Лісовиробничий коплекс України

Під комплекси  у складі ЛПК

Галузі і виробництва

Лісогосподарський

Лісове господарство

Лісозаготівельне промисловість

Деревообробний

Лісопильна промисловість

Фанерна промисловість

Меблева промисловість

Виробництво деревно-стружкових і деревно-волокнистих плит

Виробництво будівельних  матеріалів з деревної сировини

Целюлозно-паперовий

Целюлозна промисловість 

Паперова промисловість

Виробництво картону

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ  РОЗВИТКУ    ЛІСОВИРОБНИЧОГО  КОМПЛЕКСУ

3.1.Напрями раціонального використання лісових ресурсів

  Лісові ресурси — це сукупність матеріальних благ лісу, які можна використати без шкоди навколишньому середовищу і з найбільшою народногосподарською ефективністю.

   Всю різноманітність  компонентів лісових ресурсів  залежно від їх призначення  й особливостей використання  можна об’єднати в такі групи:  сировинні ресурси деревного  походження (деревина, деревна зелень, кора), ресурси недеревного походження (гриби, ягоди, плоди, горіхи, лікарські ресурси, кормові та технічні ресурси недеревної рослинності тощо), ресурси тваринного походження (корисна та шкідлива лісова фауна, яйця, мед, роги, диких тварин тощо); багатосторонні корисні функції лісу та його позитивний вплив на навколишнє середовище. Всі групи компонентів лісових ресурсів мають важливе економічне і соціальне значення. Їх доцільно використовувати в народному господарстві в напрямах, які дають змогу досягти високих кінцевих результатів.

  Користування лісовими ресурсами поділяють на головне і проміжне. Головне користування лісом — це процес заготівлі деревини в стиглих і перестійних насадженнях. Проміжне користування лісом здійснюється в процесі догляду за лісом, санітарних рубок і рубок, пов'язаних з реконструкцією малоцінних лісових насаджень. Головне користування лісом необхідно здійснювати в межах розрахункової лісосіки Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (стаття 43) передбачає застосування економічних санкцій в тому випадку, якщо об'єми головного користування перевершують розрахункову лісосіку. Головне користування лісом здійснюється в межах розрахункової лісосіки. Деревина, яка заготовляться в процесі головних рубок, використовується найбільш повно. На більшості комплексних лісових підприємств України відходи лісозаготівельного виробництва застосовують для виготовлення продукції (технологічної тріски, вітамінного борошна, товарів народного споживання тощо), як паливо і для екологічних потреб (укріплення схилів, збагачення лісових грунтів тощо). Значно гірше використовується деревина, яка заготовляється в процесі проміжного користування лісом. Так, коефіцієнт використання потенційних ресурсів деревини від санітарно-вибіркових рубок на підприємствах Мін лісгоспу України в 1991 р становив 0,954, прохідних -0,954, прорідження - 0 920, освітлення і прочисток -0,500.

   Низький рівень використання деревини від рубок проміжного користування лісом пов’язаний з невисокою якістю сировини, з якої важко виготовити кінцеву продукцію (ДСП, ДВП, целюлозу, папір тощо). [2, с.41-44]

  Деревну зелень хвойних порід використовують для виготовлення вітамінного борошна, хвойного екстракту, хвойної пасти та іншої продукції.  В окремих областях України, яких невелика частка хвойних лісів, деревна зелень не використовується. У цілому в Україні застосовують тільки 30% потенційних ресурсів деревної зелені. Найбільш високий рівень використання деревної зелені досягнуто у Херсонській, Волинській, Полтавській, Дніпропетровкій, Житомирській, Київській, Рівненській, Хмельницькій і Сумській областях. Стан відтворення та використання лісосировинного потенціалу лісів характеризує об’єм головного та проміжного користування лісом, який припадає на 1 га лісової площі. Найбільш високий рівень інтенсивності головного та проміжного користування лісом досягнутий в Чернівецькій Вінницькій Івано-Франківській та Хмельницькій областях України Важливе економічне і соціальне значення мають ресурси недеревної рослинності та лісової фауни з яких комплексні лісові підприємства виготовляють цінні харчові продукти Необхідно відзначити що в Україні є значні резерви збільшення заготівлі недеревної рослинності (головним чином за рахунок плантаційного відтворення). Наукові дослідження та досвід передових підприємств свідчать що плантаційне відтворення ягід, плодів та грибів є важливим фактором підвищення ефективності використання недеревної рослинності. Аналізуючи відтворення та використання ресурсів мисливської лісової фауни і мисливських угідь на території лісового фонду України бачимо що їхній потенціал використовується погано зокрема кормові ресурси мисливських угідь Так відстрілювання лосів рекомендується здійснювати при чисельності тварин на 1000 га мисливських угідь не менше 2 оленів, 10 козуль, 15 кабанів, 2 зайців, 20 русаків. [2, с.45-47]

