Структура та особливості розвитку сфери послуг в Україні

У силу своєї природи  послуги не мають гарантованих стандартів якості. Інакше кажучи, послугам властивий  високий ступінь невизначеності. Ця обставина ставить споживача  послуг у невигідне положення  тому, що результат послуги, її корисний ефект він зможе оцінити лише після її надання; а виробникам у цих умовах складно здійснювати просування послуг.

Саме в силу своєї  невизначеності або мінливості, сфера  послуг потребує державного регулювання  більшою мірою, ніж ринки інших  товарів. Найчастіше державне втручання у функціонування ринку послуг викликається не тільки економічними, але й політичними та соціальними причинами. Наприклад, встановлення контролю або домінування будь-яких підприємницьких структур у таких сегментах ринку послуг, як банківська справа, інформація і телекомунікації тощо, може становити реальну загрозу національному суверенітету і безпеці країни. Тому практично у всіх країнах розробляються заходи для державного регулювання сфери послуг і встановлення певних стандартів, що регламентують зміст послуг та якість їх надання. Особливо важливі ці стандарти в таких секторах сфери послуг, як охорона здоров’я, освіта, телекомунікації, діяльність фінансових посередників на фондовому і кредитному ринках тощо.

Стандарт обслуговування встановлює формальні критерії, за якими оцінюють рівень обслуговування клієнтів і професійну діяльність працівників фірми. Нині більшість вітчизняних сервісних підприємств уже засвоїли основні правила обслуговування клієнтів, які лежать в основі стандартів, це: максимальна увага до клієнтів; висока якість комплексу послуг; постійне підвищення освітнього і кваліфікаційного рівня спеціалістів та обслуговуючого персоналу; грамотне й оперативне застосування форм і методів паблік рілейшинз з метою підвищення популярності в суспільстві [13, 25–30].

3.2. Шляхи вирішення  проблем розвитку сфери послуг та перспективи її функціонування в Україні

Сьогодні стає все  більш очевидним, що з метою розвитку нашої країни необхідна державна політика в сфері послуг або сервісна політика, яка повинна бути розроблена та здійснена органами держави. Ключовими завданнями цієї політики повинні стати: стимулювання підприємництва, розширення інноваційної діяльності, освоєння нових сучасних видів послуг, інтенсивне залучення інвестицій, використання факторів постіндустріального розвитку. Необхідно визначити пріоритетні види послуг, при цьому може бути використана система з шести базових критеріїв, які оптимізують вибір: нові послуги повинні бути інтелектуального характеру; послуга має стабільний споживчий попит; послуга володіє експортним потенціалом; послуги не повинні бути енергомісткими та капіталомісткими; Вказаним вимогам відповідають такі види послуг: наукомісткі діагностичні і експериментальні послуги; послуги по програмному забезпеченню; послуги по інформаційних технологіях; послуги по інноваціях; послуги вищої та післядипломної освіти; туризм; санаторно-оздоровчі послуги; виставково-презентаційні послуги.

Проведений аналіз системи  сфери послуг України дає змогу визначити основні напрями сервісної політики:

– підтримка і стимулювання малого бізнесу;

– сприяння розвитку різноманітних  багатофункціональних комплексів;

– формування сучасної мережевої  структури організації обслуговування із забезпеченням доступності і  задоволення загальних, традиційних  і ексклюзивних індивідуальних потреб споживачів;

– створення системи  багаторівневої підготовки, перепідготовки і підвищення професійного потенціалу працівників у сфері послуг;

– інформаційно-консультаційне сприяння і підтримка маркетингової, інноваційної і експортної діяльності суб’єктів господарювання в сфері послуг [2, 121–126].

Слід акцентувати увагу  на тому, що розвиток інтеграційних  процесів у нашій країні, у тому числі і в сфері послуг, не зменшує  тієї ролі і значення, яку відіграє малий бізнес. Розвиток малого бізнесу, масштаби розширення і зростання є індикаторами зрілості ринкових відносин у країні., тому підтримку і стимулювання малого бізнесу в сфері послуг слід віднести до пріоритетних напрямів сервісної політики. Аналіз тенденцій розвитку обслуговуючої і «сервісної» діяльності у європейських країнах і в США дає підстави для визначення особливостей малого підприємництва в сфері послуг. До них можна віднести:

– високий рівень правової захищеності і надання різного  роду допомоги з боку держави, у тому числі фінансової, технічної та інформаційної;

– понижені ставки оподаткування;

– партнерські відносини  малого та крупного бізнесу;

• невелика капіталоємність, раціональне використання ресурсів.

