( масла вершкового, сирів, сухих молочних продуктів, молочних консервів).

     Нові виробничі потужності через брак коштів не вводяться, технологічне обладнання на молокопереробних заводах морально й фізично застаріло, з великим рівнем зносу, а оновлення його не перевищує 1,5 - 2%. Промислові переробні підприємства потрібно забезпечити новітнім технологічним обладнанням ( налагодивши його власне виробництво), яке забезпечувало б глибоку переробку молока.

     Певний поштовх до зростання молочнопромислового під комплексу може дати поглиблення інтеграції сільськогосподарських ( у тому числі фермерських ті особистих господарств населення) і переробних підприємств, оптової та роздрібної торгівлі через створення різних форм агропромислових асоціацій, об'єднань, корпорацій тощо.

     Стратегічний напрям розвитку цього під комплексу - забезпечити високий попит на йог продукцію. 

     2. Свинарство

     Свинарство - друга за значенням і кількістю продуктивної худоби галузь тваринництва. Воно розміщене в усіх природно-економічних зонах. Розміщення галузі визначається станом і характером кормової бази.

     Свинарство розвивається переважно в районах інтенсивного землеробства, в районах вирощування картоплі, цукрового буряку, фуражного зернового господарства, а також у районах переробки сільськогосподарської продукції, харчової промисловості, де для відгодівлі свиней використовують відходи відповідного виробництва. Поголів'я свиней в усіх категоріях господарств за період 2000-2009 рр. скоротилося майже вдвічі, у тому числі в суспільному секторі - в 3,5 рази. Найбільша концентрація поголів'я свиней у Поліссі і Лісостепу, особливо в Рівненській, Черкаській, Київській, Хмельницькій, Вінницькій областях. У Поліській та Лісостеповій зонах галузь має м'ясо-сальний напрям, у Степу - сальний. На поліссі і в західних районах України структура місцевих кормів дає змогу спеціалізуватись на виробництві беконної і м'ясної свинини. У приміських АПК переважає м'ясний напрям. Основні породи свиней - велика біла, що найбільше поширена в Поліссі, Лісостепу і на півночі Степової зони; українська біла степова - у Степу, а також степова ряба, миргородська, довговуха біла ті ін.

     На внутрішньому та зовнішньому ринках найбільшим є попит на беконну свинину, тому цьому типу відгодівлі свиней необхідно надати пріоритетного значення.

     Найбільші м'ясокомбінати розташовані в Харкові, Полтаві, Одесі, Києві, Вінниці, Дніпропетровську, містах Донбасу. Потужності м'ясопереробних підприємств використовуються в середньому на 22-23%. Тому в 2009 р. галузь продуктувала лише 394 тис. т м'яса ( в тому числі субпродукти першої категорії) і 155 тис. т ковбасних виробів, що становлять відповідно 14,2 і 17,2% від рівня 2000 р. 

     Таблиця 3.1Виробництво продукції тваринництва за регіонами у 2009 році [ 3 ]

     Мал. 3.1 Доля кожного економічного регіона за виробництвом м'яса всіх видів [ 3 ]

     Мал.3.2 Виробництво м'яса всіх видів (у забійній вазі) за економічними районами у 2009 році, тис. т [ 3 ] 

     На даній діаграмі можно побачити, що найбільша кількість голів виробництва м'яса за 2009 р. спостерігається у Центральному економічному районі. А найменша кількість у Подольському економічному районі.  

     3. Вівчарство

     Вівчарство має допоміжне значення, за винятком спеціалізованих господарств та господарств у гірських місцевостях. Найбільша концентрація поголів'я овець і кіз у степових та передгірських районах. У степу воно має вовняний напрям, у Лісостепу і Поліссі - м'ясо-вовняний. Вівчарство дає не лише м'ясо (баранину), молоко, а й сировину(вовну, овчини, шкурки і смушки, кетгут та ін.) для легкої і медичної промисловості. Це найменш інтенсивна галузь тваринництва, що ґрунтується переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним витраченням концентрованих кормів. У степових областях вівчарство має тонкорунну й напівтонкорунну спеціалізацію, і лісостепових, поліських ті гірських - м'ясо-вовнову.