3.2.Проблеми та перспективи розвитку лісовиробничого комплексу в Україні

 Виділяють такі  проблеми лісовиробничого комплексу  в Україні:

1.Еколого-економічні  проблеми забезпечення народного господарства України сировиною.

 Недостатня лісистість  території України, незначні запаси  стиглого та перестійного лісу, невисока продуктивність середньовікових  і пристигаючих лісів створюють  труднощі щодо забезпечення лісопромислового  комплексу місцевою сировиною, а народного господарства і населення — кінцевою продукцією з деревини. Ці труднощі ускладнюються тим, що скорочується постачання деревини з Росії. Для успішного вирішення цього завдання необхідно розробити національну довгострокову програму підвищення ефективності відтворення лісових ресурсів і раціонального їх використання. Доцільно в короткий строк досягти зменшення залежності підприємств лісопромислового комплексу від імпорту деревини. Для остаточного вирішення цієї проблеми необхідний тривалий період. Разом з тим є можливість частково вирішити її у більш короткий строк . У першу чергу, це більш ефективне використання ресурсів деревини та її замінників, які є на численних підприємствах і в організаціях. Так, у комплексних лісових підприємствах України потенційні ресурси відходів лісозаготівель у 2010 р будуть становити близько 2,6 млн м , а маломірної деревини від рубок догляду за лісом — 3,4 млн м. Із загального об'єму деревинних відходів лісозаготівельного та лісогосподарського виробництва близько 2,6 млн м3 можнд буде використати для виробництва промислової продукції. Це значний резерв деревної сировини. Він становить близько 40 % деревини, яка заготовляється в процесі головного користування лісом. [7, с.37-40] Необхідно істотно змінити на краще сучасну неефективну структуру споживання деревини, яка формувалася впродовж довгих років функціонування бюрократично-командноі системи господарювання. Доцільно прискорити розвиток галузей промисловості, які ефективно переробляють деревину (перш за все целюлозно-паперову) Сировиною для розвитку целюлозно-паперової промисловості є не тільки деревина, але і макулатура, вторинні сировинні ресурси сільського та комунального господарств (солома, очерет, деревина, яка заготовляються в процесі догляду за парками, садами та поодинокими деревами тощо). Неефективно (переважно як дрова) використовується деревина, яка заготовляється в процесі рубок догляду за полосами вздовж залізничних і автомобільних доріг 1 це в умовах гострого дефіциту на деревину, коли її можна використати як повноцінну сировину для виготовлення целюлози, картону ДСП, ДВП та іншої ефективної в споживанні продукції В полезахисних смугах можна щорічно заготовляти 2,5 млн м3 деревини. Україна для виробництва картону та іншої продукції використовує тільки 500 тис. т. макулатури, в той час як є можливості збільшити її споживання до 1 млн т у рік. Значна частка круглих лісоматеріалів в Україні використовується без попередньої механічної та хімічно-механічної обробки (стовпи, паливо тощо). Тому їх необхідно замінити більш ефективними. Очевидно, що ринкові економічні відносини, до яких прагне Україна деревини, прискореному розвитку ресурсозберігаючих виробництв і технологій. Другий напрям вирішення проблеми — це істотне поліпшення відтворення лісосировинних ресурсів Перспективними є плантаційне лісорозведення (особливо на непридатних для сільськогосподарського виробництва землях) вирощування насаджень із швидкорослих деревних порід, введення в лісові культури модрини японської та інших продуктивних деревних порід з метою їх вирубки в процесі проміжного користування лісом. Необхідно підвищити ефективність відтворення захисних полос уздовж транспортних шляхів не тільки для посилення їх захисних функцій, але й отримання повноцінної кондиційної деревини, забезпечити заліснення всіх малопридатних для сільськогосподарського виробництва земель Підвищення лісистості території України до 20 % дасть змогу в перспективі забезпечити лісопромисловий комплекс місцевими сировинними ресурсами, поліпшити кліматичні умови і їх позитивний вплив на продуктивність сільського господарства, а також збільшити рекреаційний потенціал лісів і його позитивний плив на здоров’я населення. [5, с.56-60]