Державна політика в  секторі послуг повинна бути спрямована на стимулювання малого бізнесу, перш за все, в сегментах, де малі підприємства володіють конкурентними перевагами перед середніми та великими організаційними формами, що забезпечить зростання зайнятості населення та підвищення грошових доходів громадян [25].

Інноваційна діяльність на сучасному етапі стає одним з найважливіших системних чинників економічного росту, конкурентоспроможності вітчизняної продукції, безпеки країни. Одними з найбільш ефективних та актуальних видів інновацій є інновації у сфері послуг.

Інноваційна діяльність у сфері послуг має бути пов’язана з прогнозованим результатом, який призводить до змін як усередині підприємства-товаровиробника, так і в зовнішньому середовищі. Наприклад, зростання платоспроможного попиту супроводжується підвищенням вимог до споживчих властивостей продукції, яка випускається, що змушує підприємства розширювати й оновлювати її номенклатуру, вносити відповідні зміни до конструкції та дизайну товарів, перебудовувати маркетингові мережі, урізноманітнювати асортимент послуг на споживчому ринку. Розширення потреб у сфері послуг обумовлює необхідність трансформацій у виробничому процесі товаровиробників, в інформаційних системах. Розвиток сфери послуг формує нове конкурентне середовище та нові потреби в товарах та послугах.

Організація інноваційної діяльності підприємств у сфері послуг повинна забезпечувати, по-перше, досягнення загального бачення пропозиції послуг на споживчому ринку; по-друге, визначення стратегічних пріоритетів у перетворенні даної сфери; по-третє, розробку стратегії діяльності підприємств у тривалій перспективі, по-четверте, створення системи комунікацій, яка орієнтована на реалізацію послуг; по-п’яте, формування інноваційного персоналу з визначенням зон відповідальності за результати роботи; по-шосте, впровадження системного контролінгу процесів розвитку послуг на споживчому ринку. Реалізація цих напрямів створить умови для розширення ринку послуг, підсилить конкурентні позиції і переваги підприємств сфери послуг [2, 121–126].

Висновки до розділу 3

Аналіз сучасного стану сфери послуг свідчить про загальну тенденцію підвищення ролі сервісного сектору в національному  економічному просторі. Дослідження показують, що розвиток сфери послуг сприяє збільшенню зайнятості населення та росту ВВП.

При становленні та розвитку сервісної національної економіки державі необхідно в економічній політиці віддати пріоритет заходам по визначенню напрямів економічної ефективності діяльності сфери послуг. Основними аспектами сервісної політики мають бути заходи, спрямовані на стимулювання малого підприємництва, освоєння нових сучасних видів послуг і інтенсивного залучення інвестицій.

Заходи щодо розвитку сфери послуг в Україні повинні  мати концептуальний характер, оскільки національна сервісна політика  реалізується розрізнено і безсистемно. Хоча за останній період, національна сфера послуг збільшила свої темпи розвитку, але в контексті потреб країни і світових тенденцій вона знаходиться на початковому етапі.

Суттєве розширення номенклатури послуг і стрімке нарощування обсягів реалізації підтверджує перспективність даної галузі. А світовий досвід, в свою чергу, доводить, що діяльність у сфері обслуговування може бути продуктивною і стимулювати підвищення ефективності національного господарства, але лише за умови активної підтримки державою її розвитку.

Тому, особливо важливим питанням залишається визначення оптимальної  законодавчої бази, яка б забезпечила ефективний розвиток комерційного підприємництва на ринку послуг і національної економіки загалом. Політика держави у сфері послуг повинна забезпечити умови для вільної конкуренції та відкрити простір для технічного і технологічного прогресу. Вона повинна стати ефективною передумовою гнучкої адаптації суб’єктів бізнесу на ринку послуг до мінливого конкурентного середовища.

