Лісові ресурси

У Франції формування і реалізація промислової політики здійснювалися  через державне втручання та регулювання  економіки, прийняття стратегічних рішень та розробку пріоритетних напрямів науково-технічного прогресу. Всілякі міжнародні угоди були націлені на захист лісів господарюючим суб’єктам на внутрішньому ринку [33, с.287].

Наведений фрагментарний аналіз структурних  перетворень у розвинутих країнах  дає можливість виділити типові елементи промислової політики, які доцільно започаткувати і розширити в  Україні . Основні з них :

• законодавче прийняття стратегічних, рішень щодо розвитку структурної переорієнтації промисловості, забезпечення контролю за ключовими галузями, внутрішнім ринком та інвестиціями;
• використання фінансової підтримки вітчизняного виробництва;
• формування зовнішньоекономічної політики у відповідностіз національними інтересами,розробка і реалізація інноваційно-інвестиційних проектів;
• формування сітки фінансових інститутів господарського спрямування ринкового типу;
• державна підтримка вітчизняного бізнесу виробництва та ринку.

Дослідження і розробка пропозицій щодо структурної перебудови лісового комплексу мають велике значення бо проблему задоволення попиту держави  і окремих громадян на деревину та продукцію на дерев¢яній основі за умов нестачі власної сировини можна поставити на друге місце після вирішення проблем забезпечення енергоносіями та газом.

У системі сформованих міжгалузевих комплексів лісовий як виробничо-економічна система відіграє важливу роль Питома вага його галузей у загальному обсягу виробництва товарної продукції  України що року становить близько 2,5 %, середньооблікової чисельності  промислово-виробничого персоналу  — близько 4 5 % основних виробничих фон дів —2 %. Лісовий комплекс забезпечує реалізацію низки міжгалузевих функцій, які по стадіям об¢єднуються в ланцюг «лісовирощування — заготівля — переробка»

Аналіз стану економіки лісового комплексу а також тенденцій  і пропозицій щодо його розвитку доцільно дослідити за двома основними підходами : методичним та економічним.

З економічної та соціальної точок  зору ліс та його ресурси є продуктом  і предметом праці а з економічної  — засобом виробництва компонентів  середовища і регенерую чого впливу на навколишнє середовище, тобто ліс  є товаром, має вартість, належить до відновлюваних природних ресурсів а тому повинен використовуватися в обсягах згідно з лісівничими принципами безперервності та невиснажливості[36, с.15].

Вихід економіки з кризи приведе  до зростання попиту на деревину (до 1990 р держава споживала близько 33 млн м3 деревини в умовно круглому лісі при заготівлі 14,3 млн м3), тому наукові дослідження повинні орієнтуватися на пошук внутрішніх резервів на розширення джерел власного виробництва деревини оскільки навіть при існуванні нинішньої структури споживання деревини при досягненні обсягів виробництва продукції з неї на рівні 1990 р і традиційних обсягів лісозаготівель Україні доведеться щороку закуповувати лісоматеріали на суму близько 2 млрд дол.

В Україні не дістали розвитку плантаційне  лісовирощування та цільове користування лісом для плитного та целюлозно-паперового виробництв[36, с.18].

Динаміка і тенденції промислового виробництва лісового комплексу  досліджені за два періоди (1965—1990 рр. і 1991 — 1997рр.) показують, що за перший період якісні показники є істотно кращими фондоозброєність праці підвищилася більш як у 35 рази що забезпечило зростання її продуктивності, зниження матеріаломісткості продукції (хоча темпи зростання продуктивності праці помітно відставали від темпів зростання фондоозброєності). За аналізований період частка галузей глибокої хіміко-механічної переробки деревини зросла у загальному обсязі товарної продукції з 81 до 87% у вартості основних виробничих фондів — з 767 до 867% ,за чисельністю працюючих — з 636 до 80 4 %.

За 1991—1997 рр. через кризу в економіці та спад обсягів виробництва у галузях не вдалося виконати завдання Державної програми розвитку лісогосподарського і лісопромислового комплексів на період до 2015 р щодо будівництва нових підприємств целюлозно-паперового та плитного виробництв.