 2. Проблема раціонального використання та управління лісовими ресурсами. Екологічна криза, дефіцитність лісосировинних ресурсів в Україні (лісистість території – 14,3%, при оптимальній у 19-23%; за рахунок власного виробництва потреба в деревині щороку задовольняються на 25-27%) завжди спонукали її фахівців до пошуку внутрішніх сировинних резервів для підвищення рівня самозабезпечення потреб країни за рахунок місцевих ресурсів, поліпшення показників навколишнього середовища. Перевантаженість лісового відомства виробничими функціями, відсутність належних машин, механізмів і технологічних ліній (а останнім часом – і робочої сили) призвели не тільки до погіршання стану лісового фонду і, як наслідок, до зменшення продуктивності лісових земель, але й до його самовідсторонення від виконання надзвичайно важливої державної функції: відповідальності за піднесення рівня або повне забезпечення потреб держави в послугах лісу, в лісосировинних (і в першу чергу – деревних) ресурсах власного виробництва. Формуванню такого ставлення сприяли гарантовані в минулому поставки деревини з інших регіонів, а також відповідний унітарному режимові господарський механізм – з його фінансово-кредитною системою, плануванням і ціноутворенням, який в цілому не стимулює виробника, не сприяє використанню госпрозрахункових підойм. Незважаючи на державну самостійність України і становлення ринкових умов господарювання, керівництво лісового відомства України і сьогодні всілякими методами намагається утриматися на старих позиціях концепції відтворення лісів і користування і користування деревними ресурсами, які явно входять у суперечність з ринковими умовами. Підтвердженням цьому є наукові праці співробітників Мін лісгоспу України і Лісовий Кодекс України, що орієнтовані на закріплення за цим відомством виконання лісозаготівель і первинної дерево переробки, тобто на за ним права визначати лісосіку, давати їй матеріально-грошову оцінку, проводити лісозаготівлю та реалізацію деревини. Господарчий механізм, створений в умовах партійно-командної системи, не міг не вплинути на характер концепції ведення лісогосподарського виробництва і на стан лісів: в Україні на базі практично постійного лісофонду відведено в захисні насадження і виключено з експлуатації майже половину дерево станів, в експлуатаційних лісах здійснювалися виснажливі головні рубки, а після доведення вікової структури до критичної відбулося штучне “перекачування” головних рубок у рубки догляду шляхом збільшення у (3-3,5 рази) обсягу вирубки за масою. Негативні результати не забарилися: через вирубування при рубках догляду кращих дерев (дерев “майбутнього”) продуктивність середньовікових, достигаючих і стиглих деревостанів є на 20-40% (а в окремих випадках і на 50%) нижчою від нормальної, оптимальної, встановленої за таблицями ходу росту. Негативні тенденції склалися і в промисловій переробці деревини. Аналіз матеріаломісткості продукції цієї підгалузі лісового комплексу показав, що із загального обсягу перероблюваної деревної продукції на продукції використовується 42%, а решта йде на паливно-енергетичні потреби або у відходи. Структура використовування деревних ресурсів і випуску продукції на деревній основі взагалі є незадовільною. В Україні з кубометра заготовленої деревини, а також у розрахунку на душу населення виробляється менше деревностужкових (у 2 рази) і деревоволокнистих (у 6) плит, фанери (у 8), целюлози (в 10), паперу і картону (майже в 20 раз), ніж у Фінляндії, Франції, Швеції, Італії та Німеччині. [6, с.27-34]

