Лісові ресурси

Баланси виробництва підприємств  лісової промисловості та споживання лісоматеріалів та лісопродукції в Україні свідчать, що за 1990-1996 рр. їх поставки з інших республік скоротилися на 38%.  Причому характерним є скорочення ввезення   лісоматеріалів у непереробленому вигляді : ділової деревини – більш як у 2 рази, пиломатеріалів – на 33%, паливних дров – у 6 разів, інших пиломатеріалів – на 1/3. Ввезення клеєної фанери знизилося в 3 рази, тоді як деревно-стружкових плит – виросло у 4 рази, деревно-волокнистих плит – в 6, картону – в 4,5 і паперу – в 2 рази. Збільшення ввезення продукції глибокої хіміко-механічної переробки деревини особливо виявилося в останні роки і є прогресивним явищем у торгівельно-економічних відносинах між країнами колишнього союзу. Але в умовах економічної незалежності України такий обсяг її поставок має і негативні наслідки – у зв’язку з нестабільною, завдяки нестабільності національної валюти,  ціновою політикою.

Щорічне вивезення  лісоматеріалів за межі республіки становить близько 1млн. м3 (в умовному обчисленні0. Це –  незначна кількість деревини  бука і дуба, а також окремі види паперу і картону.

Збільшення обсягів виробництва  на підприємствах лісової промисловості, а саме в лісовій, деревообробній та целюлозно-паперовій, можливе шляхом збільшення повноти використання всієї  біомаси дерева, вторинних та інших  волокнистих матеріалів та використання  замінників. У перспективі приріст  місцевого виробництва лісоматеріалів реальний за умов значного розширення  площ швидкорослих і технічно цінних порід, здійснення ряду організаційно-технічних  заходів по підвищенню продуктивності виробництва, переорієнтації експлуатації лісів І групи та інших лісових  ресурсів.

Сьогодні, коли Україна переживає  не легкі часи, коли економіка знаходиться  в занепаді і маже в більшості  галузях народного господарства існує безліч різноманітних проблем,  економічний стан підприємств лісової  промисловості та лісового комплексу  в цілому хоче бажати кращого. Нестабільність української економіки та національної валюти, нестача обігових коштів фінансових активів підприємств призводять до постійного зменшення обсягів  випущеної продукції, її якості та конкурентноспроможності на ринку. Подальший розвиток галузей лісової промисловості потребує повного радикального реформування, що включає в себе заміну фізично та морально застарілого обладнання, наділення підприємств обіговими коштами, розробка ефективних, раціональних технологій, раціональне використання відходів. На превеликий жаль, сьогодні, в державі існує значний дефіцит грошових коштів і тому сподіватись на реформування в близькому майбутньому лісової промисловості та народного господарства в цілому не доводиться [9, с.25].

2.2. Лісовий фонд України

Лісовий фонд – це територія  лісів і земель, покритих лісом, які  призначенні для потреб лісового господарства. Лісовий фонд відділений від земель іншого призначення відповідно до чинного законодавства. До земель лісового фонду належать лісові (призначені для вирощування лісу) та нелісові (рілля, сінокоси, води тощо).

Загальна площа лісового фонду становить 9942 тис га, лісова — 9152 тис га, покрита лісом — 8620 тис га. Частка  лісів становить 21,8%.

Ліси  розміщені дуже нерівномірно. Наприклад, в Українських Карпатах ліси займають 40,5% від площі, в Кримських горах  – 32%, на поліссі – 26,1%.В Лісостеповій зоні цей показник складає 12,2%,а в  Степовій – 3,8%. До найбільш лісистих областей належать – Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька [6].

У складі лісового фонду  України переважають ліси першої групи загальна площа яких становить 5072 тис га (51%) Ліси першої групи мають  велике економічне та соціальне значення. Цінність їх визначається в першу  чергу захисними, рекреаційними, охоронними та іншими численними корисними функціями, які вони виконують. У складі лісів  першої групи водоохоронні ліси становлять 314,5 тис га 3 них заборонні смуги  лісів по берегах річок, озер, водосховищ та інших водних об'єктів займають 268,8 тис га, заборонні смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб,— 45,7 тис га [16, с.87].

Лісові масиви України, що виконують захисні функції, становлять 1184,9 тис га 3 них протиерозійні  ліси мають площу 527,4 тис га, захисні  смуги лісів уздовж залізниць, автошляхів шляхів загальнодержавного та обласного  значення — 229,9 тис га, особливо цінні  лісові масиви — 20,5 тис га, державні захисні лісові смуги — 1,9 тис  га, байракові ліси, стрічкові бори, степові — 405,2 тис га. Ліси, що виконують  санітарно-гігієнічні та оздоровчі  функції, становлять 1751,3 тис га 3 них  ліси зелених зон навколо міст, населених пунктів і промислових підприємств займають площу 1581,0 тис га, санітарної охорони джерел водопостачання — 40,2 тис га, санітарної охорони курортів — 116,2 тис га, міські — 13,9 тис га. Ліси спеціального цільового призначення становлять 202,2 тис га, з них заповідників — 135,3 тис га, національних і природних пам'яток — 57,4 тис га, заповідних лісових ділянок, а також лісів, що мають наукове та історичне значення — 9,5 тис га.