Досягнута тенденція утримувалася протягом 1998 р і в цілому очікувався приріст обсягів виробництва порівняно з 1997 р на 1—4 % За прогнозами, у перспективному періоді (1999—2005 рр.) тенденції стабілізації будуть розвинуті, а середньорічні темпи приросту становитимуть близько 7 % [41, с.544].

До основних пріоритетів розвитку галузей належать :

• підвищення рівня використання продуктивності лісових земель;
• досягнення оптимальної структури виробництва деревних ресурсів;
• розвиток вітчизняного машинобудування для лісових галузей;
• підвищення продуктивності функціонуючих деревостанів;
• реконструкція діючих і будівництво нових підприємств, заводів за рахунок усіх можливих джерел фінансування;
• підвищення конкурентоспроможності вітчизняних видів продукції;

Реалізація завдань структурної  перебудови економіки лісових галузей можлива за умови формування моделі господарювання, яка б відображала такі нові сучасні напрями :

• орієнтацію галузевої структури виробництва на розвиток прогресивних видів продукції;
• відтворення лісових ресурсів на багатоцільовій, розширеній основі;
• переорієнтацію капітальних вкладень і структури джерел інвестування на впровадження госпрозрахунку і формування джерел власних ресурсів для лісогосподарського виробництва;
• розширення лісосировинної бази, в основному, шляхом інтенсифікації лісогосподарського виробництва;
• докорінну зміну структури споживання сировини шляхом залучення до виробництва макулатури соломи, вторинних волокнистих матеріалів, деревних відходів а також докорінну зміну структури випуску продукції на деревній основі.

Основні завдання програми - закріплення економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності продукції галузей лісової промисловості.

Реалізація основних пріоритетів  розвитку лісових галузей можлива при орієнтації на такі принципи господарювання :

• підвищення рівня задоволення попиту на деревину і продукцію на деревній основі за рахунок власного виробництва (опора на власні ресурси);
• розвиток виробництва прогресивних видів продукції (замінників цільової деревини);
• розширене відтворення лісосировинних ресурсів;
• інтенсифікацію користування лісосировинними ресурсами;
• повну та ефективну переробку сировини;
• пом¢якшення негативних зрушень у виробництві сировини, кінцевої продукції та їх споживанні;
• докорінне реформування господарського (економічного) механізму лісового комплексу для забезпечення госпрозрахунковості його господарської діяльності;
• посилення регулюючої ролі держави у реалізації структурних змін.

Для економічної оцінки рівня та якості структурних перетворень  пропонується використати крім загальноприйнятих критеріїв (ефективності та оптимальності) ряд специфічних — таких, як :

• оптимальність забезпечення регенерації лісом компонентів навколишнього середовища;
• рівень задоволення попиту на лісоматеріали за рахунок власного виробництва;
• частка обсягу деревини (у готовій продукції) в загальному обсязі її переробки;
• випуск прогресивних видів продукції із знеособленого 1 м3 заготовленої деревини;
• структура випуску продукції.

Реалізацію пріоритетів розвитку лісових галузей і досягнення запропонованих критеріїв можна  забезпечити за рахунок таких  факторів - користування деревними  ресурсами лісу повинне переорієнтуватися  на інтенсивну основу, промислова переробка деревних ресурсів має здійснюватися на принципах повноти та ефективності. У прогнозному періоді очікується закріпити і розвинути набуті тенденції стабілізації економіки, що дозволить перейти до етапу нарощування обсягів виробництва.

Наведені економічні терміни  і поняття спираються як на світовий досвід так і на власну економічну специфіку, історичні, національні та культурні традиції, кон’юнктури ринку і діяння його законів, існуючу структуру виробництва, потенціальні можливості.  Варто зазначити, що науково визначені та обгрунтовані концептуальні основи трансформування лісового комплексу і напрями підвищення ефективності його функціонування повинні охоплювати основні цілі структурної політики держави, етапи і пріоритети перебудови лісових галузей з урахуванням достатності джерел фінансування з боку як держави так і окремих господарюючих суб¢єктів[38, с.30].