   Також – одна з основних проблем українського лісового комплексу є те що, ліс офіційно не визнається нерухомим майном, він вилучений із фінансового і товарного обігу. Основний лісовий закон України – Лісовий кодекс – не визнає і не визначає ліс, як об’єкт економіко-правових стосунків, не передбачає просторової обмеженості такого об’єкта. Не сприяє покращанню ситуації в лісовому господарстві система фінансування та методологія формування державного лісового доходу, за якими лісовирощування виявляється збитковим внаслідок переливу рентних коштів у інші галузі, що є споживачами деревини. Це зумовлено саме невизнанням лісових угідь нерухомим майном та вилученням даних природних об’єктів з цивільного та товарного обігу. Виникає такий економічний казус, що ліс як угіддя офіційно не визнається носієм вартості. Після вирубки (знищення або порушення цілісності лісового угіддя) заготовлена деревина набуває вартості, стає товаром. Наслідком такої “державної економічної політики” є бажання всіх суб’єктів вирубувати ліс, надаючи йому ”товарного вигляду”, а не займатись лісовирощуванням. [7, с.41]

Перспективи розвитку лісовиробничого комплексу в Україні

За сучасних умов адаптації всіх господарюючих суб’єктів до

ринкової моделі господарювання, особливого значення набувають дослідження  і перспективи розвитку галузевої  та інституціональної структур де визначальний вплив мають фактори зміни  форм власності в процесі приватизації пошук власного місця у ринковому середовищі. Для визначення перспективних напрямків розвитку лісової промисловості необхідно обгрунтувати напрямки формування сучасного лісопромислового комплексу на основі галузевої та регіональної структури з орієнтацією на задоволення попиту економіки держави та ринку на його продукцію при повному і ефективному використанні власного виробниче-ресурсного потенціалу. Досягнення поставленої мети можна забезпечити шляхом порівняння світового досвіду з становищем у лісовій галузі України. Досвід структурної політики у країнах з розвинутою економікою показує, що вона була спрямована на зростання і підвищення ефективності функціонування промислового комплексу, на реалізацію кінцевої мети — забезпечення усталеної конкурентноспроможної національної економіки . Наприклад, на початку 70 х років продукція США була низької якості і низької конкурентоспроможності, через що торгівельний баланс країни був ємним, сталося зниження експорту, а частка промислової продукції¢від на світовому ринку скоротилася на третину. Промислова політика США передбачала подолання зазначених негативних явищ. У Франції формування і реалізація промислової політики здійснювалися через державне втручання та регулювання економіки, прийняття стратегічних рішень та розробку пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу. Всілякі міжнародні угоди були націлені на захист лісів господарюючим суб’єктам на внутрішньому ринку. [1, с.43]

  Наведений фрагментарний аналіз структурних перетворень у розвинутих країнах дає можливість виділити типові елементи промислової політики, які доцільно започаткувати і розширити в Україні . Основні з них :

- законодавче прийняття  стратегічних, рішень щодо розвитку  структурної переорієнтації промисловості,  забезпечення контролю за ключовими галузями, внутрішнім ринком та інвестиціями;

- використання фінансової  підтримки вітчизняного виробництва;

- формування зовнішньоекономічної  політики у відповідності з  національними інтересами, розробка  і реалізація інноваційно- інвестиційних проектів;

- формування сітки  фінансових інститутів господарського  спрямування ринкового типу;

