Структура та особливості розвитку сфери послуг в Україні

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА  СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ  ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

 

 

 

 

Кафедра економіки і підприємництва

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «Регіональна економіка»

на тему: «Структура та особливості розвитку сфери послуг в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота виконана студенткою

2 курсу факультету  фінансів та банківської справи, групи ФБі–21

Жерж Людмилою Анатоліївною

Науковий керівник

к.е.н., доцент Максименко Євген Вікторович

 

 

 

 

Ірпінь–2011

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ І ФУНКЦІОНУВАННЯ СФЕРИ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ…………………………………………………..

1.1 Передумови становлення та розвитку сфери послуг як особливого виду економічної діяльності……………………………………………………………

1.2 Сфера послуг як  важлива складова національного господарства України...

Висновки до розділу 1…………………………………………………………….

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ КОМПЛЕКСУ СФЕРИ ПОСЛУГ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ В СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ………

2.1 Транспортний комплекс  і зв’язок…………………………………………..

2.2 Комплекс соціальної інфраструктури………………………………………

2.3 Туристично-рекреаційний  комплекс……………………………………….

Висновки до розділу 2…………………………………………………………..

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СФЕРИ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ……………………………………………………………..

3.1 Сучасний стан сфери послуг в системі народногосподарського комплексу України…………………………………………………………………………

3.2 Шляхи вирішення  проблем розвитку сфери послуг  в Україні……………

3.3 Особливості інноваційної діяльності у сфері послуг………………………..

Висновки до розділу 3……………………………………………………………..

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Дослідження структури  та особливостей розвитку сфери послуг є одним з найактуальніших  напрямів наукових досліджень. Адже на сьогодні в суспільстві практично немає людей, які хоча б раз в житті не скористалися тими чи іншими послугами. Результати таких досліджень є вкрай необхідними для поліпшення життєдіяльності як населення загалом, так і кожної людини зокрема. Не випадково в розвинених країнах сфера послуг суттєво переважає в структурі економічної діяльності.

Система обслуговування населення є важливою умовою соціально-економічного розвитку та прогресивної структури його господарства, а також показником рівня життя населення. Останній є однією із основних соціально-економічних категорій, що характеризує не лише матеріальний добробут людини, а й визначає узагальнений результат діяльності економіки держави за певний проміжок часу. Подальший соціально-економічний розвиток України можливий за умов розширення внутрішнього ринку і підвищення конкурентоспроможності національної економіки, її окремих виробництв та галузей, серед яких все більшу роль відіграють галузі обслуговування. На сьогодні однією із проблем системи обслуговування населення є невпорядкованість та розбіжності наукової термінології. У науковій літературі зустрічаються такі поняття як «соціальна сфера», «невиробнича сфера», «сфера послуг», «сфера обслуговування» та «соціальна інфраструктура», які часто вважаються як синоніми.

Аналіз літературних джерел з означеної тематики показує, що проблема вивчення сфери обслуговування є досить актуальною. Існуючі наукові розробки досить різні за підходами, рівнем охоплення складу системи обслуговування, таксономічним рівнем досліджуваних територіальних одиниць тощо. Проблеми обслуговування населення привертають увагу фахівців різних наукових галузей: економістів, соціологів, географів та ін.

У науковій літературі питання  про роль і місце сфери послуг у ринковій економіці знайшла відображення в чисельних працях: Аванесова Г.А., Анохін А.О., Баранський М.М., Беккер Г., Білорус О.Г., Бураковський І.В., Вейсборг Б., Єременко В.Г., Маршалл А., Петті В., Плотніков О.В., Рікардо Д., Скаленко О.К., Сміт А., Шаленко М. та інші дослідники.

Але в цілому зазначена  проблема залишається недостатньо  вивчена як в українській, так  і світовій науці. Зокрема, більшість  досліджень західних вчених акцентує увагу лише на конкретній вартісній  оцінці інвестиційного ефекту сфери  послуг, що віддзеркалює процеси зростання заробітної плати та національного доходу. Більш важливим, однак, є науково обґрунтоване розуміння основних причинно-наслідкових зв’язків і залежностей, комплексного, більш широкого впливу сфери послуг і її структури, способу організації, управління і фінансування на процес суспільного розвитку. Надзвичайно важливою для сучасної України є проблема налагодження такого фінансово-економічного механізму сфери послуг, який би на основі впровадження в реальну практику принципів прозорості, відповідальності, результативності, сприяв суттєвому підвищенню рівня економічної ефективності та досягнення соціальної справедливості у сфері послуг.