     В Україні вівчарство традиційна галузь. За породним складом тонкорунні вівці асканійської породи та прекос спадають 34,6 відсотки, напівтонкорунні цигайська 25,0% та українські м'ясо-вовнові з кросбредною вовною 2,5%, грубововнові 3,7%, каракульські та смушкові 5,7 відсотки.

     За останні п'ять років навіть в умовах кризового стану створено і апробовано таврійський тип асканійської тонкорунної породи з настригом чистої вовни 3,6-3,9 кг при виході чистого волокна 49-52%, два нових типи в породі прекос - харківський та закарпатський живою масою вівцематок 57-58 кг і настригом чистої вовни з 1 вівці 2,65-3,0 кг, нові типи м'ясо-вовнових овець з кросбредною вовною - асканійські кросбреди та асканійські чорноголові з виробництвом м'яса на вівцематку 65-78 кг і настригом чистої вовни 4,0-5,6 кг, апробовано гірськокарпатську породу овець з килимовою вовною.

     Найцінніший генофонд овець України зосереджений в 16 племзаводах. По асканійській тонкорунній 3 племзаводи ("Асканія Нова" та "Червоний чабан" Чаплинського району Херсонської області, "Атманай" Якимівсько району Запорізької області); породі прекос - 4 племзаводи ("Іллічівка", "Степок" Барвінківського району та "Чувиріне" Вовчанського районів Харківської області та "Прикордонник" Виноградівського району Закарпатської області). Ці племзаводи щорічно вирощують близько 5,0 тис. голів племінник баранів для реалізації.

     По цигайській породі діє 5 племзаводів (ім. Р.Люксембург Новоазовського району Донецької області, "Славне", "Чорноморський" АР Крим, "Вікторія" Одеської, "Дружба народів" Чернівецької областей).

     По українському типу м'ясо-вовнових овець 3 племзаводи ("Асканія Нова", "Маркеєво" Чаплинського Херсонської та ім. Щорса Куп'янського районів Харківської області. Чорноголові вівці цього типу не мають аналогів у світовій та вітчизняній практиці з настригом чистої вовни у вівцематок 5,1 кг, баранів - 8,3 кг виробництвом м'яса на вівцематку 78 кг.

     Сокільська порода овець представлена одним племзаводом "Сокільський" Полтавської області, асканійський багатоплідний каракуль розводять в племзаводі "Маркеєво" Херсонської області.

     Наукове забезпечення галузі вівчарства здійснюється національним науковим селекційно-генетичним центром з вівчарства - інститутом тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова "Асканія Нова". Це нове формування по виробництву і використанню як цінного генофонду поголів'я, так і продукції вівчарства в умовах ринкової економіки. 

     4. Птахівництво

     Серед галузей продуктивного тваринництва вирізняється птахівництво. Воно постачає населенню м'ясо та яйця, а легкій промисловості - пух і пір'я. Це найбільш продуктивна, механізована й автоматизована галузь тваринництва, що істотно впливає на її територіальне розміщення ті організацію.

     Виробничий потенціал галузі достатній для повного забезпечення потреби населення країни в яйцях і м'ясі птиці на рівні науково обґрунтованих норм споживання. Нині виробничий потенціал птахо промислового під комплексу АПК втрачається. На перехідному до ринкових відносин етапі порушився паритет цін на птахівничу ті промислову продукцію, що призвело до збитковості птахівництва ті значного спаду його виробництва.

     Промислове птахівництво яйцевого і м'ясного напрямків розвивається в усіх природно-економічних зонах країни. Високі ціни на продукцію зумовили зменшення її споживання, а отже, обсяги реалізації. Господарства яйцевого напрямку в умовах загальної кризи при переході до ринкових відносин виявились більш стійкими. На птахофабриках м'ясної спеціалізації, крім бройлерів, вирощують індиків, качок, гусей.