У складі лісового фонду  України переважають державні ліси, загальна площа яких сягає 7550 тис  га Загальна площа колгоспних лісів  становить 1884 тис га. Як правило, вони представлені малопродуктивними насадженнями з малою часткою стиглих деревостанів.

Забезпеченість лісом  населення України —0,17 га на людину — одна із найнижчих в Європі В Югославії вона сягає 0,46 га, у  Болгари — 0,42, в Румуни — 0,29, в  Польщі — 0,24 га Забезпеченість деревиною становить 25,4 м3 на одного жителя України .

Загальний запас деревини в лісах України становить 1319,9 млн м3, в стиглих і перестійних насадженнях — 122,8 млнм3.

Лісистість території  України (частка покритої лісом площі) становить 14,5 % За окремими регіонами держави лісистість така Карпати — 34%, Крим — 32, Полісся — 29, Лісостеп — II, Степ — 3 % [22].

Лісистість території  України значно менша від лісистості країн Європи Наприклад, лісистість Югославії становить 41,1 %, Болгари  — 34,4, Польщі — 28, Румуни — 28,1, Німеччини — 29,0, Угорщини — 18,0 % Передбачається, що лісистість території України в 2005 р досягне 15,8 %. В цілому доцільно залісити близько 3 млн га нелісової площі, щоб у перспективі довести лісистість території до 20 %.

 У державних лісах  України переважають молодняки  (44 %) Інші вікові групи становлять: середньовікові – 39%; пристигаючі  – 10; стиглі й перестійні —  7 % [2, с.76]

У складі лісового фонду  переважають хвойні породи, покрита  лісом площа яких становить 2916,6 тис  га. Твердолистяні породи займають площу 2578,2 тис га, м’яко листяні породи — 624,0, чагарники — 11,6, інші деревні породи — 21 тис га. Найбільшу частку покритої лісом площі займають сосна (34,7 %) і дуб (26,3 %). Серед інших деревних порід ялина — 9,9 %, бук — 9,3, вільха — 4,2, береза — 5,4, граб — 3,7, ясен — 1,4; ялиця — 1,4, осика — 1,2, інші породи — 2,0 % Наведені цифри свідчать, що лісовий фонд України представлений в основному цінними твердолистяними та хвойними породами.

Середній запас деревини на 1 га покритої лісом площі України  становить 153 м3, в стиглих і перестійних  лісах — 252 м3. Середньорічний приріст  деревини на 1 га покритої лісом площі  становить 4,0 м3 Найбільш продуктивні  — це ліси Карпат (приріст деревини 5,1 м3/га) У цілому продуктивність лісів  України відповідає середньому європейському рівню Так, приріст деревини на 1 га покритої лісом площі в Угорщині становить 6,2 м3, Німеччині — 5,6, Польщі — 3,4, Югославії — 3,3, Болгари — 1,8 м3.

У лісах України дуже мало стиглих і перестійних насаджень, площа яких становить 500 тис га (5,8 %) Середній вік хвойних насаджень 42 роки, твердолистяних — 52, м'яколистяних — 33.

Ліси України — це "зелене золото" молодої держави. Вони є  джерелом цінної промислової сировини, продуктів харчування, стабілізуючим фактором навколишнього природного середовища Для примноження цього національного багатства необхідно істотно підвищити продуктивність лісів, поліпшити їх охорону та захист. Питання підвищення ефективності відтворення лісів необхідно розглядати в тісному взаємозв'язку з організацією раціонального використання всіх компонентів лісу [31, с.6].

2.3. Використання лісових ресурсів

Лісові ресурси — це сукупність матеріальних благ лісу, які  можна використати без шкоди  навколишньому середовищу і з  найбільшою народногосподарською ефективністю. Всю різноманітність компонентів  лісових ресурсів залежно від їх призначення й особливостей використання можна об’єднати в такі групи: сировинні ресурси деревного походження (деревина, деревна зелень, кора), ресурси недеревного походження (гриби, ягоди, плоди, горіхи, лікарські ресурси, кормові та технічні ресурси недеревної рослинності тощо), ресурси тваринного походження (корисна та шкідлива лісова фауна, яйця, мед, роги, диких тварин тощо); багатосторонні корисні функції лісу та його позитивний вплив на навколишнє середовище.

Всі групи компонентів  лісових ресурсів мають важливе економічне і соціальне значення. Їх доцільно використовувати в народному господарстві в напрямах, які дають змогу досягти високих кінцевих результатів.