Особливість економічного підходу до розглядання даної  проблеми міститься в тому, що дозволяється вивчати не тільки від’ємні властивості послуг, а також відношення між людьми, що відбуваються з приводу створення цих властивостей й використання їх для задоволення різного роду потреб.

Таким чином, послуги  є невід’ємною частиною економіки будь-якої країни, що забезпечує економічне зростання, підвищення споживацьких вимог узгодження попиту і пропозиції в сфері послуг, підвищення якості та ефективності послуг і є актуальною проблемою. Незаперечним є одночасний процес надання і споживання послуг з урахуванням особливостей кожної галузі. Не менш важливу роль у наданні послуг відіграє людський фактор, який присутній у виробництві послуг.

Метою курсової роботи є  дослідити структуру, функції, завдання, особливості розвитку та місце сфери послуг у народногосподарському

комплексі України.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

– дослідити сутність поняття «послуги»;

– проаналізувати існуючі наукові підходи до класифікації сфери обслуговування; виявити розбіжності у науковій літературі таких дефініцій як «соціальна сфера», «невиробнича сфера», «сфера послуг», «сфера обслуговування» та «соціальна інфраструктура»;

– використати системний підхід до вивчення процесу розвитку сфери обслуговування;

– обґрунтувати сутність сфери обслуговування в теоретичному аспекті та визначити важелі, завдяки яким вона може впливати на макроекономічні процеси;

– визначити типи послуг;

– охарактеризувати структуру  ринку послуг в Україні;

– проаналізувати сучасний стан сфери обслуговування;

– розглянути інноваційну  діяльність у подальшому розвитку сфери послуг в Україні.

Об’єктом дослідження є соціально-економічна діяльність в сфері послуг і її роль в забезпеченні суспільного розвитку.

Предметом курсової роботи є система відносин, що виникають  в процесі функціонування та розвитку сфери послуг в Україні.

У процесі дослідження  використані такі загальнонаукові  та спеціальні методи: діалектичний, абстрактно-логічний і системного аналізу (теоретичні і  методологічні узагальнення, визначення сутності, місця і ролі сфери послуг в економіці); статистично-економічний (аналіз сучасного стану галузей сфери послуг), системно-структурний та порівняльний (з’ясування необхідності державного регулювання галузей сфери послуг, виявлення недоліків існуючого механізму макроекономічного державного регулювання та розробка пропозицій щодо його удосконалення).

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ І ФУНКЦІОНУВАННЯ СФЕРИ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

1.1 Передумови становлення та розвитку сфери послуг як особливого виду економічної діяльності

Сучасна галузева структура економіки України формувалася впродовж тривалого історичного періоду під дією різноманітних чинників, з-поміж яких провідним був її політичний статус, який не враховував українських національних інтересів. В історичному минулому Україна не мала повноцінної державності (за окремим винятком часу створення УНР) і не могла організувати господарство, виходячи із власних інтересів. В Україні у радянські часи спостерігався занепад сфери послуг, тому що цю галузь економіки відносили до другорядної, після матеріального виробництва. Недостатній розвиток цієї сфери, що спостерігався протягом декількох останніх десятиліть, став чинником, що гальмує зростання економіки України [8, 120].

Між дослідниками точаться дискусії з приводу періоду виникнення сфери послуг в Україні. Одні вчені (Аванесова Г.А., Білорус О.Г., Плотніков О.В. та ін.) стверджують, що сфера послуг як особливий вид економічної діяльності з’явилася на ранніх етапах розвитку людства, а інші (Бураковський І.В., Єременко В.Г., Скаленко О.К. та ін.) відносять період її становлення до постіндустріального економічного устрою.

