Проблемы развития внешнеэкономических связей Азербайджана. Текущее состояние экономики Азербайджана

 

Після відновлення державної незалежності в 1991 році Азербайджан почав реалізовувати  суверенні права і вести самостійну політику у сфері економіки. Головним напрямком цієї діяльності стали створення системи економіки, заснованої на різних формах власності, перехід до ринкових відносин та інтеграція у світову економіку.

Економічний розвиток з часу набуття  незалежності донині можна розділити  на два основних етапи. Перший, що охоплює 1991-1995 роки, з'явився періодом хаосу чи занепаду, другий, період макроекономічної стабільності та динамічного розвитку економіки, що почався з 1996 року і триває донині.

В результаті далекоглядної політики та напруженої праці загальнонаціонального  лідера азербайджанського народу Гейдара  Алієва, незважаючи на важкий вихідний рубіж за короткий історичний період після відновлення державної  незалежності удалося домогтися  дуже великих успіхів у соціально-економічному розвитку країни та інтеграції у світову  господарську систему. Найбільше досягнення полягає в тому, що в результаті здійсненого в цей період в країні процесу незалежного державного будівництва виникала нова по суті розвитку та економічних реформ модель - Азербайджанська модель.

Знаменний той факт, що офіційною  основою реалізації вищезгаданої моделі на другому етапі економічного розвитку стали прийняті в Азербайджанській Республіці політичні документи (концепції, стратегії і програми) - ("Програма Державної допомоги малому та середньому підприємництву в Азербайджані (1997-2000 рр..)", "Державна Програма розвитку малого і середнього підприємництва в Азербайджанській Республіці (2002-2005 рр..)", "Державна Програма розвитку машинобудівної промисловості в Азербайджанській Республіці (2002-2005 рр..)", "Державна Програма розвитку аграрного сектора в Азербайджанській Республіці (2002 - 2006 рр.). "," Концепція демографічного розвитку Азербайджанської Республіки "," Державна Програма з розвитку в 2002-2005 роках туризму в Азербайджанській Республіці "," Державна Програма по скороченню бідності та економічному розвитку (2003-2005 рр..) "," Державна Програма соціально-економічного розвитку регіонів Азербайджанської Республіки (2004 - 2008 рр.). "та ін), а також ряд знаходяться на стадії розробок (" Стратегія зайнятості Азербайджанської Республіки "," Інтегрована стратегія торгівлі та інвестування по ненафтового сектору "та ін.)

 

Одним з найважливіших напрямів економічної політики Азербайджанської Республіки стала підготовка нафтової стратегії незалежної держави, автором  якого став загальнонаціональний лідер  азербайджанського народу Гейдара  Алієва. Реалізація стратегії почалася з укладення на 30 років угоди про спільну експлуатацію родовищ "Азері", "Чираг" і глибоководної частини "Гюнешлі" в азербайджанському секторі Каспійського моря і пайовий розподіл видобутої нафти, укладеного між Державною нафтовою компанією Азербайджанської Республіки та 12 відомими нафтовими компаніями ( Амок, БП, МакДермотт, Юнікал, ЛУКойл, Статойл, Ексон, турки петроллари, Пензойл, Іточу, Ремко, Делта) з ряду країн (США, Великобританія, Росія, Туреччина, Норвегія, Японія, Саудівська Аравія).

День 20-го вересня 1994 золотими літерами вписав в новітню історію незалежної Азербайджанської Республіки і назавжди залишиться в пам'яті нинішнього і майбутніх поколінь. Підписання та реалізація угоди, в даний час відомого у всьому світі як "Контракт століття", є наочним свідченням втілення в життя нової нафтової стратегії, розробленої Гейдар Алієвим і складовою концепцію економічного розвитку незалежного Азербайджану.

 

29-го грудня 1999 загальнонаціональний лідер Гейдар Алієв підписав Указ "Про створення Державного Нафтового Фонду Азербайджанської Республіки".

Основний сенс філософії створення  Нафтового Фонду полягає в  забезпеченні справедливого розподілу  між поколіннями нафтових багатств, дарованих азербайджанському народові Всевишнім. Якщо однією з цілей, поставлених перед Фондом, є зосередження і примноження одержуваних від продажу нафти доходів для майбутніх поколінь, то інший - використання цих доходів на благо нинішніх поколінь з урахуванням задоволення поточних соціальних потреб країни, прогресу та потреб розвитку економіки.

На основі мудрого рішення великого лідера Гейдара Алієва перші кошти  Нафтового Фонду були використані  для фінансування заходів, спрямованих  на поліпшення соціально-побутових  умов найбільш знедоленої і соціально  вразливої ​​категорії громадян-біженців та вимушених переселенців.