Користування лісовими ресурсами  поділяють на головне і проміжне Головне користування лісом — це процес заготівлі деревини в стиглих і перестійних насадженнях. Проміжне користування лісом здійснюється в процесі догляду за лісом, санітарних рубок і рубок, пов'язаних з реконструкцією малоцінних лісових насаджень Головне користування лісом необхідно здійснювати в межах розрахункової лісосіки Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачає застосування економічних санкцій в тому випадку, якщо об'єми головного користування перевершують розрахункову лісосіку [1].

 Головне користування  лісом здійснюється в межах  розрахункової лісосіки. Деревина, яка заготовлюється в процесі головних рубок, використовується найбільш повно На більшості комплексних лісових підприємств України відходи лісозаготівельного виробництва застосовують для виготовлення продукції (технологічної тріски, вітамінного борошна, товарів народного споживання тощо), як паливо і для екологічних потреб (укріплення схилів, збагачення лісових грунтів тощо). Значно гірше використовується деревина, яка заготовлюється в процесі проміжного користування лісом Так, коефіцієнт використання потенційних ресурсів деревини від санітарно-вибіркових рубок на підприємствах Мін лісгоспу України в 1991 р становив 0,954, прохідних — 0,954, прорідження — 0 920, освітлення і прочисток — 0,500 Низький рівень використання деревини від рубок проміжного користування лісом пов’язаний з невисокою якістю сировини, з якої важко виготовити кінцеву продукцію (ДСП, ДВП, целюлозу, папір тощо) [19, с.23].

Деревну зелень хвойних порід  використовують для виготовлення вітамінного  борошна, хвойного екстракту, хвойної  пасти та іншої продукції. В окремих  областях України, яких невелика частка хвойних лісів, деревна зелень не використовується. У цілому в Україні  застосовують тільки 30% потенційних  ресурсів деревної зелені. Найбільш високий  рівень використання деревної зелені досягнуто  у Херсонській, Волинській, Полтавській, Дніпропетровській, Житомирській, Київській, Рівненській, Хмельницькій і Сумській областях.

Стан відтворення та використання лісосировинного потенціалу лісів  характеризує об’єм головного та проміжного користування лісом, який припадає на 1 га лісової площі.  Найбільш високий  рівень інтенсивності головного  та проміжного користування лісом досягнутий в Чернівецькій Вінницькій Івано-Франківській та Хмельницькій областях України.

Важливе економічне і соціальне  значення мають ресурси недеревної рослинності та лісової фауни  з яких комплексні лісові підприємства виготовляють цінні харчові продукти Необхідно відзначити що в Україні  є значні резерви збільшення заготівлі  недеревної рослинності (головним чином  за рахунок плантаційного відтворення). Наукові дослідження та досвід передових  підприємств свідчать що плантаційне  відтворення ягід, плодів та грибів є важливим фактором підвищення ефективності використання недеревної рослинності.

Аналізуючи відтворення  та використання ресурсів мисливської  лісової фауни і мисливських  угідь на території лісового фонду  України бачимо що їхній потенціал  використовується погано зокрема кормові  ресурси мисливських угідь Так  відстрілювання лосів рекомендується здійснювати при чисельності  тварин на 1000 га мисливських угідь  не менше 2 оленів — 10 козуль — 15 кабанів — 2 зайців русаків — 20 Наведені дані свідчать що в Україні тільки чисельність дикого кабана досягла рівня який дає змогу здійснювати відстрілювання тварин без шкоди для їхнього розширеного відтворення [26, с.45].

2.4. Взаємозалежність між лісовим  ресурсним потенціалом  та  лісовою промисловістю

Найбільш тісні зв’язки між  галузями лісового комплексу, оскільки стан кожної з них істотно впливає  на динаміку розвитку інших. Так, лісова промисловість має тісний зв’язок  з лісовим господарством. Лісозаготівельні підприємства є головними споживачами  основної продукції лісового господарства – деревного запасу, який включається  в народногосподарський  обіг шляхом вирубки частини смуглих насаджень  і вивезення заготовлених круглих  лісоматеріалів у пункти споживання.

Доцільно відзначити, що способи  виконання технологічних і транспортних операцій у лісозаготівельному виробництві  істотно впливають на стан лісовідновлення  на лісосіках, зумовлюють появу боліт, підліску, підросту та недеревинної рослинності. Лісозаготівельне виробництво впливає на розвиток лісокористування і форм організації лісового господарства. Водночас організація лісовідновлення значною мірою визначає обсяги та способи заготівлі деревини.

Існують тісні організаційні  та економічні зв’язки між лісовим  господарством і лісозаготівельною  промисловістю. Органи лісового господарства відпускають лісосічний фонд лісозаготівельним  підприємствам і контролюють  його експлуатацію. За стиглий ліс, відпущений у рубку, лісозаготівельні підприємства вносять кореневу плату, яка надходить у державний  бюджет. Лісова охорона застосовує економічні санкції щодо лісозаготівельних  підприємств за порушення встановленого  порядку лісокористування.