Економічна оцінка та ефективність управлінських рішень

Конкретний набір і  утримання важелів економічного впливу визначаються специфікою керованої  системи. Відповідно до цого в управлінській практика економічні методи керівництва частіше усього виступають у таких формах: планування, аналіз, госпрозрахунок, ціноутворення і фінансування.

Економічна практика обумовила  появу математичного програмування, теорії ігор, масового обслуговування, управління запасами, дослідження операцій і ін.

Незважаючи на характерне для сучасного етапу посилення  ролі економічних важелів і стимулів, не варто обмежувати й організаційно-адміністративні  методи впливу, що за рахунок централізації  управління допомагають виконувати напружені планові завдання.

Методи управління на підприємстві СТОВ «Бучанськ廴рунтуються на дії законів і закономірностей управління, які одночасно враховують фактори прямої і непрямої дії зовнішнього середовища.

Методи менеджменту на підприємстві настільки ж різноманітні, як і інтереси людей, характер їхньої роботи. У них у конкретній формі, адаптованій до реальних ситуацій бізнесу, виражається сутність його принципів. Мета методів — забезпечення гармонії, органічного поєднання індивідуальних, колективних і суспільних інтересів.

Методи менеджменту на підприємстві СТОВ «Бучанське» орієнтовані насамперед на високу продуктивність і ефективність діяльності персоналу, на злагоджену роботу підрозділів господарства.

Безпосередньо для аналізуємого господарства ми провели розрахунок наступних показників, що характеризують активність трудового потенціалу:

• показник кадрової складової, який розраховували як середнє значення показників:
• освітнього рівня персоналу;
• питомої ваги працівників віком до 35 років;
• «старіння» персоналу;
• статевої структури персоналу;
• адміністративно-управлінського складу;
• професійного розвитку
• показник складової соціальної забезпеченості та захищеності:
• соціальної забезпеченості;
• рівня захворюваності;
• вільного часу;
• питомої ваги середніх витрат на навчання та підвищення кваліфікації у виручці від реалізації
• показник організаційної складової:
• небезпечності праці;
• ефективності використання робочого часу;
• плинності трудових ресурсів
• показник мотиваційної складової:
• преміювання;
• участі у капіталі;
• випередження продуктивності
• відповідності оплати праці;
• ділової кар’єри
• показник творчо-інтелектуальної складової:
• кількості наукових публікацій на одного працівника;
• кількості патентів на одного працівника;
• кількості раціоналізаторських пропозицій на одного працівника.

Розраховані комплексні показники  наведено у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7

Показник	2011 р. (на 01.01.12 р.)
Комплексний показник кадрової складової	0,223
Комплексний показник складової соціальної забезпеченості та захищеності	0,051
Комплексний показник організаційної складової	0,155
Комплексний показник мотиваційної складової	0,674
Комплексний показник творчо-інтелектуальної  складової	0,003
Інтегральний показник	0,711

Для оцінки рівня використання ТП на досліджуваному підприємстві запропонована  побудова радару. Він дозволяє виділити складові, які мають критичний  рівень на певному СП, та визначити першочергові заходи по удосконаленню ТП саме по цих напрямках – рис. 2.6.

Рис. 2.6. Радар ТП досліджуваного СП за даними на 01.01.2012 р.

Слід відмітити, що еталонний  радар ТП доцільно визначати за оптимальними значеннями комплексних показників ТП за три-п’ятирічний період. На рисунку  еталонний радар ТП зображено  пунктирною лінією.

Важливо зазначити, що за умови  досягнення оптимальних значень  комплексних показників, які характеризують ТП, інтегральний показник ТП максимізується.

Пропозиції щодо вдосконалення  моделей прийняття управлінських  рішень в СТОВ «Бучанське»

Для вдосконалення методів  управління і досягнення ефективних кінцевих результатів потрібно:

• розширювати економічну самостійність структурних підрозділів підприємства та підвищувати їхню відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності;
• підвищувати і розширювати економічну мотивацію персоналу, встановлювати пряму залежність рівня доходів колективу від ефективності роботи;
• розширювати соціальні гарантії й оплату праці за рахунок зароблених колективом коштів.

Нами розроблена низка заходів щодо вдосконалення  методів прийняття управлінських  рішень – табл. 3.7.