- державна підтримка  вітчизняного бізнесу виробництва  та ринку. Дослідження і розробка пропозицій щодо структурної перебудови лісового комплексу мають велике значення бо проблему задоволення попиту держави  окремих громадян на деревину та продукцію на дерев умов нестачі власної сировини можна поставити на друге місце після вирішення проблем забезпечення енергоносіями та газом. У системі сформованих міжгалузевих комплексів лісовий як виробничо-економічна система відіграє важливу роль. Питома вага його галузей у загальному обсягу виробництва товарної продукції України щороку становить близько 2,5 %, середньообліковоі чисельності промислово-виробничого персоналу — близько 4 5 % основних виробничих фондів —2 %. Аналіз стану економіки лісового комплексу, а також тенденцій і пропозицій щодо його розвитку доцільно дослідити за двома основними підходами : методичним та економічним звязку з традиційними особливостями. Методичний підхід є необхідним у організації лісогосподарського і лісопромислового виробництв у минулому коли були гарантовані поставки лісоматеріалів з Росії та інших регіонів, а власним лісам відводилася природозахисна роль і ресурси використовувалися не на інтенсивній основі. Промислова переробка деревини структура випуску продукції в цілому не були орієнтовані на конкурентні умови ринкового господарювання, на формування ефективного виробництва з урахуванням діяння ринкових законів (вартості, попиту, пропозиції, конкуренції). З економічної та соціальної точок зору ліс та його ресурси є продуктом і предметом праці, а з економічної — засобом виробництва компонентів середовища і регенерую чого впливу на навколишнє середовище, тобто ліс є товаром, має вартість, належить до відновлюваних природних ресурсів, а тому повинен використовуватися в обсягах згідно з лісівничими принципами безперервності та невиснажливості. Користування деревними ресурсами в Україні в цілому має тенденцію до зменшення загальних обсягів (у 1999 р—166 млн м3 у 2002 р — 14,3 млн, у 2005 р—1 14 млн , у 2007 р—10,4 млн м3) За умов економічної кризи пропозиція деревини у 2007 р становила 10,4 мли м3 а попит на неї—9,3 млн м3, за прогнозом на 2011 р, при попиті 9,7 млн м3 і пропозиції 104 млн м3 має бути забезпечене повне задоволення потреби держави і громадян у деревних ресурсах (навіть з певним розбалансуванням обсягів). Звичайно, це веде до нагромадження залишків нереалізованої ділової деревини, які щоквартально коливаються від 300 тис до 600 тис м3 а це, у свою чергу, впливає на обсяги лісозаготівель. [4, с.15]

  Вихід економіки з кризи приведе до зростання попиту на деревину (до 1990р держава споживала близько 33 млн м3 деревини в умовно круглому лісі при заготівлі 14,3 млн м3), тому наукові дослідження повинні орієнтуватися на пошук внутрішніх резервів на розширення джерел власного виробництва деревини оскільки навіть при існуванні нинішньої структури споживання деревини при досягненні обсягів виробництва продукції з неї на рівні 1990 р і традиційних обсягів лісозаготівель Україні доведеться щороку закуповувати лісоматеріали на суму близько 2 морд дол. Крім того продуктивність наявних деревостанів залежно від умов і деревної породи є на З0—50 % нижчою ніж у нормальних деревостанах (за таблицями ходу росту) використання щорічного середнього приросту деревини в Україні складає лише 0,64 м2/га (у Чехії — 4, Угорщині — 45, Австрії — 4З, Німеччині—4, Польщі—З1) тобто у середньому приріст з одиниці площі у нас використовується на 16%, а в сусідніх країнах—на 75— 100 % більш як ¼ площі лісів передано у довгострокове користування агропромисловому комплексу, де через низький рівень технології лісогосподарських робіт, продуктивність деревостанів є у 2 рази нижчою ніж у лісів державного підпорядкування. В Україні не дістали розвитку плантаційне лісовирощування та цільове користування лісом для плитного та целюлозно-паперового виробництв. [ 4, с.16-17]

   Динаміка і тенденції промислового виробництва лісового комплексу досліджені за два періоди (1999—2002 рр і  2005— 2007рр) показують, що за перший період якісні показники є істотно кращими фондоозброєність праці підвищилася більш як у 35 рази що забезпечило зростання її продуктивності, зниження матеріаломісткості продукції (хоча темпи зростання продуктивності праці помітно відставали від темпів зростання фондоозброєності). За аналізований період частка галузей глибокої хіміко-механічної переробки деревини зросла у загальному обсязі товарної продукції з 81 до 87% у вартості основних виробничих фондів—з 767 до 867% ,за чисельністю працюючих—з 636 до 80 4 %. На особливу увагу в цьому аналізі заслуговують обсяги лісового господарства і лісозаготівель які мають тенденцію до зниження. Це пояснюється стабілізацією обсягів садіння лісу лісозаготівель та інших робіт що дає підстави в цілому трактувати цей стан як грубу стратегічну помилку. Іншим незадовільним показником є незначні обсяги виробництва засобів виробництва для лісових галузей, що призвело до недостатнього технологічного рівня виконання робіт і до зниження якості продукції та ефективності. За 2002—2004 рр через кризу в економіці та спад обсягів виробництва у галузях не вдалося виконати завдання Державної програми розвитку лісогосподарського і лісопромислового комплексів на період до 2015 р щодо будівництва нових підприємств целюлозно-паперового та плитного виробництв. Досягнута тенденція утримувалася протягом 2005 р і в цілому очікувався приріст обсягів виробництва порівняно з 2002 р на 1—4 % За прогнозами, у перспективному періоді (2002—2011 рр) тенденції стабілізації будуть розвинуті, а середньорічні темпи приросту становитимуть близько 7 %.