     Наприкінці 1997 р. держава вжила певних заходів щодо підтримки розвитку вітчизняного птахівництва. Зокрема, введено ввізне імпортне мито на птахівничу продукцію, за якого завозити Україну товарні яйця чи курячі стегенця невигідно.

     У процесі переходу до ринку в птахівництві створюються нові інтегровані організації формування, які сприяють комплексному вирішенню питань виробництва,переробки, зберігання ті реалізації продукції птахівництва. Так, у системі ВНО «Укрптахопром» створена 31 інтегровану структуру. Птахогосподарством передано 15 комбікормових заводів. Наприклад, Білопільський птахорадгосп Сумської області приєднався до Білопільського комбікормового заводу. Окремі птахогосподарства інтегруються з товаровиробниками зерна, білкової сировини, беруть в оренду землю. Інтегровані структури постійно адаптуються до ринкових умов. В Україні налічується близько 150 млн. голів птиці, 90% з яких становлять кури. 

     Таблиця 3.2 Поголів'я худоби та птиці за регіонами у 2009 році [ 3 ]

     Мал. 3.4 Поголів'я худоби та птиці за економічними районами у 2009 році, категорія: велика рогата худоба [ 3 ]

      На даній діаграмі можно побачити, що найбільша кількість голів рогатої худоби за 2009 р. спостерігається у Поліському економічному районі. А найменша кількість у Донецькому економічному районі.

      Розділ 4. Проблеми й основні напрями розвитку тваринництва в Україні 

     На наш час тваринництво в Україні знаходиться не на найкращому рівні розвитку. Особливої уваги заслуговує розвиток м'ясного скотарства в регіонах забруднення радіонуклідами внаслідок катастрофи на ЧАЕС. Розвиток цієї галузі певною мірою розв'язує проблему зайнятості населення. її необхідність тут зумовлюється соціально-економічними, ресурсними, екологічними умовами. Цю галузь передусім потрібно розвивати на Поліссі, де найбільше природних пасовищ та сіножатей. У Поліському селекційному центрі м'ясного скотарства Радомишльського району Житомирської області, займаються вирощуванням племінного молодняку, товарного високоякісного м'яса.

     Фахівцями Мінсільгосппроду України розроблено Програму розвитку галузі спеціалізованого м'ясного скотарства на 2010-2013 роки для розв'язання найважливіших питань у цій галузі:

     - встановлення паритету цін на тваринницьку продукцію (м'ясо, молоко, яйця, вовна), які мають окупити їх виробництво і сприяти розвитку галузі;

     - товаровиробникам необхідно виділити кредитні ресурси на пільгових умовах ( не вище 10% річних на короткострокову і 5% за довгострокову позику) враховуючи специфіку та сезонність галузі.

     Основні породи корів в Україні - симентальська ( Лісостеп, східне Полісся), лебединська (Чернігівська, Сумська, Харківська області), білоголова українська і чорно-ряба (Полісся і частково Лісостеп), сіра українська

     (Кіровоградська, Дніпропетровська, Полтавська, Харківська, Луганська області), бура карпатська ( Карпати ), червона степова (Степ).

     Якщо прийняти середній по Україні обсяг виробництва молока на душу населення за рік за 100%, то на Поліссі він становитиме 158%, у Лісостепу - 117, Карпатах - 119, Степу - 65%. Виробництво молока зростає переважно за рахунок приватного сектора. Більшість товарних ресурсів молока ( у 2009 р. - 83,8%) в усіх природно-економічних зонах надходить від господарств суспільного сектора. Загальні обсяги заготівель молока зменшилися і значно коливаються впродовж року, о негативно впливає на роботу переробних підприємств, обсяг випуску й асортимент молокопродуктів. Частка молочної промисловості у харчовій галузі становить 15%, чисельність промислово-виробничого персоналу - 13%. Всього в молочній промисловості нараховується 470 підприємств. Ця галузь об'єднує маслоробну, сироварну, молочно-консервну галузі, виробництво продуктів з незбираного молока.