В результаті широкомасштабних, фундаментальних  реформ, що проводяться в економіці  країни, у 1995-2004 роках вдалося добитися відчутних результатів в області  промисловості. Контракти про спільну діяльність по нафто-і газовидобутку, укладені з великими компаніями розвинених країн 20 вересня 1994 дали потужний імпульс прискореного розвитку нафтової і газової промисловості. Спостерігається зростання промислового виробництва. Можна сказати, в результаті відчутного прогресу у всіх сферах виробництва, в т.ч. нафтової та газової, хімічної і нафтохімічної, машинобудівної і металообробної, виробництві будівельних матеріалів істотно зросло виробництво продукції. Відзначимо, що поряд з добувної, розвиток одержало також і переробна промисловість. За останні шість років в переробних галузях виробництво продукції зросло в 1,5 рази, в т.ч. у харчовій промисловості - на 43%, виробництві виробів з дерева в - 2 рази, виробництві паперових виробів - на 30%, випуск хімічної продукції - в 2,5 рази, виробництві будматеріалів - в 5 разів, металургії - в 3 рази.

У 1993-2003 роках відкрито понад 3 тисячі нових підприємств і станом на 1 січня 2004 року їх чисельність становила 5536. В результаті виробленої загальнонаціональним лідером політики "відкритих дверей", яка продовжує здійснюватися по сей день, чисельність діючих в країні іноземних та спільних підприємств виросла в 3 рази. В даний час в Азербайджані діє 192 підприємства з іноземними інвестиціями, що представляють 63 держав світу. У них відкриті тисячі робочих місць. 74% інвестицій, вкладених в національну економіку в 2003 році, припадає на промисловість. Як свідчення зростання недержавного сектора економіки слід розглядати відчутне збільшення господарських суб'єктів нової формації, розширення і динамічний розвиток малого підприємництва, приплив фізичних осіб в сферу бізнесу.

 

Чимало робіт виконано в напрямку задоволення потреб економіки і  населення в енергоносіях. Яскравим проявом особливої ​​уваги Президента Азербайджану Ільхама Алієва до цієї сфери є підготовлене Міністерством Промисловості і Енергетики і затверджена Указом Президента Азербайджанської Республіки № 635 від 14 лютого 2004 року "Державна Програма з розвитку паливно-енергетичного комплексу Азербайджанської Республіки (2005-2015 рр..)", яка забезпечить енергетичну безпеку країни і більш ефективно задовольнить зростаючі потреби в енергоносіях.

Сільське господарство, будучи у  всі часи основною галуззю економіки  Азербайджану, відігравало важливу  роль у розвитку країни та забезпеченні населення необхідними споживчими товарами. Прийняття в 1995-1996 роках Законів "Про основи аграрних реформ", "Про реформування радгоспів і колгоспів", "Про земельну реформу" та інших найважливіших правових актів дозволили здійснити кардинальні зміни в агропромисловому комплексі. Так, вперше в просторі Співдружності Незалежних Держав, в Законі "Про земельну реформу" знайшли відображення передача землі в приватну власність, її купівля-продаж.

В результаті серйозних структурних  перетворень у сільському господарстві були ліквідовані всі, включаючи  радгоспи і колгоспи, сільськогосподарські підприємства, а їх власність була розділена між членами господарств. У державній власності було залишено невелику кількість племінних, рослинницьких і такого роду інших господарств. Прискорення формування в селі нового виду власності - селянсько-фермерської - створили сприятливі умови для кращої організації сільськогосподарських робіт та розвитку аграрного сектора.

 

Здійснені в аграрному секторі  Азербайджану реформи за своїм радикалізму  і темпу докорінно відрізнялися не тільки від реформ, в інших  областях економіки країни, але істотно  різнилися і від реформ, які  були проведені в країнах Співдружності  Незалежних Держав. Крім того, вони зіграли особливу роль у формуванні в країні приватної власності та розвитку підприємництва. Реформи в банківській системі відіграли важливу роль у викоріненні недовіри до банків, що виникло в перші роки незалежності. У країні почалася робота по сучасному банківському будівництву, здійснені заходи щодо формування двоступеневої банківської системи, зміцнення банків, збільшення їх статутного капіталу. Не зумівши налагодити роботу і не витримавши конкуренції в умовах вільної ринкової економіки, самоліквідувалися слабкі банки. Хоча чисельність банківських установ у країні зменшилося в 4 рази, проте сукупний їхній капітал зріс у 5 разів.

Одним з факторів, що забезпечують економічний розвиток, є динаміка капіталовкладень. Так, спрямовані на капіталовкладення інвестиції, поряд зі зростанням виробництва, служать будівництва та здачі в експлуатацію нових підприємств, об'єктів освіти, охорони здоров'я, житла та інших об'єктів соціального призначення, створенню нових робочих місць. З цієї причини, в економічній політиці Азербайджанської Республіки збільшення з кожним роком обсягу залучених інвестицій, в т.ч. іноземних, займає один з першорядних місць.