[3, с.13-17]

  До основних пріоритетів розвитку галузей належать :

- підвищення рівня  використання продуктивності лісових  земель;

- досягнення оптимальної  структури виробництва деревних ресурсів;

- розвиток вітчизняного  машинобудування для лісових  галузей;

- підвищення продуктивності  функціонуючих деревостанів;

- реконструкція діючих  і будівництво нових підприємств,  заводів за рахунок усіх можливих  джерел фінансування;

- підвищення конкурентоспроможності  вітчизняних видів продукції.  Реалізація завдань структурної  перебудови економіки лісових  галузей можлива за умови формування  моделі господарювання, яка б  відображала такі нові сучасні  напрями : 

- орієнтацію галузевої структури виробництва на розвиток прогресивних видів продукції;

- відтворення лісових  ресурсів на багатоцільовій, розширеній  основі;

- переорієнтацію капітальних  вкладень і структури джерел  інвестування на впровадження  госпрозрахунку і формування  джерел власних ресурсів для лісогосподарського виробництва;

- розширення лісосировинної  бази, в основному, шляхом інтенсифікації  лісогосподарського виробництва; 

- докорінну зміну структури  споживання сировини шляхом залучення  до виробництва макулатури соломи, вторинних волокнистих матеріалів, деревних відходів а також докорінну зміну структури випуску продукції на деревній основі.

   Основні завдання програми - закріплення економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності продукції галузей лісової промисловості. Реалізація основних пріоритетів розвитку лісових галузей можлива при орієнтації на такі принципи господарювання :

- підвищення рівня  задоволення попиту на деревину  і продукцію на деревній основі  за рахунок власного виробництва  (опора на власні ресурси);

- розвиток виробництва  прогресивних видів продукції  (замінників цільової деревини); - розширене відтворення лісосировинних  ресурсів;

- інтенсифікацію користування  лісосировинними ресурсами; 

- повну та ефективну  переробку сировини; якшення негативних зрушень у виробництві сировини, кінцевої продукції та їх споживанні;

- докорінне реформування  господарського (економічного) механізму  лісового комплексу для забезпечення  госпрозрахунковості його господарської  діяльності;

- посилення регулюючої  ролі держави у реалізації структурних змін.

Для економічної оцінки рівня та якості структурних перетворень  пропонується використати крім загальноприйнятих  критеріїв (ефективності та оптимальності) ряд специфічних — таких, як :

- оптимальність забезпечення  регенерації лісом компонентів навколишнього середовища;

- рівень задоволення  попиту на лісоматеріали за  рахунок власного виробництва; 

- частка обсягу деревини (у готовій продукції) в загальному  обсязі її переробки; 

- випуск прогресивних  видів продукції із знеособленого 1 м3 заготовленої деревини;

- структура випуску  продукції. 

 Реалізацію пріоритетів  розвитку лісових галузей і  досягнення запропонованих критеріїв  можна забезпечити за рахунок  таких факторів - користування деревними  ресурсами лісу повинне переорієнтуватися на інтенсивну основу, промислова переробка деревних ресурсів має здійснюватися на принципах повноти та ефективності. У прогнозному періоді очікується закріпити і розвинути набуті тенденції стабілізації економіки, що дозволить перейти до етапу нарощування обсягів виробництва. Наведені економічні терміни і поняття спираються як на світовий досвід так і на власну економічну специфіку, історичні, національні та культурні традиції, кон’юнктури ринку і діяння його законів, існуючу структуру виробництва, потенціальні можливості. Варто зазначити, що науково визначені та обгрунтовані концептуальні основи трансформування лісового комплексу і напрями підвищення ефективності його функціонування повинні охоплювати основні цілі структурної політики держави, етапи і пріоритети перебудови лісових галузей з урахуванням достатності джерел фінансування з боку як субєктів держави так і окремих господарюючих суб’єктів. [3, с.18-20]