     Розміщення підприємств з переробки молока тяжіє переважно до районів споживання молочної продукції. Найбільші з них є у Києві, Дніпропетровську, Харкові, Одесі, Львові. У Бердянську ( Запорізька область), Жашкові і Тальному (Черкаська область), Ріпках і Козельці ( Чернігівська область), Кременчуці та багатьох інших містах є маслоробні й сироварні заводи. У Бахмачі ( Чернігівська область), Смілі ( Черкаська область), Первомайську ( Миколаївська область) функціонують великі заводи з виробництва консервованого молока ( згущене молоко з цукром, згущені вершки, сухе молоко тощо). Підприємства країни виробляють понад 113 тис. т. масла, 0,7 млн т. продукції з незбираного молока ( в перерахунку на молоко) ті понад 52 тис. т сиру жирного, в тому числі бринзи.

     Структура молокопродуктів переорієнтована нині на виробництво переважно продуктів з подовженим терміном зберігання ( масла вершкового, сирів, сухих молочних продуктів, молочних консервів).

     Нові виробничі потужності через брак коштів не вводяться, технологічне обладнання на молокопереробних заводах морально й фізично застаріло, з великим рівнем зносу, а оновлення його не перевищує 1,5 - 2%. Промислові переробні підприємства потрібно забезпечити новітнім технологічним обладнанням ( налагодивши його власне виробництво), яке забезпечувало б глибоку переробку молока.

     Певний поштовх до зростання молочнопромислового під комплексу може дати поглиблення інтеграції сільськогосподарських ( у тому числі фермерських ті особистих господарств населення) і переробних підприємств, оптової та роздрібної торгівлі через створення різних форм агропромислових асоціацій, об'єднань, корпорацій тощо.

     Стратегічний напрям розвитку цього під комплексу - забезпечити високий попит на йог продукцію. 

     2. Свинарство

     Свинарство - друга за значенням і кількістю продуктивної худоби галузь тваринництва. Воно розміщене в усіх природно-економічних зонах. Розміщення галузі визначається станом і характером кормової бази.

     Свинарство розвивається переважно в районах інтенсивного землеробства, в районах вирощування картоплі, цукрового буряку, фуражного зернового господарства, а також у районах переробки сільськогосподарської продукції, харчової промисловості, де для відгодівлі свиней використовують відходи відповідного виробництва. Поголів'я свиней в усіх категоріях господарств за період 2000-2009 рр. скоротилося майже вдвічі, у тому числі в суспільному секторі - в 3,5 рази. Найбільша концентрація поголів'я свиней у Поліссі і Лісостепу, особливо в Рівненській, Черкаській, Київській, Хмельницькій, Вінницькій областях. У Поліській та Лісостеповій зонах галузь має м'ясо-сальний напрям, у Степу - сальний. На поліссі і в західних районах України структура місцевих кормів дає змогу спеціалізуватись на виробництві беконної і м'ясної свинини. У приміських АПК переважає м'ясний напрям. Основні породи свиней - велика біла, що найбільше поширена в Поліссі, Лісостепу і на півночі Степової зони; українська біла степова - у Степу, а також степова ряба, миргородська, довговуха біла ті ін.

     На внутрішньому та зовнішньому ринках найбільшим є попит на беконну свинину, тому цьому типу відгодівлі свиней необхідно надати пріоритетного значення.

     Найбільші м'ясокомбінати розташовані в Харкові, Полтаві, Одесі, Києві, Вінниці, Дніпропетровську, містах Донбасу. Потужності м'ясопереробних підприємств використовуються в середньому на 22-23%. Тому в 2009 р. галузь продуктувала лише 394 тис. т м'яса ( в тому числі субпродукти першої категорії) і 155 тис. т ковбасних виробів, що становлять відповідно 14,2 і 17,2% від рівня 2000 р. 