Висновки до розділу ІІІ

Аналізуючи ситуацію щодо перспективи розвитку лісового господарства можна визначити основні проблеми.Основна  проблема полягає в тому, що лісове господарство і сьогодні існує в  рамках старої соціалістичної системи  господарювання, яка найбільш потворно вмонтувалась у ринкове оточення. В лісовому господарстві складається  ряд особливостей, які роблять  цю галузь дуже привабливою для зловживань та порушень. Неефективна, непрозора  організація лісових відносин не сприяє ані підвищенню продуктивності лісів, ані динамічному розвитку галузі.

Є два шляхи вирішення  проблеми.

Перший — удосконалення  існуючої системи за прикладом перетворень, які здійснює Росія. Росія відокремила  лісове господарство від лісової  промисловості. Це дало змогу розмежувати  функції оцінки деревини на пні (продавця деревини на пні) і здійснення рубок  головного користування (покупця  деревини на пні).

Другий шлях — побудова нової системи лісових відносин за досвідом Польщі. Лісове господарство Польщі ведеться комплексно. Воно включає  лісогосподарську та лісопромислову діяльності на основі принципів невичерпності  лісових ресурсів, самоокупності  галузі та платності користування землями  лісового фонду.

До позитивних сторін польської  системи ведення лісового господарства слід зарахувати:

— лісове господарство Польщі самоврядне і самоокупне;

— в системі немає підґрунтя  для зловживань із заниженням оцінки деревини на пні та перекручуванням  звітності стосовно рубок догляду  та санітарних рубок;

— польська система заохочує до здійснення ефективного господарювання;

— необхідність сплати умовно фіксованого (за площею лісу) податку  спонукає до підвищення продуктивності насаджень, що покращує екологічні властивості  лісу;

— забезпечується жорсткий нагляд із боку Міністерства екології та місцевої влади за станом лісів;

— особлива увага надається  статусу лісової охорони.

Висновки

Стан справ в якому  сьогодні знаходиться лісовий комплекс можна назвати дійсно критичним. Комплекс у сьогоденні зіштовхнувся з рядом таких проблем –  екологічна криза, дефіцитність лісових  ресурсів, конкуренція з закордонними виробниками (якість вітчизняної продукції  у порівнянні із закордонною, показує  не на нашу користь), недостача інвестиційних  ресурсів, застарілість техніки тощо.

Розвиток ринкових умов господарювання поставив перед працівниками лісу складні  завдання в зв’язку з приватизацією  державного майна і можливою зміною форм організації виробництва в  комплексних лісогосподарських  підприємствах.

Основними напрямками розв’язання  проблем розвитку лісового комплексу  (лісогосподарського і лісопромислового виробництв) є: вдосконалення форм управління цим комплексом; комплексне використання наявних деревних ресурсів (власних  і завізних); інтенсифікація відтворення  лісів і користування лісом. На найближчу  перспективу (10 – 15 років) можливо значно розширити площу лісів, використав, еродовані або низькопродуктивні  землі. З загальної площі таких  земель можливо було б використати  біля 4млн га. Найбільша кількість  резервних земель знаходиться в  південних та південно-східних районах, де лісистість території в 2-2,5 рази нижче оптимальної, а площа лісів  в розрахунку на душу населення в 2 – 10 разів нижче норми. Заселення  цих земель забезпечило б підвищену  врожайність сільськогосподарських  культур, захист грунту, водних басейнів та доріг, покращення екологічної ситуації.

Важливим напрямком збереженням  лісів є пошук резервів деревинної сировини на засаді його більш раціональної хіміко-механічної переробки, використання замінювачів, комплексне використання листя, гілок, кори, стружки, тирси, коріння  та інше.

При ситуації, що складається  в нашій державі (корпоратизації лісопромислових підприємств і  державної власності на ліси), визначальним стає вибір форм організації виробництва  в комплексних підприємствах, і  в тому числі – забезпечення реалізації основних принципів відтворення  лісів, користування лісом, ефективної переробки лісосировинних ресурсів.