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аванесова Г.А. Сервисная деятельность: историческая и современная практика, предпринимательство, менеджмент: учебн. пособие [для студ. вузов] / Г.А. Аванесова. – [2-е изд., испр. и доп.]. – М.: Аспект Прес, 2006. – 320 с.
2. Ареф’єва О.В, Забуранний С.В. особливості інноваційної діяльності у сфері послуг / О.В. Ареф’єва, С.В. Забуранний // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – 6(84). – С. 121–126.
3. Балаева О.Н. Сфера услуг в мировой экономике: тенденции развития / О.Н. Балаева // Мировая экономика и международные отношения. – 2007. –№ 3. – С. 23–29.
4. Бондарчук Н.В. Роль сфери послуг в системі народногосподарського комплексу / Н.В. Бондарчук // Держава та регіони (Серія: Економіка та підприємництво). – 2008. – № 3. – С. 18–21.
5. Гулевич О.Ю. Сфера послуг в сучасній економіці: фактори розвитку та регіональні особливості / О.Ю. Гулевич // Регіональна економіка. – 2010. – № 4. – С. 120–125.
6. Демидова Л.С. Сфера услуг в постиндустриальной экономике / Л.С. Демидова // Мировая экономика и международные отношения, 1999. – № 2. – С. 23–28.
7. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
8. Жук М.В. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: підручник. – К.: Кондор, 2004. – 296 с.
9. Історія економічних учень: Підручник. / Базилевич В.Д., Гайдай Т.В., Гражевська Н.І. та ін. / [за ред. проф. В.Д. Базидевича]. – К.: Знання, 2004. – 1300 с.
10. Кликич Л.М. Эволюция сферы услуг: неравновесный подход / Л.М. Кликич.  – М.: Изд-во МСХА, 2004. – 99 с.
11. Крамченко Р.А. Теоретичні проблеми розвитку сфери послуг / Р.А. Крамченко // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 2(81). – С. 116–117.
12. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 983 с.
13. Моргулець О.Б. Роль сфери послуг в економічній системі України / О.Б. Моргулець // Економічні науки. Серія «Економіка та менеджмент»: Збірник наукових праць. Луцький національний технічний університет. – Випуск 7 (26). – Частина 2. – Луцьк, 2010. – С. 25–30.
14. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: навч. посібник / Є.П. Качан, Т.Є. Царик, Д.В. Ткач та ін.; За ред. Є.П. Качана. – К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2005. – 704 с.
15. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: підручник / за ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. – 7-ме вид., стер. – К.: Знання, 2005. – 350 с.
16. Семенов В.Ф. Регіональна економіка: навчальний посібник. – К.: «МП Леся», 2008. – 596 с.
17. Соціально-економічна географія України: навч. посібник / за ред. проф. Шаблія О.І. Вид. друге, переробл. і доп. – Львів: Світ, 2000. – 680 с.
18. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: підручник. – К.: Вікар, 2006. – 396 с.
19. Сфера услуг: Новая концепция развития / [Рутгайзер В.М., Корягина Т.И., Арбузова Т.И. и др.]; под ред. Т.И. Корягиной. – М.: Экономика, 1990. – 158 с.
20. Товт К.С Теоретико – методологічні основи дослідження ринку послуг / К.С. Товт // Економіка України. – 2009. – № 7. – С. 40–42.
21. Україна у цифрах у 2009 році: статистичний збірник / Держ. коміт. стат. України ; [редкол. : О.Г. Осауленко (голов. ред.) та ін.]. – К., 2008. – 260 с.
22. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар. Видання третє перероблене та доповнене – Х.: ТОВ «Одіссей», 2007. – 1200 с.
23. Харсун Л.Г. Інтеграція України в Європейську транспортну систему / Л.Г.Харсун // Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка. – 2009. – № 72. – С. 50–52.
24. Хахлюк А. Проблеми транспортного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності України / А. Хахлюк // Економіст. – 2009. –№ 6. – С. 78–81.
25. Черниш О.І. Ринок послуг: механізми державного регулювання в трансформаційній економіці / О.І. Черниш; [заг. ред. В.В. Дорофієнко]. – Донецьк : ТОВ «РВК»ПРОМО», 2005. – 410 с.
26. Юхновський І.Р. Транспортний комплекс України: Автомобільні дороги. Проблеми та перспективи. – К.–2004.
27. Hill T.P. On Goods and Services / T.P. Hill // Review of income and Wealth. – 1977. – December. – Vol. 23. – P. 320.