Після відновлення Азербайджаном  незалежності важливе значення в  зовнішній економічній політиці приділялася зв'язків з міжнародними фінансово-кредитними і економічними установами. За минулий період пророблена суттєва робота в цьому напрямку. Азербайджан є членом, можна сказати, всіх авторитетних міжнародних структур, у т.ч. з 1992-го року - Міжнародного Валютного Фонду, Світового Банку, Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, з 1999-го року - Азіатського Банку Розвитку, та постійно проводить консультації з цими структурами з економічних проблем, питань переходу на ринкову економіку, користується їхніми фінансовими ресурсами .

Таким чином, результати успішно здійснених за короткий проміжок часу у всіх галузях  економіки країни реформ ще раз наочно свідчать про вірної економічної  політики, наполегливо втілювати  в життя керівництвом Азербайджанської Республіки.

 

2.1 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Промисловість - одна з розвинутих галузей економіки країни. Ця важлива галузь, яка в основному включає в себе машинобудування, металургію, паливно-енергетичну, хімічну, продовольчу та інші галузі промисловості, стала розвиватися, починаючи з середини минулого століття, завдяки невпинній діяльності загальнонаціонального лідера азербайджанського народу Гейдара Алієва.

 

У підсумку проведених широкомасштабних, грунтовних реформ в економіці країни в 1995-2008-х роках були досягнуті значні результати. Договори, укладені 20-го вересня 1994 року про спільну роботу в нафто та газовидобувній промисловості з великими компаніями з розвинених країн світу, справили вплив на темпи зростання нафтогазової промисловості. Треба відзначити, що поряд з видобувною промисловістю, розвивалася також і обробна промисловість.

 

За останні роки було освоєно  випуск касових апаратів, мікрокалькуляторів, телефонних апаратів, побутових електричних  приладів, блоків пластичних дверей і  вікон, спеціальних труб для транспортування  нафти та інших товарів. Виробництво певної частини продукції в Азербайджані, яка імпортувалася із зарубіжних країн, сприяла збагаченню внутрішнього ринку.

 

Все це зробило сильний вплив  на підвищення ділової активності в  промисловості і розвитку малого підприємництва. Збільшення числа іноземних та спільних підприємств у 3 рази - результат політики "відкритих дверей", здійснюваної владою країни. В даний час в області промисловості функціонують близько 200 підприємств з іноземними інвестиціями, що представляють 63 держави, відкриті тисячі нових робочих місць. Значне збільшення нових формованих господарських структур, розширення підприємництва і його динамічний розвиток, заняття фізичних осіб підприємництвом супроводжується подальшим підвищенням ролі недержавного сектора.

 

Так, питома вага недержавного сектора  у загальному виробництві промислової  продукції в 1995 році становив 5,5 відсотків, в 2008 році збільшився до 75 відсотків.

 

У середньостроковій перспективі  основною метою державної політики в галузі промисловості буде забезпечення стійких і високих темпів зростання  промислового виробництва, удосконалення  його структури та підвищення раціональності. У цій області основними заходами будуть наступні: усунення високого морального і фізичного зносу виробничого обладнання, підвищення конкурентоспроможності національної продукції та підвищення інвестиційної та інноваційної активності в промисловості, стимулювання подальшого зростання ненафтового сектора і діяльності різновидів обробних виробництв.

 

Динамічний розвиток нафтового  сектора буде створювати міцну основу для подальшого зростання розвитку ненафтових областей. Поряд з цим, сприятлива інвестиційна середа, створена в ненафтовому секторі, проведений процес приватизації та інші реформи будуть забезпечувати подальший інтенсивний розвиток ненафтових сфер в 2005-2012 роках.

 

Крім вищесказаного, буде звернуто особливу увагу на втілення в життя  нижченаведених заходів у напрямку розвитку ненафтового сектора:

 

 

прискорення процесів реструктуризації та приватизації;

 

 

продовження втілення в життя заходів, пов'язаних з відновленням роботи промислових  підприємств, що мають ринок збуту, і підприємств, відновлення яких є економічно доцільним;

 

 

прискорення переходу до застосування міжнародних стандартів у промислових  підприємствах, заснованих на сучасній технології;

 

 

розвиток середовища вільного підприємництва;

 

 

прискорення заходів, пов'язаних із заохоченням  інвестицій;

 

 

 

 

2.3ПРІОРІТЕТИ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ

Пріоритети розвитку промислового сектора в 2008-2011-му роках.

 

 

Основною метою у розвитку промислового сектора в 2008-2011-му роках є виробництво  в республіці високотехнологічних, конкурентоспроможних та експортних промислових  товарів, що відповідають світовим стандартам, розширення заходів щодо державної  підтримки, вдосконалення системи  державного регулювання в промисловому комплексі, визначення та збільшення інвестиційних джерел і ресурсів, а також мобілізація природних і трудових ресурсів для довгострокового розвитку промисловості.

Динамічний розвиток нафтового  сектора і поліпшення постачання регіонів енергоносіями, в той же час, створити сприятливу інвестиційну середу в ненафтовому секторі, проведений процес приватизації, фінансова підтримка малому та середньому підприємництву та інші реформи забезпечать більш інтенсивний розвиток ненафтового сектора.