     Таблиця 3.1Виробництво продукції тваринництва за регіонами у 2009 році [ 3 ]

     Мал. 3.1 Доля кожного економічного регіона за виробництвом м'яса всіх видів [ 3 ]

     Мал.3.2 Виробництво м'яса всіх видів (у забійній вазі) за економічними районами у 2009 році, тис. т [ 3 ] 

     На даній діаграмі можно побачити, що найбільша кількість голів виробництва м'яса за 2009 р. спостерігається у Центральному економічному районі. А найменша кількість у Подольському економічному районі.  

     3. Вівчарство

     Вівчарство має допоміжне значення, за винятком спеціалізованих господарств та господарств у гірських місцевостях. Найбільша концентрація поголів'я овець і кіз у степових та передгірських районах. У степу воно має вовняний напрям, у Лісостепу і Поліссі - м'ясо-вовняний. Вівчарство дає не лише м'ясо (баранину), молоко, а й сировину(вовну, овчини, шкурки і смушки, кетгут та ін.) для легкої і медичної промисловості. Це найменш інтенсивна галузь тваринництва, що ґрунтується переважно на дешевих пасовищах і грубих кормах з незначним витраченням концентрованих кормів. У степових областях вівчарство має тонкорунну й напівтонкорунну спеціалізацію, і лісостепових, поліських ті гірських - м'ясо-вовнову.

     В Україні вівчарство традиційна галузь. За породним складом тонкорунні вівці асканійської породи та прекос спадають 34,6 відсотки, напівтонкорунні цигайська 25,0% та українські м'ясо-вовнові з кросбредною вовною 2,5%, грубововнові 3,7%, каракульські та смушкові 5,7 відсотки.

     За останні п'ять років навіть в умовах кризового стану створено і апробовано таврійський тип асканійської тонкорунної породи з настригом чистої вовни 3,6-3,9 кг при виході чистого волокна 49-52%, два нових типи в породі прекос - харківський та закарпатський живою масою вівцематок 57-58 кг і настригом чистої вовни з 1 вівці 2,65-3,0 кг, нові типи м'ясо-вовнових овець з кросбредною вовною - асканійські кросбреди та асканійські чорноголові з виробництвом м'яса на вівцематку 65-78 кг і настригом чистої вовни 4,0-5,6 кг, апробовано гірськокарпатську породу овець з килимовою вовною.

     Найцінніший генофонд овець України зосереджений в 16 племзаводах. По асканійській тонкорунній 3 племзаводи ("Асканія Нова" та "Червоний чабан" Чаплинського району Херсонської області, "Атманай" Якимівсько району Запорізької області); породі прекос - 4 племзаводи ("Іллічівка", "Степок" Барвінківського району та "Чувиріне" Вовчанського районів Харківської області та "Прикордонник" Виноградівського району Закарпатської області). Ці племзаводи щорічно вирощують близько 5,0 тис. голів племінник баранів для реалізації.

     По цигайській породі діє 5 племзаводів (ім. Р.Люксембург Новоазовського району Донецької області, "Славне", "Чорноморський" АР Крим, "Вікторія" Одеської, "Дружба народів" Чернівецької областей).

     По українському типу м'ясо-вовнових овець 3 племзаводи ("Асканія Нова", "Маркеєво" Чаплинського Херсонської та ім. Щорса Куп'янського районів Харківської області. Чорноголові вівці цього типу не мають аналогів у світовій та вітчизняній практиці з настригом чистої вовни у вівцематок 5,1 кг, баранів - 8,3 кг виробництвом м'яса на вівцематку 78 кг.

     Сокільська порода овець представлена одним племзаводом "Сокільський" Полтавської області, асканійський багатоплідний каракуль розводять в племзаводі "Маркеєво" Херсонської області.

     Наукове забезпечення галузі вівчарства здійснюється національним науковим селекційно-генетичним центром з вівчарства - інститутом тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова "Асканія Нова". Це нове формування по виробництву і використанню як цінного генофонду поголів'я, так і продукції вівчарства в умовах ринкової економіки. 