 

Таблиця 3.7

Заходи  з ефективного прийняття управлінського рішення

Назва заходів	Методи здійснення заходів	Цілі, що досягаються	Показники ефективності, що характеризують результат
Удосконалення принципів та методів  управління	Здійснюється оптимізація співвідношення між централізацією та децентралізацією в управлінні	Посилюється програмно-цільове управління підприємства на основі досягнень науково-технічного прогресу і впровадження великомасштабних проектів	Здійснюється активізація ефективності взаємодії між підрозділами;
Розробка системи економічних  важелів	Застосування планування й прогнозування, що ґрунтуються на використанні довгострокової економічної політики;	Надання пріоритетного значення економічному аналізу діяльності на основі удосконалювання  обліку і звітності на базі всебічного застосування електронно-обчислювальної техніки;	Вироблення ефективної політики в  сфері трудових відносин
Пошук способів впливу на об’єкт управління	Поліпшення взаємодії між підрозділами; виділення в самостійні господарські підрозділи програмно-цільових проектних  груп чи створення на їхній базі нових підрозділів	Оптимальний розподіл повноважень  і відповідальності; реорганізація  внутрішніх структур;	Створення в апараті управління все більшого числа проміжних  управлінських ланок – спеціалізованих  підрозділів
Єдність колективних інтересів	Розроблення чітких планових показників, форм і систем оплати праці	Забезпечення єдності особистих  і колективних інтересів	Удосконалення виробничого процесу
Використання адміністративних методів  управління для здійснення організаційних змін на підприємстві	Організаційно-розпорядчі дії керівництва  та методи відбору персоналу	Створення служби маркетингу, підвищення гнучкості поведінки фірми на ринку	Підвищення продуктивності праці, розширення сфер діяльності. Збільшення обсягів реалізації продукції
Формування психологічного клімату, який сприяє згуртованості та активності працівників фірми	Анкетування, моніторинг психологічного стану працівників. Формування принципів відносин між керівниками та підлеглими, зміна  стилю керівництва	Налагодження взаєморозуміння  між працівниками підприємства, формування позитивної організаційної культури, підвищення зацікавленості працівників  у реалізації стратегії підприємства	Підвищення результативності роботи працівників СТОВ «Бучанське», зміцнення конкурентних позицій підприємства

 

Висновки  до розділу 3

 

1. Визначено  структуру трудового потенціалу  ФП, яку утворюють кадровий, організаційний, мотиваційний, творчо-інтелектуальний  потенціал та потенціал соціальної  забезпеченості та захищеності.

2. Обгрунтовано набір найбільш вагомих локальних показників для оцінки кожної складової ТП, які повною мірою відображають стан і ефективність виконання трудових ресурсів на сучасних ФП. Розраховано вагомість локальних показників ТП в межах його складових, що дозволяє визначити найбільш значущі показники.

3. Побудовано  регресійну модель залежності  ТП ФП від його комплексних  складових. Запропоновано використання  методу радару для оцінки рівня,  збалансованості складових і  резервів підвищення ТП ФП.

4.Для  оцінки рівня використання ТП  на досліджуваному підприємстві  запропонована побудова радару. Він дозволяє виділити складові, які мають критичний рівень  на певному ФП, та визначити  першочергові заходи по удосконаленню  ТП саме по цих напрямках.  При оцінці й управлінні ТП  слід враховувати, що його величина  не є арифметичною сумою складових,  які його утворюють. ТП слід розглядати як результат синергітичної взаємодії усіх його компонентів, тобто при побудові ефективної структури ТП необхідно спрямовувати зусилля на забезпечення збалансованості всіх його складових, що є умовою максимізації синергітичного соціально-економічного ефекту від їх взаємодії.

 

 

Загальні  висновки

 

1. У роботі була розглянута класифікація рішень за різними 
класифікаційними ознаками. За цими ознаками рішення поділяються на 
традиційні - нетипові, стратегічні - тактичні - операційні, глобальні - 
локальні, довгострокові - короткострокові, формалізовані - неформалізовані 
та ін. В залежності від типу проблеми обирається відповідна технологія прийняття управлінських рішень. Серед найчастіше застосовуваних технологія „Управління за результатами", „Управління шляхом постійних перевірок та вказівок", „Управління в виняткових випадках", „Управління на базі штучного інтелекту", „Управління на базі активізації діяльності персоналу".

2. Запрограмовані  рішення, типові для ситуацій, які повторюються, приймаються з  дотриманням конкретної послідовності  етапів. Нові або складні ситуації  вимагають незапрограмованих рішень, у цьому випадку керівник сам  обирає процедуру прийняття рішень. Існує багато методів обробки  та реалізації управлінських  рішень, найбільш відомі з них  були розглянуті в роботі : аналітичні, статистичні, метод сценаріїв,  дерево рішень, евристичні, експертні,  методи математичного програмування.  В залежності в ступеня повторюваності  проблеми, її складності, досвіду  керівника та підлеглих обирається  оптимальний для вирішення цієї  проблеми метод.