Висновки до розділу

  Стан справ, в якому сьогодні знаходиться лісовий комплекс можна назвати дійсно критичним. Комплекс у сьогоденні стовкнувся з рядом таких проблем – екологічна криза, дефіцитність лісових ресурсів, конкуренція з закордонними виробниками (якість відчизняної продукції у порівнянні із закордоною, показує не на нашу користь), недостача інвестиційних ресурсів, застрарілість техники тощо. Розвиток ринкових умов господарювання поставив перед працівниками лісу складні завдання в зв’язку з приватизацією державного майна і можливою зміною форм організації виробництва в комплексних лісогосподарських підприємствах. Основними напрямками розв’язання проблем розвитку лісового комплексу (лісогосподарського і лісопромислового виробництв) є: вдосконалення форм управління цим комплексом; комплексне використання наявних деревних ресурсів (власних і завізних); інтенсифікація вітдворення лісів і користування лісом. При ситуації, що складається в нашій державі (корпоратизації лісопромислових підприємств і державної власності на ліси), визначальним стає вибір форм організації виробництва в комплексних підприємствах, і в тому числі – забезпечення реалізації основних принципів відтворення лісів, користування лісом, ефективної переробки лісосировинних ресурсів. Сьогодні лісогосподарським і лісопромисловим виробництвом управляють ті самі відомства з виконанням тих самих функцій, що й раніше. Звичайно, за час своєї діяльності існуючі форми управління мали певні здобутки, але їх структура громіздка, їх функції не сприяють розвиткові самостійності підприємств входять у суперечність з економічними методами управління виробничими процесами, а зовнішьоекономічна діяльність оріентується на експорт продукції, головним чином сировинного напрямку. З огляду на стан навколишнього средовища, лісового фонду і користування ним, на необхідність комплексної переробки лісосировинних ресурсів, вітчизняний і зарубіжний досвід, на особливості економіки лісового комплексу в умовах ставновлення ринкової моделі господарювання, у правління лісогосподарським і лісопромисловим виробництвом в Україні доцільно організувати з урахуванням чіткого поділу функцій між структурними формуваннями: Міністерством лісів України, Міністерством промисловості України, Міністерством охорони навколишнього середовища України. Реалізація запропонованої моделі управління лісовим комлексом можлива за умови розробки концепції господарювання в галузі та пакета нормативних матеріалів, відповідного доопрацювання Лісового Кодексу, а також становлення основних інститутів ринку, які в цілому повинні забезпечити ведення робіт по відтворенню лісів, коритсуваннюлісосировинними ресурсами та їх промисловій переробці на науковій основі. Трансформування існуючої системи може бути і частковим – у порядку експерименту у певних природно-економічних зонах.

ВИСНОВОК

     Отже, лісові  ресурси відіграють не обияку роль в екології та економіці України. Оскільки ліси дають цінну сировину, мають велике водоохоронне, протиерозійне, санітарно-оздоровче, природоохоронне значення, саме вони є “легенями” великих міст. Але, на жаль лісові ресурси України дуже обмежені.

Україна належить до європейських держав недостатньо забезпечених лісовими ресурсами. Її лісистість становить  – 15,6%, а відповідний показник у  Румунії – 26%, Польщі – 28%, Німеччині  – 30%, Білорусі – 35%.

         Серед міжгалузевих комплексів  питома вага лісовиробничого комплексу (ЛВК) за обсягом виробництва становить 2,8%, за чисельністю працюючих – 4,6%, за вартісттю основних виробничих фондів близько 2%. Поставками готової продукції і лісоматеріалів комплекс пов’язаний з 100 галузями.

        Лісовиробничий комплекс охоплює лісове господарство, деревообробну, целюлозно-паперову, лісохімічну і гідролізну промисловість. Продукція одного виробництва є сировиною для іншого. Лісозаготівельні підприємства дають деревину для лісопильних заводів.