     4. Птахівництво

     Серед галузей продуктивного тваринництва вирізняється птахівництво. Воно постачає населенню м'ясо та яйця, а легкій промисловості - пух і пір'я. Це найбільш продуктивна, механізована й автоматизована галузь тваринництва, що істотно впливає на її територіальне розміщення ті організацію.

     Виробничий потенціал галузі достатній для повного забезпечення потреби населення країни в яйцях і м'ясі птиці на рівні науково обґрунтованих норм споживання. Нині виробничий потенціал птахо промислового під комплексу АПК втрачається. На перехідному до ринкових відносин етапі порушився паритет цін на птахівничу ті промислову продукцію, що призвело до збитковості птахівництва ті значного спаду його виробництва.

     Промислове птахівництво яйцевого і м'ясного напрямків розвивається в усіх природно-економічних зонах країни. Високі ціни на продукцію зумовили зменшення її споживання, а отже, обсяги реалізації. Господарства яйцевого напрямку в умовах загальної кризи при переході до ринкових відносин виявились більш стійкими. На птахофабриках м'ясної спеціалізації, крім бройлерів, вирощують індиків, качок, гусей.

     Наприкінці 1997 р. держава вжила певних заходів щодо підтримки розвитку вітчизняного птахівництва. Зокрема, введено ввізне імпортне мито на птахівничу продукцію, за якого завозити Україну товарні яйця чи курячі стегенця невигідно.

     У процесі переходу до ринку в птахівництві створюються нові інтегровані організації формування, які сприяють комплексному вирішенню питань виробництва,переробки, зберігання ті реалізації продукції птахівництва. Так, у системі ВНО «Укрптахопром» створена 31 інтегровану структуру. Птахогосподарством передано 15 комбікормових заводів. Наприклад, Білопільський птахорадгосп Сумської області приєднався до Білопільського комбікормового заводу. Окремі птахогосподарства інтегруються з товаровиробниками зерна, білкової сировини, беруть в оренду землю. Інтегровані структури постійно адаптуються до ринкових умов. В Україні налічується близько 150 млн. голів птиці, 90% з яких становлять кури. 

     Таблиця 3.2 Поголів'я худоби та птиці за регіонами у 2009 році [ 3 ]

     Мал. 3.4 Поголів'я худоби та птиці за економічними районами у 2009 році, категорія: велика рогата худоба [ 3 ]

      На даній діаграмі можно побачити, що найбільша кількість голів рогатої худоби за 2009 р. спостерігається у Поліському економічному районі. А найменша кількість у Донецькому економічному районі.

      Розділ 4. Проблеми й основні напрями розвитку тваринництва в Україні 

     На наш час тваринництво в Україні знаходиться не на найкращому рівні розвитку. Особливої уваги заслуговує розвиток м'ясного скотарства в регіонах забруднення радіонуклідами внаслідок катастрофи на ЧАЕС. Розвиток цієї галузі певною мірою розв'язує проблему зайнятості населення. її необхідність тут зумовлюється соціально-економічними, ресурсними, екологічними умовами. Цю галузь передусім потрібно розвивати на Поліссі, де найбільше природних пасовищ та сіножатей. У Поліському селекційному центрі м'ясного скотарства Радомишльського району Житомирської області, займаються вирощуванням племінного молодняку, товарного високоякісного м'яса.

     Фахівцями Мінсільгосппроду України розроблено Програму розвитку галузі спеціалізованого м'ясного скотарства на 2010-2013 роки для розв'язання найважливіших питань у цій галузі:

     - встановлення паритету цін на тваринницьку продукцію (м'ясо, молоко, яйця, вовна), які мають окупити їх виробництво і сприяти розвитку галузі;

     - товаровиробникам необхідно виділити кредитні ресурси на пільгових умовах ( не вище 10% річних на короткострокову і 5% за довгострокову позику) враховуючи специфіку та сезонність галузі.