3. Необхідність  прийняття рішень пояснюється  свідомим і цілеспрямованим характером  людської діяльності, виникає на  всіх етапах процесу керування  і складає частину будь-якої  функції менеджменту. Прийняття  рішень (управлінських) в організаціях  має ряд відмінностей від вибору  окремої людини, тому що є не  індивідуальним, а груповим процесом.

Комплексний характер проблем сучасного менеджменту  вимагає комплексного, усебічного їхнього  аналізу, тобто участі групи менеджерів і фахівців, що призводить до розширення колегіальних форм прийняття рішень.

4. На  прикладі ТОВ «Маркет-сервіс» було показано, що незважаючи на те, що менеджмент ще не настільки розвинутий в нашій країні, щоб застосовувати всі описані технології, моделі та методи свідомо, досвід керівників дозволяє застосовувати теорію менеджменту несвідомо . Кінцевий результат був досягнутий, але більш складним шляхом, ніж за умов свідомого застосування описаних методів, моделей та технологій.

5. Прийняття  рішень є найважливішою справою  в роботі менеджера. Тому вчитися  приймати рішення потрібно ще  в процесі навчання, а не тоді, коли від керівника вже залежить  доля підприємства. Тому зараз  можна вчитися не тільки на  власних помилках, але і на  досвіді інших людей і організацій.  Приймаючи рішення, потрібно усвідомлювати,  що керівник розпоряджається  не тільки своєю долею, але  і долями працюючих на нього  людей.

 

 

2.2. Рівень

2.3. Система управління  персоналом у підприємстві

 

Розділ 3. Шляхи удосконалення  системи управління персоналом організації

3.1. Роль кадрової служби  в управлінні персоналом

3.2. Організація підбору,  адаптації, перевірки здібностей  та професійного розвитку працівників  у підприємстві

3.3. Формування ефективної  системи стимулювання працівників  підприємства

        Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

 

4. Фактори, що визначають якість, ефективність управлінських  рішень

 

Під якістю управлінських  рішень варто розуміти ступінь його відповідності характеру задач  функціонування, що дозволяються, і  розвитку виробничих систем. Інакше кажучи, у якому ступені управлінські рішення забезпечує подальші шляхи  розвитку виробничої системи в умовах формування ринкових відносин.

Фактори, що визначають якість і ефективність управлінських рішень, можуть класифікуватися по різних ознаках  – як фактори внутрішньої природи (зв'язані з керуючою і керованою  системами), так і зовнішні фактори (вплив навколишнього середовища). До числа цих факторів варто віднести:

1. закони об'єктивного світу, зв'язані з прийняттям і реалізацією управлінських рішень;
2. чітке формулювання мети – для чого приймається управлінські рішення, які реальні результати можуть бути досягнуті, як вимірити, співвіднести поставлену мету і досягнуті результати;
3. обсяг і цінність розташовуваної інформації – для успішного прийняття управлінського рішення головним є не обсяг інформації, а цінність, обумовлена рівнем професіоналізму, досвіду, інтуїцією кадрів;
4. час розробки управлінських рішень – як правило, управлінське рішення завжди приймається в умовах дефіциту часу і надзвичайних обставин (дефіциту ресурсів, активності конкурентів, ринкової кон'юнктури, непослідовного поводження політиків);
5. організаційні структури керування;
6. форми і методи здійснення управлінської діяльності;
7. методи і методики розробки і реалізації управлінських рішень (наприклад, якщо фірма лідирує – методика одна, якщо випливає за іншими – інша);
8. суб'єктивність оцінки варіанта вибору рішення. Чим більш неординарним є управлінські рішення, тим суб’єктивніше оцінка. Стан керуючої і керованої систем (психологічний клімат, авторитет керівника, професійно-кваліфікаційний склад кадрів і т.д.);
9. систему експертних оцінок рівня якості й ефективності Управлінські рішення. [2]

Управлінські рішення  повинні спиратися на об'єктивні  закони і закономірності суспільного  розвитку. З іншого боку, управлінські рішення істотно залежать від  безлічі суб'єктивних факторів –  логіки розробки рішень, якості оцінки ситуації, структуризації задач і  проблем, визначеного рівня культури керування, механізму реалізації рішень, виконавської дисципліни і т.п. При  цьому необхідно завжди пам'ятати, що навіть ретельно продумані рішення  можуть виявитися неефективними, якщо вони не зможуть передбачити можливих змін у ситуації, стані виробничої системи.

 

Розглянемо його стосовно маркетингової діяльності торгової організації. Заздалегідь відзначимо початкові положення методологічного  характеру.