     Отже, таким чином, можна підсумувати, що лісопромисловий комплекс – комплекс галузей добувної і обробної промисловості; включає лісозаготівельну, лісопильну, деревообробну і лісохімічну галузі, які здійснюють заготівлю, комплексну механічну і хімічну обробку і переробку деревини. Продукція лісопромислового комплексу ділиться на сортименти лісозаготівлі і численні напівфабрикати та вироби фабрично-заводської промисловості, які використовуються в усіх галузях (пиломатеріали, шпали, деревостружкові, деревоволокнисті плити, фанера, деталі і будинки заводського виготовлення, меблі, сірники тощо). Комплексний характер галузі відбивається в територіальних формах організації лісопромислового комплексу – великих комплексних ліспромгоспах і лісопромислових комплексах з повним циклом механічної і хімічної переробки деревини. Організація на сплавні шляхи і експорт деревини історично визначила розміщення лісопромислового комплексу в гирлах рік і перевалочних вузлах.

       Стан справ,  в якому сьогодні знаходиться  лісовий комплекс можна назвати дійсно критичним. Комплекс у сьогоденні стовкнувся з рядом таких проблем – екологічна криза, дефіцитність лісових ресурсів, конкуренція з закордонними виробниками (якість відчизняної продукції у порівнянні із закордоною, показує не на нашу користь), недостача інвестиційних ресурсів, застрарілість техники тощо.

Перед Україною в сучасний період досить гостро стоїть проблема підвищення рівня самозабезпечення лісовими ресурсами. В той же час  за рахунок створення нових заповідників і виникнення територій радіаційного забруднення, державні ресурси деревини можуть скоротитися на 1,6 млн кбм.

За рахунок власних ресурсів деревини потреби України задовольняються  на 1/4. Водночас відходи деревини використовуються лише на 50-60%. У лісопаркових зонах  зрубані швидкоростучими і цінними породами дерев, проводили заходи щодо підвищення продуктивності насаджень. Особливо перспективним є вирощування лісів плантаційним способом.

       У перспективі потреба у пиломатеріалах значно зменшиться, а в картоні, пресованих виробах, деревних плитах – зросте. Розвиток цих виробництв, що базується на відходах виробництв комплексу для України дуже актуальний.

Одне із завдань лісопромислового комплексу – поліпшення екологічної  ситуації і сприяння забеспеченості держави лісовими ресурсами. Для виконання цього завдання треба проводити широке лісонасадження, зменшити лісопиляння, раціональніше і повніше використовувати деревину.   

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Розміщеня продуктивних сил/ за редакцією Є.П.Качана – Київ:”Вища школа”, 2004р.
2. Соціально-економічна географія України/ за редакцією О.І. Шаблія – Львів:”Світ” 2003р.
3. Масляк П.О., Олійник Я.Б. Географія – навчальний посібник - .:”Знання”, 2007р.
4. Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України. – Київ:”Зодіак-Еко” 2000р.
5. Заставний Ф.Д. Географія України – Львів:”Світ”, 2001р.
6. Заставний Ф.Д. Фізична географія України – Львів:”Світ”, 2000р.
7. Сиротенко А.Й., Чернов Б.О. Географія України – Київ: “Благовіст” 1999р.
8. Використані карти: навчальний атлас України – Київ: “Картографія” 2007р.
9. Микола Колісниченко «Український ліс буде рости» // Зерна по тижня –

04 серпня 2005 року.

10. Сенякевич І. Економіка галузей лісового комплексу // Кіїв. Знання. 2002р.

11. Рущак М. Ліси України : управління, експлуатація, відтворення. // Економіка     України. 2006р. №6.

12. Медведев Ю. Дяченко Я. Проблеми розвитку лісопрмислового комплексу : приорітети, структура, ефективність. // Економіка України 2005р. №1

13. Я. Дяченко. “Організація управління лісовим комплексом” // Економіка України 2006 № 7

14.Глєбов М. М. Формування оптимальної лісистості Лівобережної України на лісотипологічній основі // Лісова типологія в Україні: сучасний стан, перспективи розвитку: Матеріали ХІ Погребняківських читань  (10 – 12 жовтня 2007 р., м. Харків). – Х.: 2007. – С.54–55

15. Ліс у Степу: основи сталого розвитку: Монографія / О. І. Фурдичко, Г. Б. Гладун, В. В. Лавров; За наук. ред. О. І. Фурдичка. – К.: Основа, 2006. – 496с.

16. В. Калитюк, В.  Ніколаєв. Управління санаторно-курортними  підприємствами: нові реалії. “Економіка України”. - № 5. – 2003.