Перша категорія вчених доводить, що сфера послуг з’явилася на ранніх етапах розвитку людства. Адже раніше всього виникає спеціалізація адміністративної діяльності (вожді в первісному суспільстві, управлінський апарат суспільств з державною організацією), виробництво соціальних послуг служителями культу (священики) і виробництво послуг із захисту прав власності (професійна армія, судді). У міру розвитку суспільства виділялися все нові і нові сфери послуг. Уже в античному суспільстві існував щонайширший спектр сервісних видів діяльності, який майже повністю збігається з сучасним – транспорт, торгівля, наука, охорона здоров’я, освіта, фінанси, мистецтво та ін. Лише у 19–20 ст. до них приєдналися нові види послуг – зв’язок, аудит та ін. [1].

Інші вчені вважають, що в стародавні часи суспільне надання  послуг не було розвинуто. Товарний обмін  і торгівля здійснювалися в основному  у вигляді готових результатів  сільськогосподарської або ремісничої праці. З поступом науково-технічного прогресу, механізації та автоматизації фізичної праці інтенсифікуються темпи розвитку сфери послуг, яка поступово перетворюється в ключовий сектор економіки. В постіндустріальній економіці основні невирішені завдання знаходяться якраз у сфері управління технікою та організації й розподілу готової продукції. В ХХІ столітті особливого розвитку і цінності набуває інтелектуальна людська праця. Розподіл інтелектуальної праці створює величезну кількість спеціальностей і професій, що вимагають високої наукової підготовки та високого ступеня інтеграції сумісних людських зусиль на тлі зростання суспільного добробуту. Ці тенденції стосуються насамперед сфери послуг та управління [11, 116–117].

Ми схиляємося до тверджень  першої категорії вчених і вважаємо, що сфера послуг як особливий вид економічної діяльності з’явилася на ранніх етапах розвитку людства, яка поступово з розвитком ринкових відносин вдосконалювалася та шліфувалася.

Термін «сфера послуг»  все частіше використовується науковцями, але в той же час, не дивлячись на зрозумілість цього терміну, його тлумачення не є однозначним. В економічній літературі існує ряд альтернативних дефініцій сфери послуг, що розглядають її з різних позицій. Умовно можна виділити дві категорії визначень [3, 23–29].

Згідно з першою, більш  загальною категорією визначення, сфера  послуг трактується як сектор економіки  зі специфічними суб’єктними відносинами і зв’язками в обміні [10], або як широкий спектр видів господарської діяльності, спрямований на задоволення особистих потреб населення і потреб виробництва, а також потреб суспільства в цілому незалежно від того, надаються послуги приватним особам чи організаціям [6].

У основі другої концепції визначень лежить передумова надання послуг, насамперед, населенню, наприклад, згідно з одним з трактувань сфера послуг – це сукупність галузей, підгалузей і видів діяльності функціональне призначення яких у системі суспільного виробництва проявляється у виробництві і реалізації послуг і духовних благ для населення [19].

Дискусійним залишається  визначення самого поняття «послуга». Незважаючи на застосування поняття «послуга» в багатьох чинних нормативно-правових актах держави (Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22.02.2000 р., Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.2993 р. та ін.) жоден із них, в тому числі і ЦК України, не дають його єдиного визначення [22]. Сталим є лише розуміння послуги як дії, що приносить користь.

Більшість дослідників до послуг відносять ті види діяльності, які не створюють матеріальних цінностей. Основним критерієм зарахування будь-якого виду діяльності до сфери послуг є невідчутний та невидимий характер її продукту. Дослідників можна поділити на дві групи, що мають альтернативні підходи, а саме: одні схиляються до того факту, що у послуги відсутня матеріальна цінність, інші вважають, що послуга може супроводжуватися товаром.

Основоположником наукової думки «теорії послуг» є Ж.Б. Сей. Він зазначав, що результатом послуг є нематеріальні продукти, корисні для людей, що мають мінову вартість і є наслідком поєднання праці з капіталом. Отже, виробництво означає продукування корисних послуг, які можуть виступати в матеріальному і нематеріальному вигляді та обмінюватись одна на одну завдяки однаковій внутрішній цінності. «Теорія послуг» Ж.Б. Сея трактує послуги як особливий вид благ, що здатні приносити прибуток своїм власникам [9].